Постанова

від 15.06.2016 по справі 910/14453/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/14453/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від прокуратури: Бондарчук - за восвідченням;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Стеценко О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

вільні слухачи: ОСОБА_3, ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року у справі № 910/14453/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта"

про визнання недійсним договору та державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Заступник прокурора міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3342 га кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі 30.09.2004 року за № 944; про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3342 га на перетині АДРЕСА_1, виданий ТОВ „АвтоНафта", який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.03.2005 року за № 04-8-00020; про визнання відсутності у ТОВ „АвтоНафта" права користування земельною ділянкою площею 0,3342 га вартістю 1 675 629 грн. 00 коп., яка розташована на перетині АДРЕСА_1; про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,3342 га вартістю 1 675 629 грн. 00 коп., яка розташована на перетині АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року в задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк подачі апеляційної скарги, задовольнити позовні вимоги заступника прокурора у повному обсязі та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року у справі № 910/14453/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року у складі колегії суддів: головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Коротун О.М. та Сулім В.В. ОСОБА_3 було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення, його апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив відновити строк на подання апеляційної скарги, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом рішення у справі, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року у справі № 910/14453/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 215, 228, 328, 376 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 26, 28, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»), а також з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 22, 24, 43, 111-12 Господарського процесуального кодексу України) що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у складі колегії суддів: головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Коротун О.М. та Сулім В.В. Заступнику прокурора міста Києва було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення, його апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

Ухвалою від 17.12.2015 року Київський апеляційний господарський суд об'єднав розгляд апеляційних скарг ОСОБА_3 та Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року у справі № 910/14453/14 в одне апеляційне провадження.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року та від 21.01.2016 року склад судової колегії змінювався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року розгляд справи було відкладено на 23.02.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 № 09-52/161/16 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Гаврилюка О.М. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14453/14.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційні скарги ОСОБА_3 та Заступника прокурора міста Києва у справі № 910/14453/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Гончарова С.А., суддів Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року прийнято, у визначеному складі суддів, вказані апеляційні скарги, розгляд справи призначено на 16.03.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2016 року у зв'язку з перебування судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано для розгляду зазначених апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року розгляд справи було відкладено до 11.05.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016 року у зв'язку з перебування суддів Куксова В.В., Тарасенко К.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначених апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 року колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 року відкладено розгляд справи на 15.06.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року припинено провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідач-2, згідно з поданим до апеляційного суду 25.11.2015 року клопотанням проти апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечив та просить клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а апеляційну скаргу на оскаржуване рішення не приймати до розгляду.

Відповідач-2, згідно з поданим до апеляційного суду 25.11.2015 року клопотанням проти апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва заперечив та просить у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, в задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити в повному обсязі а апеляційну скаргу на оскаржуване рішення не приймати до розгляду і повернути.

Відповідач-2, згідно з поданим до апеляційного суду 14.12.2015 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційних скаргах заперечив та просить апеляційний суд у задоволенні апеляційних скарг відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2, згідно з поданим до апеляційного суду 17.12.2015 року клопотанням просить припинити провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3

Відповідач-2, згідно з поданим до апеляційного суду 23.02.2016 року додатковими поясненнями до відзиву, ще раз наголошує на підставах з яких не можуть бути задоволенні апеляційні скарги та просить суд у задоволенні апеляційних скарг відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-1 до судового засідання, що відбулось 15.06.2016 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача-1 є можливим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

26.12.2002 Київською міською радою прийнято рішення №206/366 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", пунктом 20 якого затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині АДРЕСА_1 та вирішено передати за рахунок земель міської забудови ділянки загальною площею ) 0,38 га.

29.07.2003 на виконання зазначеного рішення між Київською міською радою та ТОВ "АвтоНафта" укладено нотаріально посвідчені договори оренди земельної ділянки, які зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 27.08.2003 за № 78-6-00109 та за № 78-6-00110 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно вказаних договорів Київська міська рада на підставі рішення від 26.12.2002 за №206/366 передала, а ТОВ "АвтоНафта" прийняло у короткострокову оренду земельну ділянку, місце розташування якої на перетині АДРЕСА_1, розміром 0,0226га в межах червоних ліній та 0,3342 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу у межах, які перенесені в натуру і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цих договорів.

15.07.2004 Київською міською радою прийнято рішення №421/1831 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 1675629,00 грн. на підставі експертної грошової оцінки та вирішено продати ТОВ "АвтоНафта" земельну ділянку площею 0,3342 га за 1675629 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині АДРЕСА_1, яка перебуває в оренді у ТОВ "АвтоНафта" згідно з договором оренди земельної ділянки.

13.09.2004 на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 за №421/1831, між Київською міською радою та ТОВ "АвтоНафта" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого відповідач-1 продав, а відповідач-2 купив земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3342 га на перетині АДРЕСА_1, у межах, які перенесені у натуру і зазначені у технічній документації на земельну ділянку.

Згідно п. 2.1. договору, ціна продажу земельної ділянки (без урахування ПДВ) становить 1675629,00 грн.

16.03.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Як зазначалось, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва полягають у визнанні недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3342 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі 30.09.2004 за № 944; визнанні недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3342 га на перетині АДРЕСА_1, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", який зареєстровано з книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.03.2005 р. за №04-8-00020; визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" права користування земельною ділянкою площею 0,3342 га (кадастровий номер НОМЕР_1) вартістю 1675629,00 грн., яка розташована на перетині АДРЕСА_1; відновленні становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,3342 га (кадастровий номер НОМЕР_1) вартістю 1675629,00 грн., яка розташована на перетині АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 07.10.2014, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15.07.2004 про продаж спірної земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що відповідно до вимог ст. ст. 26, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ч. 3 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995, при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки під будівництво, що є одночасним дозволом на будівництво об'єкта, який становить підвищену екологічну безпеку, зокрема, автозаправного комплексу, наявність висновку екологічної експертизи є обов'язковою.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення ТОВ "АвтоНафта" до Київської міської ради з клопотанням про продаж земельної ділянки, ТОВ "АвтоНафта" здійснювало користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.07.2003 року, зареєстрованому 27.08.2003 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за №78-6-00110, тому Київською міською радою було правомірно відчужено земельну ділянку на користь ТОВ "АвтоНафта" без проведення конкурсу.

Крім того, норми ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України не вимагають подання висновку екологічної експертизи для того, щоб придбати необхідну земельну ділянку у власність.

Згідно ст. 14 Закону України "Про екологічну експертизу" (в редакції чинній на день укладення спірного договору), встановлено перелік проектів, програм та документації, які підлягають державній екологічній експертизі.

Проте вказаними нормами не передбачається необхідності проведення державної екологічної експертизи щодо договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які укладаються між зацікавленими сторонами.

Таким чином твердження прокурора про те, що спірний договір було укладено з порушенням норм законодавства з тих підстав, що проектна документація не проходила екологічну експертизу, не знаходить свого підтвердження.

Посилання Заступника прокурора міста Києва на порушення вимог ст. ст. 26, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ч. 3 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995, при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки під будівництво, що є одночасним дозволом на будівництво об'єкта, який становить підвищену екологічну безпеку, зокрема, автозаправного комплексу, для якого наявність висновку екологічної експертизи є обов'язковою, спростовується позитивним висновком №15/1-2211.10-0676 від 24.12.2010 державної екологічної експертизи щодо проекту "Автозаправний комплекс на перетині АДРЕСА_1", наданим Міністерством охорони навколишнього середовища України, у зв'язку зі зверненням ДП "Укрдержбудекспертиза".

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

У порушення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України судом не взято до уваги обставини, встановлені під час розгляду адміністративної справи № 2а-6767/11/2670 про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15.07.2004 року, з огляду на постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14, згідно якої скасування рішення про надання земельної ділянки не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою.

Судом не враховано, що прокурор 10.05.2011 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 421/1831 з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року у справі 1-6/2010 (щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п.п. а. б, в, г ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України), згідно яких при вирішенні питань розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб міські ради діють як суб'єкти владних повноважень. Крім того, до публічно-правових спорів, які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування об'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 07.10.2014 року, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 421/1831 про продаж спірної земельної ділянки.

Враховуючи те, що спір щодо визнання рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 421/1831 протиправним розглянуто по суті та рішення Київської міської ради скасовано, підстави для оскарження його в порядку господарського судочинства (з тим же предметом і з тих же підстав) відсутні.

Під час розгляду справи Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 21.05.2014 року надав оцінку відповідності рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року №421/1831 вимогам земельного, містобудівного, екологічного та природоохоронного законодавства, на підставі якого було продано спірну земельну ділянку товариству, визнав протиправним і скасував зазначене рішення органу місцевого самоврядування.

У порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судом не враховано, що встановлені адміністративним судом порушення вимог чинного законодавства надані при оцінці правомірності рішення Київської міської ради є також і підставами для визнання недійсними оскаржуваних у даній справі договору купівлі-продажу, укладеного на підставі скасованого рішення Київської міської ради, та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, враховуючи те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено між Київською міською радою та ТОВ «АвтоНафта» - на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішеннями органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вже зазначалось, позов прокурора обґрунтований вибуттям спірної земельної ділянки з володіння власника - територіальної громади міста Києва всупереч вимогам чинного законодавства та поза його волею.

При цьому волевиявлення органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, яка повинна діяти в інтересах територіальної громади міста, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України здійснюється у формі рішення, яке повинно відповідати чинному законодавству.

Отже, оскільки рішення Київської міської ради визнано протиправним та скасовано у зв'язку з порушеннями, допущеними під час його прийняття, належне волевиявлення власника земельної ділянки відсутнє.

Виходячи з наведеного, оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215, ч.ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від законності рішення органу, на підставі якого його видано (п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України не врахував обставини, встановлені під час розгляду адміністративної справи № 2а-6767/11/2670 та дійшов помилкового висновку, що оспорювані договір купівлі-продажу та державний акт не підлягають визнанню недійсними у даній справі.

При цьому, суд невірно послався на постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405 а 14, якою прокурору відмовлено у задоволенні позову про скасування рішення про надання земельної ділянки в оренду, оскільки скасування рішення не впливає на законність правовстановлюючих документів до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Натомість у адміністративній справі № 2а-6767/11/2670 позов прокурора задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки ТОВ «АвтоНафта». Вказана обставина впливає на законність правовстановлюючих документів, а саме є підставою для визнання недійсними укладеного на підставі протиправного рішення Київради договору купівлі-продажу землі та виданого державного акта на право власності на землю.

Враховуючи зазначене, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.

Крім того, суд першої інстанції з огляду на те, що ТОВ «АвтоНафта» отримала 24.12.2010 року позитивний висновок державної екологічної експертизи, послався на п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» в якому зазначено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом вчинення нового правочину, погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено, тощо.

Також місцевим судом було зазначено, що наявність вказаного висновку спростовує доводи прокурора щодо необхідності проведення екологічної експертизи при відведенні спірної земельної ділянки.

При цьому, судом першої інстанції у порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги те, що відсутність проведення державної екологічної експертизи проекту відведення земельної ділянки не була підставою позову у даній справі, а стала підставою для скасування та визнання протиправним рішення Київської міської ради про продаж спірної земельної ділянки.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що вказаний висновок екологічної експертизи не може бути взятий до уваги, оскільки він отриманий 24.12.2010 року, в той час як рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки №421/1831 прийнято 15.07.2004 року, а спірний договір купівлі-продажу укладено 30.09.2004 року.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» зазначено, що відповідно до вимог ст. 4 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

До того ж, колегія суддів зазначає, що судом не враховано принцип справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

При цьому, судом не враховано, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Правова позиція щодо необхідності визначення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи викладена у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року №6-92цс1З, яка згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для судів.

Таким чином, судом першої інстанції невірно визначені мотиви з яких ним прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, невірно оцінені обставини справи, доводи прокурора, наявні у справі докази.

З огляду на таке, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року у справі № 910/14453/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва підлягають задоволенню в позовному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року у справі № 910/14453/14 - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року у справі № 910/14453/14 - скасувати.

Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3342 га. кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі 30.09.2004 року за № 944; про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3342 га на перетині АДРЕСА_1, виданий ТОВ „АвтоНафта", який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.03.2005 року за № 04-8-00020.

Визнати відсутность у Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта" права користування земельною ділянкою площею 0,3342 га. вартістю 1675629,00 грн., яка розташована на перетині АДРЕСА_1.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,3342 га вартістю 1675629,00 грн., яка розташована на перетині АДРЕСА_1.

Стягнути витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2067 (дві тисячі шістдесят сім гривень) 00 коп. з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Державного бюджету України.

Стягнути витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2067 (дві тисячі шістдесят сім гривень) 00 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, код ЄДРПОУ 30531388) на користь Державного бюджету України.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

М.Л. Яковлєв