Постанова
від 07.10.2015 по справі 908/5384/14
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 908/5384/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівКартере В.І. Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Трейдингова Компанія" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Запорізької області 13.02.2015 Харківського апеляційного господарського суду 01.07.2015 у справі Господарського суду№ 908/5384/14 Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Трейдингова Компанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "РІДАКС" про стягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Картере В.І. від 06.10.2015 № 02-05/753 розгляд справи № 908/5384/14 Господарського суду Запорізької області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Картере В.І., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька Трейдингова Компанія" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДАКС" про стягнення заборгованості за поставлене дизельне пальне у розмірі 23 535, 00 грн., пені у розмірі 1 241, 23 грн., штрафу у розмірі 2 353, 5 грн., 3 % річних у розмірі 148, 94 грн. та втрат від інфляції у розмірі 776, 65 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 у справі № 908/5384/14 (суддя Проскуряков К.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Трейдингова Компанія" суму основного боргу у розмірі 23 535, 00 грн., пеню у розмірі 1 241, 23 грн., інфляційні втрати у розмірі 776, 65 грн. та 3 % річних у розмірі 148, 94 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 908/5384/14 (колегія суддів у складі: Горбачова Л.П. - головуючий суддя, судді Потапенко В.І., Тарасова І.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 у справі № 908/5384/14 скасовано; у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька Трейдингова Компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 908/5384/14, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДАКС" визначених позивачем заборгованості за договором постачання пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу ДТ-ЗП00110 від 01.08.2014, пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що факт передачі відповідачу дизельного пального на загальну суму 23 535, 00 грн. підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи рахунком-фактурою № СФ-0000122 від 18.08.2014, податковою накладною від 18.08.2014, видатковою накладною № РН-0000014 від 18.08.2014, довіреністю № 64 від 18.08.2014; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині оплати за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 23 535, 00 грн.; відповідно до п 10.1 договору в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості пального, у відповідності до п. п. 4.1, 4.2 цього договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несвоєчасної сплати або несплати, від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми, що зазначена у відповідних рахунках, або від суми заборгованості, що встановлюється на підставі видаткових накладних відповідно до 4.2 договору, за кожен день такої несвоєчасної сплати або несплати. Нарахування пені проводиться протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості; водночас, суд першої інстанції зазначив, що оскільки, передача бланків не відбулася, то й право власності на пальне не перейшло до покупця відповідача, відтак, відсутні підстави для стягнення штрафу, передбаченого п. 10.2 договору.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку - про відсутність підстав для задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів справи, 01.08.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір ДТ-ЗП00110 постачання пального та його передачі за бланками внутрішнього обігу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати певну кількість пального у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору передача пального здійснюється по факту пред'явлення покупцем або уповноваженим користувачем бланку-дозволу внутрішнього обігу, емітованого продавцем.

За умовами п. 1.4 договору бланки є власністю продавця та передаються покупцю у тимчасове користування відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.5 - 1.7 договору право власності на пальне переходить до покупця в момент передачі бланків продавцем.

Передача бланків та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі та інші). Передача бланків покупцеві або уповноваженому ним представникові здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на одержання пального, оформленої у встановленому порядку, та підписання видаткових документів.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.3 договору, ціна та загальна вартість пального визначається у рахунках на сплату його вартості та у видаткових документах, що надаються продавцем покупцю в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно із пунктом 4.2 договору, сплата вартості пального здійснюється покупцем у порядку та на умовах, визначених договором, в терміни, визначені продавцем у наданих рахунках або видаткових накладних.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Тобто строк (термін) здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк (термін) не встановлений самим договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що сплата вартості пального здійснюються на умовах 100% попередньої оплати вартості пального шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі наданого продавцем рахунку.

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні. (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів, які б свідчили, що позивач передав, а відповідач одержав бланки, які, відповідно до умов договору, засвідчували б факт переходу до відповідача права власності на пальне, а також підтверджували право відповідача на отримання товару.

Відповідно до п. 6.2.3 договору продавець зобов'язаний здійснювати облік операцій з видачі (повернення) та використання бланків покупцем.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та від 12.05.2015 було зобов'язано позивача надати до суду апеляційної інстанції письмові пояснення з належним правовим та документальним обґрунтуванням з приводу, того, чи надавались позивачем бланки для отримання відповідачем пального згідно з видатковою накладною № РН-0000014 від 18.08.2014, а також, чи передавалось фактично відповідачу пальне за видатковою накладною № РН-0000014 від 18.08.2014.

Позивач вимог суду апеляційної інстанції не виконав та витребуваних пояснень не надав.

В свою чергу, відповідач заперечує те, що йому позивачем було передано дизельне пальне.

Водночас, відповідно до підпункту 7.5.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Згідно з підпунктами 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 цієї Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер. Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надав судам попередніх інстанцій також і доказів відпущення відповідачу нафтопродуктів відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не доведено ані передання відповідачу бланків, які, відповідно до договору, посвідчують право покупця на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС, ані передання відповідачу нафтопродуктів відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у позові.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що видаткова накладна № РН-0000014 від 18.08.2014 та довіреність № 64 від 18.08.2014 свідчать про поставку пального позивачу за договором ДТ-ЗП00110, не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки довіреність видана на отримання цінностей "дизельне пальне" та у видатковій накладній зазначено товар "дизельне пальне", відпуск якого, відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, оформлюється товарно-транспортною накладною (документом суворої звітності); водночас, позивачем ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надано товарно-транспортних накладних, які б свідчили про відпуск дизельного палива відповідачу.

Всі інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 908/5384/14 відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Трейдингова Компанія" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 908/5384/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді В.І. КАРТЕРЕ

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ

Дата ухвалення рішення07.10.2015
Оприлюднено15.10.2015

Судовий реєстр по справі —908/5384/14

Постанова від 07.10.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Губенко H.M.

Ухвала від 21.09.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Губенко H.M.

Ухвала від 24.12.2014

Господарське

Господарський суд Запорізької області

К.В. Проскуряков

Ухвала від 02.02.2015

Господарське

Господарський суд Запорізької області

К.В. Проскуряков

Постанова від 01.07.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Тарасова І. В.

Окрема ухвала від 01.07.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Тарасова І. В.

Окрема ухвала від 01.07.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Тарасова І. В.

Ухвала від 02.07.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Тарасова І. В.

Ухвала від 10.03.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Тарасова І. В.

Рішення від 13.02.2015

Господарське

Господарський суд Запорізької області

К.В. Проскуряков

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні