Постанова

від 06.10.2015 по справі 910/8297/15-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 910/8297/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (посв. адв. №1166, дов. №2-47д від 25.12.2014 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (директор, наказ №157ОК від 09.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" (вх.№4175Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 16 липня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра", м. Київ

про стягнення 283 518,05 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", м. Полтава

про стягнення 123 099,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" звернувся до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра, в якій просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого за весь час прострочки 17 485,72 грн., штраф у розмірі 17% від вартості непоставленого 16 236,37 грн., а також просить зобов'язати відповідача здійснити поставку товару згідно договору за №508/13 від 18.05.2013 р. на загальну суму 249 795,96 грн.

ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" звернулось з зустрічним позовом, в якому просило стягнути з ПАТ "Укргазвидобування" заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 107 491,98 грн., штраф за порушення відповідачем грошових зобов'язань за час користування коштами позивача в розмірі 15 298,68 грн. та пеню в розмірі 308,39 грн., а всього 123 099,05 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2015 року по справі №910/8297/15-г (суддя Ольшанченко В.І.) у первісному позові відмовлено частково. Зобов'язано ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" здійснити поставку товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 р. на загальну суму 249 795,96 грн. Стягнуто з ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" на користь ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" судовий збір в сумі 1 218,00 грн.

У зустрічному позові відмовлено частково. Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" на користь ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" заборгованість за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 р. в сумі 80 817,07 грн., пеню в сумі 0,81 грн., інфляційні за період з січня по квітень 2015 року в сумі 26 674,91 грн. та судовий збір в сумі 2 149,86 грн.

ТОВ "БЦФ "Міра" не погодилось з зазначеним рішенням, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі за позовом ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» в особі філії ГПУ В«ПолтавагазвидобуванняВ» до ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» про стягнення 33722,09 грн. та зобов'язання вчинити дії, та за зустрічним позовом ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» до ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» про стягнення 123099,05 грн., в частині зобов'язання ТОВ В«БЦФ В«МіраВ» здійснити поставку товару за договором № 508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013р. на загальну суму 249795,96 грн. та відмови у стягненні з ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» штрафу за порушення грошових зобов'язань, виходячи з відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України за увесь час користування коштами позивача згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України в розмірі 15298,68 грн. та прийняти нове рішення, яким у позові ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» в особі філії ГПУ В«ПолтавагазвидобуванняВ» відмовити в повному обсязі, стягнути з ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» на користь ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» штраф за порушення відповідачем грошових зобов'язань за час користування коштами позивача в розмірі 15 298,68 грн. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» не виконало зобов'язання по поставці належним чином в жодній частині; у ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» в особі філії ГПУ В«ПолтавагазвидобуванняВ» згідно умов договору не виникло зобов'язання здійснювати оплату; жодного притримання зі сторони ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» не відбулось; за все отримане від ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» в особі філії ГПУ В«ПолтавагазвидобуванняВ» здійснило оплату за межами дії договору №508/13 від 18.05.2013 р. в повному обсязі. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 06.10.2015 р. (вх. №13868), ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» зазначає, що після ухвалення оскаржуваного рішення ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» в особі філії ГПУ В«ПолтавагазвидобуванняВ» листом №11-7389 від 19.08.2015 р. відмовилось від поставки товару за договором №508/13 від 18.05.2013 р. на загальну суму 249 795,96 грн., яка є предметом спору у даній справі. Тобто, позивач за первісним позовом фактично відмовився від позову в частині вимоги поставити товар. Наведене, на думку відповідача за первісним позовом, свідчить про наявність правових підстав для часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015 року по справі №910/8297/15-г.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2013 р. між ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» (постачальник) та ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» в особі філії ГПУ В«ПолтавагазвидобуванняВ» (покупець) був укладений договір поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти), згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (т. 1 а.с. 15-23).

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору вказується в специфікації.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Пунктами 5.1 - 5.3 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки кожної окремої партії товару визначається в рознарядках покупця (узгоджена до поставки партія товару). Датою поставки товару є дата підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Невід'ємною частиною договору є специфікація №1 на суму 630613,03 грн.

Згідно з п. 4 специфікації строк (термін) поставки товару: травень-липень 2013 року, окремими партіями згідно заявок покупця.

Відповідно до п. 5 специфікації умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Також, між сторонами 30.12.2013 р. було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2014 р. та внесено зміни у п. 4 специфікації, який викладено в новій редакції: В«Строк (термін) поставки товару: травень-липень 2013 р., січень-грудень 2014 р., окремим партіями згідно заявок покупця продовж 90 календарних днівВ» (т. 1 а.с. 24).

ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" листом №11-5584 від 15.08.2014 р. подав рознарядку та вказав перелік МТР, які потребують першочергової поставки на загальну суму 182311,93 грн., а також листом №11-5850 від 29.08.2014 р. - на загальну суму 448301,10 грн. (т. 1 а.с. 26-27, 31-32).

Постачальником 16.10.2014 р. було поставлено покупцю товар на загальну суму 380817,07 грн., в тому числі ПДВ 63 469,51 грн., що підтверджується копією акту №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, підписаного представниками сторін без зауважень (т. 1 а.с. 25).

Постачальником не було поставлено покупцю товар на суму 249795,96 грн.

Покупець за отриманий товар розрахувався частково, сплативши суму коштів в розмірі 300000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №73 від 06.01.2015 р. (т. 1 а.с. 35).

Таким чином, заборгованість покупця за поставлений товар становила 80817,07 грн.

Отже, обидві сторони договору не в повному обсязі виконали свої зобов'язання.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ "Укргазвидобування", в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за весь час прострочки 17 485,72 грн., штраф у розмірі 17% від вартості непоставленого 16 236,37 грн., а також просить зобов'язати відповідача здійснити поставку товару згідно договору за №508/13 від 18.05.2013 р. на загальну суму 249795,96 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару за договором поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 р.

Згодом позивач надав письмове уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача пеню за період з 17.11.2014 р. по 31.01.2015 р. в сумі 4 066,12 грн., штраф 7% від вартості непоставленого товару понад 30 днів, згідно п. 7.10 договору, в сумі 16 236,37 грн., пеню за період з 01.12.2014 р. по 31.01.2015 р. в сумі 12 170,26 грн., зобов'язати відповідача здійснити поставку товару згідно договору за №508/13 від 18.05.2013 р. на загальну суму 249 795,96 грн.

ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" подало зустрічний позов, в якому просило прийняти його для спільного розгляду з первісним позовом та стягнути з ПАТ "Укргазвидобування" заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 107491,98 грн., штраф за порушення ПАТ "Укргазвидобування", в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" грошових зобов'язань за увесь час користування коштами ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" в розмірі 15 298,68 грн. та пеню в розмірі 308,39 грн., а всього 123 099,05 грн.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, визнав їх обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи в частині зобов'язання відповідача за первісним позовом здійснити поставку товару за договором №508/13 від 18.05.2013 р. на загальну суму 249 795,96 грн. (первісний позов) та в частині стягнення заборгованості за договором №508/13 від 18.05.2013 р. в сумі 80 817,07 грн., пені за період з 16.11.2014 р. по 16.05.2015 р. в сумі 0,81 грн., інфляційних за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р. в сумі 26 674,91 грн. (зустрічний позов).

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.10 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 7.11 договору передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось вище, постачальник не здійснив поставку товару в повному обсязі, що стало підставою для нарахування позивачем за первісним позовом пені (з 17.11.2014 р. по. 31.01.2015 р.) в розмірі 16 236,38 грн. та штрафу в сумі 16 236,37 грн.

Відповідно до п. 5 специфікації умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що після закінчення строку оплати, встановленого пунктом 5 специфікації, залишався один день для поставки відповідачем за первісним позовом товару, але позивач за первісним позовом не оплатив повністю першу поставку, як то передбачено у специфікації.

Крім того, відповідач за первісним позовом не порушив зобов'язання з поставки товару, а в зв'язку з неповною оплатою позивачем за первісним позовом отриманого товару скористався своїм правом на притримання виконання, передбаченим ст. 594 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення пені та штрафу, та задовольнив його в частині зобов'язання ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" виконати умови договору №508/13 від 18.05.2013 р. - здійснити поставку товару на загальну суму 249795,96 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець в порушення умов договору, своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив, в зв'язку з чим у останнього перед постачальником виникла заборгованість в сумі 80817,07 грн. Наявність заборгованості не заперечується сторонами.

Наведене стало підставою для нарахування позивачем за зустрічним позовом пені (з 16.11.2014 р. по 31.05.2015 р.) в сумі 308,39 грн. та інфляційних втрат (з квітня 2015 р. по січень 2015 р.) в сумі 26 674,91 грн. Крім того, на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" нарахувало відповідачу за зустрічним позовом суму штрафу за порушення грошових зобов'язань за час користування коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 16.11.2014 р. по 31.05.2015 р. в сумі 15 298,68 грн.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем за первісним позовом розрахунки пені та штрафу, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов про їх задоволення в частині стягнення заборгованості за договором №508/13 від 18.05.2013 р. в сумі 80817,07 грн., пені за період з 16.11.2014 р. по 16.05.2015 р. в сумі 0,81 грн., інфляційних за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р. в сумі 26674,91 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який відмовляючи в задоволенні решти зустрічних позовних вимог, зазначив, що: по-перше, позивачем за зустрічним позовом при розрахунку пені перевищено строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; по-друге, положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України стосуються господарських зобов'язань, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, але ж дані сторони судового процесу не є ані тими, ані іншими, а відтак положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України на них не розповсюджується і не може бути застосовано до даних правовідносин. Отже, нарахування позивачем за зустрічним позовом відповідачу за зустрічним позовом на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафу за порушення грошових зобов'язань за увесь час користування коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 16.11.2014 р. по 31.05.2015 р. в сумі 15298,68 грн. є безпідставним та не підлягає задоволенню.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» зокрема, зазначає, що після ухвалення оскаржуваного рішення ПАТ В«УкргазвидобуванняВ» в особі філії ГПУ В«ПолтавагазвидобуванняВ» листом №11-7389 від 19.08.2015 р. фактично відмовився від позову в частині вимоги поставити товар. Наведене, на думку відповідача за первісним позовом, свідчить про наявність правових підстав для часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015 року по справі №910/8297/15-г.

Дані твердження апелянта колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки, по-перше, чинним процесуальним законодавством не передбачена відмова від позову на стадії апеляційного оскарження; по-друге, на момент прийняття оскаржуваного рішення зазначеного листа не існувало. Отже, правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015 року по справі №910/8297/15-г прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ В«Багатоцільова фірма В«МіраВ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015 року по справі №910/8297/15-г залишити без змін.

Повна постанова підписана 12.10.2015 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Камишева Л.М.