Рішення

від 05.10.2015 по справі 914/2590/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015р. Справа№ 914/2590/15

За позовом: ОСОБА_1, с. Зоротовичі, Старосамбірський район, Львівська область

до відповідача: Фірми В«ПлатонВ» ТзОВ, м. Добромиль, Старосамбірський район, Львівська область

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 17.02.2010р.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

Присутній: ОСОБА_4

Суть спору:

Позовну заяву подано ОСОБА_1, с. Зоротовичі, Старосамбірський район, Львівська область до Фірми В«ПлатонВ» ТзОВ, м.Добромиль, Старосамбірський район, Львівська область про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 17.02.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2015р.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин справи, 20.08.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду. 20.08.2015р. представником відповідача подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. В судовому засіданні 03.09.2015р. оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

В судове засідання 05.10.2015р. представник позивача з'явився, 29.09.2010р. через службу діловодства подав письмові заперечення на клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 02.10.2015р. через службу діловодства подав супровідний лист про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Повідомив, що за адресою в м. Хирів по вул. В.Івасюка, 1 здійснюють діяльність два суб'єкти господарювання, а саме ТзОВ «Платон» (фактичне місцезнаходження) та ФГ «Зоря», власником якого є позивач, що підтверджується долученими документами. Крім того, супровідним листом від 05.10.2015р. просить суд долучити електронний носій - USB флешку на якому знаходиться відеозапис та йдеться про факти та обставини, які мають значення для всебічного, об'єктивного та всестороннього вирішення даної справи.

Клопотанням від 20.08.2015р. вх.№3678/15 відповідач просить призначити судову почеркознавчу експертизу на розгляд якої винести питання чи вчинений рукописний напис на документі (листі) від 05.03.2010р. ТзОВ «Платон» гр. ОСОБА_1. Дане клопотання обґрунтовує необхідністю підтвердження істотної обставини у даній справі, а саме про обізнаність позивача про його виключення з учасників ТзОВ «Платон» згідно протоколу №1 загальних зборів учасників ТзОВ «Платон» від 17.02.2010р.

Представник позивача проти призначення експертизи заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях від 29.09.2015р., в задоволенні клопотання просить відмовити.

Щодо поданого клопотання про призначення експертизи, суд зазначає.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (п.5. вищевказаної Постанови).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд звертає увагу, що призначення судової експертизи відбувається на розсуд суду і тоді, коли в інший спосіб встановити певні обставини неможливо, тобто, судова експертиза призначається в першу чергу для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Однак, встановлення питання чи вчинений рукописний напис на листі від 05.03.2010р. громадянином ОСОБА_1 не входить до предмета доказування даного спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та відсутність потреби для встановлення обставин, які не входять до предмета доказування даного спору, а також відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях при дослідженні та оцінці документальних доказів наявних у матеріалах справи. Відтак, в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи слід відмовити.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Заявою від 22.07.2015р. поданою одночасно з позовною заявою просить суд визнати поважними причини пропуску встановленого процесуального строку позовної давності та відновити пропущений строк. Зокрема, посилається на те, що на підставі відповіді на адвокатський запит від 17.03.2015р. №3/02.2-11/254 та долучених документів реєстраційною службою Старосамбірського районного управління юстиції позивачу - ОСОБА_1 17.03.2015р. стало відомо про те, що 17.02.2010р. відбулись збори учасників ТОВ «Платон», оформлені протоколом №1 від 17.02.2010р., на яких прийнято рішення про виключення позивача з учасників ТзОВ «Платон», оскільки участі у вказаних зборах позивач не приймав, відтак йому не було відомо про те, що збори проводились та про прийняті на зборах рішення. Вважає, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Платон» 17.02.2010р. проведені з порушенням порядку їх скликання, у зв'язку з неповідомленням позивача про час та місце скликання та проведення зборів, про порядок денний, що є порушенням права позивача на участь в управлінні справами товариства. Також, зазначив, що ОСОБА_4 є директором ТзОВ Фірми «Платон» і відповідно до протоколу зборів №1 від 17.02.2010р. був головою зборів проведених 17.02.2010р., що суперечить вимогам ч.6. ст. 62 Закону України «Про господарські товариства». Ствердив, що рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Платон» від 17.02.2010р. прийняті з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів ТзОВ «Платон», внаслідок неповідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства 17.02.2010р., чим порушено права та законні інтереси позивача на участь в управлінні справами товариства. На підставі наведеного позов просить задоволити та визнати недійсним рішення загальних зборів учасників від 17.02.2010р., оформлене протоколом №1 від 17.02.2010р.

В судових засіданнях представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позов та письмових запереченнях. Ствердив, що даний спір у відповідності до норм ст. 12 ГПК України не підвідомчий господарському суду, не є спором, який виникає з корпоративних відносин, оскільки господарський суд розглядає спори між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником який вибув (а не навпаки), позивач не являється учасником товариства вже понад 5 років. Зазначив, що статутом товариства не передбачено порядку повідомлення учасників про проведення зборів, а відтак позивач був повідомлений про збори, які відбулись 17.02.2010р. у довільній формі. Ствердив, що позивач достеменно знав про проведення загальних зборів 17.02.2010р., про їх порядок денний та про прийняте рішення загальних зборів ТзОВ «Платон», яке оформлене протоколом №1 від 17.02.2010р., що підтверджується листом від 05.03.2010р. згідно якого позивача повідомлено про виключення з учасників ТзОВ «Платон» згідно протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Платон» №1 від 17.02.2010р. та запропоновано надати реквізити банківського рахунку для проведення розрахунку, скерованим на адресу позивача - ОСОБА_1 поштовим повідомленням від 05.03.2010р. з квитанцією - повідомленням про вручення 11.03.2010р. Крім того, відповідач стверджує про те, що згідно напису на листі від 05.03.2010р. позивач виклав свою позицію по відношенню до оспорюваного рішення загальних зборів від 17.02.2010р. та зазначив, що не має жодних претензій до товариства, а відтак, на думку відповідача, між сторонами відсутній спір про право. Посилається на обізнаність позивача з оспорюваним рішенням загальних зборів ТзОВ «Платон», яке оформлене протоколом №1 від 17.02.2010р. ще з 2010р., відтак позивач в силу положень ст.ст. 256 та 257 ЦК України не може звертатись до господарського суду. В задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, створивши у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:

Статут Фірми «Платон» ТзОВ затверджено рішенням зборів учасників товариства №1 від 05 червня 2007р., державну реєстрацію проведено 12.06.2007р. номер запису 14091050006000105. Зміни до установчих документів проводились 25.02.2010р. та 11.03.2014р.

Відповідно до п.1.3. Статуту в редакції від 05.06.2007р., учасниками товариства були: ОСОБА_4, ОСОБА_1.

У відповідності до п.6.3. Статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створений статутний фонд (капітал) товариства в розмірі 75000 грн. Згідно п.6.4. Статуту, вклади учасників в статутний фонд (капітал) складали:Жук ОСОБА_5 - 50000 грн., що становить 66,67 % статутного фонду; ОСОБА_1 - 25000 грн., що становить 33,33 % статутного фонду.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, 17.02.2010р. відбулись загальні збори учасників ТзОВ «Платон», оформлені протоколом № 1 від 17.02.2010р.

Згідно протоколу №1 від 17.02.2010р., на зборах учасників ТзОВ «Платон» 17.02.2010р. були присутні голова зборів, він же секретар зборів, директор та учасник ТзОВ «Платон» - ОСОБА_4, який володіє 66,7% статутного фонду. До порядку денного зборів включено питання виключення з учасників товариства ОСОБА_1.

За результатами проведення загальних зборів 17.02.2010р. прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 зборів учасників ТзОВ «Платон» про виключення ОСОБА_1 з учасників товариства як такого, що не сприяє досягненню мети та цілей створення товариства, не бере участі та не цікавиться діяльністю товариства; розрахунок з учасником товариства котрий виключається провести згідно з чинним законодавством; внести зміни і доповнення до засновницьких документів ТзОВ «Платон згідно рішення зборів учасників ТзОВ «Платон»; уповноважити директора ТзОВ «Платон» ОСОБА_4 вчиняти від імені товариства всі необхідні дії по внесенню змін і доповнень до засновницьких документів ТзОВ «Платон».

25.02.2010р. проведено державну реєстрацію відповідних змін, рішенням зборів учасників товариства №1 від 14.02.2010р. затверджено в новій редакції Статут ТзОВ Фірми «Платон».

Як вбачається з витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, номер запису 21054314, станом на 22.08.2015р. єдиним засновником та учасником ТзОВ «Платон» є ОСОБА_4.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Позивач вважає, що загальні збори учасників ТзОВ «Платон» від 17.02.2010р. проведені з порушенням порядку їх скликання та проведення, у зв'язку з неповідомленням позивача про проведення зборів та за відсутності на зборах позивача, що є порушенням прав та законних інтересів позивача на участь в управлінні товариством передбаченого ст.10 Закону України «Про господарські товариства», права вимагати розгляду поставленого ним питання передбаченого ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», а також подання зауважень та заперечень щодо питання про виключення позивача з учасників товариства. Крім того, вважає, що виключення позивача зі складу учасників товариства відбулося за відсутності підстав, передбачених ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», які б свідчили про невиконання або неналежне виконання статутних обов'язків перед товариством чи про перешкоджання досягненню мети та цілей створення товариства.

Згідно положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п.4. ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідач посилається на те, що даний спір не підвідомчий господарському суду у зв'язку з тим, що станом на дату подання позову позивач не володіє корпоративними правами у будь-якій частці ТзОВ «Платон», заявлений позов не є спором, котрий виникає з корпоративних відносин між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером) у тому числі учасником, який вибув та не відповідає предмету визначеному п.4 ст. 12 ГПК України.

Відповідно до ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначена у статутному фонді (капіталі) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. При цьому, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч.3 ст.167 ГК України). Отже, корпоративні права учасника товариства - це права, що випливають саме з участі в товаристві.

Суд звертає увагу позивача, що згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства , на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору. Пунктом 17 вищевказаної Постанови роз'яснено, вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога.

Таким чином, враховуючи вищенаведені законодавчі положення даний спір, а саме, спір між учасником товариства, який вибув ОСОБА_1 та товариством з обмеженою діяльністю «Платон» пов'язаний зі здійсненням учасником який вибув корпоративних прав (права на участь в управлінні товариством) підвідомчий господарському суду Львівської області у відповідності до вимог п.4. ст.12 ГПК України та підлягає розглядові за правилами господарського судочинства.

Крім того, щодо посилання відповідача на відсутність спору про право між позивачем - ОСОБА_1 як учасником, який вибув та ТзОВ «Платон», суд додатково звертає увагу відповідача на норми встановлені ст.ст. 15, 16 ЦК України, які передбачають право на звернення до суду за захистом свого порушеного право та законного інтересу та на положення п.4.4 Статуту ТзОВ «Платон» в редакції чинній на час виникнення спірних відносин згідно якого, учасник товариства має право звернутись в суд з заявою про захист своїх законних прав та інтересів, які випливають з членства в товаристві.

Статтею 116 ЦК України встановлено право учасника господарського товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчому документі товариства.

Право учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства закріплено п. 4.1.1 Статуту ТзОВ «Платон».

Відповідно до ст. 89 ГК України, ст. 145 ЦК України, ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» та аналогічних положень п.5.1. Статуту, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову зборів (голову товариства), який веде збори і виконує інші функції до наступних зборів (п. 5.1. Статуту). До виключної компетенції зборів учасників відноситься, зокрема, виключення учасника з товариства (п.п.ї. п.5.2. Статуту).

Статтею 60 Закону України «Про господарські товариства» встановлено порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. У відповідності до вимог п.5.3. Статуту, збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до положень ч.1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів.

Згідно ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце проведення зборів та порядок денний, відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_1, як учасника товариства про проведення зборів 17.02.2010р. При цьому, відповідач посилається на норму ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", яка регламентує, що учасники повідомляються про проведення загальних зборів товариства саме передбаченим статутом способом. Вважає, оскільки Статутом ТзОВ «Платон» в редакцій чинній на момент проведення зборів не передбачено та не встановлено способу повідомлення, відтак, відповідачем жодним чином не порушено норм Закону України «Про господарські товариства» та Статуту товариства.

Виходячи з положень ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом. Однак суд зазначає, навіть якщо такий спосіб повідомлення статутом товариства не встановлений, це не звільняє від обов'язку повідомлення учасника товариства належним чином про проведення зборів у відповідності до вимог ст. 61 Закону «Про господарські товариства».

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13).

Згідно п. п. 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення . При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Господарські суди також мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008р. № 13, рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України „Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується .

Суд зазначає, що неналежне повідомлення учасника про збори не є самостійною (обов'язковою) підставою для визнання недійсними рішення, а оцінюється судом в сукупності з іншими обставинами. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне дослідити, які саме рішення приймались і чи ґрунтовно впливають на права та законні інтереси позивача.

Розглядаючи вказані обставини, суд оцінював як факти, так і правові наслідки, що випливають з оскаржуваного рішення прийнятого 17.02.2010р. Так, судом встановлено, що рішення прийняті 17.02.2010р. на загальних зборах учасників ТзОВ «Платон» голосами, що в цілому становлять понад 60 % голосів.

На загальних зборах ТзОВ «Платон», що відбулися 17.02.2010р. був присутній ОСОБА_4 з часткою 66, 7 % в статутному капіталі. Загальні збори товариства відповідача вважаються повноважними, так як на них були присутні учасники, які володіють більш як 60 % голосів від загальної кількості голосів учасників, що свідчать про те, що в будь-якому випадку на засіданні дотримано законодавчої вимоги щодо кворуму та простої більшості голосів, що були предметом розгляду на загальних зборах учасників товариства.

Розглядаючи прийняті рішення на засіданні загальних зборів учасників товариства 17.02.2010р. на предмет їх відповідності фактичним обставинам, які описані в цих рішеннях судом з'ясовано, що виключення учасника відбулось у зв'язку з тим, що позивач не брав та не бере участі в діяльності товариства та не виконував обов'язків учасника товариства.

Відповідно до ч.1. ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» та п.5.2. Статуту, до компетенції зборів учасників товариства належить, зокрема, виключення учасника з товариства.

Згідно ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Пунктом п.3.10 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 роз'яснено, що у рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

У відповідності до приписів п.29 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р., при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди мають дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.

Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Проте, як з'ясовано судом, в оспорюваному протоколі №1 від 17.02.2010р. не вказано, які саме обов'язки встановлені законодавством та Статутом не виконував позивач, відповідачем необґрунтовано та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач, якого виключено із складу учасників товариства, систематично не виконував або неналежним чином виконував обов'язки учасника та доказів наявності для товариства негативних наслідків у результаті таких дій (бездіяльності). Суд зазначає, що з огляду на відсутність чіткого визначення поняття «систематичність» в контексті ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» це критерій є оціночним. Посилання відповідача в протоколі №1 від 17.02.2010р. на те, що позивач не брав та не бере участі в розвитку даного товариства судом оцінюється критично та не приймається до уваги, оскільки вимогами Закону України «Про господарські товариства та положеннями Статуту передбачено право учасника брати участь в управління, зокрема в розвитку даного товариства, проте не обов'язок.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм матеріального права та положень статуту вбачається, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст.10 Закону України «Про господарські товариства» (Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2014р.)

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що неповідомлення позивача як учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів ТзОВ «Платон», які відбулись 17.02.2010р., на яких позивача виключено з учасників товариства, є безумовним порушенням корпоративних прав позивача на участь в управлінні товариством.

Крім того, суд додатково зазначає, що у відповідності до ч.6 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» та згідно п.5.5 Статуту передбачено, директор не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Проте, як вбачається з протоколу №1 від 17.02.2010р. на зборах були присутні - голова зборів, він же секретар зборів, директор та учасник ТзОВ «Платон» ОСОБА_4 Тобто, всупереч вимогам Закону України «Про господарські товариства» та положенням п.5.5 Статуту, ОСОБА_4 був директором товариства та одночасно головою зборів, які відбулись 17.02.2010р.

Відповідно до ч.1. ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом встановленим ч.1. ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Як випливає із заяви позивача про визнання причин пропуску встановленого процесуального строку позовної давності поважними, ознайомившись із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.02.2015р. за №20162990 станом на 25.02.2015р., позивач виявив, що його прізвище у переліку засновників (учасників) ТзОВ «Платон» відсутнє, а в переліку засновників (учасників) юридичної особи наявне прізвище лише ОСОБА_4, індекс 82040, Львівська обл., Старосамбірський район, село Солянуватка, розмір внеску до статутного капіталу - 75000.00 грн.

17.03.2015р. на підставі відповіді Реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції від 17.03.2015р. №3/02.2-11/254 на адвокатський запит, ознайомившись з документами реєстраційної справи юридичної особи, позивач дізнався, що 17.02.2010р. відбулись збори учасників ТзОВ «Платон», оформлені протоколом № 1 від 17.02.2010 р.

Відтак, 17.03.2015р. позивачу стало відомо про те, що 17.02.2010р. відбулись збори учасників ТзОВ «Платон», на яких позивача - ОСОБА_1 було виключено з учасників ТзОВ «Платон».

Приписами п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (зі змінами та доповненнями внесеними Постановами Вищого господарського суду № 13 від 17.12.2013р. №6 від 10.07.2014р.) роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

Відповідно до ч.2. ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до абз. 7 п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на положення ст. 256 та 257 ЦК України в силу яких відповідач вважає, що позивач не може звертатись до господарського суду з даним позовом, оскільки про прийняте 17.02.2010р. рішення, оформлене протоколом №1 від 17.02.2010р. позивачу було відомо ще в 2010р. Відтак, викладене у відзиві на позовну заяву розцінюється судом як заява про застосування позовної давності заявлена відповідно до ч.2. ст. 267 ЦК України.

Згідно п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено судом, право позивача на участь в управлінні справами товариства за захистом якого останній звернувся до господарського суду порушено у зв'язку з неповідомленням позивача як учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів ТзОВ «Платон», які відбулись 17.02.2010р., на яких позивача виключено з учасників товариства, за результатами яких прийнято рішення оформлене протоколом №1 від 17.02.2010р.

При цьому, згідно роз'яснень Вищого господарського суду України наведених у Постанові Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №10, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Згідно відзиву на позовну заяву та наданих у судових засіданнях пояснень, відповідач стверджує про те, що позивач був обізнаний та достеменно знав про прийняте рішення загальних зборів ТзОВ «Платон» від 17.02.2010р. станом на дату проведення зборів, що підтверджується листом від 05.03.2010р. ТзОВ «Платон» за підписом учасника ТзОВ «Платон» ОСОБА_4, на якому позивач виклав свою позицію по відношенню до прийнятого рішення від 17.02.2010р. Зазначає, що доказом надсилання позивачу протоколу №1 від 17.02.2010р. та листа ТзОВ «Платон» від 05.03.2010р. в якому зазначено про надання позивачем банківських реквізитів для здійснення розрахунків, пов'язаних з виключенням учасника є поштове повідомлення з квитанцією-повідомленням про вручення від 11.03.2010р. На думку відповідача, відповідь на лист від 05.03.2010р. викладена самим ОСОБА_1 на цьому ж листі, у зв'язку з чим позивачу було відомо про збори учасників ТзОВ «Платон , які відбулись 17.02.2010р. та про прийняті на зборах рішення. Посилаючись на норми ст. 256 та 257 ЦК України, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а для відновлення пропущеного строку, відсутні будь-які юридичні і фактичні підстави.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно вимог ст.34 ГПК України про належність та допустимість доказів встановлено, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1. ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд зазначає, що лист - повідомлення від 05.03.2010р. за підписом учасника ТзОВ «Платон» - ОСОБА_4 (на який посилається відповідач як доказ надсилання позивачу протоколу №1 від 17.02.2010р., що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 ще в березні 2010р. про збори, які відбулись 17.02.2010р. та прийняті на них рішення) не містить необхідних реквізитів документа, зокрема, кому надіслано такий документ, адреси отримувача та адреси відправника документа. В тексті листа також не вказано, кого саме виключено із учасників ТзОВ «Платон» і з ким саме необхідно провести розрахунок, також не вказано переліку додатків, тобто протоколу №1 від 17.02.2010р. про який йдеться в листі. Долучене повідомлення про вручення поштового відправлення з поштовою квитанцією, судом оцінюється критично, оскільки вказані документи не містять даних про найменування відправника відповідача (Фірми «Платон» ТзОВ), на повідомленні про вручення відсутній підпис отримувача. Крім того, до зазначених документів не долучено опис вкладення у цінний лист, що унеможливлює дослідити, які саме документи було надіслано. Суд звертає увагу, що в повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено адресу відправника - Аптека, Івасюка 1, а, м. Хирів, яка за твердженням відповідача являється фактичним місцезнаходженням Фірми «Платон» ТзОВ. Проте, як вбачається з п.1.5. Статуту та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходження товариства - 82042, Львівська область, Старосамбірський район, м. Добромиль, вул. Лесі Українки, 1.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що лист від 05.03.2010р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з поштовою квитанцією не є документом, які містить обставини, які мають значення для вирішення даного спору та не відповідає вимогам ст.34 ГПК України, відтак не може вважатись належним та допустимим доказом у даній справі. Інші документи та докази, які б свідчили про обізнаність позивача з прийнятими рішеннями загальних зборів ТзОВ «Платон» 17.02.2010р., які оформлені протоколом №1 від 17.02.2010р. та з самим протоколом в матеріалах справи відсутні.

Стаття 15 ЦК України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачене ч.1 ст. 16 ЦК України.

Відтак, судом встановлено, що 17.03.2015р. ознайомившись з документами реєстраційної справи юридичної особи позивач дізнався про порушення свого права, яке підлягає судовому захисту у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, п.4.4. Статуту ТзОВ «Платон» в редакції чинній на час виникнення спірних відносин.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши та дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що неповідомлення позивача як учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів ТзОВ «Платон», які відбулись 17.02.2010р., оформлені протоколом №1 загальних зборів учасників ТзОВ «Платон» від 17.02.2010р., на яких позивача виключено з учасників товариства є порушенням корпоративних прав позивача на участь в управлінні товариством, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 116, 145, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 89, 167 ГК України, ст.ст. 1, 12, 4-3, 21, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон», Львівська область, Старосамбірський район, м. Добромиль, вул. Лесі Українки, буд. 1 (код ЄДРПОУ 22360041) від 17.02.2010р., оформлене протоколом №1 зборів учасників ТзОВ «Платон» від 17.02.2010р.

3. Стягнути з Фірми «Платон» Товариства з обмеженою відповідальністю, Львівська область, Старосамбірський район, м. Добромиль, вул. Лесі Українки, буд.1 (код ЄДРПОУ 22360041) на користь ОСОБА_1, с.Зоротовичі, Старосамбірський район, Львівська область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 1218,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 09.10.2015р.

Суддя Мороз Н.В.