Постанова

від 20.10.2015 по справі 905/690/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.10.2015р . справа №905/690/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка», м.Авдіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. по справі№905/690/15 (суддя Чернова О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка», м.Авдіївка Донецької області прозобов'язання повернути транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN CC 2.0 Tdi A/T 2012р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов WVWZZZ3CZCE714838. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка», м. Авдіївка Донецької області (Відповідач) про зобов'язання повернути транспортний засіб, а саме автомобіль VOLKSWAGEN CC 2.0 Tdi A/T 2012р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов WVWZZZ3CZCE714838.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2015р. (головуючий суддя Чернова О.В.) вказані позовні вимоги задоволені у повному обсязі: повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка» та передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» наступне майно - автомобіль VOLKSWAGEN CC 2.0 Tdi A/T 2012р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов WVWZZZ3CZCE714838. Крім того, з Відповідача на користь Позивача стягнуті витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Рішення місцевого суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту невиконання Відповідачем обов'язку з повернення предмету лізингу після відмови Лізингодавця від договору через порушення грошових зобов'язань, встановленого судовим рішенням в межах справи №908/129/15-г.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка», не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. у справі №905/690/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неврахування судом при прийнятті рішення передбаченого ст.ст.5-8 Господарського процесуального кодексу України порядку досудового врегулювання спору, а також неврахування судом при прийнятті рішення дії обставин непереборної сили, що слугувало б підставою для звільнення Відповідача від відповідальності.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Стойка О.В. та Бойченко К.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 20.10.2015р. об 11.30. год.

Розпорядженням від 19.10.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Стойка О.В. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Зубченко І.В.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 20.10.2015р. не з'явились, хоча були повідомленні про час і місце належним чином. Від Скаржника надійшло клопотання №3915 від 13.10.2015р. про відкладення розгляду справи через неможливість явки в засідання у зв'язку із складнощами в перетині зони проведення АТО, яке судова колегія відхиляє, зважаючи на доведення позиції до відома суду Відповідачем безпосередньо в апеляційний скарзі, невизнання явки представників обов'язкової, достатності наявних документів для оцінки переглядуваного рішення та недоведеності неможливості забезпечити представництво своїх інтересів в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 22.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (Лізінгодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міко-фуд» (Лізінгоодержувач) укладено лізингову угоду №ОL-0649-11DO (а.с.а.с. 32-45), за умовами якого Лізингодавець передає на умовах оперативного лізингу у платне володіння і користування предмет лізингу, зазначений у додатку №1 (а.с.а.с.46-52) до угоди - транспортний засіб VOLKSWAGEN CC 2.0 Tdi A/T коричневий металік, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах визначених п.8 угоди, згідно з Додатком № 1.

Зазначеним Додатком № 1, з урахуванням змін, викладених в поправці № 1 від 27.04.2012р. (а.с.а.с.52,53) сторони погодили графік лізингових платежів, крім того сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі (а.с. 54), відповідно до якого Лізингодавець надав Лізингоодержувачу транспортний засіб VOLKSWAGEN CC 2.0 Tdi A/T, номер шаси WVWZZZ3CZCE714838, реєстраційний номер НОМЕР_2.

30.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» (Первісний Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грибна Веселка» (Новий Лізингоодержувач) та за згодою Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (Лізингодавець) укладено Договор про заміну Сторони №06 за Лізинговою угодою № OL - 0649 - 11 - DO від 22.07.2011р. та Додатком 1 VW-05837-0-12-36 від 16.02.2012р. (а.с.а.с.55-57)

На виконання п.2.2 Договору про заміну сторони, Сторони підписали Акт прийому-передачі, відповідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКО-ФУД», як Первісний Лізингоодержувач передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Грибна Веселка» - Новому Лізингоодержувачу предмет лізингу (а.с.58).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка» стало Новим Лізингоодержувачем та набуло усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО-ФУД» по Лізинговій угоді № OL - 0649 - 11 - DO від 22.07.2011р.

Відповідно до п.2.1.2. зазначеного договору про заміну сторони, Відповідач зобов'язався: сплачувати Позивачу щомісячні лізингові та будь-які інші платежі за Лізинговою угодою, відшкодовувати збитки Лізингодавцю у разі проведення ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів тощо.

В пп. 8.1(b) п. 8 лізингової угоди встановлено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією угодою протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків - фактури.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2014р. Позивачем на адресу Відповідача була направлена вимога про сплату боргу № АО803 за лізинговою угодою OL - 0649 - 11 - DO від 22.07.2011р. на суму 876 690,80грн.(а.с.59)

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2015р. по справі № 908/129/15-г (а.с.а.с.62-70), залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015р.(а.с.а.с.132-136, згідно відомостей бази «Діловодство спеціалізованого суду») було стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» 779 487,68 грн. боргу зі сплати лізингових платежів; 52 571,37 грн. боргу зі сплати ремонтних робіт, не покритих за рахунок лізингових платежів; 125,31грн. заборгованості зі сплати франшизи за лізинговою угодою № OL - 0649 - 11 - DO від 22.07.2011р.

Відповідно до пп.14.1(а) п.14 Лізингової угоди, Лізингодавець має право відмовитися від цієї угоди та вимагати повернення транспортного засобу від Лізингоодоржувача у своє володіння, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж та інші платежі, передбачені цією угодою, частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

28.05.2015р. Позивачем на адресу Відповідача була направлена вимога №А0503-15 про повернення транспортного засобу, в якій він на підставі пп. 14.1(а)п.14 Лізингової угоди в односторонньому порядку відмовився від лізингової угоди, мотивуючи це порушенням зобов'язання щодо сплати лізингових платежів з боку Відповідача, у зв'язку з чим просив повернути предмет лізингу не пізніше 05.06.2015р.(а.с.71).

В пп. 14.2 п.14 Лізингової угоди зазначено, що при відмові Лізингодавця згідно вищенаведених підстав, дія договору припиняється з моменту, коли Лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення Лізингодавця про відмову від договору, що узгоджується із положеннями п.2.4. (с) Лізингової угоди.

Зазначене повідомлення було отримано Відповідачем 12.06.2015р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення (а.с.102), адреса отримання кореспонденції у якій співпадає із адресою, вказаною Лізингоодержувачем для листування (а.с.а.с.87, 95).

В свою чергу, за умовами п.12.1. Лізингової угоди у разі припинення лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний відразу повернути транспортний засіб за власний кошт в задовільному стані з урахуванням нормального зносу Лізингодавцю.

За відсутністю доказів виконання означеного обов'язку, що Відповідачем не заперечується і за змістом апеляційної скарги, місцевий суд задовольнив позовні вимоги Позивача.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Сутність розглядуваного в межах цієї справи спору полягає у спонуканні Відповідача повернути Позивачеві предмет лізингу через припинення лізингу у зв'язку із односторонньою відмовою від договору, зважаючи на що захищуване суб'єктивне право Позивача зумовлене саме відповідним договором, а порушенням цього права виступає невиконання Відповідачем зумовленого договором обов'язку, що цілком узгоджується із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як правильно визначено місцевим судом, виходячи із змісту прав і обов'язків сторін та предмету, за своєю правовою природою сторонами було укладено договір фінансового лізингу. В свою чергу, в силу приписів ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.1 ст.292 Господарського кодексу України та ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України лізингова угода №ОL-064911-DO від 22.07.2011р. є належною підставою для виникнення між сторонами кореспондуючих прав та обов'язків, зокрема - зі своєчасного здійснення Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця періодичних лізингових платежів та інших платежів, передбачених цією угодою, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, факт прострочення сплати лізингових та інших платежів передбачених лізинговою угодою, більш ніж на 30 днів, був встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2015р. по справі № 908/129/15-г, яке набрало законної сили, що у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним фактом і не потребує доказування.

Таким чином, Позивач на підставі пп.14.1(а) п.14 Лізингової угоди дійсно мав право в односторонньому порядку відмовитись від зазначеної угоди, що цілком узгоджується з приписами ст.615 Цивільного кодексу України. Зауваження Скаржника відносно обставин непереборної сили, належних доказів існування яких в межах цієї справи взагалі не представлено, щодо виконання грошових зобов'язань в розглядуваному випадку жодною мірою не впливають на виникнення можливість односторонньої відмови від договору як наслідку прострочення грошового зобов'язання, преюдиціальний факт якого не може ревізуватися в межах цієї справи.

В свою чергу, відмова від лізингової угоди є підставою для виникнення у Позивача суб'єктивного права вимагати повернення предмету лізингу, що безпосередньо закріплено спеціальною нормою п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», якому (праву) кореспондує відповідний обов'язок Відповідача, повернути зазначений предмет Лізингодавцеві, передбачений п.12.1. лізингової угоди.

Отже, за встановленими обставинами, спосіб судового захисту у розумінні ст. 6 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України було обґрунтовано визначено місцевим судом у світлі згадуваного припису п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" саме як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу у разі дострокового розірвання договору лізингу, права Лізингодавця вимагати якого закріплене ст. 10 цього Закону із встановленням згідно вимог ч.2 ст.84 Господарського процесуального кодексу України строку для вчинення відповідних дій.

За таких обставин невиконання встановленого умовами Договору та вказаного в п.7.ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язку з повернення предмету лізингу за актом прийому-передачі, як вірно було встановлено судом першої інстанції, зумовлює висновок про наявність з боку Відповідача порушення відповідного зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Зважаючи також на ненадання Скаржником всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст.34 цього Кодексу доказів повернення транспортного засобу, який є предметом лізингу, рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог цілком відповідає приписам законодавства.

Твердження Скаржника щодо ігнорування Позивачем та залишення поза увагою місцевим судом порядку досудового врегулювання спору, що призвело до порушення норм процесуального права, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки застосування цих заходів, виходячи з положень ст.5 Господарського процесуального кодексу України та ст.222 Господарського кодексу України є правом, а не обов'язком сторін, та жодною мірою не обмежують права судового захисту у світлі положень ст.ст.55, 124 Конституції України.

Також апеляційний суд відхиляє доводи Скаржника, щодо неврахуванням судом першої інстанції при прийняті рішення дії обставин непереборної сили, оскільки:

по-перше, викладені Скаржником в апеляційній скарзі докази непереборної сили, зокрема висновок Донецької торгово-промислової палати від 07.08.2014р. № 2200/12.12-03, відповідно до якого обставини, які мають місце на території Донецької області є непередбачуваними та мають ознаки форм-мажорних, відсутні в матеріалах справи, а отже не можуть вважатися належними доказами;

по-друге, вказані доводи спростовують виникнення у Відповідача обов'язку перед Позивачем зі сплати лізингових та інших платежів за час проведення не території Донецької області (де розташовувалось підприємство) антитерористичної операції, що виходить за межі предмету розгляду даної справи, а отже також не можуть вважатися допустимим доказом.

Таким чином, зазначені Скаржником доводи не є належними та допустимим доказами у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України і відхиляються апеляційним судом.

Оскільки будь-яких інших обставин, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни переглядуваного рішення не встановлено, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційної скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грибна веселка», м.Авдіївка Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2015р. у справі №905/690/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2015р. у справі №905/690/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: К.І. Бойченко

ОСОБА_2

Надруковано: 5 прим. 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3 у справу; 4 ДАГС; 5 ГСДО