Рішення

від 07.10.2015 по справі 702/256/14-ц

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/256/14-ц

Провадження № 2/702/7/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Мазай Н. В.,

з секретарями: Подолянюк Н.В., Ясінською О.А.

сторони: не з"явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства В«Нова УкраїнаВ» , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В« Жильнельфа ВельєВ» про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання правочину недійсним. В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та посилається на наступне. Відповідно до Державного акту на право власності на землю серія І-ЧР № 016263, виданого 10.07.2001 року він є власником земельної ділянки, площею 2,000 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області. Користуючись правами передбаченими Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України В«Про оренду земліВ» він уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ В«Жильнельфа ВельєВ» в особі директора ОСОБА_3, що діяв на підставі Статуту. В березні 2014 року йому стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області зареєстровано договір оренди спірної земельної ділянки укладеного між ОСОБА_1 та СФГ В«Нова УкраїнаВ» . Позивач вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його вчинення, в зв'язку із наступним. Позивач не підписував договір оренди земельної ділянки з СФГ В«Нова УкраїнаВ» та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору. В обґрунтування даної підстави для визнання договору недійсним посилається на ст. ст. 202, 203, 215, 236 ЦК України. Оскільки договір оренди земельної ділянки з СФГ В«Нова УкраїнаВ» від його імені підписаний не ним, а не уповноваженою на це, невідомою особою, вважає, що є всі підстави для визнання договору оренди земельної ділянки СФГ В«Нова УкраїнаВ» недійсним в повному обсязі з дати його вчинення. Як вбачається зі змісту договору оренди між позивачем та СФГ В«Нова УкраїнаВ» , умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки - не зазначені взагалі, у вищевказаному договорі відсутня істотна умова щодо об'єкту оренди оскільки не вказаний кадастровий номер земельної ділянки, що на думку позивача також є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. В обґрунтування даної підстави посилається на ст. ст. 638, 792 ЦК України, ст. ст. 4-6, 11, 14, 15, 17, 18, 19 Закону України В«Про оренду земліВ» . Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Більш того, при укладенні спірного договору оренди землі відповідачем було порушено також вимоги статті 15 ЗУ В«Про оренду земліВ» , п. 43 Договору, у відповідності з якими вказано, що невід'ємною частиною договору оренди є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Незважаючи на це, до договору оренди не долучені вищевказані документи, які є складовими частинами договору, що є порушенням порядку укладення та реєстрації договорів оренди земельної ділянкі встановлених законом. Права та охоронювані законом інтереси позивача порушуються також систематичним невиконанням договору з боку відповідача: відповідачем не виконується обов'язок застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів, що є порушенням вимог ст. 24 ЗУ В«Про оренду земліВ» та п. 17 Договору. Протягом строку існування договору відповідач не здійснює жодних агротехнічних заходів (забезпечення міндобривами та інше), які б дозволяли утримувати передану йому в оренду земельну ділянку в належному родючому стані, в зв'язку з чим об'єкт оренди не тільки зазнав суттєвих змін та виснаження, але і подальше знаходження спірної земельної ділянки в користуванні відповідача є неможливим та завдає шкоди правам та інтересам позивача. Відповідачем порушується обов'язок зі сплати орендної плати та відповідно ст. 21 ЗУ В«Про оренду земліВ» . Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься у грошовій формі, натуральної форми оплати договором не встановлено. Між тим в грошовій формі відповідач орендної плати за час користування земельною ділянкою не вносив. Тобто оскаржуваним договором взагалі не передбачалась натуральна форма оплати. Тим паче, що навіть при видачі орендної плати сільськогосподарською продукцією між позивачем та відповідачем мав укладатись акт приймання передачі, в якому має зазначатись розмір орендної плати та її еквівалент в натуральній формі. Проте такі акти не укладались. Більше того не зазначено в договорі фактичний розмір певного виду сільськогосподарської продукції, що дає можливість відповідачу, порушуючи його законні права, на власний розсуд, щороку встановлювати її фактичну кількість. Відповідно до п. 10 Договору, обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Проте відповідач не проводив збільшення розміру орендної плати з урахуванням індексації. Відповідачем занижено нормативно-грошову оцінку земельних ділянок. В обґрунтування даної підстави посилається на ОСОБА_4 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, зареєстрованим у Мін'юсті 05.04.2006 року за № 388/12262, Постанову Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 року № 1185 В«Про внесення змін до ОСОБА_4 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктівВ» , згідно з якою з січня 2012 року до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведених станом на 01.07.1995 року (з урахуванням індексації), також застосовується коефіцієнт змін у рентному доході 1,756. Відповідно до інформації Відділу Держземагентства в Монастирищенському районі Черкаської області середній розмір одного земельного паю становить 2,25 га, середня нормативно - грошова оцінка одного земельного паю за 2012 - 2014 роки з к 1.756 становить 58 412 грн., середній розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки становить 1752 грн., середній розмір орендної плати в розмірі по 4.5% від нормативної грошової оцінки становить - 2628 грн. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки зазначеної в договорі є в декілька разів меншою від її дійсної вартості. Фактично заниження нормативно-грошової оцінки призводить до заниження розміру орендної плати, оскільки остання обчислюється від неї в процентному відношенні, що безумовно порушує права позивача. Таким чином, право володіння, користування і розпорядження позивачем своєю власністю, підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Просить суд визнати не дійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки площею 2,000 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, належної позивачу на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 016263, виданого 10.07.2001 року, укладеного між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством В«Нова УкраїнаВ» , зареєстрованого в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, скасувати його державну реєстрацію, зобовВ»язати відповідача повернути йому його земельну ділянку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зВ»явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Представництво своїх інтересів згідно довіреності довірив представнику ОСОБА_5. В судовому засіданні 26.01.2015 року позов підтримав в повному обсязі та просить його задоволити та пояснив, що він має у власності два земельні паї розмірами 2 га та 4,5 га ( подвійний пай). В нього орендні відносини з СФГ « Нова Україна» В 2012, 2013 та в 2014 роках він отримував орендну плату. Договір в 2012 році напевно не підписував. Орендну плату йому платили 1,5%, замість 3%.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 ( діє на підставі довіреності № 184 від 20.09.2013 року) не з»явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду надав заяву від 07.10.2015 року про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача. В судовому засіданні 12.01.2015 року позов підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві та змінах до позовної заяви, просить його задоволити.

В судове засідання представник відповідача селянського (фермерського) господарства В«Нова УкраїнаВ» ОСОБА_6 ( діє на підставі довіреності № 40 від 07.04.2015 року) не зВ»явився. На адресу суду надав заяву від 15.09.2015 року про розгляд справи у його відсутність. В судовому засіданні 12.01.2015 року позов не визнав повністю, просить в його задоволенні відмовити повністю, підтримав подані заперечення відповідно до яких, згідно ст. 1 ЗУ В«Про оренду земліВ» , оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ст. 19 даного Закону, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін і не може перевищувати 50 років. Щодо всіх істотних умов договору оренди землі, які передбачені ст. 15 ЗУ В«Про оренду земліВ» було досягнуто згоди між орендодавцем (позивачем у справі) та СФГ В«Нова УкраїнаВ» , зокрема обВ»єкт оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії договору; орендна плата; умови використання земельної ділянки та інші умови. Оскаржуваний Договір був підписаний особисто ОСОБА_1, додана до позовної заяви, заява позивача про те, що він з 2012 року по теперішній час не підписував договору оренди землі зі СТОВ В«Нова УкраїнаВ» відповідає дійсності, адже позивач уклав договір оренди землі з СФГ В«Нова УкраїнаВ» . В установленому законом порядку було здійснено державну реєстрацію спірного Договору. Позивач отримував від СФГ В«Нова УкраїнаВ» орендну плату за вказаний період часу, тобто за 2012, 2013 роки. Вважає, що при укладенні оскаржуваного Договору сторонами було дотримано всіх вимог передбачених ст. ст. 202, 203, 207, 208, 210 ЦК України, а також вимоги передбачені ЗУ В«Про оренду земліВ» . Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовВ»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 204 ЦПК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Жильнельфа ВельєВ» ОСОБА_7 ( діє на підставі довіреності від 01.09.2015 року) не з»явився. Надав суду заяву від 06.10.2015 року про розгляд справи у його відсутність. Вважає, що позов підлягає до задоволення повністю. В судовому засіданні 12.01.2015 року вважав, що позов підлягає до задоволення повністю.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала, що вона працює в СФГ «Нова Україна» обліковцем. Згідно наказу по господарству, на неї покладено обов»язок реєстрації та оформлення договорів оренди земельних ділянок. ОСОБА_1 вона знає з 1983 року, проживають в одному селі. ОСОБА_1 підписав договір оренди земельної ділянки (паю) в липні-серпні місяці 2012 року на території току, при отриманні орендної плати. Договір на підпис надавався ОСОБА_1 оформлений у встановленому законом порядку, з внесеними реквізитами, стандартні. Кадастрові номера в договори не вписані, оскільки вони присвоєні в 2013 році. Підпис на договорі ОСОБА_1 ставив у її присутності, ніхто інший договір за нього не підписував. Крім них, при підписанні договору були присутні ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та інші. Даний договір був зареєстрований в реєстраційній службі в вересні місяці 2013 року. ОСОБА_1 надав їй доручення, посвідчене секретарем сільської ради, на право реєстрації договору оренди земельної ділянки. ОСОБА_1 надавав їй також копію паспорта, копію Державного акту на землю, які додавалися до договору. Згідно договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 отримував орендну плату в 2013, 2014 роках. Будь-яких заперечень в 2014 році, на предмет існування між ним та СФГ « Нова Україна» договірних відносин, ОСОБА_1 не виказував. Орендну плату ОСОБА_1 отримував в натуральній формі, сам особисто, а розмір орендної плати визначено в договорі і він не виявив бажання отримувати орендну плату в грошовій формі. Додаткові угоди з позивачем з приводу погодження форм видачі орендної плати не укладалися. Їй відомі результати експертизи, однак вона наполягає на тому, що договір оренди земельної ділянки підписував ОСОБА_1 особисто в її присутності та ніхто інший.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю та виходить з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним Кодексом України, Законом України В«Про оренду земліВ» .

Судом за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 2,000 га, яка надана на підставі рішення Теолинської сільської ради народних депутатів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія І-ЧP № 016263 від 10.07.2001 року (а.с. 7).

17 липня 2012 року між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством "Нова Україна " укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,000 га під кадастровим номером 7123486800:02:001:0213, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 016263 від 10.07.2001 року та розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області строком на пВ»ять років, починаючи з дати його реєстрації, для с/г виробництва ( т. 2 а.с. 140-141).

В акті приймання та передачі земельних ділянок від 17.07.2012 року ( т. 1 а.с. 222, т. 2 а.с. 6) характеристика земельної ділянки не зазначена взагалі.

19 вересня 2013 року даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області ( рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6036160 від 19 вересня 2013 року) (т. 2 а.с. 13).

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки судом встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, то він є укладеними, а отже - оспорюваними та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-99 цс13 від 18.09.2013 року, яка є обов'язковою для судів в силу ст. 360-7 ЦПК України.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 3384/3385/15-32 від 16 липня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі В«ОрендодавецьВ» у договорі оренди землі від 17.07.2012 року між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна», виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі В«ОрендодавецьВ» у договорі оренди землі від 17.07.2012 року між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна», виконано не ОСОБА_1, а іншою особою ( т. 2 а.с. 94-101).

Суд приймає висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 3384/3385/15-32 від 16 липня 2015 року як належний доказ у справі, не ставить його під сумнів, оскільки він отриманий передбаченим законом способом, не суперечить іншим матеріалам справи, виконаний у відповідності до вимог діючого законодавства, повноважними на це особами і в силу ч. 2 ст. 59 ЦПК України спростовує як доказ покази свідка ОСОБА_8 в частині того, що спірний договір оренди земельної ділянки підписаний саме ОСОБА_1

Сторонами не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б давали суду підстави сумніватися в належності та достовірності вказаного вище висновку експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Частиною 1 ст. 14 ЗУ В«Про оренду земліВ» встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально та відповідно до вимог ст. 18 цього Закону набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З частини 3 ст. 215 ЦК України вбачається, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та відсутність волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину підставою для визнання такого недійсним.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-127 цс13 від 18.12.2013 року, яка є обов'язковою для судів в силу ст. 360-7 ЦПК України.

Недійсність договору оренди землі підтверджується вищезазначеним висновком почеркознавчої експертизи у відповідності до якого, позивач вказаний договір оренди землі не підписував.

Відповідно до ст. 236 ч. 1 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, в суді достовірно встановлена відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди земельної ділянки, підпис в цьому договорі не його, тому суд приходить до висновку, що вищезазначений правочин недійсний, наявність оспорюваного договору оренди порушує законні права позивача на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, як приватною власністю, а тому його порушені права підлягають судовому захисту шляхом задоволення даного позову.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст. 202, ч.3 ст. 203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Суд вважає, що всі інші підстави для задоволення позову, на які посилається позивач в позовній заяві та в заяві про зміну (доповнення) підстав позову, зокрема відсутність всіх істотних умов в договорі оренди земельної ділянки, порушення порядку сплати орендної плати, відсутність обовВ»язкових додатків до спірного договору та відповідно заперечення проти даних підстав відповідача з поданням відповідних доказів, в даному випадку доказуванню та спростуванню не підлягають, оскільки є похідними, наслідковими від підстави відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення спірного договору в силу ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та у разі недійсності правочинну кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений доказами та підлягає до задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 88 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача суд стягує судові витрати - судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного ст. ст. 203, 205, 208, 215, 216, 236, 373, 627 ЦК України, Закону України В«Про оренду земліВ» № 161-XIV від 06.10.1998 року ( зі змінами та доповненнями) ст. ст. 124, 210 ЗК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Постанови Верховного Суду України № 6-99 цс13 від 18.09.2013 року, Постанови Верховного Суду України № 6-127 цс13 від 18.12.2013 року та керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 59, 60, 61, 88, 197, 208, 209, 212 -215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати не дійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на землю серії І-ЧР № 016263, виданого 10.07.2001 року, площею 2,000 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством В«Нова УкраїнаВ» , зареєстрованого в Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на землю серії І-ЧР № 016263, виданого 10.07.2001 року, площею 2,000 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством В«Нова УкраїнаВ» , зареєстрованого в Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Зобов"язати Селянське (фермерське) господарство В«Нова УкраїнаВ» повернути ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на землю серії І-ЧР № 016263, виданого 10.07.2001 року, земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства В«Нова УкраїнаВ» с. Теолин Монастирищенського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243 ( двісті сорок три) гривні 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Н.В. Мазай