Постанова

від 28.09.2015 по справі 810/2720/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року 810/2720/15

приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. ОСОБА_1, 26

час прийняття постанови : 12 год. 30 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоагропродукт" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоагропродукт" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №0001652204.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.11.2014 року Інспектором сектору планування та інформаційного забезпечення Управління податкового аудиту Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - ОСОБА_2Ю проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати ПДВ з ТОВ «Зеленецьке» (код ЄДРПОУ 30795974) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За наслідками перевірки було складено ОСОБА_3 за № 1397/22-4/38988842, у якому виявлено порушення норм чинного законодавства, а саме: п.189.1 ст. 189, п.198.2,198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 323417 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 323417 грн.

За результатами ОСОБА_3 було прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.12.2014 року за № НОМЕР_1 на суму 404 271,25 грн. (в т. ч. штрафна санкція 80854,25 грн)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоагропродукт» (код ЄДРПОУ 38988842), не погоджується з податковим повідомленням - рішенням Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, вважає його необґрунтованим і таким, що прийняте з порушенням і не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки договір, укладений позивачем з ТОВ «Зеленецьке» мав реальний характер, перевезення реально відбулися, придбання товарно-матеріальних цінностей відбулося, що підтверджуються документально. Позивач стверджує, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень податковий орган зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав заперечення проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоагропродукт» є юридичною особою, що зареєстроване 21.11.2013 року, номер запису в ЄДР 1 357 102 0000 003348 , як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ районі Головного управління ДФС у Київській області.

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 19.11.2014 року по 25.11.2014 року на підставі наказу №949 від 19.11.2014 року, виданого Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією, ОСОБА_2 - головним державним ревізором - інспектором сектору планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, згідно п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Біоагропродукт» (код ЄДРПОУ 38988842), з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Зеленецьке» (код ЄДРПОУ 30795974), за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено ОСОБА_3 про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 28.11.2014р. №1397/22- 4/38988842, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 189.1 ст. 189, п. 198.2 ( з урахуванням пункту 187.9 статті 187) п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 323417 грн. в тому числі за липень 2014 року на суму 323417 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються оцінкою господарських операцій позивача з ТОВ «Зеленецьке».

На думку посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали перевірку, ТОВ «Біоагропродукт» не підтверджено належними документами транспортування товару, надані позивачем документи не відображають фактичного виконання договірних зобов'язань, не підтверджують оплату товарів та їх транспортування.

На підставі ОСОБА_3 перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 року за № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 404 271,25 грн, (в т. ч. штрафна санкція 80854,25 грн).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його, звернувшись до суду з даним позовом.

На підставі поданих документів та інших зібраних по справі доказів суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Біоагропродукт» мало взаємовідносини ТОВ «Зеленецьке».

Згідно договорів купівлі - продажу від 13.07.2014р. №№31072014, №31072014/1 ТОВ «Зеленецьке» (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Біоагропродукт» (Покупець) прийняти та оплатити сою.

Відповідно до договору №31072014, кількість товару, передбачена за договором 200,00т.

Відповідно до договору №31072014/1, кількість товару, передбачена за договором 185,00т.

ТОВ «Зеленецьке» на адресу ТОВ «Біоагропродукт» згідно наданих до перевірки та суду документів реалізував сою, на що ТОВ «Зеленецьке» виписало та надало ТОВ «Біоагропродукт» податкові накладні: №28/2 від 31.07.2014 року на суму 1034000грн. у тому числі ПДВ - 172333, 33 грн., №64/2 від 31.07.2014 року на суму 906500 грн., у тому числі ПДВ - 151083, 33 грн. та видаткові накладні №253 та №258 від 31.07.2015 року.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних накладних, отриманих від ТОВ «Зеленецьке», ТОВ «Біоагропродукт» включено до податкового кредиту в липні 2014р. і відповідно, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014року, даним декларації з ПДВ за липень 2014 року.

По розрахунках з ТОВ "Зеленецьке" дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Згідно наданих до перевірки договорів купівлі - продажу №31072014, №31072014/1 від 13.07.2014р., а саме пп.4.1. Товар повинен бути завантажений у транспорт Покупця на складі Продавця (на умовах франко - склад Продавця).

Судом встановлено, що в підтвердження транспортування ТОВ «Біоагропродукт» надано копії товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних, на водіїв ОСОБА_5- автомобіль Volvo AI 9381 EC (ТТН від 31.07.2014р. №3107- №3107-6. №3107-11):ОСОБА_6- автомобіль НОМЕР_2 (ТТН від 31.07.2014р. №3107 №3107-9. №3107-12): ОСОБА_7-автомобіль НОМЕР_3 (ТТН від 31.07.2014р. №3107-5. №31( 10. №3107-13): ОСОБА_8- автомобіль НОМЕР_4 (ТТН від 31.07.2014р. №3107-2. №3107-7); ОСОБА_9- автомобіль Камаз AI 1656 ВІ (ТТН від 31.07.2014р. №3107-3. №31 8), виписано в один день по декілька товарно-транспортних накладних.

Так, відстань між пунктом навантаження - Кельменецький р-н. Чернівенцької область та пунктом розвантаження - с. Курячі Лози, Миколаївської області приблизно складає 330 км., яку можна проїхати приблизно за 5 годин.

Враховуючи вищевикладене, проїхати таку відстань вантажним транспортом, завантажитись та розвантажитись двічі та більше разів на день фізично не є неможливим.

У судовому засіданні 21 липня 2015 року судом було зобов'язано позивача забезпечити явку водіїв, які здійснювали перевезення сої, що зроблено позивачем не було, явка водіїв не забезпечена.

У судовому засіданні 14.09.2015 року представника позивача було зобов'язано надати суду: Оригінали ТТН, показники кількісного та якісного складу та об'єму сої, докази здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, що зроблено позивачем не було.

Крім того, судом встановлено, що в товарно - транспортних накладних, наданих позивачем не вказано вантажно - розвантажувальні операції, а саме не зазначено час прибуття, вибуття, простою в пункті навантаження, а також в пункті розвантаження.

Даний факт вказує на дефектність документів, а саме товарно - транспортних накладних, що, відповідно, унеможливлює перевезення товару та здійснення вищевказаних господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Біоагропродукт» з ТОВ «Зелененьке».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗеленецькеВ» у складі ціни придбаних товарів за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про відсутність реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Зеленецьке» , за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1В» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в ОСОБА_1В» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для визначення правомірності відображення руху активів в процесі здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи на перевезення, зберігання товарів тощо.

В рамках судового розгляду справи мають бути перевірені фізичні, технічні, технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі й транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операції з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо. В процесі судового розгляду справи необхідно встановлювати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку (відомості щодо подальшого продажу придбаного товару тощо).

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: - всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (отримання послуг без їх фактичного надання).

Така правова позиція викладена, зокрема, в ОСОБА_10 адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично ТОВ "Зеленецьке" позивачу сою не поставляло, транспортування ТМЦ не відбувалось, оплата за поставлений товар не здійснена.

Так, позивачем в судовому засіданні не було надано оригіналів товарно - транспортних накладних, що засвідчують транспортування сої, надані копії ТТН виписані в один день по два і більше разів на одних і тих же водіїв та транспортних засобів і враховуючи відстані між пунктом навантаження та пунктом навантаження не можуть підтвердити реальність здійснення перевезень.

Позивачем не було надано суду: показники кількісного та якісного складу та об'єму сої, докази здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, явка в судове засідання водіїв, що здійснювали перевезення сої не забезпечена.

Таким чином, ТОВ «Біоагропродукт» не підтвердило належним чином транспортування товару - сої.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що дефектність товарно - транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що в свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Отже, в даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту купівлі (транспортування) сої з боку ТОВ «Зеленецьке».

Представлені позивачем документи є неповними і не підтверджують обставин здійснення господарських операцій і, таким чином, не відтворюють реального стану речей, фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту п.189.1 ст. 189, п.198.2,198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 323417грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №0001652204 є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоагропродукт" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №0001652204 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 жовтня 2015 р.