Рішення

від 13.07.2006 по справі 5/191пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/191пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.06                                                                                 Справа № 5/191пд.

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:

від позивача –Нурієв С.К., довіреність б/н від 22.04.06.;

від першого відповідача –Прядка О.В., довіреність № 1 від 11.01.05.;

від другого відповідача –Прядка О.В., довіреність № 1 від 03.10.05.;

розглянувши матеріали справи за позовом:

відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних двигунів»(м. Харків, вул.. Киргизька,19);

до товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченська МТС», (смт. Красноріченське, Кремінського району, Луганської області, вул. Шевченка, 36); та товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченське», (смт. Красноріченське, Кремінського району, Луганської області, вул. Шевченка, 36)

про визнання угод недійсними, –

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсними із застосуванням наслідків передбачених ст. 216 ЦК України укладених між ТОВ «Красноріченська МТС»та ТОВ «Красноріченське»договорів без номеру від 01.07.05. оренди будівель мехмайстерні та гаражу і договору зберігання

Відповідно до ст. 77 ГПК України в засіданні суду було оголошено перерву з 03.07.06. до 13.07.06.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог він зазначив, що наявні у позивача документи свідчать про те, що договори без номеру від 01.07.05.оренди будівлі мехмайстерні, оренди будівлі гаражу та зберігання, укладені між ТОВ «Красноріченська МТС»та ТОВ «Красноріченське» без створення правових наслідків, а отже є фіктивними і відповідно мають бути визнані не дійсними.

          Відповідачі надали до суду відзиви на позовну заяву, з яких вбачається, що ними позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідачів підтвердив викладену у відзивах позицію додатково зазначивши, що відповідачами під час укладення вищевказаних договорів не порушено положень ст. 203 ЦК України тому визнавати їх не дійсними не має жодних підстав. Крім того, укладення даних договорів ніяким чином не стосується відносин з позивачам та не торкається його інтересів, отже позивач не мав права звертатися до суду із зазначеним позовом.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач є боржником позивача з 1997 року, що встановлено постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2005 року по справі № 15\424, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2005 року.

Представник позивача пояснив, що про наявність та зміст договорів, що оспорюються, позивачу стало відомо лише у березні 2006 року під час судового провадження по справі №15/5пд за його позовом до ТОВ "Красноріченська МТС" та ТОВ "Красноріченське" про визнання недійсним правочину по відчуженню присудженого ВАТ "ХЗТД" майна.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ "Красноріченська МТС" судове рішення, яке набрало законної сили 25 квітня 2005 року, не виконало в зв'язку з відсутністю грошових коштів і майна, достатніх для погашення боргу. Таким чином, у позивача є підстави вважати, що перший відповідач штучно погіршив свій майновий стан і шляхом вчинення неправомірних правочинів, один з яких визнаний таким господарським судом (рішення від 21.03.2006 р. по справі № 15/5пд, відчужив своє майно на користь третіх осіб, у тому числі - другого відповідача, з метою уникнути майнової відповідальності перед позивачем.

Право кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань є законним правом, гарантованим цивільним законодавством, зокрема ст. 509 ЦК України. Прагнення кредитора перешкодити боржнику погіршувати свій майновий стан або намагатися відновити можливість виконання боржником своїх зобов'язань не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а отже є охоронюваним законом інтересом. Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

Право на звернення до господарського суду, згідно із ст. 1 ГПК України, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Стаття 215 ЦК гарантує право заінтересованої особи заперечувати дійсність правочину на підставах, встановлених законом, і оспорити його дійсність в суді.

Таким чином позивач, як заінтересована особа на законних підставах звернувся до господарського суду для захисту своїх прав.

1 липня 2005 року між ТОВ «Красноріченське»та ТОВ «Красноріченська МТС»були укладені договори оренди будівель мехмайстерні і гаражу та договір зберігання.

Як вказують матеріали справи, вартість орендних послуг за договором оренди будівлі мехмайстерні за шість місяців складає 13000 грн., тобто 2167 грн. на місяць при загальній площі об'єкту оренди - 296,4 м. кв. Орендна ставка за 1 м.кв. складає 7,3 грн.

Вартість орендних послуг за договором оренди будівлі гаража за ті ж шість місяців складає 9000 грн., тобто 1500 грн. на місяць, при загальній

площі об'єкту оренди - 221,5 м. кв. Орендна ставка за 1 м.кв. складає 6,8 грн.

Залучений до матеріалів справи договір оренди асфальтової площадки під стоянку автотранспорту, укладений між другим відповідачем і фермерським господарством "Переможець" 01.02.2006р., свідчить про те, що вартість аналогічних орендних послуг, наданих другим відповідачем за тією ж адресою складає 150 грн. на квартал, тобто 50 грн. за місяць, враховуючи загальну площу об'єкту оренди - 300 м. кв. Орендна ставка складала 0,17 грн. за 1 м. кв.

Таким чином вартість орендних послуг, наданих другим відповідачем першому відповідачу за угодами, що оспорюються, перевищує вартість аналогічних послуг, наданих іншому споживачу, у десятки разів, що призвело до порушення загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, передбачених ст. З ЦК України.   

Згідно із ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Як випливає із матеріалів справи, прийняття автотранспортних засобів на зберігання за договором зберігання б/н від 01.07.2006 р. в передбаченому законом порядку не посвідчувалось, хоча, як пояснювали представники відповідачів, кількість транспортних засобів, що знаходились на зберіганні, постійно змінювалась.

Перелік транспортних засобів та їх загальна кількість умовами договору, актом або іншим документом також не передбачена у той час як вартість послуг зберігання - 16000 грн. - залишалась незмінною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Частина 2 цієї статті передбачає , що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 6 встановлено, що умови публічного договору, які суперечать частині 2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Із матеріалів справи випливає, що другий відповідач встановив умови публічного договору (розмір оплати у 16000 грн., тривалість зберігання на протязі шести місяців тощо) лише для першого відповідача, іншим споживачам такі умови не встановлювались.

Крім того п.3.2. договору передбачає можливість перегляду вартості послуг за домовленістю сторін, що протирічить правилам публічного договору, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 633 ЦК України вони встановлюються однаковими для всіх споживачів, а не за домовленістю із кожним споживачем окремо. Таким чином п.п.3.1.,3.2.,3.3. договору зберігання транспортних засобів від 01.07.2005 р. згідно до ч. 6 ст. 633 ЦК є нікчемними.

Матеріалами справи та поясненнями другого відповідача підтверджується, що другий відповідач не мав наміру брати на себе обов'язок надавати послуги зі зберігання транспортних засобів кожному, хто до нього звернеться, тобто публічний правочин, до яких згідно із ст. 977 ЦК відноситься і оскаржуваний договір зберігання, вчинено без намірів створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, і є фіктивним.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно із п. 4.3. договорів оренди, п.3.3. договору зберігання зобов'язання першого відповідача по сплаті послуг, наданих другим відповідачем, наступають за десять днів до закінчення строку дії договору, тобто з 20.12.2005р. Таким чином у разі виконання сторонами умов оскаржуваних договорів заборгованість першого відповідача перед другим відповідачем виникла б не раніше 20 грудня 2005 року.

Пункт 3.3. договорів оренди передбачає, що при передачі предмету в оренду "сторони перевіряють стан об'єкту оренди і складають акт приймання-передачі, в якому відображають стан об'єкту". Пункти 6.4. зазначених договорів передбачають порядок повернення предмету оренди: "об'єкт оренди вважається фактично переданим з моменту підписання акту приймання-передачі".  

В порушення даних вимог відповідачі по оспорюваних договорах оренди актів не складали відповідно факту передачі майна не існувало.

Також в порушення ст. 977 ЦК по оспорюваному договору зберігання, прийняття транспортних засобів на зберігання відповідачі не посвідчували і передбачених законодавством підтверджень господарському суду також не надали.

Проте, як випливає із матеріалів справи, вже станом на 26 вересня 2005 року у першого відповідача перед другим відповідачем виник борг, що підтверджується протоколом №12 загальних зборів учасників ТОВ "Красноріченська МТС" від 26.09.2005р., згідно з яким збори учасників вирішили передати трактор Т-150К-06, реєстраційний № 57-62ВЧ по залишковій вартості в рахунок погашення боргу перед ТОВ "Красноріченське". Посилань на оспорювані договори або інші підстави виникнення цього боргу протокол не містить. В акті приймання-передачі від 30.09.2005 р., складеного відповідачами, зазначено, що трактор передається у власність в рахунок погашення боргу. Посилань на оспорювані договори або інші підстави виникнення цього боргу акт також не містить. В податковій накладній, виданій ТОВ "Красноріченська МТС" 30.09.2005р. в графі "підстава продажу (форма цивільно-правового договору)" посилання на будь-який цивільно-правовий договір (договори) відсутні. У податкових накладних № 85 та 103 від 31.10.2005р. посилання на будь-який цивільно-правовий документ відсутні.

Наведені обставини засвідчують, що як у вересні так і у жовтні 2005 року другий відповідач не мав правових підстав вимагати від першого відповідача виконання зобов'язань щодо оплати послуг, передбачених договорами, що оспорюються, а у першого відповідача не було правових підстав виконувати ці зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договори оренди будівель мехмайстерні і гаражу та договір зберігання від 01.07.2005 р. вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими договорами, що протирічить п. 5 ст.203 ЦК України, тобто є фіктивними і згідно із ст. 234 ЦК України мають бути визнані недійсними.

За правочинами, що оскаржують ся, другий відповідач отримав від першого відповідача 2025 кг цукру, 11870 кг борошна, 41 мішок за ціною 1,2 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки управління статистики у Луганській області в червні 2006 року на зазначені продукти склалися наступні ціни: цукор- 4,53 грн\кг, борошно - 1,67грн\кг. Таким чином вартість того, що другий відповідач отримав від першого за недійсними угодами складає 29045 грн.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищезазначене та положення ст.ст. 215, 216, 234 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними укладені 01.07.05. між ТОВ «Красноріченська МТС»та ТОВ «Красноріченське»договори без номеру оренди будівель мехмайстерні і гаражу та договір зберігання.

3. Стягнути з ТОВ «Красноріченське»(смт. Красноріченське, Кремінського району, Луганської області, вул. Шевченка, 36, код 32974043, р/р 26008443747 в СФАБ «Укркомунбанк», МФО 304740) на користь ТОВ «Красноріченська МТС» (смт. Красноріченське, Кремінського району, Луганської області, вул. Шевченка, 36, код 24207473, р/р 260093010030, в Кремінському відділенні «Ощадбанку», МФО 364252) 29045 грн. в якості відшкодування вартості отриманого за недійсними правочинами.

4. Стягнути з ТОВ «Красноріченське»(смт. Красноріченське, Кремінського району, Луганської області, вул. Шевченка, 36, код 32974043, р/р 26008443747 в СФАБ «Укркомунбанк», МФО 304740) на користь відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних двигунів»(м. Харків, вул. Киргизька,19,код 05750326, р/р 26006845216161, в ХОФ АКБ УСБ Основ'янське відділення м. Харкова, МФО 351016)  витрати по сплаті держмита  в сумі 42,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн., видати наказ.

5. Стягнути з ТОВ «Красноріченська МТС» (смт. Красноріченське, Кремінського району, Луганської області, вул. Шевченка, 36, код 24207473, р/р 260093010030, в Кремінському відділенні «Ощадбанку», МФО 364252) на користь відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних двигунів»(м. Харків, вул. Киргизька,19,код 05750326, р/р 26006845216161, в ХОФ АКБ УСБ Основ'янське відділення м. Харкова, МФО 351016)  витрати по сплаті держмита  в сумі 42,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн., видати наказ.

Рішення підписано 18.07.06.

          Суддя                                                                      О.В. Закропивний