Постанова

від 20.06.2011 по справі 2а-7093/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2011 року 13:16 № 2а-7093/11/2670

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД»

до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.05.2011 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 27.12.2010 р.)

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність № 7/10-021 від 10.01.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.05.2011 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на загальну суму 310 041, 00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2009 року в сумі 80 917 грн., за лютий 2010 року в сумі 146 580 грн., за липень 2010 року в сумі 82 544 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.05.2011 р., винесене за наслідками акту перевірки, є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні планової виїзної перевірки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, в результаті чого було занижено та не сплачено до Державного бюджету суму податку на додану вартість на загальну суму 310 041, 00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2009 року в сумі 80 917 грн., за лютий 2010 року в сумі 146 580 грн., за липень 2010 року в сумі 82 544 грн., що були визначені позивачем на підставі фінансово-господарських взаємовідносин з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Серафім Стар», які носять характер нікчемного правочину, оскільки в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться справа № 69/107, порушена відносно осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема щодо реєстрації фіктивного підприємства ТОВ «Серафім Стар», а також, що були визначені позивачем на підставі фінансово-господарських взаємовідносин з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Емпанада Груп»яке, відповідно до висновків проведеної зустрічної перевірки, не здійснювало господарської діяльності, не укладало господарських договорів з метою настання реальних наслідків та за період 01.01.2010 р. - 31.07.2010 р. -звітувало до податкового органу з нульовими показниками.

Враховуючи вищевказані порушення, ДПІ у Святошинському районі м. Києва зазначає про правомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 387 551, 25 грн., в тому числі за основним платежем - 310 041 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 510, 25 грн., а відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД»(код ЄДРПОУ 21591206), з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 15.04.2011 р. № 92/23-50/21591206.

Перевіркою правильності формування податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 310 041 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2009 року в сумі 80 917 грн., за лютий 2010 року в сумі 146 580 грн., за липень 2010 року в сумі 82 544 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0001192350 від 05.05.2011 р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму 387 551, 25 грн., в тому числі за основним платежем - 310 041 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 510, 25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, з метою підтвердження правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту ТОВ «Суматра-ЛТД»за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Серафім Стар»перевіркою було встановлено наступне.

В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Серафім Стар»до ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року звіти подавалися за підписом директора ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_2), який відповідно до протоколу допита від 28.09.2010 року отриманого ст. о/у по ОВД ГУПМ ДПА України ОСОБА_5 пояснив, що зареєстрував підприємство на своє ім'я за винагороду, та не має ніякого відношення до діяльності підприємства, декларації з податку на додану вартість та додатки №5 до декларації з ПДВ за період 01.07.2009 року по 31.03.2010 року не підписував, відношення до господарської діяльності підприємства ТОВ «Серафім Стар»не має ніякого.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредит) витрат по сплаті податку на додану вартість.

Абзацом 1 пункту 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладені норми податкового законодавства, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого ТОВ «Суматра-ЛТД»було завищено значення рядка 10.1 колонки Б на суму 146 580 ,00грн. у тому числі:

- листопад 2009 р. - 80 917 грн. (п/н № 110901 від 09.11.2009р.);

- лютий 2010 р. - 65 664 грн. ( в т.ч. п/н № 01.02.2010 р. - 20 933, 64грн. та п/н № 020801 від 08.02.2010 р. - 44 730, 00грн.)

Як зазначено в акті перевірки, пояснення з приводу вищезазначених порушень посадовими особами підприємства позивача не надавались.

Також, як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки було встановлено взаємовідносини ТОВ «Суматра ЛТД»з ТОВ «Емпанада Груп»код ЄДРПОУ 36519434, які відбувались на підставі договору, а саме:

- договору про надання рекламних послуг № 240510 від 24.05.2010 р., укладеного ТОВ «Суматра ЛТД»(Замовник) в особі директора ОСОБА_6 з ТОВ «Емпанада Груп»(код ЄДРПОУ 36519434) (Виконавець) в особі директора ОСОБА_7, щодо надання послуг з виготовлення рекламної поліграфічної продукції (рекламних листівок 750 000 шт.) згідно затвердженого оригінал-макету, та їх розповсюдження згідно затвердженої адресної програми, а саме: м. Київ, м. Біла Церква, м. Миколаїв, м. Харків, м. Житомир, м. Дніпропетровськ, м. Вінниця., м. Мукачево, м. Львів.

Загальна сума договору складає 496 650,3 4 грн., в т.ч. ПДВ 82 543, 62 грн. та податок на рекламу 1 388, 60грн., договір укладено в м. Києві.

Виконані роботи оформлені актом від 07.06.2010 р. на суму 334 650, 34 грн., у т.ч. ПДВ - 55 543, 62 грн., податок на рекламу 1 388, 60 грн., актом приймання-передачі матеріальних цінностей (ТФ№М-11) від 01.06.2010 р. на 75 0000 шт. листівок на суму 162 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 27 000 грн.

В бухгалтерському обліку вказана операція відображається на Дт рах. 2012 «маркетингові матеріали», рах. 93 «Витрати на збут»з Кт рах. 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»на суму 135 000 грн., на суму 279 106, 74 грн. та рах. 6441 «Податковий кредит».

Так, згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження , неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і .місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Положення статті 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювали незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи податкової служби перевіряють достовірність документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів».

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових Фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Зважаючи на викладені норми законодавства, відповідач в акті перевірки зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Емпанада Груп»здійснювалась поза межами правового поля, зважаючи на висновки проведеної зустрічної перевірки контрагента, якими встановлено, що ТОВ «Емпанада Груп»не здійснювало господарської діяльності, не укладало господарських договорів з метою настання реальних наслідків та за період 01.01.2010 р. - 31.07.2010 р. -звітувало до податкового органу з нульовими показниками, що у свою чергу свідчить про фіктивність правочинів із позивачем, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались цими право чинами.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення ,забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.90р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку , що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Також, відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наявних у справі матеріалів, зокрема наданого відповідачем акту про результати перевірки ТОВ «Серафіма Стар»(код ЄДРПОУ 36521202) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.05.2009 р. по 31.12.2010 р. вбачається, що фактично, підприємницька діяльність ТОВ «Серафіма Стар»проводилась колом осіб, щодо яких за фактом створення фіктивного підприємства було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України -фіктивне підприємництво, належні податки по операціях з контрагентами за перевіряємий період ТОВ «Серафіма Стар»не сплачувалися, та відповідно до висновку експерта СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області від 03.02.2011 р. № 15, проведеної в рамках зазначеної кримінальної справи № 69-107, встановлено, що підписи на деклараціях з податку на додану вартість з додатком № 5 ТОВ «Серафіма Стар»були виконані різними особами, проте не номінальним директором ОСОБА_8

Зважаючи на викладене, Суд погоджується з висновками відповідача, що ТОВ «Суматра-ЛТД»під час здійснення його діяльності з контрагентом ТОВ «Серафіма Стар», були створені умови для здійснення іншими суб'єктами господарської діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а отже документи, що видавалися зазначеним підприємством в підтвердження здійснення ним господарської діяльності з іншими контрагентами, не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Також, з наявних у справі матеріалів, зокрема наданого відповідачем акту про результати перевірки ТОВ «Емпанада Груп»(код ЄДРПОУ 36519434) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.07.2010 р. вбачається, що фактично господарської діяльності за перевіряємий період ТОВ «Емпанада Груп»не здійснювало та не укладало господарських договорів з метою настання реальних наслідків, а також за період 01.01.2010 р. - 31.07.2010 р. - звітувало до податкового органу з нульовими показниками.

Отже, перевіркою контрагента позивача ТОВ «Емпанада груп»була встановлена відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, відсутність як бази так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, а також встановлено, що задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за результатами перевірки були зменшені до нуля гривень, зважаючи на що контрагентом позивача не були визначені податкові зобов'язання по взаємовідносинах із позивачем, а відповідно кошти не були сплачені до державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Емпанада груп»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. - доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями, згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.1991р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування», що захищається також Конституцією України, однак протиправні дії позивача та ТОВ «Емпанада груп»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат, та відповідного формування податкового кредиту.

З аналізу наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, судом не вбачається протиправності в діях відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.05.2011 р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму 387 551, 25 грн., в тому числі за основним платежем - 310 041 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 510, 25 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Серафіма Стар»та ТОВ «Емпанада груп».

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.06.2011 р.