Рішення

від 27.02.2007 по справі 13/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 13/315                                                                                                         27.02.07

За первісним позовом                    Спільного підприємства у формі товариства з                                         обмеженою  відповідальністю «Дунай-Транзит»

До відповідача                              Приватного підприємства «Ескадо»

Про                                                  стягнення  434045,05 грн. та визнання укладеним     договору

                                                  перевезення № 13/12 від 13.12.2004

Та за зустрічним позовом           Приватного підприємства «Ескадо»

До відповідача                     Спільного підприємства у формі товариства з     обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит»

Про                                                  зобов'язання повернути майно

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача

за первісним позовом           Васильєва Н.М. (за дов. № 34 від 07.04.2006)

Від відповідача

за первісним позовом           Аманжолов Д.Ю. (за дов. № 30/08 юр від 30.08.2006)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Рішення прийнято 27.02.06, оскільки у справі на підставі ст. 77 ГПК України 13.02.2007 оголошувалась перерва.

До  господарського суду міста Києва звернулось з позовом спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит»до приватного підприємства «Ескадо»про стягнення суми за простой автотранспорту в розмірі 31537,3 грн., 62720,32 грн. пені, 56160 грн. заборгованості за зберігання вантажу, 1600 грн. заборгованості за простой автотранспорту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем 13.12.2004 було укладено договір 13/12, неналежне виконання якого є підставою для звернення з позовом до суду. Неналежне виконання договору, предметом якого є перевезення автотранспортом позивача за маршрутом: Миколаїв-Київ-Дюйсбург, вантажу відповідача (злитків нержавіючої сталі), полягає в несплаті  простою (31537,3 грн.), пені за прострочення оплати вартості перевезення (62720,32 грн.), та вартості зберігання вантажу (56160 грн.).

Зокрема, як зазначає позивач, на виконання договору на підставі надісланої відповідачем заявки 15.12.2004 він надав свій автомобіль за вказаною відповідачем адресою для завантаження, після чого 17.12.2004 доставив вантаж у місто Київ для здійснення митного оформлення. Однак, у зв'язку з тим, що митне оформлення автомобіля здійснено не було, завантажений автомобіль простояв до 14.04.2005 на терміналі у місті Києві, після чого 15.04.2005 повернувся до міста Одеси, де, з метою забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, був притриманий позивачем та переданий на відповідальне зберігання ВАТ "Одеський портовий холодильник".

Під час розгляду справи позивач збільшував позовні вимоги. Остаточні позовні вимоги ним подані суду 13.02.2007, відповідно до яких підставою для надання автомобіля для завантаження та надання послуг з перевезення стала заява відповідача на здійснення перевезення, яка була отримана позивачем 14.12.2004 факсимільним зв'язком. У зв'язку з виникненням простою завантаженого автомобіля 08.04.2005 позивач та відповідач вирішили врегулювати свої відносини шляхом укладення договору, проект якого, що повинен був датуватись груднем 2004 року, було надано відповідачу. В цілому, як стверджує позивач, відповідач з умовами договору погодився, за винятком редакції пункту 4.3, про що свідчить надісланий факсимільним зв'язком підписаний примірник. За таких обставин, як вважає позивача, оскільки одна зі сторін вчинила дії, а друга сторона підтвердила їх вчинення, між сторонами було укладено усний договір перевезення, у зв'язку з чим він просить визнати укладеним договір перевезення № 13/12 від 13.12.2004.

Також, крім раніше заявлених вимог про стягнення коштів, позивач просить стягнути з відповідача 1756017,6 грн. збитків за стоянку автотранспорту без використання на митниці, 4882 грн. неодержаного прибутку, який складається з обумовленої заявкою суми щодо перевезення вантажу за маршрутом: Миколаїв-Київ-Дюйсбург. Одночасно позивач збільшив вимоги про стягнення пені до 115408,15 грн. та вартість зберігання до 107200 грн.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що жодного договору на перевезення вантажу 13.12.2004 між сторонами не укладалось і жодних документів по електронних засобах зв'язку до нього не надходило. За твердженням відповідача, перевезення відбувалось лише на підставі його заявки. Надісланий по електронних засобах зв'язку 08.04.2005 позивачем проект договору фактично стосувався майбутніх перевезень, і надання першого аркушу договору з зазначенням його укладення як грудень 2004 року є підтасовкою і підробкою документів зі сторони позивача. Зобов'язання щодо оплати перевезення виконані відповідачем у повному обсязі.

До прийняття рішення по справі приватне підприємство «Ескадо»звернулося до суду з зустрічним позовом до спільного підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит»про зобов'язання повернути безпідставно притримане майно, а саме: злитки легірованих сталей у кількості 70 штук вагою нетто 20,804 тонни.

Зустрічний позов було прийнято для спільного розгляду з первісним.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 19.01.2007 справу було передано для подальшого розгляду судді Ковтуну С.А.

Ухвалою суду від 22.01.2007 розгляд справи призначено на 13.02.2007.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.12.2004 відповідач за первісним позовом надіслав позивачу факсимільним зв'язком, стосовно чого сторони не заперечують, листа (заявку), в якому містилась пропозиція здійснити перевезення злитків нержавіючої сталі вагою 20804 кг. автомобільним транспортом по маршруту Миколаїв-Київ-Дюйсбург. Одночасно у листі було зазначено вартість вантажу (100000 доларів США), день (15.12.2007) та місце завантаження, адреса розвантаження, дані осіб, які зі сторони відповідача займаються даним перевезенням, а також запропонований розмір провізної плати –1100 Євро.

Позивач за первісним позовом погодився з запропонованими умовами, підписавши листа і засвідчивши підпис печаткою. Крім того, позивачем були зазначені дані водія та автомобіля, якими буде здійснюватись перевезення.

15.12.2004 позивач оформив міжнародну автомобільну накладну № 0833271 та надав автомобіль (Сканія № 385-55 ОВ) у зазначену у м. Миколаєві відповідачем адресу для завантаження, де його було завантажено, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 4525.

17.12.2004 автомобіль прибув до м. Києва для здійснення митного оформлення вантажу, що підтверджується відміткою Держуправління екоресурсів в м. Києві у міжнародній автомобільній накладній, де 18.12.2004 вантаж був взятий під митний контроль.

Протягом тривалого час у митне оформлення вантажу не було здійснено. Оскільки вантаж є габаритним, він весь час знаходження знаходився в автомобілі.

14.04.2005 автомобіль позивача разом із вантажем виїхав з м. Києва до м. Миколаєва, а потім до м. Одеси, де 15.04.2005, на підставі договору № 12-ОБ. Укладеному з ВАТ "Одеський портовий холодильник", позивач передав на відповідальне зберігання вантаж останньому.

Правовідносини, що виникають з перевезення, регулюються главою 64 ЦК України.

Виходячи з ч. 1 ст. 908 ЦК України, основою формування правовідносин з перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти є договір перевезення.  

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наслідком досягнення домовленості, тобто збігу волі і волевиявлення, є укладення договору, що полягає досягненні в належній формі згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорі даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Вимоги щодо форми договору перевезення передбачені ч. 2 ст. 909 ЦК України, відповідно до якої договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Письмовою формою вважатиметься таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному документі або в кількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися учасники правочину (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Воля сторін на укладення правочину може бути виражена також за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, але за умови наявності достатніх ознак їх приналежності учасникам даного правочину (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Складення транспортної накладної є підтвердженням укладення договору перевезення (ч. 2 ст. 909) ЦК України.

Таким чином, оскільки ні позивач, ні відповідач не заперечують факт підписання листа про здійснення перевезення, у якому зазначений маршрут перевезення, вантаж, дата, місце завантаження, вартість перевезення, а також наявна товарно-транспортна накладна № 4525, підтверджують укладення у письмові формі між сторонами договору перевезення, умови якого наведені вищевказаному листі (заявці).

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, платою є вартість наданих послуг з перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, провізна плата за перевезення вантажу стягується у розмірі, що визначається за домовленість сторін.

Як зазначено вище, плату визначено у розмірі 1100 Євро за перевезення вантажу з Миколаєва до Дюйсбург через Київ.

Фактично, позивач перевіз вантаж в межах виконання договору з Миколаєва до Києва.

За надані послуги з фактичного перевезення вантажу відповідач сплатив позивачу 2862 грн., про що свідчить платіжне доручення № 16 від 28.02.2006.

Правовою підставою відшкодування збитків є порушення зобов'язань (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язань, згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Не одержаний дохід - це таке зменшення майнових прав кредитора, яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання ним коштів у разі, якщо зобов'язання було би виконано.

Таким чином, правовою підставою для стягнення коштів у розмірі 4882 грн. як не одержаного доходу є  невиконання відповідачем зобов'язань за договором перевезення.

Як зазначено вище, обов'язком відправника за договором перевезення є сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Оскільки обов'язок оплатити перевезення виникає з виконання перевізником зустрічного обов'язку його здійснити, підставою для стягнення оплати є невиконання вказаного обов'язку при наявності обставин, що підтверджують факт надання послуг з перевезення вантажу. У той же час, вантаж з Києва до Дюйсбурга доставлено не було, що свідчить про необґрунтованість вимог про стягнення 4882 грн.

Також відсутні підстави для задоволення позову в іншій частині позовних вимог за первісним позовом.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 916 ЦК України роботи та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.

Виходячи з цього, термін знаходження автомобіля під митним оформленням,  вартість простою та вартість послуг зі збереження вантажу, наданих третьою особою, повинні бути додатково обумовлені сторонами, тобто повинні бути умовами договору перевезення.

У той же час, договір вказаних умов не містить.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач доказів, що би підтверджували досягнення з відповідачем домовленості стосовно наведених умов суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України пеня є одним із видів неустойки, яка, в свою чергу, є одним з видів забезпечення зобов'язань (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні.

Вимога про визнання договору перевезення укладеним в редакції, запропонованій позивачем у проекті договору № 13/12, що датований позивачем 13.12.2004, є необґрунтованою з підстав невідповідності вимогам ст. 187  ЦК України.

Згідно з вказаною нормою переддоговірний спір є обов'язковим для розгляду в суді, якщо виник при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Укладення договору перевезення не є обов'язковим на підставі закону та, враховуючи заперечення відповідача, відсутні підстави вважати, що є наявна угода сторін на його укладення. Інші підстави, наведені в ст. 187 НК України, також відсутні.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

У свою чергу, вимоги зустрічного позову є обґрунтованими.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю  волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього  права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний –усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, правові підстави для знаходження у приватного підприємства «Ескадо»належних  спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит»70 штук злитків легірованих сталей вагою нетто 20,804 тонн відсутні.

Посилання позивача за первісним позовом в обґрунтування знаходження вантажу на ч. 4 ст. 916 ЦК України суд визнає безпідставними, притримання вантажу може бути здійснено для забезпечення внесення перевізної плати.

Однак, як зазначено вище, відповідач за первісним позовом оплатив фактично надані послуги з перевезення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит»(м. Одеса, Деволанівський узвіз, 7, код 22450821) повернути  приватному підприємству «Ескадо»(м. Київ, пр-т Перемоги, 19,  код 24719440) злитки легірованих сталей у кількості 70 (сімдесят) штук вагою нетто 20,804 тонни.

Стягнути зі  спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит»(м. Одеса, Деволанівський узвіз, 7, рахунок 260030012293 в ОФ «Вабанк», МФО 328726, код 22450821) на користь  приватного підприємства «Ескадо»(м. Київ, пр-т Перемоги, 19, рахунок 26003010500 в УБРП, МФО 320995, код 24719440) 3113,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                            С.А. Ковтун

Рішення підписано 30 березня 2007 року.