Постанова

від 19.07.2016 по справі 2а-18429/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 липня 2016 року 14 год. 30 хв. № 2а-18429/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Верховцевський елеватор" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання недійсними рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 26 грудня 2011 року у позові товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Верховцевський елеватор" (надалі - позивач, ТОВ "АСТІ Верховцевський елеватор" ) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2011 року №0157711511 і №0157721511 відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №2а-18429/11/2670 (далі - справа) між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні, а також допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування.

У відповідному судовому засіданні представники сторін заявили письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2016 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2011 року №0157711511 і №0157721511 скасовані у зв'язку з наступним: в період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2011 року правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94-ВР) , а починаючи з 01 квітня 2011 року - положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) . Проаналізувавши зміст норм п. 6.1 ст. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону №334/94-ВР та п. 3 підрозд. 4 розд. ХХ ПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це правомірна складова витрат 1 кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону №334/94-ВР, що діяв у той час. Норми ж п. 3 підрозділу 4 ХХ "Перехідні положення" ПК України не містять заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 1 січня 2011 року, а тому, такі збитки мають вираховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. норми п. 3 підрозд. 4 ХХ "Перехідні положення" ПК України не містять заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 1 січня 2011 року, а тому, такі збитки мають вираховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням п. 3 підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПК України, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. Зокрема, необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. З урахуванням того, що судами попередніх інстанції у процесі розгляду даної справи не встановлювалися обставини правомірності формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування у 2011 році, то матеріали справи скеровані на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду по суті з вказівкою дослідити правомірність включення позивачем до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2011 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, встановивши при цьому власне правильність розрахунку та формування відповідних сум від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 06 жовтня 2015 року, судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовує наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "АСТІ Верховцевський елеватор", за результатами якої складено акт від 07 листопада 2011 року №14/1511/33603122 (далі - акт перевірки) .

В тексті цього акта перевірки зафіксовано, що в порушення позивачем вимог п. 150.1 ст. 150 ПК України, з урахуванням вимог п. 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" ХХ "Перехідні положення" цього ж Кодексу, задекларував у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року (реєстр. №9005555974 від 29 липня 2011 року) у складі витрат суму від'ємного значення з цього податку за 2010 рік у розмірі 1957497,00 грн., що призвело до наступного: завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1957497,00 грн. та відповідно до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 1954722,00 грн., заниження позитивного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2775,00 грн. і одночасно до заниження податку на прибуток в 2 кварталі 2011 року в сумі 638,00 грн.

На підставі висновків цього акта перевірки, відповідачем 25 листопада 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- за №0157711511, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1954722,00 грн., задекларовану у податковій декларації за 2-ий квартал 2011 року (реєстр. №9005555974 від 29 липня 2011 року);

- за №0157721511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 638,00 грн. (в тому числі за основним платежем, без нарахування штрафних (фінансових) санкцій).

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що згідно поданої до ДПІ у Шевченківському районі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-ий квартал 2011 року (датована 27 липня 2011 року) (далі - декларація за 2-й квартал 2011 року) позивач задекларував у ряд. 07 "об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) показник 1954722,00 грн. з від'ємним значенням. В свою чергу показник ряд. 07 декларації за 2-ий квартал 2011 року сформований за рахунок різниці між показниками ряд. 01 "доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03)" - 2775,00 грн. та ряд. 04 "витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06)" - 1957497,00 грн.

Сума витрат (1957497,00 грн.) повністю сформована за рахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1-ий квартал 2011 року) - ряд. 06.6 ряд. 06 "Інші витрати" вказаної декларації.

Оригінал та/або засвідчену копію податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1-ий квартал 2011 року позивач до суду не подав та про поважність причин відсутності останньої суду не повідомив.

У зв'язку з цим обставини формування показника ряд. 07 декларації за 2-ий квартал 2011 року встановлювалися судом на підставі даних податкової звітності ТОВ "АСТІ Верховцевський елеватор", поданої за 2010 рік.

Так, як вбачається зі змісту наданих позивачем копій декларацій з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) за 1-ий квартал 2010 року (реєстр. №9001458877 від 05 травня 2010 року) з додатком №К1/1 до неї, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) по декларації за 1-ий квартал 2010 року (реєстр. №9001650789 від 13 травня 2010 року), декларації за півріччя 2010 року (реєстр. №9003048195 від 03 серпня 2010 року) з додатком №К1/1 до неї, уточнюючого розрахунку до декларації за півріччя 2010 року (реєстр. №9003246390 від 11 серпня 2010 року), декларації за 3-и квартали 2010 року (реєстр. №9004722317 від 01 листопада 2010 року) з додатком №К1/1 до неї, уточнюючого розрахунку до декларації за 3-и квартали 2010 року (реєстр. №9004982142 від 11 листопада 2010 року), декларації за 2011 рік (реєстр. №9006693290 від 03 лютого 2011 року) з додатками №К1/1 та Р1 до неї на формування збитків за підсумками господарської діяльності позивача за 2010 рік у сумі 1861504,00 грн. - показник ряд. 08 "об'єкт оподаткування" і 11 "прибуток, що підлягає оподаткуванню" декларації за 2010 рік з від'ємним значенням вплинув сформований товариством показник ряд. 04.13 ("інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12") - 4541530,00 грн.

Зі змісту положень наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" (чинного на момент подання позивачем податкової звітності за 2010 рік) слідує, що ряд. 04 "валові витрати, у тому числі:" декларації заповнюється на підставі ст. 5 Закону №334/94-ВР і відображає всю суму валових витрат підприємства, понесених під час господарської діяльності. Сумарно дані цього рядка складаються із суми показників рядків 04.1 - 04.13 декларації. Відповідно, заповнити його можна тільки після заповнення даних цих рядків.

Зокрема, у ряд. 04.13 "інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12" відображаються всі інші валові витрати, які не знайшли свого відображення у відповідних підрядках рядка 04.

Впродовж 2010 року при декларуванні позивачем у деклараціях за 1-й квартал, півріччя та 3-и квартали 2010 року позитивного значення об'єкта оподаткування, за наслідками уточнення в подальшому показника ряд 04.13 відповідних декларацій у податковому обліку позивача утворювався від'ємне значення об'єкта оподаткування податку.

В своїх письмових поясненнях до декларації за 2010 рік позивач пояснив, що збитки в сумі 1861504,00 грн. за підсумками 2010 року сформувалися за рахунок повернення в січні 2010 року за результатами діяльності у 2009 році отриманої від нерезидента безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, що відображена в декларації за 2009 рік у ряд. 01.6 ("інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5").

Інших пояснень щодо порядку формування показника 04.13 декларації за 2010 рік, а також решти суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток (а саме 95993,00 грн. - як різниці між показниками ряд. 06.6 декларації за 2-ий квартал 2011 року та ряд. 08 декларації за 2010 рік) позивач до суду попри вимоги ухвали суду про прийняття адміністративної справи до провадження не надав.

На підтвердження правомірності формування показника від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередній звітний період (2010 рік) позивач надав суду копії наступних документів: роздруківок електронних виписок банку по особовим рахункам ТОВ "АСТІ Верховцевський елеватор" за 2010 рік (клієнт-банк); копії актів списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, актів списання паливно-мастильних матеріалів, аркушів касової книги за 2010 рік та прибуткових і видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей, звітів про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, звітів нарахувань, утримань, інших доходів, виплат за січень-грудень 2010 року, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) / виконаних підрядних робіт та видаткових накладних, складених та/або підписаних ТОВ "АСТІ Верховцевський елеватор" як виконавцем/постачальником або замовником, рахунків-фактур, виставлених/отриманих ТОВ "АСТІ Верховцевський елеватор", біржових контрактів на поставку позивачем сільськогосподарської продукції та первинної документації до таких контрактів.

Вказані документи поданні позивачем у безсистемному порядку та без письмового обґрунтування стосовно відношення тих чи інших первинних документів до обставин формування від'ємного значення об'єкту оподаткування податку за 2010 рік.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону №334/94-ВР, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, до доходів з інших джерел відносяться суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками - податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Тобто, обставини з яким законодавець визначає факт укладання поворотної фінансової допомоги є укладання відповідного договору та передачі позикодавцем позичальнику коштів.

Документальне оформлення поворотної фінансової допомоги залежить від форми, в якій вона надається: безготівковим шляхом та готівковими коштами.

Зокрема, при розрахунках за договором позики в безготівковій формі позикодавець оформляє звичайне платіжне доручення. Операції з перерахування/ надходження грошових коштів в бухгалтерському обліку позикодавця/позичальника відображаються на підставі відповідних банківських виписок

При цьому, суд також враховує те, що пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) .

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Також відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 цього Положення).

В силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону №996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 березня 1999 року №87 (втратив чинність 19 березня 2013 року) у балансі (звіті про фінансовий стан підприємства/установи) відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. До зобов'язань відноситься заборгованість підприємства/установи, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди

Пункт 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, розрізняє довгострокові та поточні зобов'язання.

Отже, рахунок, на якому необхідно враховувати суму поворотної фінансової допомоги, залежить від строку її використання.

Якщо поворотна фінансова допомога, одержана на строк більше року з дати балансу, то отримання позики відображається проводкою: дебет субрахунку 301 "Каса в національній валюті" або субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" та кредит рахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання".

Якщо поворотна фінансова допомога, одержана на строк менше року з дати балансу, то отримання позики відображається проводкою: дебет субрахунку 301 "Каса в національній валюті" або субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" і кредит субрахунків 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 607 "Інші короткострокові позики".

Інформація про поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наявних у справі банківських виписок суд встановив перерахування позивачем протягом 2010 року на користь ЗАТ "Укрелеваторпром", ТОВ "Асті" (Україна)", компанії "Альфред С. Топфер Інтернешенл" (Нідерланди) сум коштів у розмірах 1800000,00 грн., 600000,00 грн. і 1020000,00 грн. (всього на загальну суму 3420000,00 грн.) за надання безпроцентної фінансової позики за договорами №1101/10-2 від 11 січня 2010 року, №0104-5/10 від 01 квітня 2010 року, №17/06-10 від 17 червня 2010 року, №17/06-10 від 17 червня 2010 року, від 09 грудня 2009 року.

Документальні докази факту укладання перелічених вище договорів, отримання у попередніх звітних періодах сум безпроцентної фінансової позики та відповідно виникнення у 2010 році правових підстав для повернення іншим юридичним особам сум коштів у значних розмірах (наприклад, копії договорів, банківських виписок з відомостями про отримання сум фінансової позики, документів фінансової та податкової звітності, документів бухгалтерського обліку, де зафіксовано події надходження та вибуття сум позик) позивач до суду не подав та пояснення про причини відсутності таких документів не надав.

Надані ж позивачем до матеріалів справи копії первинних документів не розкривають інформацію по операціях з отримання та повернення сум фінансової позики, а тому, на думку суду, не можуть підтвердити обставини виникнення у позивача в 2010 році валових витрат у зв'язку з поверненням таких сум коштів позикодавцям.

Відповідно за відсутності відповідних підтвердних документів обставини правомірності формування позивачем показника від'ємного значення об'єкту оподаткування податком у розмірі 1861504,00 грн. за підсумками 2010 року матеріалами справи не підтверджується.

Водночас, суд зважає на те, що обставини правомірності формування позивачем показника від'ємного значення об'єкту оподаткування податком у розмір 95993,00, що враховуючи дані податкової звітності ТОВ "АСТІ Верховцевський елеватор" за 2010 рік, ймовірно мав бути сформований товариством за результатами господарської діяльності у 1-му кварталі 2011 року, в ході проведеної камеральної перевірки не досліджувався, оскільки об'єктом такої перевірки була лише декларація за 2-ий квартал 2011 року.

Документальних доказів проведення документальних перевірок за період формування позивачем показника від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в розмірі 1957497,00 грн. (в тому числі за 1-ий квартал 2011 року) та складання актів перевірок за результатами таких перевірок відповідач до суду не подав.

У зв'язку з цим зменшенням відповідачем позивачу показників валових витрат (ряд. 04, 06 декларації за 2-ий квартал 2011 року) та від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (ряд. 06.6 зазначеної декларації) у розмір 95993,00 грн. з підстав порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України, з урахуванням вимог п. 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" ХХ "Перехідні положення" цього ж Кодексу, суд вважає некоректним та безпідставним.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними в частині завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1861504,00 грн., що зумовило завищення показника від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на аналогічну суму коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Верховцевський елеватор" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання недійсними рішень є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 25 листопада 2011 року №0157721511.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 25 листопада 2011 року №0157711511 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 93218,00 грн.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Верховцевський елеватор" (код ЄДРПОУ 33603122) здійснений ним судовий збір у розмірі 9,41 грн. (дев'ять гривень сорок одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин