Рішення

від 12.10.2015 по справі 535/674/15-ц

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/674/15-ц

Провадження № 2/535/307/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого Мальцева С.О., з секретарем судового засідання Білик Н.О., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Котельва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина», про розірвання договору оренди землі та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою, в якій просить суд: розірвати Договір оренди землі від 21.04. 2008 року, украдений між нею та СТОВ «Правда» в особі генерального директора ОСОБА_4, зареєстрований у Котелевському районному відділу Полтавської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008 року за №040884500223; зобов'язати сільськогосподарський виробничий кооператив «Батьківщина» повернути їй, земельну ділянку площею 3, 08 га, що надана, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, з кадастровим номером - 5322283700:00:002:0343, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по справі.

В обґрунтування позивних вимог послалась на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3,08 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району, Полтавської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №144476 від 26.10.2004 року.

Зазначила, що 21.08.2008 року між нею та СТОВ «Правда», в особі генерального директора ОСОБА_4, укладено Договір оренди землі, зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК, запис від 21.04.2008 року за №040884500223.

За умовами Договору вона передала, а СТОВ «Правда» прийняла у строкове платне користування належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею, 3,08 га, що розташована за вище вказаною територією, строк дії договору 10 років.

Вказала, що 15.06.2015 року з мережи інтернету (сайт Міністерства Юстиції України), дізналась про те, що 23.04.2013 року державним реєстратором Котелевської РДА Полтавської області ОСОБА_5 до ЄДР внесена запис за №15681120013000037 про державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ «Правда», в результаті реорганізації, правонаступником якої являється СВК «Батьківщина», Код ЄДРПОУ:03773174.

17.06.2015 року позивач звернулася до відповідача з відповідним письмовим повідомленням щодо наміру розірвати Договір оренди землі від 21.04.2008 року, укладений між нею та СТОВ «Правда» в особі генерального директора ОСОБА_4 на підставі п. 38 Договору, де вказано, що реорганізація юридичної особи - Орендаря є підставою, для зміни умов або розірвання договору.

30.06.2015 року позивач отримала відповідь (листа за вих. №587), за підписом голови правління СВК «Батьківщина» ОСОБА_6, відповідно до якого їй повідомлено про відсутність підстав для визнання вказаного Договору розірваним та запропоновано внести зміни до Договору і керуватися ним до закінчення терміну його дії.

У зв'язку з наведеними обставинами, з метою захисту свого права щодо вільного володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою та небажанням продовжувати договірні відносини з СВК «Батьківщина» ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.

При цьому, послалась на статті 3, 6, 16, 104, 317, 319, 627, 629, 651, 653, 792 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Узагальнена позиція сторони відповідача зводиться до того, що вони позовні вимоги не визнають повністю, просять суд відмовити у їх задоволенні, так як вважають, що договір оренди землі виконується сторонами, а підстав для його розірвання не має.

Пояснення осіб, які беруть участь у справі такі:

Із заслуханих безпосередньо у судовому засіданні пояснень позивача ОСОБА_3 вбачається, що вона підтримує позовні вимоги повністю та просить суд їх задовільнити, за обставин, які викладені у позовній заяві. При цьому пояснила, що договір підписувала з ТОВ «Правда», що буде реорганізація не знала та не чула, проте уточнило, що можливо чула про реорганізацію у минулому році. Вказала, що не є членом кооперативу. Коли підписувала договір читала його, проте на руки отримала копію у минулому році (2014 році). Про інформацію в інтернеті про реорганізацію ТОВ «Правда» дізнався її син та він їй про це повідомив та сказав, щоб вона шукала адвоката. Орендну плату за користування їх землею вона отримувала, про що розписувалася у відомостях. Зазначила, що син пішов на пенсію, пенсія у нього маленька, він купив трактор, та вони вирішили, що хочуть бути власниками на своїй землі та самими господарювати та обробляти землю.

Із заслуханих безпосередньо у судовому засіданні пояснень представника позивача - ОСОБА_1 вбачається, що вона підтримує позовні вимоги повністю та просить суд їх задовільнити, за обставин, які викладені позивачем у позовній заяві. При цьому пояснила, що ОСОБА_3 є власником, це її земельна ділянка, вона має право на її оброблення, та не має значення з яких джерел вона дізналася про реорганізацію підприємства. Зазначила, що позивач письмово звернулась до відповідача з пропозицію про розірвання договору, однак відповідь була негативна, із посиланням, що розірвання договору можливо у судовому порядку. Вказала, що у п. 38 спірного Договору оренди землі чітко зазначено, що реорганізація підприємства є підставою, для розірвання даного договору, тому це і є підставою, для звернення з позовною заявою, а спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України є припинення правовідносин, а сама реорганізація підприємства, це є констатацією факту, а не порушення права.

Із заслуханих безпосередньо у судовому засіданні пояснень представника відповідача - ОСОБА_2 вбачається, що він позовні вимоги не підтримує повністю та просить суд їх не задовольняти, за тих обставин, які викладені позивачем у позовній заяві. При цьому пояснив, що сторона відповідача не заперечує, що позивач є власником земельної ділянки та вона їй належить на праві власності, проте у неї є обмеження, у зв'язку із зобов'язанням, яке вона взяла на себе згідно Договору оренди землі. Реорганізація підприємства дійсно відбулася, однак сторони продовжували виконувати даний договір. Отриманий лист від позивача носив ультимативний характер та в резолютивній частині листа мова йшла про повернення земельної ділянки, а не про розірвання договору. Зазначив, що керівник підрозділу - ОСОБА_4 їздила до позивача з приводу пропонування їй поліпшення певних умов договору, в тому числі підвищення орендної плати, однак результату це не дало.

Аргументуючи свою позицію представник відповідача ОСОБА_2 надав суду письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що за загальним правилом реорганізація орендаря не є підставою для розірвання договору. Послався на те, що випадки припинення договору, які передбачені у п. 35 Договору не наступили. Щодо п. 38 Договору вказав на те, що в укладеному тексті цього пункту договору, слова «не є» викреслені без якихось застережень, підстав і печаток. Вважає, що цей пункт носить диспозитивний (альтернативний) характер - або зміна умов, або розірвання договору. Сама земельна ділянка знаходиться у середині поля, що складає єдиний масив.

Судом досліджено інші докази:

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працює комірником у СВК «Батьківщина», позивачку знає, так як вона їй в рахунок оплати за орендну плату земельної ділянки видавала оплату (що їй було нараховано на пай, то їй і видавала). Останній раз видавала позивачу оплату у липні 2015 року (давали пшеницю). Технологічно отримували нараховане позивач за пай, як особисто, так і в коморі, так і водій до дому завозив їй. Передача здійснювалася згідно відомостей, яку підписував голова правління ОСОБА_6 та бухгалтер. Розмов та невдоволень з боку позивача не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що працює водієм та розвозить людям нараховану продукцію за пай, особисто із позивачем не спілкувався, зазначив, що знає, що СТОВ «Правда» реорганізована три роки тому.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює керівником підрозділу СВК «Батьківщина», а також є членом правління, в тому числі підписувала даний договір оренди землі. Підтвердила факт реорганізації підприємства ТОВ «Правда» до СВК «Батьківщини» - шляхом приєднання. Зазначила, що ОСОБА_3 до неї не зверталася. Вказала, що вона особисто після першого судового засідання у даній справі їздила до позивача, для з'ясування реальної обстановки та можливого вирішення спірної ситуації , проте це результату не дало, скільки позивач пояснили їй, що хоче сама із сином самостійно обробляти ділянку.

Щодо п. 38 Договору оренди стосовно закреслено «є» або «не є» зазначила, що це типовий договір, та чому саме так зазначили у договорі не може пояснити.

Письмові докази:

Копії: паспорта ОСОБА_3; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3; Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та план меж земельної ділянки; Договора оренди землі від 21.04.2008 року; Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; повідомлення про розірвання Договору оренди землі від 17.06.2015 року; Лист - відповідь за вих. №587 від 30.06.2015 року; Рішення загальних зборів членів СВК «Батьківщина» від 15.12.2012 року; Рішення загальних зборів членів СВК «Батьківщина» від 22.04.2013 року; Передавального акта необоротних і оборотних активів та зобов'язань (прав і обов'язків) СТОВ «Правда» до СВК «Батьківщина» від 22.04.2013 року; Довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; Довідка про видану продукцію в рахунок орендної плати за земельну ділянку (пай) ОСОБА_3 в період 2012-2015 року; Відомості про отримання муки, цукру, пшениці, кукурудзи в рахунок земельного паю в 2014 році.

Обставина щодо реорганізації СТОВ «Правди» до СВК «Батьківщини», в результаті його реорганізації шляхом приєднання сторонами визнана, тому в силу ст. 61 ЦПК доказуванню не підлягає.

Суд, встановивши обставини справи і визначені до них правовідносини на підставі безпосереднього дослідження доказів: пояснень осіб, які беруть участь у справі, допиту свідків, письмових доказів, приходить до такого.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути: припинення правовідношення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені законодавцем у ст. 651 ЦК України.

Відповідно до вказаної правової норми зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі: Закон № 161-XIV).

За змістом ст. 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону № 161-XIV).

Відповідно до ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону № 161-XIV).

Відповідно до ст. 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Підстави для припинення договору оренди землі визначені законодавцем у ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до коментованої статті договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потре б та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За правилами ч. 4 ст. 32 Закону № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі передбачені у ст. 34. Закону України «Про оренду землі», згідно якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Розглядом справи встановлено та доказами підтверджено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки 3, 08 га, що розташована за адресою: Микілківська сільська рада Котелевського району Полтавської області.

21.04.2008 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Правда» було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким позивач передала свою земельну ділянку площею 3, 08 га строком на 10 років, який зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008 року за №040884500223.

23.04.2013 року державним реєстратором Котелевської РДА Полтавської області ОСОБА_5 до ЄДР внесено запис за №1568111120013000037 про державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ «Правда» в результаті реорганізації, шляхом приєднання, правонаступником якої є СВК «Батьківщина», Код ЄДРПОУ:03773174.

Ця обставину визнана сторонами, як така, що не підлягає доказуванню.

Пунктом 38 Договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому, як вбачається зі змісту даного пункту договору за погодженням сторін у вказаному пункті договору машинописним текстом викреслено «не є» і залишено - «є».

Даний пункт Договору будь-ким із його сторін не оспорювався й у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Крім того, такий виклад пункту Договору не суперечить вимогам Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220.

По справі судом перевірено обставину щодо можливості зміни умови даного договору, в зв'язку з чим з'ясовано, що позивачем 17.06.2015 року на адресу відповідача направлено лист про розірвання Договору оренди землі. На цей лист відповідач направив позивачу відповідь 30.06.2015 року за вих. №587, де зазначено, що кооператив не вбачає підстав для розірвання договору та може розглядати внесення до діючого договору оренди зміни, які б влаштовували позивача.

У судовому засіданні безпосередньо встановлено, що питання стосовно можливості збереження Договору, в тій чи іншій формі, все ж таки розглядалося сторонами, у тому числі на цьому було акцентовано увагу головуючого під час розгляду справи у формі з'ясування їх позицій стосовно того, чи можливо вирішити даний спір поза судовим порядком шляхом будь-яких домовленостей, проте останні таки згоди не дійшли.

Пунктом 20 Договору передбачено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до СВК «Батьківщина» про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернення її земельної ділянки є обґрунтованими, тому позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору стягнути з відповідача на користь позивача, які понесеним ним і документально підтверджені у сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі наведеного та статей 1, 3, 4, 6, 11, 15, 16, 104, 202, 626, 627, 628, 651, 653, 792 ЦК України, Закон України «Про оренду землі», Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі», та керуючись статтями 88, 209, 213-215, 218, ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити повністю.

Розірвати Договір оренди землі від 21 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ «Правда» в особі генерального директора ОСОБА_4, зареєстрований у Котелевському районному відділу Полтавської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008 року за №040884500223.

Зобов'язати сільськогосподарський виробничий кооператив «Батьківщина» повернути, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, земельну ділянку площею 3,08 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, з кадастровим номером - 5322283700:00:002:0343.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 15.10.2015 року.

Суддя: С.О. Мальцев