Постанова

від 11.09.2018 по справі 810/2720/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №810/2720/15

адміністративне провадження №К/9901/9560/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 (суддя - Лиска І.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Мамчур Я.С., Шостак О.О.) у справі №810/2720/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ звернулось до адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0001652204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що первинні документи позивача не підтверджують реальності спірних господарських операцій за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Зеленецьке .

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 у справі №810/2720/15 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ зводяться до того, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій керувалися лише припущеннями не підтвердженими документально, а висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом є помилковим, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. А отже, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 404271,25грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав заперечення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ , що не перешкоджає її розгляду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Зеленецьке за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 323417,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28.11.2014 №1397/22-4/38988842 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0001652204, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 404271,25грн., з яких: 323417,00грн. основний платіж та 80854,25грн. штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ податкового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Зеленецьке з огляду на фіктивність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Зеленецьке (продавець) було укладено договори купівлі-продажу від 31.07.2014 №31072014, згідно якого позивач придбав у контрагента сою вагою 200 тон та №31072014/1, згідно якого позивач придбав у контрагента сою 185 тон. Умовами вказаних договорів передбачено, що товар завантажується у транспорт покупця на складі продавця; передача товару проводиться шляхом підписання видаткових накладних уповноваженими представниками сторін.

Спірні договори купівлі-продажу товару, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні було складено та підписано сторонами 31.07.2014, а тому перевезення придбаного товару не могло розпочатися раніше цього дня.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Зеленецьке , дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій щодо поставки придбаного товару (сої), виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Також про безтоварність проведених операцій свідчить відсутність належних доказів фактичного здійснення поставок товару вантажним транспортом позивача від контрагента (з урахуванням придбаного об'єму сої, кількості вантажних автомобілів, яка здійснювала перевезення, відстані, на яку її було перевезено (відстань між місцем навантаження сої та місцем її відвантаження), а також а часу, необхідного для виконання одного рейсу).

Судами встановлено, що згідно записів у книзі складського обліку запасів сої, товар, придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Зеленецьке , було прийнято на склад 31.07.2014, тобто, перевезення та відвантаження придбаної сої у кількості 385 тон було здійснено не пізніше ніж 31.07.2014, що є неможливим огляду на відстань у 330км. між пунктами навантаження і розвантаження товару та кількістю залучених позивачем до перевезення товару вантажних автомобілів.

Доказів, які б підтверджували використання придбаного позивачем товару саме у Товариства з обмеженою відповідальністю Зеленецьке в межах власної господарської діяльності, суду не надано.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складних за результатом господарських операцій позивача з його контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

Враховуючи викладене та за встановлених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0001652204.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БІОАГРОПРОДУКТ залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 у справі №810/2720/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду