Постанова

від 06.10.2015 по справі 911/3843/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 911/3843/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач), суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу розпорядника майна Шаргала Романа Вікторовича та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалугосподарського суду Київської області від 11.06.2015 та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі№ 911/3843/14 господарського суду Київської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Трейд" пробанкрутство за участю представників сторін: ТОВ "Терра Фуд" - Горецького О.В.; ТОВ "Мілк Трейд" - Старовойтвої Д.А.; ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіна О.І.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі № 911/3843/14 (Суддя - Антонова В.М.) визнано вимоги кредиторів боржника ТОВ "МІЛК ТРЕЙД" в сумі 497 113,35 грн. та затверджено реєстр вимог кредиторів у складі ТОВ "ТЕРРА ФУД" у сумі 491 023,35 (четверта черга) та 6 090,00 грн. (перша черга) - всього у сумі 497 113,35 грн.; відхилено кредиторську заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" № 040-02/4998 від 29.10.2014 (вх. № 24082/14 від 29.10.2014); та вирішено ряд інших процесуальних питань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Пантелієнко В.О., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі №911/3843/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Шаргала Романа Вікторовича та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - без задоволення.

Не погодившись із наведеними судовими актами, в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", арбітражний керуючий Шаргало Роман Вікторович та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулись до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами з проханням їх скасувати, пославшись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та включення до реєстру вимог кредиторів.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон) .

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2014 порушено провадження у справі №911/3843/14, визнано безспірні грошові вимоги кредитора ТОВ "Терра Фуд" в розмірі 491 023,35 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Мілк Трейд" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шаргала Романа Вікторовича, встановлено оплату послуг (грошову винагороду) розпорядника майна боржника.

29.09.2014 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи № 911/3843/14.

29.10.2014 до господарського суду Київської області від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшла заява № 040-02/4998 від 29.10.2014 (вх. №24082/14) про визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Мілк Трейд".

Відповідно до заяви про уточнення грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 29.01.2015 банк просив суд визнати його вимоги в сумі 240 979 654,57 грн., у в зв'язку з погашенням позичальником ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" боргу за договорами № 27106К17 від 26.06.2006 зі змінами та № 27113К26 від 06.11.2013 зі змінами.

Відмовляючи ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів на суму 240 979 654,57 грн., суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, дійшов висновку про передчасність звернення із наведеними вимогами, оскільки за своєю правовою природою вони не мають ознак конкурсних вимог.

Погоджуючись із такими висновками, колегія суддів касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 10 ст. 16 вказаного Закону, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно частини 6 вказаної статті, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 23 вищевказаного Закону, вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Звертаючись до суду ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" як на підставу своїх кредиторських вимог посилалось на договір поруки № 27109Р3 від 17.03.2009 з усіма змінами та доповненнями, що укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" та ТОВ "Мілк Трейд", який забезпечував виконання генеральної кредитної угоди №27109N1 від 17.03.2009 з усіма змінами та доповненнями, кредитних договорів №27106К17 від 26.06.2006 із змінами, №27112К28 від 28.11.2012 із змінами, №27113К5 від 28.03.2013 із змінами, №27113V5 від 04.09.2013 із змінами, №27113К26 від 06.11.2013 із змінами, №27113К27 від 06.11.2013 із змінами, №27114К2 від 05.02.2014 із змінами, що укладені між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат".

Посилався на фактичне виконання з боку заявника вищевказаних кредитних договорів в частині надання позичальнику кредит на загальну суму 9 057 744,83 доларів США, 8 826 371,88 євро, 49 762 042,23 грн.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 3.2. договору поруки у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Відповідно п. 4.1.1 договору поруки № 27109Р3 від 17.03.2009 кредитор має право, зокрема, вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов'язання у випадку, якщо позичальник не виконує грошове зобов'язання, передбачене кредитною угодою, протягом двадцяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

Обґрунтовуючи свої вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилався на пункт 4.1.2. вищевказаного договору, згідно якого кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані в тому числі: (г) порушено справу про визнання позичальника та/або поручителя банкрутом. Тобто письмова вимога (повідомлення) кредитором поручителя обов'язкова.

У ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

У зв'язку із наведеними нормами та встановленими обставинами, слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій про те, що відповідно до умов кредитних договорів № 27106К17 від 26.06.2006, № 27112К28 від 28.11.2012, № 27113К26 від 06.11.2013, № 27113К27 від 06.11.2013, № 27114К2 від 05.02.2014 строк повернення кредиту на момент порушення провадження ще не настав, отже у ТОВ "Мілк Трейд" не настав строк виконання зобов'язань поручителя, а звернення Банку до суду із кредиторськими вимогами є передчасним, оскільки такі вимоги, не є конкурсними, в розумінні ст. 1 закону.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями, банком на адресу поручителя ТОВ "Мілк Трейд" не надсилалась вимога (повідомлення), яка передбачена пунктом 4.1.2. договору поруки №27109Р3 від 17.03.2009.

Отже, слід погодитись і в цій частині із висновками, що викладені у оскаржуваних рішеннях про те, що солідарне зобов'язання у ТОВ "Мілк Трейд" як у поручителя ще не настало, оскільки на адресу боржника не надсилалась передбачена у п. 4.1.2. договору поруки №27109Р3 від 17.03.2009 вимога.

Обґрунтованим на думку суду касаційної інстанції є відхилення місцевим господарським судом посилань ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на претензію на суму 34 380 828,71 грн. від 22.10.2014 № 040-06/4891, надіслану на адресу ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат", оскільки вказана претензія містить вимогу до боржника за кредитними договорами № 27113К5 від 28.03.2013, № 27113V5 від 04.09.2013, а не до поручителя ТОВ "Мілк Трейд" за договором поруки.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком про те, що Банком до матеріалів справи не надано жодних доказів надсилання вимоги (повідомлення) до поручителя, як то передбачено п. 4.1.1., 4.1.2. договору та ст. 543 ЦК України.

За таких обставин є правомірним висновок про те, що на момент порушення справи про банкрутство строк виконання зобов'язань у поручителя ТОВ "Мілк Трейд" по вищевказаних договорах не настав, тому вимоги банку не є конкурсними.

Враховуючи викладене, посилання скаржників, викладені у касаційних скаргах є безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені.

Відповідно до ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1 ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

На підставі викладеного, керуючись статями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги розпорядника майна Шаргала Романа Вікторовича та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015 в частині відхилення кредиторської заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року у справі №911/3843/14 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк