Ухвала

від 12.10.2015 по справі 813/8725/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р. Справа № 876/6353/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Рибака Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Агро» до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.12.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування Рішення Львівської митниці Міндоходів України про визначення митної вартості товарів 209000006/2014/000012/1 від 26.09.2014 року; зобов'язати Львівську митницю ДФС України визначити митну вартість товарів, що її було скориговано на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №209000006/2014/000012/1 від 26.09.2014 року за методом визначення митної вартості за ціною Контракту №UA01-2014 від 25.03.2014 року; стягнути суму гарантії наданої позивачем, у порядку передбаченому ч. 7 с. 55 Митного кодексу України, у зв'язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000012/1 від 26.09.2014 року у розмірі 9040,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відсутні розбіжності у поданих документах щодо визначення митної вартості товару, що унеможливлює вимагання інших підтверджуючих документів відповідачем та, відповідно, визначення митної вартості іншим методом, ніж за ціною контракту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Львівської митниці Міндоходів України про визначення митної вартості товарів 209000006/2014/000012/1 від 26.09.2014 року. Зобов'язано Львівську митницю ДФС України визначити митну вартість товарів, що її було скориговано на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №209000006/2014/000012/1 від 26.09.2014 року за методом визначення митної вартості за ціною Контракту №UA01-2014 від 25.03.2014 року. Стягнуто суму гарантії наданої позивачем, у порядку передбаченому ч. 7 с. 55 Митного кодексу України, у зв'язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000012/1 від 26.09.2014 року у розмірі 9040,89 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Агро» (м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 68/251; ЄДРПОУ 38962520) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості, у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» чітко вказано: «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з не поданням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2, 3 ст.53 МК України».

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Рибак Н.Я. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 55 МК України у разі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, дане рішення обов'язково має містити, в тому числі, обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також посилання на наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Сама по собі наявність у базі даних митного органу іншої, ніж заявлена декларантом, цінової інформації, не є підставою для коригування заявленої митної вартості.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що між Probstdorfer Saatzbcht GesmbH&CoKG (продавець) та позивачем (покупець) був укладений контракт №UA01-2014 від 25.03.2014 р. на купівлю насіння на умовах поставки FCA 2301 Пробстдорф. Австрія (п.5 договору).

На виконання умов договору, під час митного декларування зразків насіння озимої м'якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2014 року, сорту «MIDAS» (МІДАС) 1-ша репродукція, обробленого розфасованого у паперові мішки по 30 кг, призначених для вивчення попиту і реклами і продукції ТОВ «Дунай Агро» було заявлено митну вартість товару, що відповідає Контракту № UA01-2014 від 25.03.2014 р. та його Додаткам. Заявлена митна вартість товару дорівнює 51,60 Євро, що, в свою чергу становить 20 Євро за тону товару, що підтверджується митною декларацією № 209160000/2014/014335.

Однак, рішенням про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000012/1 від 26.09.2014 р. посадової особи митного посту «Запитів» Львівської митниці ДФС України заявлену митну вартість було скориговано з таких мотивів, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-третій статті 53. Цим рішенням було здійснено коригування митної вартості, і визначено вартість товару в розмірі 1780,20 Євро.

В зв'язку з винесенням Рішення про коригування та незгоди позивача із ним, позивачем було сплачено 5742,55 грн. як внесення гарантії у порядку передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Оскаржуване рішення було взяте за основу для визначення митної вартості щодо товару - насіння озимої м'якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2014 року, сорту «BALATON» (БАЛАТОН) 1-ша репродукція, обробленого розфасованого у паперові мішки по 30 кг, призначених для вивчення попиту і реклами продукції, що підтверджується митною декларацією № 209160000/2014/014382, із заявленою митною вартістю 30 Євро. За вказівкою посадових осіб митного органу разом із декларацією (що відображено в графі 44 митної декларації) як додаток було подано оскаржуване Рішення. Розрахунок митної вартості наведений у оскаржуваному Рішенні був застосований і для коригування митної вартості цього товару. Відповідне коригування відображається також і у графі 45 згаданої митної декларації.

З огляду на зміст графи 47 митної декларації Товариству було розраховано різницю між сумою платежів, нарахованими за заявленою митною вартістю, визначеною Товариством, і митною вартістю, визначеною митним органом, що дорівнює 3298,34 грн.. Відповідна сума була внесена як гарантія, у порядку передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, у зв'язку із незгодою товариства із оскаржуваним Рішенням.

Таким чином, позивачем було сплачено 9040, 89 грн. (5742,55 грн.(МД №209160000/2014/014335) + 3298,34 грн. (МД №209160000/2014/014382) = 9040,89 грн.), як внесення гарантії у порядку передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ст. 49 МК України. Згідно приписів частини сьомої ст. 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до п. 6 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 р. № 362, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою-восьмою ст. 58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що жодна із зазначених підстав в оскаржуваному рішенні не наведена. В свою чергу, згідно зі ст. 55 МК України у разі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, дане рішення обов'язково має містити, в тому числі, обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також посилання на наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Сама по собі наявність у базі даних митного органу іншої, ніж заявлена декларантом, цінової інформації, не є підставою для коригування заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі, якщо документи, зазначені у частині другій вказаної вище статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Однак, наявність розбіжностей чи недостатність відомостей у поданих декларантом документах з матеріалів справи не встановлено та відповідачем не наведено. З оскаржуваного рішення не встановлено факту неподання позивачем жодного з документів, передбачених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, а на запит відповідача позивач подав запитувані документи.

При цьому, Верховний суд України у постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13 висловив позицію про те, що наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обгрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Якщо ж митним органом вказаного обов'язку не виконано, тобто витребувано у декларанта додаткові документи за відсутності належним чином обґрунтованих підстав, то в такому разі рішення про коригування митної вартості вважається прийнятим незаконно. Декларант не зобов'язаний надавати повний перелік документів, що визначений частинами 4 та 5 ст, 53 МК України. При цьому витребування цих документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Згідно з положеннями частин 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до ч. десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Відповідно до положень ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. Однак, відповідач не довів неможливості визначення митної вартості іншими методами та неможливість застосування у даному випадку базового метода.

Відповідно до положень ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Враховуючи подання всіх необхідних документів, наявності всіх складових митної вартості, що є обов'язковими при її обчисленні, а також відсутність умов передбачених положеннями ст. 58 МК України, що зумовлювали б неможливість застосування основного методу, застосуванню підлягав базовий метод визначення митної вартості.

Згідно до положень ст. 64 МК України, у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до положень ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі 813/8725/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний