Постанова

від 13.09.2017 по справі 910/26137/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/26137/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.09.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015

у справі №910/26137/14 (Головуючий суддя Ломака В.С., судді Гумега О.В., Марченко О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Мірт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу"

про стягнення 57 477,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2015 у справі №910/26137/14 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" на користь Приватного підприємства "Мірт" 48 000,00 грн. основного боргу, 3 341,59 грн. 3% річних, 6 136,40 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі №910/26137/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" задоволено частково, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі №910/26137/14, справу скеровано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, Вищим господарським судом України вказано, що під час нового розгляду справи Київському апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене, у відповідності до ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України повторно розглянути справу, перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, та в залежності від установленого ухвалити постанову з дотриманням повноважень, визначених ст. 103 ГПК України. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі №910/31948/15 позов задоволено, визнано недійсним договір про надання послуг від 04.05.2012 та акт наданих послуг від 05.05.2012 на суму 48 000,00 грн., про що також необхідно взяти до уваги суду апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/26137/14 передано для розгляду колегії суддів: головуючому судді Майданевичу А.Г. судді Куксову В.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевичу А.Г. судді Куксову В.В., Тищенко О.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/26137/14 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи №910/26137/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевичу А.Г., судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Представники учасників судового процесу у судові засідання від 17.08.2017 та 13.09.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.05.2012 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір про надання послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник замовляє, а виконавець надає послуги по забезпеченню роботи обладнання та демонтажу обладнання (додаток 1), що є власністю замовника, під час проведення фестивалю з ОСОБА_3 за підтримки фонду Рената Ахметова "Світ талантів світ нації" в м. Києві Майдан Незалежності.

Згідно з п. 2.1.4. договору виконавець зобов'язався протягом 5 днів з дня завершення надання послуг скласти, підписати та передати на погодження замовникові акт наданих послуг.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2.1. договору замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити на користь виконавця вартість наданих послуг, а також згідно з п. 2.2.4. договору протягом 5 днів з дня отримання акту наданих послуг від виконавця, у разі відсутності зауважень до наданих виконавцем послуг, підписати такий акт зі свого боку та передати один примірник виконавцеві.

Вартість послуг по цьому договору становить 48 000, 00 грн. (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору визначено, що розрахунок між сторонами проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100 % загальної суми цього договору, зазначеної в п. 3.3 договору.

За змістом п. 3.5. договору факт надання послуг замовником, передбачених договором, підтверджується актом наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками кожної із сторін не пізніше п'яти днів після надання послуг.

Згідно з п. 3.6. договору сторонами було встановлено, що замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця 100 % загальної суми цього договору, зазначеної в п. 3.3. після підписання сторонами акту наданих послуг, але не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому була надана послуга.

Крім того, додатком № 1 сторони погодили специфікацію та вартість наданих послуг: демонтажу екрану та забезпечення його роботи.

05.05.2012 сторони склали акт наданих послуг, яким посвідчується виконання позивачем послуг за цим договором на загальну суму 48 000,00 грн.

Так, посилаючись на порушення ТОВ "Ледшоу" своїх договірних зобов'язань, зокрема щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг ПП "Мірт" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Ледшоу" 48 000,00 грн. заборгованості, 3 341,59 грн. 3% річних за період з 01.06.2012 по 25.09.2014, та 6 136,40 грн. інфляційних втрат з червня 2012 по серпень 2014.

При прийняті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що сума боргу відповідачем не сплачена, належними доказами не спростована, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат арифметично вірний, тому застосовуючи положення ст.193 ГК України, ст.ст.625, 629 ЦК України, визнав позовні вимоги правомірними й обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки спірний договір та акт наданих послуг між сторонами не укладався, і є підробленими, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 6833/15-32/6834/15-33 від 13.08.2015. Згідно з яким встановлено, що в договорі про надання послуг б/н від 04.05.2012, додатку № 1 до нього та акті наданих послуг від 05.05.2012 підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" виконано не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати та у позові відмовити, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Місцевим господарським судом було встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Так, згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 провадження по справі №910/26137/14 зупинялось до розгляду господарським судом Львівської області справи №910/31948/15 за позовом ТОВ "Ледшоу" до ПП "Мірт" про визнання договору про надання послуг від 04.05.2012 та акту наданих послуг від 05.05.2012 недійсними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі №910/31948/15 позов задоволено, визнано недійсним договір про надання послуг від 04.05.2012 та акт наданих послуг від 05.05.2012 на суму 48 000,00грн.

Також Львівським апеляційним господарським судом було встановлено, що в податковій звітності ТзОВ Ледшоу за травень 2012 року дійсно відображено податкову накладну № 53 від 05.05.2012 на загальну суму 52 200,00 грн. (інформаційний лист Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві №1244/9/26-52-10-15 від 17.03.2016). Проте, додані до вказаної інформації копії декларації з податку на додану вартість та додатку 5 до неї за 05 місяць 2012 року не засвідчені підписами керівника і головного бухгалтера ТзОВ Ледшоу , що не дає можливості однозначно стверджувати про вчинення відповідачем дій, які свідчать про схвалення спірних правочинів.

Обставини, встановлені у справі №910/31948/15, суд апеляційної інстанції під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними із настанням відповідних наслідків.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що Львівським апеляційним господарським судом договір б/н від 04.05.2012 та акт від 05.05.2012 на суму 48 000,00грн. визнано недійсними.

Крім того, з метою перевірки доводів відповідача, судом було призначено у справі судову комплексну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у Договорі про надання послуг б/н від 04.05.2012 та Додатку № 1 до нього від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" ОСОБА_5, або іншою особою?; чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 в акті наданих послуг від 05.05.2012 від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" ОСОБА_5, або іншою особою?; у якій послідовності виконувалось нанесення тексту та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" на акті наданих послуг від 05.05.2012?

За результатами проведення експертизи було складено висновок судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 6833/15-32/6834/15-33 від 13.08.2015, згідно з яким встановлено, що в договорі про надання послуг б/н від 04.05.2012, додатку № 1 до нього та акті наданих послуг від 05.05.2012 підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" виконано не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Відтиски печаток від імені ТОВ ЛЕДШОУ нанесені зверху друкованого тексту.

Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою дані обставини справи та не прийнято висновки експертів. Більш того, представник апелянта зазначає, що у провадженні різних судових інстанцій є багато подібних позовних заяв про стягнення з них заборгованості згідно з фальшивих договорів, датованих 04.05.2012, але з різною сумою заборгованості, що також не взято до уваги судом першої інстанції.

Судом першої інстанції також помилково прийнято до уваги доводи позивача з приводу того, що факт виконання сторонами зобов'язань за спірним договором, як і факт виникнення спірних правовідносин підтверджується відображенням спірних господарських операцій в податковому обліку сторін, з огляду на наступне.

Підставою для формування фінансової і податкової звітності підприємства є безпосередньо первинні документи. При цьому слід зазначити, що подання сторонами податкової звітності та сплата відповідних податків і зборів є їх обов'язком як платників податків перед державою, що не може вважатися вчинення ними відповідних дій з виконання своїх господарських зобов'язань та визнання боргу відповідачем, відтак не може бути і доказом існування господарських правовідносин між сторонами.

Апеляційним судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Проте, позивачем не надано суду доказів про існування договірних відносин між сторонами та факт виконання будь-якої роботи позивачем по таких домовленостях.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного права з боку відповідача.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі №910/26137/14 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі №910/26137/14 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі №910/26137/14 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у позові Приватного підприємства "Мірт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" про стягнення 57 477,99 грн. - відмовити.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Мірт" (79038, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 81, квартира 12, код ЄДРПОУ 22396799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 85, квартира 72, код ЄДРПОУ 36563876) 2009,70 грн. - судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/26137/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв