Ухвала

від 12.11.2015 по справі 810/2720/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2720/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Любачевській М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОАГРОПРОДУКТ» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОАГРОПРОДУКТ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16 грудня 2014 року № 0001652204.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що надав докази фактичного придбання сої у ТОВ «Зеленецьке».

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Зеленецьке» за період з 01 по 31 липня 2014 року, про що складено акт від 28 листопада 2014 року № 1397/22-4/38988842.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року № 0001652204, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 404271 грн. 25 коп., з яких 323417 грн. 00 коп. за основним платежем та 80854 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарської операції з ТОВ «Зеленецьке».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у правовідносинах з ТОВ «Зеленецьке» та на підставі податкових накладних, складених вказаним контрагентом, у липні 2014 року задекларував податковий кредит у розмірі 323417 грн. 00 коп.

Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області вважає зазначені дії ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» неправомірними, оскільки від Хотинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернівецькій області надійшов акт від 09 жовтня 2014 року № 30/200/30795974, згідно якого ТОВ «Зеленецьке» та його посадові особи не знаходяться за податковою адресою. Під час проведення позапланової перевірки позивача по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом було встановлено, що перевезення товару від продавця до покупця не підтверджено.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

З огляду на вказані норми права колегія суддів вважає, що здійснюючи контроль за правомірністю декларування ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Зеленецьке», податковий орган зобов'язаний був перевірити фактичне здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами, в межах якої перевірити, в тому числі, документи, що підтверджують перевезення товару від продавця до покупця.

Судом встановлено, що між ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» та ТОВ «Зеленецьке» був укладений договір купівлі-продажу № 31072014 від 31 липня 2014 року, згідно якого позивач придбав 200 тон сої та № 31072014/1 від 31 липня 2014 року, згідно якого позивач придбав 185 тон сої.

Вказаними договорами було передбачено, що товар завантажується у транспорт покупця на складі продавця. Передача товару проводиться шляхом підписання видаткових накладних уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав суду копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків на оплату та товарно-транспортних накладних.

Згідно вказаних документів ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» 31 липня 2014 року отримало від ТОВ «Зеленецьке» та здійснило перевезення 385 тон сої. Перевезення товару відбувалося зі складу продавця у Кельменецькому районі Чернівецької області на склад, який згідно договору оренди приміщення № 01/03-3 від 01 лютого 2014 року перебуває у користуванні ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ», що знаходиться у с. Курячі Лози Кривоозерського району Миколаївської області.

За результатами дослідження товарно-транспортних накладних було встановлено, що перевезення здійснювалося п'ятьма автомобілями. Автомобіль, яким керував водій ОСОБА_2 протягом 31 липня 2014 року виконав 2 рейси з Кельменецького району Чернівецької області до с. Курячі Лози Кривоозерського району Миколаївської області, автомобіль, яким керував водій ОСОБА_3 - 4 рейси, автомобіль, яким керував водій ОСОБА_4 - 3 рейси, автомобіль, яким керував водій ОСОБА_5 - 3 рейси, автомобіль, яким керував водій ОСОБА_6 - 2 рейси.

Податковим органом було проаналізовано інформацію про відстань між місцем навантаження сої та місцем її відвантаження, а також про час, необхідний для виконання одного рейсу. За результатами проведеного аналізу було зроблено висновок про неможливість виконання рейсів у зазначеній кількості протягом одного дня - 31 липня 2015 року.

Як на підставу для задоволення своїх вимог, позивач посилався на те, що відповідач та суд першої інстанції не компетентні визначати час, необхідний для перевезення вантажу. Також представником позивача був здійснений власний розрахунок часу, необхідного для виконання одного рейсу та проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, який викладений у письмових поясненнях, що були подані до суду 28 вересня 2015 року. Згідно вказаного розрахунку відстань між складами ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» та ТОВ «Зеленецьке» становить близько 380 кілометрів, середня швидкість руху автомобілів дорівнює 90 км/год. За висновком представника позивача для того, щоб проїхати 5 відрізків відстані у 380 кілометрів необхідно приблизно 20 годин, для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт та відпочинку водія - 1,5 години. У зв'язку з цим представник позивача вважає можливим здійснення перевезення сої протягом 24 годин 31 липня 2014 року.

Разом з тим, водій ОСОБА_3, згідно товарно-транспортних накладних, виконав 4 рейси та, відповідно, мав проїхати 7 відрізків відстані у 380 кілометрів, а не 5, як зазначив представник позивача.

Таким чином, неможливість фактичного здійснення поставок, які відображені у наданих суду товарно-транспортних накладних, підтверджується не лише розрахунком, що наведений податковим органом у п. 3.2 акту перевірки від 28 листопада 2014 року № 1397/22-4/38988842, а й розрахунком, що здійснений представником позивача.

Також ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» у апеляційній скарзі посилається на те, що згідно судової практики, відсутність документів про перевезення, а також окремі недоліки в оформленні первинних документів не свідчать про безтоварність господарської операції.

Колегія суддів погоджується, що відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі не може бути підставою для визнання безтоварною операції купівлі-продажу, проте за умови, що фактичне здійснення господарської операції підтверджується іншими документами первинного бухгалтерського обліку та у разі, якщо відсутність документів про перевезення обумовлена об'єктивними причинами, на які вказує платник податків (вид та кількість товару є такими, перевезення яких не потребувало використання вантажного чи іншого спеціалізованого транспорту; доставка товару здійснювалася контрагентом позивача, який не надав документів про перевезення тощо).

Натомість в даному випадку, окрім товарно-транспортних накладних, позивачем були надані копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків на оплату, які складені та підписані між ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» та ТОВ «Зеленецьке». Інших документів, складених за участю інших осіб, ніж сторони договору, позивач не надав.

Документи, які підтверджують переробку сої ТОВ «Екоінновації», не підтверджують використання саме тієї сої, що була придбана у ТОВ «Зеленецьке». Із книги складського обліку запасів сої вбачається, що позивач придбавав зазначений товар у значної кількості контрагентів.

Крім того, як раніше зазначалося, згідно умов договорів купівлі-продажу № 31072014 від 31 липня 2014 року та № 31072014/1 від 31 липня 2014 року перевезення товару забезпечував позивач. Об'єм придбаного товару та відстань, на яку його було перевезено, вказують на необхідність використання вантажного транспорту. Крім того, товарно-транспортні документи (у яких відображено господарську операцію, яка фактично не могла мати місце) були надані до перевірки та до суду.

За таких обставин посилання позивача на те, що в даному випадку відсутність документів про перевезення не є доказом безтоварності операцій з ТОВ «Зеленецьке», колегія суддів вважає необґрунтованими.

Необґрунтованими також є посилання представника ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» на те, що вищевказані товарно-транспорті накладні містять окремі недоліки у їх складені, які не спростовують фактичного перевезення товару.

Судом встановлено, що відповідні договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні були складені 31 липня 2014 року. Таким чином, перевезення товару від ТОВ «Зеленецьке» не могло бути розпочате раніше, ніж 31 липня 2014 року.

Згідно записів у книзі складського обліку запасів сої, товар, придбаний у ТОВ «Зеленецьке», був прийнятий на склад 31 липня 2014 року. Тобто, перевезення та відвантаження сої у кількості 385 тон не могло бути здійснене пізніше, ніж 31 липня 2014 року.

Разом з тим, як раніше зазначалося, перевезення вказаної кількості сої транспортними засобами, що зазначені у товарно-транспортних накладних, протягом однієї доби - 31 липня 2014 року, є неможливим з огляду на відстань між пунктами навантаження і розвантаження товару.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року № 0001652204.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 вересня 2015 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «БІОАГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОАГРОПРОДУКТ» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 17 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С