Ухвала

від 07.10.2015 по справі 2а-1670/10108/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/44831/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року

у справі № 2а-1670/10108/11

за позовом Приватного підприємства «Сервіс-комплект»

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каміонет ЛТД»

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Сервіс-комплект» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), за участі третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каміонет ЛТД» (далі - третя особа), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002022310 від 28 листопада 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року було скасовано і прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002022310 від 28 листопада 2011 року.

В касаційній скарзі ДПІ у місті Полтаві Полтавської області ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року і залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві провела невиїзну документальну перевірку ПП «Сервіс-комплект» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Каміонет ЛТД» за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 8818/23-5/32317314 від 17 листопада 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 22240,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2010 року - 10680,00 грн., березень 2010 року - 11560,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував податковий кредит у лютому-березні 2010 року по господарських операціях (з придбання комплектуючих та запасних частин до вантажопідіймальних кранів та підйомників) з ТОВ «Каміонет ЛТД», оскільки: згідно акту позапланової документальної перевірки ТОВ «Каміонет ЛТД» від 21 жовтня 2011 року № 825/23-5/36195387 у вказаного товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; основним постачальником ТОВ «Каміонет ЛТД» є ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», яке входило до складу конвертаційного центру, організованого ОСОБА_1, а також проти директора ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Каміонет ЛТД», не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

28 листопада 2011 року ДПІ у місті Полтаві на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002022310, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПП «Сервіс-комплект» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на 27800,00 грн., у тому числі: 22240,00 грн. - за основним платежем, 5560,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що виписані ТОВ «Каміонет ЛТД» первинні бухгалтерські документи не дають позивачу права на формування податкового кредиту, оскільки за даними податкової звітності у ТОВ «Каміонет ЛТД» відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси, що свідчить про неможливість здійснення вказаним товариством господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту лютого-березня 2010 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Каміонет ЛТД» товарів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з придбання комплектуючих та запасних частин до вантажопідіймальних кранів та підйомників у ТОВ «Каміонет ЛТД» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, податковими накладними, банківськими виписками (арк. справи 13-30).

Вказані обставини знайшли своє відображенні і у акті перевірки.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що транспортування товару здійснювалось директором ТОВ «Каміонет ЛТД» власним транспортом (Газ-2402 д.н.з. НОМЕР_2), що підтверджується його нотаріальною заявою, довідкою ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району (т.2 арк. справи 52-53), а оприбуткування товару здійснювалось згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується книгою реєстрації довіреностей (т.2 арк. справи 50).

Крім іншого, судом апеляційної інстанції було встановлено, що товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем у ТОВ «Каміонет ЛТД» з метою використання у власній господарській діяльності (з огляду на види діяльності, які здійснює позивач, зокрема: ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устаткування, технічне обслуговування та ремонт автомобілів) та були використані в процесі виконання ремонтних робіт у підприємств-замовників, що підтверджується відповідними договорами, актами на списання, актами виконаних робіт, податковими накладними (т.1 арк. справи 33-52, 73-169).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна