Ухвала

від 13.10.2015 по справі 826/12501/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/1145/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Красій Г.Д.

відповідача -1- Денисенка Ю.О.

відповідача-2 та відповідача-3 - Богдановської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014

у справі № 826/12501/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»

до 1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, 2. Головного управління Міндоходів у м. Києві, 3. Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішень про результати розгляду скарг, визнання протиправним та скасування акту

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.05.2014 № 0000371702 та № 0004712202; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 6441/10/26-15-10-06-15 від 17.07.2014; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги № 1223/6/49-99-10-01-15 від 07.08.2014; визнання протиправним та скасування в частині акту перевірки № 157/1-26-50-22-02-32638319 від 29.04.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Головне управління Міндоходів у м. Києві в запереченнях на касаційну скаргу просить ухвалити рішення, яким повністю відмовити в задоволенні касаційної скарги позивача, залишивши оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що є обґрунтованими та законними.

Представниками відповідачів-1, 2, 3 в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, у зв'язку із реорганізацією, відповідно, із Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, із Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві, із Міністерства доходів і зборів України на правонаступника - Державну фіскальну службу України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлені клопотання, дійшов висновку про їх задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт перевірки № 157 /1-26-50-22-02-32638319 від 29.04.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок, що ПрАТ «СК «Юнівес» занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова у загальній сумі 870 110 грн., у тому числі по періодам: за 1 квартал 2011 року - у сумі 812 553 грн. та за 2013 рік у сумі 57 557 грн.; пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок, що ПрАТ «СК «Юнівес» занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 1 666,33 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого зроблено висновок, що ПрАТ «СК «Юнівес» занижено ЄСВ в розмірі 33,2 % на суму 2 983,16 грн. за 2013 рік.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000371702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 592,91 грн., в т.ч.: 1 666,33 грн. основного платежу та 926,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004712202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 71 946 грн., в т.ч.: 57 557 грн. основного платежу та 14 389 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 6441/10/26-15-10-06-15 від 17.07.2014 та рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги № 1223/6/49-99-10-01-15 від 07.08.2014 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ПрАТ «СК «Юнівес» здійснено операції з передачі ризиків у перестрахування з ПрАТ «Прогрес-Фонд» на підставі договорів про перестрахування на базі ексцедента збитковості № 01-ЭУ/11 та № 02-ЭУ/11 від 04.01.2011 та передано у перестрахування до ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» отримані страхові платежі на загальну суму 3 553 143 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 3 250 212 грн. та за 2013 рік у сумі 302 931 грн.

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУМіндоходів у місті Києві отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.07.2013 № 445/2250/30303336 про проведення планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Згідно вказаного акту, контролюючим органом встановлено, що діяльність ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» не відповідає меті та напрямкам діяльності страхової компанії, яка створена з метою найбільш повного задоволення страховими послугами юридичних та фізичних осіб, підвищення соціального захисту населення, формування ринку страхових послуг, прискорення розвитку ринкових відносин та інноваційних процесів в економіці регіону та України в цілому. Правочини між ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування. Як вбачається з діяльності ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» правочини є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також, перевіркою встановлено, що ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» мінімізує свої доходи та здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов'язань, які в свою чергу, здійснюють передачу страхових ризиків між собою та страховими компаніями, які є кінцевими отримувачами страхових платежів по договорах перестрахування, перебувають у стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами. Оскільки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеної інформації встановлено укладання контрагентом позивача - ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» договорів страхування, визначеними податковим органом порушеннями, робить їх за змістом актів, спрямованими на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат.

При перевірці правильності обчислення, повноти і своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено, що мали місце випадки невірного визначення загального місячного оподатковуваного доходу громадян, невірного визначення податку на доходи фізичних осіб згідно чинного законодавства, а саме, ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» не утриманий податок на доходи фізичних осіб, який утворився внаслідок отримання грошових коштів під звіт працівниками підприємства (отримані кошти витрачені на купівлю алкогольних напоїв) всього на суму 11 108,88 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що податковим органом правомірно збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб, а також застосовано штрафні (фінансових) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями; оскільки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доведена правомірність визначення суми грошового зобов'язання платнику податків, надано достатньо доказів на їх підтвердження та прийнято обґрунтовані податкові повідомлення-рішення, тому рішення контролюючих органів винесені правомірно та в межах, наданих їм чинним законодавством повноважень; акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а тому не є належним способом захисту порушених прав позивача.

Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до вимог пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 зазначеного Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судами по даній справі не досліджено правомірності формування податкового обліку з податку на прибуток за господарськими операціями з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» в розрізі із встановленими порушеннями, зазначеними актом перевірки.

Судам слід врахувати, що нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише висновками акту перевірки контрагента позивача щодо невідповідності діяльності такого контрагента меті та напрямкам страхової діяльності; посиланням на надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування валових витрат.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Судам слід також врахувати, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Що стосується донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; особа - фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Відповідно до пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

Згідно з пп. «б» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 зазначеного Кодексу податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Таким чином, до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових та безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного строку таких витрат, передбаченого у розділі ІІІ Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

З урахуванням вимог зазначених норм законодавства судами не було досліджено та проаналізовано правомірність відображення в податковому обліку позивача доходів, виплачених фізичним особам на придбання алкогольних напоїв.

З метою з'ясування цільового використання алкогольних напоїв необхідно допитати свідків (працівників ПАТ «СК «Юнівес», які отримували кошти під звіт на купівлю алкогольних напоїв).

Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 6441/10/26-15-10-06-15 від 17.07.2014 та рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги № 1223/6/49-99-10-01-15 від 07.08.2014, не врахували наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не з'ясували питання чи присутнє порушення прав позивача, на захист яких він звернувся до суду з вимогами про скасування рішень податкових органів про результати розгляду первинної та повторної скарг. Слід встановити чи такі рішення створюють для позивача юридичні наслідки.

Лише за встановлення всіх обставин по даній справі можливе прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача-1 - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Допустити заміну по даній справі відповідача-2 - Головного управління Міндоходів у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням державної фіскальної служби у м. Києві.

Допустити заміну по даній справі відповідача-3 - Міністерства доходів і зборів України його правонаступником - Державною фіскальною службою України.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний