Рішення

від 08.10.2015 по справі 921/656/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2015 р.Справа № 921/656/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 10030) в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46001)

до відповідача №1 ОСОБА_1 сільської ради (вул. Коцюбинського, 1, с. Великий Кунинець, Збаразький район, Тернопільська область, 47311)

відповідача №2 Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області (вул. Незалежності, 8, м. Збараж, 47300, код 37753768)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №2 - Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації (вул. Д. Галицького, 3, м. Збараж, Тернопільська область)

про визнання права власності та скасування актів і державної реєстрації права на нерухоме майно.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_2

відповідача №1 - ОСОБА_3

відповідача №2 - не з'явився

третьої особи - не з'явився

суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 сільської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради №42 від 10 листопада 2006 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (адміністративний будинок загальною площею 591,2 кв.м. по вул. Коцюбинського, 1 в с. Великий Кунинець Збаразького району Тернопільської області) серії ЯЯЯ№324397 від 10 березня 2007 року видане ОСОБА_1 сільській раді;

- скасування державної реєстрації права власності на адміністративний будинок по вул. Коцюбинського, 1 в с. Великий Кунинець Збаразького району Тернопільської області зареєстроване за територіальною громадою в особі ОСОБА_1 сільської ради;

- визнання за Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" права власності на 1/20 частини будинку, що знаходяться по вул. Коцюбинського, 1, в селі Великий Кунинець, Збаразького району, Тернопільської області.

Ухвалою суду від 03 липня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Реєстраційну службу Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області.

Через відсутність у реєстраційної служби статусу юридичної особи та враховуючи обставини справи, ухвалою від 23 липня 2015 року останнього виключено з числа третіх осіб, і в порядку ст. 24 ГПК України до участі у справі в якості відповідача №2 залучено Збаразьке районне управління юстиції Тернопільської області, а розгляд справи розпочато заново.

Ухвалою від 17 вересня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №2 залучено Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації.

В порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався.

У відзиві на позов та усних поясненнях, уповноважений представник відповідача №1 проти позову заперечив, посилаючись на набуття у власність спірного приміщення на підставі, в порядку та у відповідності до норм чинного законодавства.

Уповноважений представник третьої особи в судове засідання не з'явився, разом з тим, на адресу суду надійшли витребувані документи, пояснення щодо предмета спору та клопотання про можливість розгляду справи без участі його представника.

Уповноважений представник відповідача №2 в судове засідання без зазначення причин жодного разу не з'явився, витребувані документи, у т.ч. відзив на позов, не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87 ГПК України, пунктом 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013 року (повідомлення про вручення з відміткою адресата про отримання кореспонденції наявні у матеріалах справи).

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання пояснень щодо предмету спору, недотримання приписів ст.22ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Суд також приймає до уваги завершення, передбаченого законом терміну розгляду справи та приписи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо можливості судового розгляду упродовж розумного строку.

В засіданні представникам позивача та відповідача №1 роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача №1, суд встановив наступне:

19 лютого 2001 року між СГ ТОВ "Кунинецьке" (код 30828150) та Укртелеком в особі Центру електрозв'язку №4 ТД ВАТ "Укртелеком", правонаступником якого є позивач, укладено договір №1 купівлі-продажу приміщення АТС (автоматичної телефонної станції).

Згідно документів наданих на вимогу суду Збаразьким районним БТІ, аналогічний договір підприємство зв'язку уклало з Селянською спілкою "Кунинецька" (код 03783634).

За їх змістом, в порядку взаєморозрахунків, до Укртелекому перейшло право власності на частину приміщень в адмінбудинку, розташованому в с. Великий Кунинець, Збаразького району, Тернопільської області.

Зокрема, у власність покупця перейшло два приміщення №4-1 площею 8,6 м 2 та №4-2 площею 15,1 м 2 (разом 23,7 м 2 ), які знаходяться на другому поверсі адмінбудинку по вул. Коцюбинського , 1 в с. Великий Кунинець (матеріали відповідної інвентарної справи).

Відповідно до отриманих на запит суду спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 19 лютого 2001 року як селянська спілка "Кунинецька", так і одноіменне сільськогосподарське товариство не припинили своєї діяльності як юридичні особи (не були виключені з ЄДР).

На підставі договору від 19 лютого 2001 року, Збаразьким районним бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 29 грудня 2003 року, згідно з яким 1/20 частина будинку, розташованого по вул. Коцюбинського, 1 в с. Великий Кунинець зареєстрована за ВАТ "Укртелеком" на праві колективної власності, про що в реєстровій книзі №1 за реєстровим №5 зроблено відповідний запис.

Факт державної реєстрації у 2003 році за ВАТ "Укртелеком" права власності на 1/20 частину будинку, розташованого по вул. Коцюбинського, 1 в с. Великий Кунинець підтверджено в письмових поясненнях Збаразького районного БТІ №212 від 28 вересня 2015 року.

Як вбачається з представлених документів, зокрема довідки про балансову належність та вартість приміщення №ВУКН №09-07-109 від 10 червня 2015 року, інвентарної картки обліку основних засобів, інвентарної справи, приміщення АТС по вул. Коцюбинського, 1, в с. Великий Кунинець із власності ВАТ "Укртелеком" не вибувало.

На запитання суду учасники процесу повідомили, що двома приміщеннями загальною площею 23,7 кв.м. в адмінбудинку по вул. Коцюбинського, 1 в с. В. Кунинець, Зборівського району, Тернопільської області, продовжує користуватися підрозділ позивача. Там знаходиться АТС.

Дана обставина визнана сторонами не викликає сумнівів у своїй достовірності, тому не потребує доказування (ч.1 ст. 35 ГПК України).

Крім того, 14 травня 2007 року між ОСОБА_1 сільською радою та ВАТ "Укртелеком" укладено договір оренди землі.

Відповідно до умов договору, орендодавець (відповідач) передав орендарю (позивачу) земельну ділянку площею 0,0073 га по вул. Коцюбинського , 1, в с. Великий Кунинець терміном користування 5 (п'ять) років для обслуговування розміщеного на ній нерухомого майна - приміщення АТС, що належить ПАТ "Укртелеком".

Після закінчення дії договору, 04 грудня 2012 року сторони уклали новий договір оренди землі, на підставі якого ПАТ "Укртелеком" набуло право користування зазначеною вище земельною ділянкою для перелічених потреб до 04 грудня 2022 року.

За заявою ПАТ "Укртелеком", державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення №20547388 від 07 квітня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на 1/20 частину будинку, розташованого по вул. Коцюбинського , 1 в с. Великий Кунинець.

Рішення реєстратора мотивовано тим, що заявлене право вже зареєстровано 14 березня 2007 року №1843771 за територіальною громадою в особі ОСОБА_1 сільської ради та видано свідоцтво про право власності на 1/1 частку адміністративного будинку загальною площею 591,2 кв.м. по вул. Коцюбинського , 1 в с. Великий Кунинець.

В листі №99 від 14 травня 2015 року Збаразьке РБТІ повідомило ПАТ "Укртелеком" про те, що власником даного об'єкта є одна особа - територіальна громада с. Великий Кунинець в особі ОСОБА_1 сільської ради.

Проведення реєстрації права власності за територіальною громадою на майно, яке належить ПАТ "Укртелеком" стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

В свою чергу відповідач №1 вказує на правомірність дій органу місцевого самоврядування оскільки:

- користувачем пайового фонду майна реорганізованої СС "Кунинецька", відповідно до рішення загальних зборів стало СГТОВ "Кунинецьке", а фактичними його власниками залишились члени селянської спілки, тобто СГ ТОВ "Кунинецьке" прийняло рішення про передачу нерухомого майна, яке йому не належало та укладало договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості без достатніх правових підстав.

- рішення №42 від 10 листопада 2006 року про оформлення права власності на адміністративний будинок по вул. Коцюбинського , 1 в с. Великий Кунинець прийнято виконавчим комітетом ОСОБА_1 сільської ради на підставі рішення майнової комісії СС "Кунинецька" за 2006 рік про передачу належного їй об'єкта нерухомості у комунальну власність на баланс сільської ради.

В той же час, сільський голова повідомив, що у 2007 року сільська рада не оспорювала законності права власності позивача на спірні приміщення, тому що факт реєстрації права власності на майно за позивачем органу місцевого самоврядування на той час не був відомий. Також відповідачем №1 зазначено, що договори купівлі-продажу позивач укладав з селянською спілкою, а також з ТОВ "Кунинецьке". Проте, довідавшись про це, відповідач №1 не оспорював ці угоди у встановленому законом порядку (формуляр (протокол) судового засідання від 08 жовтня 2015 року).

За твердженням сільського голови, винними у виникненні спору є працівники БТІ, які провели подвійну реєстрацію права власності на одні і ті ж приміщення за позивачем та відповідачем №1.

У відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.26,59,77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.1,2,12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року, з наступними змінами, а також судової практики, що склалась, розгляд заявлених позивачем вимог підвідомчий господарському суду.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 року N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За частиною четвертою вказаної статті Конституції, а також ст.321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право власності є непорушним.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.

У відповідності до ст.ст.11, 328 ЦК України цивільні права і обов'язки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом.

Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстави припинення права власності наведено у ст. 346 ЦК України.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

В листі № 01-06/631/15 від 20 квітня 2015 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"", Вищий господарський суд роз'яснив, що - за змістом статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права

Приписи ст.ст. 167,169 ЦК України встановлюють, що держава, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст. 170 ЦК України).

Приписи ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", покладають на органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

В силу приписів ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта (ч.2 ст. 393 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).

Тому, до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, що діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та реєстрації за відповідачем №1 права власності.

В силу ст. 4 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції відповідного періоду, речові права, у т.ч. і право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Стаття 17 вказаного Закону покладала на державного реєстратора (тоді - місцеві БТІ) обов'язок установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав.

В ч.1 ст. 24 Закону № 1952-IV у відповідній редакції, наявність зареєстрованого права власності або іншого речового права, визначено підставою для відмови у реєстрації заявленого права.

Як зазначалось вище, товариство "Укртелеком" набуло право власності на частину будинку, розташованого по вул. Коцюбинського , 1 в с. Великий Кунинець, про що 29 грудня 2003 року в реєстровій книзі №1 за реєстровим №5 Збаразьким районним БТІ зроблено відповідний запис.

Законність набуття та реєстрація цього права ні ким не оспорено, не визнано недійсним і не скасовано.

За твердженням сторін, на момент вирішення спору, приміщеннями загальною площею 23,7 кв.м. в адмінбудинку по вул. Коцюбинського, 1 в с. В. Кунинець, Зборівського району, Тернопільської області, продовжує користуватися підрозділ позивача, із володіння та користування ПАТ "Укртелеком" приміщення не вибували.

Обставин, з якими закон пов'язує припинення у позивача права власності на 1/20 частину приміщення в адмінбудинку по вул. Коцюбинського, 1 в с. В. Кунинець, Зборівського району, Тернопільської області відповідачами та органом реєстрації не зазначено.

Докази відчуження підприємством зв'язку цих прав, у т.ч. на користь ОСОБА_1 сільської ради в матеріалах справи відсутні.

Незважаючи на закріплені у перелічених нормах принципи правомірності володіння і користування майном та непорушності права власності, відповідачем та третьою особою у справі прийнято рішення і вчинено дії, що торкаються неналежного місцевій громаді майна.

З огляду на наведене, а також те, що орган місцевого самоврядування не визнає право власності ПАТ "Укртелеком" на належне йому майно, наявність спору, за відсутності іншого можливого способу захисту свого права, в порядку ст. 392 ЦК України таке право підлягає захисту в судовому порядку.

При наявності зареєстрованого права власності у іншої особи, у органу місцевого самоврядування не було правових підстав для прийняття рішення та оформлення права власності на адміністративний будинок по вул. Коцюбинського , 1 в с. Великий Кунинець в частині що належить ПАТ "Укртелеком". А тому, рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради №42 від 10 листопада 2006 року та свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 324397в частині оформлення за територіальною громадою в особі ОСОБА_1 сільської ради права власності на приміщення №№ 4-1,4-2, загальною площею 23,7 кв.м, що знаходяться на другому поверсі адміністративного будинку по вул. Коцюбинського, 1, в селі Великий Кунинець, Збаразького району, Тернопільської області, слід визнати незаконним та скасувати.

Скасування правовстановлюючих документів, за змістом ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для скасування державної реєстрації права власності.

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на неправомірність набуття ПАТ "Укртелеком" права власності на спірні приміщення, оскільки у встановленому законом порядку (у т.ч. за судовим рішенням, що набрало законної сили) ця обставина не встановлена.

Не заслуговує на увагу і посилання відповідача №1 на не оспорення з 2007 року законності права власності позивача на спірні приміщення через відсутність у нього інформації, як таке, що спростовується матеріалами справи, оскільки, як вбачається з договорів оренди землі, зокрема від 14 травня 2007 року, ОСОБА_1 сільська рада передала позивачу земельну ділянку площею 0,0073 га по вул. Коцюбинського, 1, в с. Великий Кунинець саме для обслуговування розміщеного на ній нерухомого майна - приміщення АТС, що належить ПАТ "Укртелеком".

Оформлення за територіальною громадою с. Великий Кунинець права власності на решту нерухомого майна (591,2-23,7) а саме, частину адмінбудинку площею 567,5 м 2 по вул. Коцюбинського, 1 в с. Великий Кунинець, Збаразького району, Тернопільської області, не зачіпає прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому вимоги про скасування правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача №1, судові витрати по справі відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача №1 пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради №42 від 10.11.2006 р. в частині оформлення за територіальною громадою в особі ОСОБА_1 сільської ради права власності на приміщення №№ 4-1,4-2, загальною площею 23,7 кв.м, що знаходяться на другому поверсі адміністративного будинку по вул. Коцюбинського, 1, в селі Великий Кунинець, Збаразького району, Тернопільської області, та свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 324397, видане територіальній громаді в особі ОСОБА_1 сільської ради 14.03.2007 р. у відповідній частині.

2. Скасувати у відповідній частині державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою в особі ОСОБА_1 сільської ради по вул. Коцюбинського, 1, в селі Великий Кунинець, Збаразького району, Тернопільської області.

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" право власності на приміщення другого поверху №№ 4-1,4-2, які станом на 29.12.2003 р. мали загальну площу 23,7 кв.м. та складали 1/20 частину адміністративного будинку по вул. Коцюбинського, 1, в селі Великий Кунинець, Збаразького району, Тернопільської області.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (вул. Коцюбинського, 1, с. Великий Кунинець, Збаразький район, Тернопільська область, 47311, код 04392155)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46001, код 01188052) 304 (триста чотири) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 20 жовтня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський