Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/26137/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа № 910/26137/14

За позовом Приватного підприємства «Мірт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледшоу»

про стягнення 57 477, 99 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Гумега О.В.

Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гетьман А.Л. за довіреністю № 23/12/2014 від 23.12.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Мірт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледшоу» (далі - відповідач) про стягнення 57 477, 99 грн., в тому числі 48 000, 00 грн. основного боргу, 3 341, 59 грн. 3 % річних та 6 136, 40 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання послуг від 04.05.2012 р. він надав відповідачу послуги по забезпеченню роботи та демонтажу обладнання, що є власністю останнього, під час проведення фестивалю з Лідією Лісімовою в м. Києві, Майдан Незалежності, вартість яких склала 48 000, 00 грн. За умовами Договору відповідач мав здійснити повний розрахунок з позивачем не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому була надана послуга. Однак, як зазначає позивач, не зважаючи на те, що відповідач на підставі Акту наданих послуг від 05.05.2012 р. прийняв надані послуги, він з позивачем розрахунку не провів, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом, нарахувавши відповідачу додатково до суми основного боргу також 3 % річних за період з 01.06.2012 р. по 25.09.2014 р. в сумі 3 341, 59 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2012 по серпень 2014 року в сумі 6 136, 40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/26137/14, розгляд справи призначено на 17.12.2014 р.

17.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 13.01.2015 р.

У судовому засіданні 13.01.2015 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що в дійсності спірний Договір між сторонами не укладався, а представлений позивачем його примірник є підробленим. При цьому, він також відзначає, що відповідач не підписував і представлений позивачем Акт наданих послуг. Крім того, звертається увага на те, що у вказаному Акті є виправлення чорнильною ручкою, та що він датований в дійсності 05.05.2011 р.

Також, від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2015 р. на підставі клопотання представника відповідача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.02.2015 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду витребувано у сторін та Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області та Державній податковій інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві надати податкову звітність сторін, складену на виконання зобов'язань за Договором про надання послуг від 04.05.2012 р.

05.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області надійшли матеріали податкової звітності позивача за травень, липень 2012 року, в яких відображені розрахунки з відповідачем. При цьому, в супровідному листі зазначається, що за червень - грудень 2014 року податкові декларації з податку на додану вартість не подавались.

10.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи, порушеної за фактом підробки офіційних документів за участю позивача відносно відповідача, зокрема, акту наданих послуг від 05.05.2012 р. (кримінальне провадження № 12015100030000950), а також письмові пояснення, в яких він повторно наголошує на тому, що представлені в якості доказів до матеріалів справи документи від позивача є підробленими. Аналогічні пояснення подані від імені директора відповідача.

Крім того, відповідачем подано клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису.

Також, 10.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 10.02.2015 р. представник відповідача відмовився від раніше поданого ним клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. було вирішено призначити колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. було вирішено передати справу № 910/26137/14 на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Літвінова М.Є., Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/26137/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.03.2015 р.

25.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. представник відповідача підтримав подане 10.02.2015 р. клопотання про зупинення провадження у справі № 910/26137/14 до вирішення кримінальної справи по підробці офіційних документів за участю ПП «Мірт» щодо ТОВ «ЛЕДШОУ», зокрема акту наданих послуг від 05.05.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2015 р. проти вищевказаного клопотання представника позивача заперечив.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/26137/14 до вирішення кримінальної справи по підробці офіційних документів за участю ПП «Мірт» щодо ТОВ «ЛЕДШОУ», зокрема акту наданих послуг від 05.05.2012 р., та вирішено відмовити в його задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні 17.03.2015 р. представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, мотивоване тим, що подані позивачем договір та акт приймання-передачі наданих послуг є сфальсифікованими з підробленням підпису директора ТОВ "ЛЕДШОУ" Якусевича Ігора Генадійовича. На вирішення експертизи відповідач пропонує поставити наступні запитання:

1. Чи належить підпис на акті наданих послуг від 05.05.2011 р. Якусевичу Ігорю Генадійовичу?

2. Що було нанесено раніше на акт наданих послуг від 05.05.2011 р.: печатка ТОВ «ЛЕДШОУ» чи текст?

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2015 р. заперечив проти призначення у справі судової експертизи та надав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що факт виконання сторонами зобов'язань за спірним Договором відображено у податковій звітності позивача та відповідача, зокрема у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. суд відклав розгляд клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив у судовому засіданні перерву до 19.03.2015 р.

19.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. в порядку ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справі № 910/26137/14 призначено судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; оплату витрат по проведенню експертизи покладено на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 910/26137/14 зупинено на час проведення експертизи.

18.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від судового експерта надійшло клопотання про надання дозволу на вологе копіювання при проведення судово-технічної експертизи документів, зазначивши, при цьому, що при застосуванні даного методу вологого копіювання зовнішній вигляд досліджуваних документів не змінюється.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з метою розгляду клопотання судового експерта було поновлено провадження у справі № 910/26137/14, зобов'язано сторін надати письмові пояснення, в яких зазначити свою позицію щодо надання письмового дозволу на застосування методу вологого копіювання, справу призначено до розгляду на 27.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2015 р. надано судовому експерту Г.М. Янковичу дозвіл на застосування методу вологого копіювання при проведенні судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. у справі № 910/26137/14; провадження у справі № 910/26137/14 зупинено на час проведення експертизи.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 6833/15-32/6834/15-33 від 13.08.2015 р.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/1367 від 14.09.2015 р., у зв'язку з тривалим лікарняним судді Літвінової М.Є., справу № 910/26137/14 передано на повторний автоматичний розподіл.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/26137/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді Гумега О.В., Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 р. вказаною колегією суддів було вирішено прийняти справу № 910/26137/14 до свого провадження, поновити провадження у справі № 910/26137/14 та призначити її до розгляду на 07.10.2015 р.

При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язано сторін надати письмові пояснення з викладенням власної правової позиції з урахуванням Висновків експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 13.08.2015 р. № 6833/15-32/6834/15-33.

30.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у господарському суді Львівської області.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. було вирішено відмовити позивачу в задоволенні клопотання участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання 07.10.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від представника відповідача в судовому засіданні надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що проведеною у справі судовою експертизою підтверджено факт того, що відповідач не укладав з позивачем спірний правочин. При цьому, відповідач просить визнати недійсними Договір від 04.05.2012 р. та Акт від 05.05.2012 р.

У судовому засіданні 07.10.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2012 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по забезпеченню роботи обладнання та демонтажу обладнання (Додаток 1), що є власністю замовника, під час проведення фестивалю з Лілією Лісімовою за підтримки фонду Рената Ахметова «Світ талантів світ нації» в м. Києві Майдан Незалежності.

Згідно з п. 2.1.4. Договору виконавець зобов'язався протягом 5 днів з дня завершення надання послуг скласти, підписати та передати на погодження замовникові акт наданих послуг.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2.1. Договору зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити на користь виконавця вартість наданих послуг, а також згідно з п. 2.2.4. Договору протягом 5 днів з дня отримання акту наданих послуг від виконавця, у разі відсутності зауважень до наданих виконавцем послуг, підписати такий акт зі свого боку та передати один примірник виконавцеві.

Згідно з п. 3.3. Договору вартість послуг по цьому Договору становить 48 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору було визначено, що розрахунок між сторонами проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100 % загальної суми цього Договору, зазначеної в п. 3.3.

За змістом п. 3.5. Договору факт надання послуг замовником, передбачених Договором, підтверджується актом наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками кожної із сторін не пізніше п'яти днів після надання послуг.

Згідно з п. 3.6. Договору сторонами було встановлено, що замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця 100 % загальної суми цього Договору, зазначеної в п. 3.3. після підписання сторонами акту наданих послуг, але не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому була надана послуга.

Додатком № 1 сторони погодили специфікацію та вартість наданих послуг: демонтажу екрану та забезпечення його роботи.

Як зазначає позивач, він на виконання умов Договору надав відповідачу послуги по забезпеченню роботи обладнання та демонтажу відповідно до Додатку № 1 до Договору на загальну суму 48 000, 00 грн., про що сторони підписали Акт наданих послуг від 05.05.2012 р.

Також, як свідчать матеріали справи, позивач щодо спірної господарської операції склав на ім'я відповідача Податкову накладну № 54 від 05.05.2012 р., яку було в тому числі відображено під п. 4 розділу «Видані податкові накладні» в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року.

При цьому, як вбачається зі змісту наданого відповідачем Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року, під п. 1 розділу «Отримані податкові накладні» відповідачем було відображено податкову накладну № 54 від 05.05.2012 р., видану позивачем щодо спірної господарської операції, проте в січні 2015 року відповідачем було складено Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), яким, зокрема, виключено податковий кредит за спірною господарською операцією.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідно до тверджень позивача - відповідач не розрахувався з ним за послуги, надані відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

У свою чергу, відповідач під час провадження у справі проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечив, вказуючи на те, що спірний Договір між сторонами не укладався та разом з представленим Актом наданих послуг є підробленими.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач надав суду письмові пояснення директора, який стверджує, що він не підписував спірного Договору з позивачем, а також Лист без дати та номеру від імені президента МГО «Жінка ІІІ тисячоліття» Лідії Лісімової, в якому зазначається, що при проведенні благодійної акції «Світ талантів - цвіт нації», який відбувся 5 травня 2012 року у Києві на Майдані Незалежності, ТОВ «Ледшоу» на партнерських засадах надало забезпечення світлодіодними екранами та відтворення відео на екранах безкоштовно, а інформація про те, що на даному заході працювала компанія «Мірт» не відповідає дійсності.

Крім того, як зазначалось вище, відповідач представив суду Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), складений в січні 2015 року, яким, зокрема, виключено податковий кредит за спірною господарською операцією.

З метою перевірки доводів відповідача, судом було призначено у справі судову комплексну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи виконано підпис від імені Якусевича Ігоря Геннадійовича у Договорі про надання послуг б/н від 04.05.2012 р. та Додатку № 1 до нього від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДШОУ» Якусевичем Ігорем Геннадійовичем, або іншою особою?

- чи виконано підпис від імені Якусевича Ігоря Геннадійовича в акті наданих послуг від 05.05.2012 від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДШОУ» Якусевичем Ігорем Геннадійовичем, або іншою особою?

- у якій послідовності виконувалось нанесення тексту та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДШОУ» на акті наданих послуг від 05.05.2012 р.?

За результатами проведення експертизи було складено висновок судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 6833/15-32/6834/15-33 від 13.08.2015 р., згідно з яким встановлено, що в Договорі про надання послуг б/н від 04.05.2012 р., Додатку № 1 до нього та акті наданих послуг від 05.05.2012 р. підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДШОУ» виконано не Якусевичем Ігорем Геннадійовичем, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

При цьому, встановлено, що у вказаних документах відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДШОУ» нанесено поверх друкованого тексту, тим самим не підтверджено доводи представника відповідача про те, що вказані документи було виготовлено шляхом використання аркушів паперу, на яких попередньо було нанесено відбиток печатки підприємства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.6. Договору сторонами було встановлено, що замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця 100 % загальної суми цього Договору, зазначеної в п. 3.3. після підписання сторонами акту наданих послуг, але не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому була надана послуга.

Відповідно до матеріалів справи сторонами було підписано Акт наданих послуг 05.05.2012 р. на суму 48 000, 00 грн., у зв'язку з чим відповідач мав в строк до 31.05.2012 р. включно оплатити надані позивачем послуги.

Посилання відповідача на те, що в дійсності між сторонами спірний Договір не укладався, а вказаний Акт не підписувався, до уваги судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, по-перше, аналізуючи спірні Договір, Додаток № 1 до нього та Акт наданих послуг, суд бере до уваги те, що підпис, виконаний від імені директора відповідача Якусевича І.Г., скріплений печаткою відповідача.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Доказів того, що печатка відповідача була викрадена або будь-яких змістовних пояснень щодо можливих причин проставлення відбитку печатки відповідача на вказаних документах, суду не представлено.

По друге, з метою перевірки обставин визнання сторонами спірної господарської операції суд дослідив складену сторонами у спірний період податкову звітність.

Зокрема, суд встановив, що позивач щодо спірної господарської операції склав на ім'я відповідача Податкову накладну № 54 від 05.05.2012 р., яку було в тому числі відображено під п. 4 розділу «Видані податкові накладні» в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року.

При цьому, як вбачається зі змісту наданого відповідачем Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року, під п. 1 розділу «Отримані податкові накладні» відповідачем було відображено податкову накладну № 54 від 05.05.2012 р., видану позивачем щодо спірної господарської операції.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідну податкову накладну, у зв'язку з чим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у позивача виникло зобов'язання по податку на додану вартість.

Відповідачем було включено до складу податкового кредиту - суму податку на додану вартість за спірною операцією на підставі вказаної податкової накладної.

З вказаних дій сторін щодо відображення у податковій звітності даних про спірну господарську операцію, вбачається як підтвердження відповідачем надання позивачем на його користь спірних послуг, так і схвалення прийняття їх відповідною особою, яка підписала відповідний Акт наданих послуг від імені відповідача.

Так, відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, як і не знаходить підстав для визнання недійсними спірних Договору, Додатку до нього та Акту.

При цьому, та обставина, що в січні 2015 року відповідачем було складено Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), яким, зокрема, виключено податковий кредит за спірною господарською операцією, - не може свідчити про не прийняття ним відповідних послуг, оскільки такі дії вчинені після ініціювання даного судового спору, тим більше, що відповідач не надав суду жодних обґрунтованих пояснень, чому у 2012 році ним було визнано відповідну господарську операцію, якщо він вважає, що в дійсності її не існувало.

Також, не визнає суд належним доказом ненадання спірних послуг зі сторони позивача - Лист без дати та номеру від імені президента МГО «Жінка ІІІ тисячоліття» Лідії Лісімової, оскільки вона не є стороною спірних правовідносин та оскільки припускається її неповідомлення відповідачем про осіб, які залучались ним 05.05.2012 р. до забезпечення роботи та демонтажу обладнання під час проведення фестивалю з Лілією Лісімовою за підтримки фонду Рената Ахметова «Світ талантів світ нації» в м. Києві Майдан Незалежності.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 3 % річних за період з 01.06.2012 р. по 25.09.2014 р. в сумі 3 341, 59 грн. та інфляційних втрат за період з червня 2012 по серпень 2014 року в сумі 6 136, 40 грн., слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних за період з 01.06.2012 р. по 25.09.2014 р. в сумі 3 341, 59 грн., розрахунок яких є вірним.

Також, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з червня 2012 по серпень 2014 року в сумі 6 136, 40 грн., розрахунок яких проведено методологічно невірно.

Так, основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за обраний позивачем період та встановлено, що їх розмір має становити 6140,88 грн. (48 000, 00 грн. х 0, 997 х 0, 998 х 0, 997 х 1, 001 х 1, 000 х 0, 999 х 1, 002 х 1, 005 х 1, 002 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 033 х 1, 038 х 1, 010 х 1, 004 х 1, 008 - 48 000, 00 грн.).

Однак, оскільки, заяви про вихід за межі позовних вимог від позивача не надходило, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

У свою чергу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та на проведення судової експертизи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледшоу» (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 85, квартира 72, код ЄДРПОУ 36563876) на користь Приватного підприємства «Мірт» (79038, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 81, квартира 12, код ЄДРПОУ 22396799) 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3 341 (три тисячі триста сорок одну) грн. 59 коп. 3 % річних, 6 136 (шість тисяч сто тридцять шість) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді О.В. Гумега

О.В. Марченко