Ухвала

від 07.10.2015 по справі ас 10/75-09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/57955/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз плюс»

на постанову Господарського суду Сумської області від 27 травня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року

у справі № АС10/75-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

за участю Прокурора Сумської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Союз плюс" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м. Суми, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000062312/0/4316 від 24 січня 2009 року.

Постановою Господарського суду Сумської області від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 27 травня 2014 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з ТОВ "Радіус" та ТОВ "Солід Ком" за період з 01 липня 2006 року по 30 вересня 2007 року. За результатами перевірки складено акт від 20 січня 2009 року № 287/2312/31931103/3.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР), ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 2223623,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2007 року на 514888,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2 , п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 839391,00 грн., та завищено податок на додану вартість за липень 2007 року на 4185,00 грн. .

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2009 року № 0000062312/0/4316, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 3335435,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2223623,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1111812,00 грн.

Підставою для нарахування позивачу відповідних сум з податку на прибуток став висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Радіус» укладено: договори поставки брухту чорних металів № 27/11-2006 від 27 листопада 2006 року та № 01/01/2007-Р від 01 січня 2007 року, договір про надання послуг по переробці брухту сталі № 01/01/2007-Р від 01 січня 2007 року.

Також, між позивачем та ТОВ "Солід Ком" укладено договір поставки № 01/08/2005-СК від 01 серпня 2005 року.

На підтвердження фактичного виконання вищезазначених правочинів позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, зведені накладні, акти прийому-передачі, докази оплати. При цьому, первинні документи від імені ТОВ «Радіус» підписано ОСОБА_4, від імені ТОВ "Солід Ком" - ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодились з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, про те, що вищезгадані правочини є безтоварними, а господарські операції фактично не відбувались.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлює, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в пункті 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Водночас, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій посилались на:

- постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2-а-3/10/1870, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року, якою позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 1000072312/0/4315 від 24 січня 2009 року, яке також було прийнято на підставі акта перевірки № 287/2312/31931103/3 від 20 січня 2009 року. У вказаних рішеннях суди дійшли висновки, що укладені позивачем з ТОВ "Радіус" та ТОВ "Солід Ком" правочини є нікчемними;

- вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2013 року (набрав законної сили), яким ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 205, 366 Кримінального кодексу України;

- те, що податкові накладні від імені ТОВ «Солід Ком» підписані ОСОБА_5, який згідно реєстраційних документів не значиться посадовою особою ТОВ «Солід Ком».

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суди попередніх інстанцій зазначили, що вищевказані обставини мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. При цьому, адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших встановлених фактичних обставин.

Як вбачається з оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, власне оцінка здійсненим господарським операціям, їх господарської мети, використання отриманих благ у господарській діяльності позивача судами попередніх інстанцій не надавалась.

Також, під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на те, що у вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2013 року зазначено, зокрема, що «учитывая наличие первичных документов, подтверждающих отгрузку лома, суд пришел к выводу, что договора между ООО «Металл-Союз Плюс» и ООО «Радиус», ООО «Промтехсталь», ООО «Инвестпромметалл ХХI», а также между ООО «ПЭФ Дэфо» и ООО «Радиус», ООО «Промтехсталь», ООО «Инвестпромметалл ХХI» являются правомерными». Тобто, вказаним судовим рішення встановлена правомірність здійснених позивачем з ТОВ «Радіус» господарських операцій.

Щодо підписів ОСОБА_5 на податкових накладних ТОВ «Солід Ком» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не зобов'язує підприємство перевіряти повноваження особи, що підписала відповідну податкову накладну за умови дотримання встановленої форми такої накладної та наявності печатки підприємства-постачальника. Крім того, відсутність зазначення в реєстраційних документах ОСОБА_5 не позбавляє права останнього підписувати первинні документи від імені підприємства на підставі інших документів, зокрема, довіреності.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій надано передчасну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, не досліджено докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз плюс» задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Сумської області від 27 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі № АС10/75-09 скасувати.

3. Справу № АС10/75-09 направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна