Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/14453/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/14453/14 За позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта"

про визнання недійсним договору та державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

від прокуратури, Бондарчук І.П. за посв.

від відповідача-1, Власенко І.І. за дов.

від відповідача-2, Стеценко О.В. за дов.

у судовому засіданні були присутні ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3342 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі 30.09.2004 за № 944; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", який зареєстровано з книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.03.2005 р. за №04-8-00020; визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" права користування земельною ділянкою площею 0,3342 га (кадастровий номер НОМЕР_1) вартістю 1 675 629,00 грн., яка розташована на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва; відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,3342 га (кадастровий номер НОМЕР_1) вартістю 1 675 629,00 грн., яка розташована на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/14453/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року, вирішено в задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №910/14453/14, а матеріали справи направлені на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №04-23/593 від 02.06.2015 року та згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.06.2015 року, справа №910/14453/14 передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу №910/14453/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 розгляд справи №910/14453/14 відкладено на 12.08.2015.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справ від 12.08.2015 у зв'язку з тривалим лікарняним судді Літвінової М.Є., справу № 910/14453/14 передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2015 справу №910/14453/14 прийнято до провадження судді Ярмак О.М., розгляд справи призначено на 15.09.2015.

12.08.2015 від відповідача 2 надійшли письмові пояснення у справі з врахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015.

09.09.2015 від прокуратури міста Києва надійшли пояснення у справі.

15.09.2015 представником відповідача 2 через відділ діловодства суду подано клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом, та письмові пояснення.

15.09.2015 через відділ діловодства від фізичної особи ОСОБА_5, фізичної особи ОСОБА_7 та фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9 надійшли заяви про залучення їх до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в порядку ст. 27 ГПК України.

В судовому засіданні 15.09.2015 оголошено перерву до 13.10.2015 на підставі ст. 77 ГПК України.

12.10.2015 через відділ діловодства від фізичної особи ОСОБА_5, фізичної особи ОСОБА_7 та фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9 надійшли заяви про залучення їх до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в порядку ст. 27 ГПК України.

13.10.2015 відповідачем -2 подані письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги, представник відповідача 1 визнав позов, а представник відповідача 2 проти позову заперечив.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання фізичних осіб від 12.10.2015 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які судом не задовольняється у зв'язку з необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідачів, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2002 Київською міською радою прийнято рішення №206/366 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", пунктом 20 якого затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вул. Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва та вирішено передати за рахунок земель міської забудови ділянки загальною площею ) 0,38 га.

29.07.2003 на виконання зазначеного рішення між Київською міською радою та ТОВ "АвтоНафта" укладено нотаріально посвідчені договори оренди земельної ділянки, які зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 27.08.2003 за № 78-6-00109 та за № 78-6-00110 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно вказаних договорів Київська міська рада на підставі рішення від 26.12.2002 за №206/366 передала, а ТОВ "АвтоНафта" прийняло у короткострокову оренду земельну ділянку, місце розташування якої на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,0226га в межах червоних ліній та 0,3342 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу у межах, які перенесені в натуру і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цих договорів.

15.07.2004 Київською міською радою прийнято рішення №421/1831 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 1675629,00 грн. на підставі експертної грошової оцінки та вирішено продати ТОВ "АвтоНафта" земельну ділянку площею 0,3342 га за 1675629 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у ТОВ "АвтоНафта" згідно з договором оренди земельної ділянки.

13.09.2004 на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 за №421/1831, між Київською міською радою та ТОВ "АвтоНафта" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого відповідач-1 продав, а відповідач-2 купив земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3342 га на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва, у межах, які перенесені у натуру і зазначені у технічній документації на земельну ділянку.

Згідно п. 2.1. договору, ціна продажу земельної ділянки (без урахування ПДВ) становить 1675629,00 грн.

16.03.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 07.10.2014, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15.07.2004 про продаж спірної земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що відповідно до вимог ст. ст. 26, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ч. 3 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995, при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки під будівництво, що є одночасним дозволом на будівництво об'єкта, який становить підвищену екологічну безпеку, зокрема, автозаправного комплексу, наявність висновку екологічної експертизи є обов'язковою.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі № 910/14453/15-г та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015, зазначив, що у відзиві на позов, поданому 27.10.2014 Київською міською радою господарському суду м. Києва повідомлено, що 24.12.2010 Міністерством екології та природних ресурсів України було надано ТОВ "АвтоНафта" позитивний висновок №15/1-2211.10-0676 державної екологічної експертизи щодо проекту "Автозаправний комплекс на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва." Текст цього Висновку державної екологічної експертизи в матеріалах справи відсутній і судами попередніх інстанцій не досліджувався, що свідчить про неповне встановлення судами всіх обставин справи.

Відповідно до п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом вчинення нового правочину, погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 20.05.2015, при новому розгляді справи судом вжито всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін та встановлено наступне.

Земельні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. ст. 13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради згідно ст.9 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 1.2. Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 за № 304/1738 "Про визначення тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві", продаж земельних ділянок здійснюється на земельних торгах, крім: земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців; земельних ділянок, на які є документи, що посвідчують право користування ними (державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі, договір тимчасового користування, у тому числі на умовах оренди); земельних ділянок, які надані в користування згідно з рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, рішеннями виконкому Київради.

Частиною 2 статті 128 Земельного кодексу України (в редакції чинній на день укладення спірного договору) передбачено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення ТОВ "АвтоНафта" до Київської міської ради з клопотанням про продаж земельної ділянки, ТОВ "АвтоНафта" здійснювало користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.07.2003, зареєстрованому 27.08.2003 Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за №78-6-00110, тому Київською міською радою було правомірно відчужено земельну ділянку на користь ТОВ "АвтоНафта" без проведення конкурсу.

Крім того, норми частини 2 статті 128 Земельного кодексу України не вимагають подання висновку екологічної експертизи для того, щоб придбати необхідну земельну ділянку у власність.

Згідно статті 14 Закону України "Про екологічну експертизу" (в редакції чинній на день укладення спірного договору), встановлено перелік проектів, програм та документації, які підлягають державній екологічній експертизі.

Проте вказаними нормами не передбачається необхідності проведення державної екологічної експертизи щодо договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які укладаються між зацікавленими сторонами.

Таким чином твердження прокурора про те, що спірний договір було укладено з порушенням норм законодавства з тих підстав, що проектна документація не проходила екологічну експертизу, не знаходить свого підтвердження.

Твердження прокурора стосовно того, що договір купівлі - продажу земельної ділянки укладений на підставі незаконного рішення Київської міської ради та з порушенням вимог чинного законодавства не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки можливо з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Вимоги визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати відсутнім право користування земельною ділянкою, відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки є похідними від визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Посилання Заступника прокурора міста Києва на порушення вимог ст. ст. 26, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ч. 3 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995, при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки під будівництво, що є одночасним дозволом на будівництво об'єкта, який становить підвищену екологічну безпеку, зокрема, автозаправного комплексу, для якого наявність висновку екологічної експертизи є обов'язковою, спростовується позитивним висновком №15/1-2211.10-0676 від 24.12.2010 державної екологічної експертизи щодо проекту "Автозаправний комплекс на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва", наданим Міністерством охорони навколишнього середовища України, у зв'язку зі зверненням ДП «Укрдержбудекспертиза».

На виконання вимог постанови касаційної інстанції від 20.05.2015, судом досліджено текст вказаного висновку, копія якого надана відповідачем 2 до матеріалів справи (т.2 а.с. 97,98), зокрема, в абзаці третьому висновку вказано, що розглянувши наукову еколого - експертну оцінку, виконану Науково - виробничим об'єднанням «Екологічні технології та нормативи», яка є невід'ємною складовою частиною даного висновку держекоекспертизи, Міністерство вважає за можливе визнати екологічну допустимість прийнятих рішень та надати йому позитивну оцінку.

Відповідно до п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом вчинення нового правочину, погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено, тощо.

Щодо встановлених Вищим адміністративним судом України у постанові від 21.05.2014 порушень вимог чинного законодавства, наданих при оцінці правомірності прийняття рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №421/1831 про продаж спірної земельної ділянки, суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.11.2014р. по справі №21-493а14 за позовом першого заступника прокурора Вінницької області до Вінницької міської ради, треті особи: ВАТ Концерн "Галнафтогаз", суб'єкт підприємницької діяльності особа 1, про скасування рішення, якою визнано, що місцева Рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 по справі №21-493а14 дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У спільній Постанові Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 по справі №21-405а-14 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вичерпає свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося прокурора, який мав довести суду, що спірний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором не доведено суду та не підтверджено належними доказами, наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним у відповідності до ст. 203, 215 ЦК України.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю,.

Оскільки за результатами вирішення спору по суті, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог прокурора то відповідно судом не застосовується строк позовної давності, про пропуск якого заявлено відповідачем 2.

Керуючись ст. ст. 2, 33, 34, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову заступника прокурора міста Києва відмовити.

Cуддя О.М.Ярмак