Ухвала

від 05.10.2015 по справі 9/721

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/71391/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Кривенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012

у справі № 2а-9/721

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м.Києва від 28.11.2005 № 235233/0 та № 234233/0.

Постановою Господарського суду м.Києва від 14.04.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2007, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 28.11.2005 № 235233/0 та № 234233/0.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.05.2008 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.05.2007, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2005 та постанову Господарського суду м.Києва від 14.04.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ Фірма «Союз-Віктан» ЛТД подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалити нове рішення про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.11.2005 № 235233/0 та № 234233/0.

У касаційній скарзі ТОВ Фірма «Союз-Віктан» ЛТД не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів у справі. Вважає, що копії висновків експертиз, на які посилаються суди, не є належними доказами в розумінні ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не стосуються предмета доказування у справі, а стосуються інших виробів, вилучених у ТОВ «Вігран», до якого позивач не має відношення. При складанні цих висновків не досліджувались вироби, які придбавались і постачались на експорт позивачем. Зазначає, що суди порушили ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки залишили поза увагою встановлені в постанові Господарського суду м.Києва від 28.12.2005 та в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 у справі № 33/511-29/380 обставини щодо правомірності правочинів, за якими вчинені операції з придбання позивачем у ПП «Адон» приладів «Муссон-4М» та подальшого їх експорту комісіонером - підприємством «Інтерсіта» за межі митної території України. Також вважає, що суди безпідставно врахували встановлені постановою від 09.02.2006 про закриття кримінальної справи обставини щодо декларування ввезеного на територію Республіки Литва товару «контролери керування процесами сушіння деревини 4-х канальні «Муссон 4-М» як «корпуса в упаковці» за ціною в 10000 разів менше без врахування викладених в цій постанові висновків про те, що заниження вартості товару, який ввозиться на територію Литви, вигідно самому нерезиденту, а експортер до цього не має жодного відношення. Вважає, що висновок судів про те, що експортований товар не надходив до митного складу у Литві, що належав ЗАО Unigela, є припущенням, оскільки покупцем товару є компанія «Іntertrade Center LLC», яка зареєстрована на території США, з якою комісіонер - підприємство «Інтерсіта» та повірений - ПП «Бона Сервіс» укладали договори на експорт товару. Компанія Unigela зазначена в графі 8 ВМД як митний склад, на який здійснюється доставка товару, а договір з митним складом міг укладатись не лише особою, яка здійснювала експорт товару, а експедитором і перевізником. Наголошує на тому, що загальний зміст відповіді Служби внутрішніх доходів США зводиться до припущення, що компанія «Іntertrade Center LLC» не здійснювала свою діяльність на території США, однак навіть ця обставина не виключає можливості здійснювати торгівельну діяльність поза межами території США.

ТОВ Фірма «Союз-Віктан» ЛТД, належним чином повідомлене про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника не направило.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Печерському районі м.Києва проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» з питань правильності та своєчасності нарахування і внесення до бюджету сум податку на додану вартість за операціями купівлі-продажу товару - «контролерів управління процесом сушки деревини 4-канальний Муссон 4М» за період з 01.02.2004 по 31.03.2004.

За результатами перевірки складено акт від 11.11.2005 № 115/23-3/20749622.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.11.2005:

№ 234233/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3815066 грн. за основним платежем та в сумі 1907533 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 235233/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування за лютий 2004 року в сумі 26608222 грн. з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13304111 грн. та за березень 2004 року в сумі 21657713 грн. з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10828857 грн.

Підставою для визначення позивачу за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість та для зменшення бюджетного відшкодування з цього податку слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за лютий та березень 2004 року податку на додану вартість, сплаченого за операціями з придбання «контролерів управління процесом сушки деревини 4-канальний Муссон 4М» у ПП «Адіон» та неправомірному формуванні від'ємного значення та бюджетного відшкодування з цього податку за лютий 2004 року в сумі 26608222 грн. та за березень 2004 року в сумі 24506411 грн., виникнення якого обумовлено застосуванням нульової ставки при проведенні операцій з продажу товарів, вивезених за межі митної території України.

Висновки про порушення позивачем вимог наведених норм закону обґрунтовані податковим органом тим, що виробництво та подальша реалізація запрограмованих контролерів управління процесом сушки деревини 4-канальний «Муссон 4М» не відбувались, а суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту та заявлені позивачем до відшкодування, фактично до бюджету не сплачувались.

В ході проведення зустрічної перевірки ПП «Адіон» було встановлено, що оприбуткування запрограмованих контролерів керування процесами сушіння деревини 4-х канальний «Муссон-4М» було здійснено ПП «Адіон» на підставі первинних документів ПП «Віп-Електронікс», складених на господарські операції за договором від 17.02.2004 № АВЭ на поставку такого товару. Засновник ПП «ВІП-Електронікс» ОСОБА_1. надав ГВПМ у Печерському районі м.Києва пояснення про те, що ПП «Віп-Електронікс» контролерів «Мусон-4М» не виробляло та не замовляло послуги у інших підприємств щодо налагодження зазначених контролерів, виробничих площ та потужностей, працівників з інженерно-технічною освітою не має.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказував на такі обставини.

Позивач (покупець) уклав з ПП «Адіон» (постачальник) договір від 30.01.2004 №АСВ-2 на поставку товару: запрограмованих контролерів керування процесами сушіння деревини 4-х канальні «Муссон-4М» в загальній сумі 312 486 006,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 52081001,00 грн. Поставка товару підтверджується видатковими і податковими накладними. Розрахунок за придбаний товар проведено позивачем в повному обсязі.

Між позивачем (комітентом) та підприємством «Інтерсіта» (комісіонером) укладено договір комісії від 02.02.2004 № 202/ИСВ, згідно з умовами якого комітент доручив комісіонеру за винагороду, від імені та за рахунок комітента здійснити одну або кілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару: контролерів управління процесами сушіння деревини 4-х канальних «Муссон-4М». Виконання умов договору комісії підтверджується актом приймання-передачі від 19.02.2004. Вказаний товар експортовано, що підтверджується належним чином оформленою ВМД з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України.

Між позивачем (довірителем) та ПП «Бона-Сервіс» (повіреним) укладено договір доручення від 02.02.2004 №202/БССВ, згідно з умовами якого довіритель доручив повіреному за винагороду, від імені та за рахунок довірителя здійснити одну або кілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару: контролерів управління процесами сушіння деревини 4-х канальних «Муссон-4М». Виконання умов договору підтверджується укладанням ПП «Бона-Сервіс» з «Іntertrade Center LLC» контракту від 17.02.2004 №1702-SVBS на поставку зазначеного товару. Товар поставлений «Іntertrade Center LLC», що підтверджується належним чином завіреними копіями ВМД з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України в постанові від 27.05.2008 вказав на необхідність витребування судом від ДПІ доказів, які підтверджують її доводи відносно того, що відомості, наведені в податковій накладній та ВМД, не відповідають дійсності. Верховний Суд України наголосив на тому, що фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які виготовляли цей документ, так і шляхом кримінального переслідування у випадку наявності підстав для порушення кримінальної справи.

На пропозицію суду першої інстанції відповідачем надано листа Державної податкової інспекції у складі Міністерства Фінансів Республіки Литва від 25.05.2009 № (25.4-09)-R1-2587, надісланого на запит № 3162/5/12-0327 органу державної податкової служби України щодо реєстрації на території Литви Компанії MPK UAB «Unigela» Visivan VR 10, (VA0220), Lithunia, Vilnius, Savanoriu 174a, яка згідно з інформацією на звороті ВМД є одержувачем товару,

щодо ведення цією компанією у 2004 році господарської діяльності, щодо господарських взаємовідносин з підприємством «Інтерсіта» у лютому 2004 року та щодо поставки на її адресу запрограмованого контролера управління процесами сушіння деревини 4-канальний «Мусон-4М» українським підприємством «Інтерсіта».

Судами встановлено, що згідно з інформацією, наведеною у цьому листі, що ЗАО «Unigela» у лютому 2004 року не укладало жодних договорів з українською компанією «Інтерсіта».

Відповідачем надано суду першої інстанції відповідь Служби внутрішніх доходів США від 14.04.2011 № ХХ3545471, згідно з якою судами встановлено, що компанія з «Іntertrade Center LLC» є зареєстрованою в штаті Вашингтон, однак не зареєстрована як платник податків та не є американським резидентом з метою оподаткування доходів, інформації про те, що ця компанія здійснює господарську діяльність на території США, не виявлено.

З огляду на те, що оприбуткування ПП «Адіон» запрограмованих контролерів керування процесами сушіння деревини 4-х канальний «Муссон-4М» було здійснено ПП «Адіон» на підставі первинних документів, складених на господарські операції з придбання цього товару у ПП «Віп-Електронікс», судами взято до уваги, що у кримінальній справі № 13-8076 досліджуються обставини щодо придбання ТОВ «Вігран» у ТОВ «Віп-Електрронікс» товару - контролери управління універсальні «АКУ-4» та пристрої автоматичного контролю та управління багатофункціонального «ПАК-6».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку експертизи від 05.10.2005 № 12896/25 у кримінальній справі № 13-8076 згідно з наведеною в паспортах на пристрої «Муссон 4М», «ПАК 6», «РАРС-6» та «АКУ-4» інформацією, ці пристрої мають однакове призначення та сферу застосування, співпадають схеми підключення каналів до зовнішніх пристроїв та більшість з наведених в паспортах технічних характеристик. Пристрої «Муссон 4М» та «АКУ-4» відрізняються лише вагою та габаритними розмірами корпусів. КПДС «Муссон-4М» є схожим приладом з пристроєм «АКУ-4», оскільки виробник комплектує ці пристрої однаковою програмною підтримкою.

Відповідно до висновку експертизи від 02.09.2005 № 2457 у вказаній кримінальній справі експертом встановлено, що під наклейкою приладу «АКУ-4» наявна наклейка, що вказує на найменування приладу «Муссон-4М».

Згідно з висновками експертиз від 02.09.2005 № 2457, від 05.10.2005 № 12896 та від 27.09.2005 № 10880, № 12823 у вказаній кримінальній справі прилад КПДС «Муссон4-М» є муляжем «працездатного приладу», як сам прилад, так і його програмне забезпечення здійснюють лише імітування функцій роботи. Проте такий прилад не виконує функцій згідно з паспортом на прилад та не є придатним для корисного використання з підстав повної непрацездатності, в т.ч. з іншими цифровими носіями.

У постанові від 09.02.2006 про закриття кримінальної справи № 70-00317 встановлено, що у митних документах на вивезення товару з України задекларовано товар «контролери керування процесами сушіння деревини 4-х канальні «Муссон 4м», проте ввезений на територію Республіки Литва товар задекларовано як «корпуса в упаковці» за ціною в 10000 разів менше.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи врахували висновки і мотиви Верховного Суду України, з яких були скасовані судові рішення у справі, витребували і дослідили докази, на які вказував Верховний Суд України, задля повного встановлення обставин у справі та правильного вирішення справи.

В результаті оцінки зазначених вище доказів суди попередніх інстанцій встановили, що позивач здійснював експортування непрацюючого муляжу товару, який не має цінності, при цьому вказаний товар не надходив в митний склад ЗАО Unigela, а покупець - компанія «Іntertrade Center LLC», хоча і є зерєстрованою в США, однак не зареєстрована як платник податків та не подає декларації з податку на прибуток, не здійснює господарської діяльності на території США.

Виходячи з цих обставин суди дійшли правильних висновків про відсутність економічної обґрунтованості операцій з купівлі-продажу товару.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, від'ємного значення та бюджетного відшкодування є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в податкових накладених на поставку товарів не відповідають дійсності.

Щодо посилання позивача на те, що суди мали взяти до уваги як такі, що не підлягають доведенню, обставини, встановлені у постанові Господарського суду м.Києва від 28.12.2005 та в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 у справі № 33/511-29/380, суд касаційної зазначає, що у цій справі спір між сторонами виник з приводу формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування в сумі 2208336,00 грн. за квітень 2004 року. У справі № 2а-9/721 спір між сторонами виник з приводу формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування за лютий, березень 2004 року.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про безпідставність формування позивачем оспорюваного податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Діючи в межах, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун