Постанова

від 12.10.2015 по справі 820/6510/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 жовтня 2015 р. Справа № 820/6510/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001852201, видане ОСОБА_4 податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області; скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001842201, видане, видане ОСОБА_4 податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що винесені за результатами перевірки ОСОБА_4 податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 72307,50 грн, та №0001852201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2293437,00 грн, є незаконними та безпідставними. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків контролюючого органу викладених у акті перевірки від 03.06.2015 року №1702/20-34-22-01/14111810. На думку позивача, висновки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є необґрунтованими, зробленими без врахувань всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідач ОСОБА_4 податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що виявлені під час проведення перевірки порушення податкового законодавства позивачем стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а отже є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Лег», код ЄДРПОУ - 14111810, зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт господарювання 18.01.1993 року, місцезнаходження юридичної особи: 61068, Харківська область, м. Харків, проспект Московський, буд. 179 Б, що підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.126-128).

За видами діяльності підприємство позивача зареєстровано: 27.90 виробництво іншого електричного устаткування, 29.31 виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів, 23.99 виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у., 46.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт від 03.06.2015 року №1702/20-34-22-01-05/14111810 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Лег» (податковий номер 14111810) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року».

Відповідно до висновків акту від 03.06.2015 року №1702/20-34-22-01-05/14111810 контролюючим органом встановлено порушення ТОВ Фірма «Лег», а саме: п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, п. 138.1, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік в сумі 1750801 грн. в тому числі по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 у сумі 970795 грн., по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_6 у сумі 780006 грн.; п.138.8, ст.138 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями ТОВ фірма «Лег» безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в Деклараціях з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 637996 грн.

На підставі складеного акту перевірки податковим органом за встановленими порушеннями винесено податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 72307,50 грн, та №0001852201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2293437,00 грн.

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що підставами для винесення податкових повідомлень-рішень стали висновки викладені в акті перевірки щодо безтоварності операцій по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів на походження товару, та які також є штатними працівниками підприємства. Також під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ Фірма «Лег» мало відносини з АТ «НТЦ «Вуглець». Аналізом АТ «НТЦ «Вуглець» виявлено, що директор та головний бухгалтер ТОВ Фірма «Лег» є відповідальними особами АТ «НТЦ «Вуглець». Відносини АТ «НТЦ «Вуглець» та ТОВ Фірма «Лег» засновані на укладеному договорі оренди №А-300511 від 30.05.2011 року. Пов'язаність осіб та відсутність документів на підтвердження використання основних засобів у виробництві підприємством мінімізуються доходи отримані у процесі діяльності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що у перевіряємий період ТОВ Фірма «Лег» мало відносини з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, код НОМЕР_1, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, код НОМЕР_2, Акціонерним товариством «Науково-технологічний центр «Вуглець», код 25468796.

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_5 зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкта господарювання 05.12.2005 року (т. 1 а.с.142-143).

ФОП ОСОБА_5 є платником єдиного податку, що підтверджено наявним в матеріалах справи свідоцтвом платника єдиного податку (т. 1 а.с. 144-145).

На підтвердження придбання товарів у ФОП ОСОБА_5 позивачем надано до суду первинні документи, а саме рахунки-фактури: №Т-00000001 від 08.01.2014 р., Т-00000008 від 04.02.2014 р., № Т-00000010 від 19.02.2014 р., Т-00000015 від 03.03.2014 р. № Т-00000016 від 05.03.2014 р., № Т-00000018 від 02.04.2014 р., № Т-00000020 від 16.04.2014 р., № Т-00000022 від 17.04.2014 р., № Т-00000023 від 17.04.2014 р., № Т-00000026 від 05.05.2014 р., № Т-00000028 від 15.05.2014 р., № Т-00000033 від 02.06.2014 р., № Т-00000038 від 01.07.2014 р., № Т-00000039 від 08.07.2014 р., № Т-00000043 від 18.07.2014 р., № Т-00000045 від 01.08.2014 р., № Т-00000056 від 03.11.2014 р., № Т-00000058 від 04.12.2014 р., № Т-00000057 від 01.12.2014 р.; видаткові накладні № Т-00000001 від 08.01.2014 р., № Т-00000008 від 04.02.2014 р., № Т-00000010 від 19.02.2014 р., № Т-00000013 від 03.03.2014 р., № Т-00000014 від 05.03.2014 р., № Т-00000016 від 02.04.2014 р., № Т-00000019 від 16.04.2014 р., № Т-00000020 від 17.04.2014 р., № Т-00000021 від 17.04.2014 р., № Т-00000024 від 05.05.2014 р., № Т-00000026 від 15.05.2014 р., № Т-00000030 від 02.06.2014 р., № Т-00000035 від 01.07.2014 р., № Т-00000036 від 08.07.2014 р., № Т-00000040 від 18.07.2014 р, № Т-00000042 від 01.08.2014 р., № Т-00000053 від 03.11.2014 р., № Т-00000054 від 01.12.2014 р., № Т-00000055 від 04.12.2014 р.

Оплату товару отриманого від ФОП ОСОБА_5 підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів контрагенту.

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_6 зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкта господарювання 10.05.2000 року (т.1 а.с. 146).

ФОП ОСОБА_6 є платником єдиного податку, що підтверджено наявним в матеріалах справи свідоцтвом платника єдиного податку (т. 1 а.с. 147).

На підтвердження придбання товарів від ФОП ОСОБА_6 позивачем надано до суду первинні документи, а саме рахунки-фактури: № П-00000001 від 04.02.2014 р., № П-00000003 від 03.03.2014 р № П-00000004 від 02.04.2014 р., № П-00000005 від 05.05.2014 р., № П-00000007 від 02.06.2014 р., № П-00000008 від 10.06.2014 р., № П-00000009 від 01.08.2014 р., № П-00000014 від 01.10.2014 р., № П-00000011 від 01.09.2014 р., № П-00000017 від 03.11.2014 р., № П-00000019 від 04.11.2014 р., № П-00000020 від 01.12.2014 р., № П-00000021 від 04.12.2014 р., № П-00000023 від 16.12.2014 р., видатковими накладними: № П-00000001 від 10.01.2014 р., № П-00000002 від 04.02.2014 р., № П-00000003 від 03.03.2014 р., № П-00000004 від 02.04.2014 р., № П-00000007 від 02.06.2014 р., № П-00000005 від 05.05.2014 р., № П-00000008 від 10.06.2014 р., № П-00000009 від 01.08.2014 р., № П-00000011 від 01.09.2014 р., № П-00000014 від 01.10.2014 р., № П-00000017 від 03.11.2014 р., № П-00000019 від 04.11.2014 р., № П-00000020 від 01.12.2014 р., № П-00000021 від 04.12.2014 р., № П-00000023 від 16.12.2014 р.

Оплату товару отриманого від ФОП ОСОБА_6 підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів контрагенту.

На підтвердження використання придбаного у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 товару позивачем надано до суду акти списання матеріалів (т. 2 а.с. 47-97).

Окрім того, представником позивача долучено до матеріалів справи документи на підтвердження подальшої реалізації самостійно виготовленого товару, а саме первинні документи щодо реалізації контрагентам: видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с. 98-224), звіти про партії номенклатури ( т.3 а.с.1-116).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарських операцій підприємства позивача з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 ґрунтується на ненаданні до перевірки документів на підтвердження походження товару, отриманого від зазначених контрагентів позивачем, товарно-транспортних накладних та фактичної відсутності у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливості реалізації товару ТОВ фірма «Лег» під час перебування на робочих місцях контрагента.

Стосовно висновків контролюючого органу щодо присутності ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 на робочих місцях у дні реалізації товару ТОВ фірма «Лег» відповідно до видаткових накладних, судом встановлено наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу на призначення №22-к від 30.05.1997 року ОСОБА_5 прийнято на роботу з 02.06.1997 року на посаду інженера відповідно до штатного розкладу (т. 3 а.с. 117).

Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу на призначення №19-к від 31.05.2000 року ОСОБА_6 прийнято на роботу 01.06.2000 року на посаду експедитора з окладом відповідно до штатного розкладу ( т. 3 а.с. 123).

На підтвердження перебування на робочому місці до матеріалів справи долучено табелі обліку використання робочого часу за січень - грудень 2014 року (т. 3 а.с. 136-174).

Суд зазначає, що у наданих письмових та усних поясненнях представником позивача щодо неможливості надання первинних документів стосовно транспортування та походження придбаного товару зазначено, що придбання товару відбувалося у скорочені строки, а отже отримання документів на підтвердження походження могло б зашкодити виробничому процесу.

За наявними в матеріалами справи доказами судом встановлено, що придбання товару у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 носило не одноразовий характер, що підтверджено видатковими накладними та рахунками-фактури, чим спростовано доводи представника позивача щодо неможливості скласти необхідні документи первинного та бухгалтерського обліку у зв'язку із терміновими строками поставки, оскільки з наявних в матеріалах справи рахунків-фактури судом встановлено, що поставка товару здійснювалась протягом січня - грудня 2014 року.

Суд також зазначає, що до перевірки та у процесі судового розгляду справи до суду не надано доказів отримання товарів від ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 уповноваженою особою позивача. З огляду наявних в матеріалах справи видаткових накладних судом встановлено, що приймання товару здійснювалось ОСОБА_7 на підставі відповідної довіреності, проте позивачем під час судового розгляду справи не надано ані, довіреностей, ані журналу реєстрації довіреностей на підтвердження повноважень на отримання товару від контрагента.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Відповідно до вимог ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Тобто, основним принципом видачі довіреності є видача довіреності однією особою іншій, а оскільки саме керівника (директора) підприємства законом зобов'язано видавати довіреності на отримання ТМЦ, видання довіреності собі як керівнику підприємства суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

У даному випадку отримання товару відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних здійснювалось уповноваженою на підставі довіреності особою.

Стосовно відсутності документів на підтвердження фізичного переміщення товарів, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 48 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Пунктами 1, 2 вказаного Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Тобто, наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою виключно у випадках віднесення платником податків до валових витрат на перевезення .

Таким чином товарно-транспортна накладна не може бути визнана обов'язковою у даних відносинах з купівлі-продажу товарів, проте суд зазначає, що наявність видаткових накладних, рахунків-фактури, банківських виписок та платіжних доручень не може в повній мірі засвідчувати товарність господарських операцій.

У той же час до суду не надано будь-яких доказів щодо транспортування товару позивачем або його контрагентом, у тому числі будь-яких доказів перебування у власності або користуванні позивача або контрагентів транспортних засобів або надання послуг з перевезення вантажів, товарів.

З врахуванням вище викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу стосовно безтоварності господарських операцій по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6

Судом встановлено, що між АТ «НТЦ «Вуглець» (орендодавець) та ТОВ фірма «Лег» (орендар) 30.05.2011 року укладено договір оренди №А-300511 (т. 4 а.с. 8).

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Приватне акціонерне товариство «Науково-технологічний центр «Вуглець» зареєстровано як суб'єкт господарювання 22.04.1998 року (т. 1 а.с. 138).

За видами діяльності КВЕД-2010 АТ «НТЦ «Вуглець» зареєстровано: 23.99 виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 технічні випробування та дослідження; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 139).

Відповідно до умов договору оренди №А-300511 від 30.05.2011 року орендодавець надає в оперативну оренду орендареві устаткування для використання його у виробничій діяльності в кількості згідно додатку, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2 визначено, що початок дії договору є 01.06.2011 року, закінчення договору 31.12.2013 року. Пунктом 3 договору визначено вартість та порядок розрахунків, а саме: орендна плата за договором складає 86400,00 грн, на місяць. Орендна плата нараховується поквартально і перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

На виконання договору №А-300511 від 30.05.2011 року сторонами підписано акт приймання -передачі від 01.06.2011 року (т.4 а.с. 12-14).

Додатковою угодою до договору оренди №А-300511 від 30.05.2011 року від 30.12.2013 року сторонами викладено пункт 2 договору в новій редакції, а саме продовжено термін дії договору до 31.12.2016 року (т. 4 а.с. 15).

На підтвердження виконання договору оренди у перевіряємому періоді сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №В-00000035 від 31.03.2014 року, №В-00000072 від 27.06.2014 року, №В-00000114 від 30.09.2014 року, №В-00000166 від 31.12.2014 року.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення (т. 2 а.с. 36-46) та виписки по рахунку (т.4 а.с. 20-30) підтверджують оплату отриманих від АТ «НТЦ «Вуглець» послуг надання в оренду майна.

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах договору оренди №А-300511 від 30.05.2011 року позивачем до суду надано податкові накладні № 12 від 31.03.2014 року; №14 від 27.06.2014 року, №14 від 30.09.2014 року, №20 від 31.12.2014 року.

Відповідно до ст. 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п. 138.8.2 п. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Суд зазначає, що під час розгляду справи та дослідження акту перевірки від 03.06.2015 року №1702/20-34-22-01/14111810 встановлено, що фахівцями контролюючого органу виявлено факт пов'язаності осіб, а саме: АТ «НТЦ «Вуглець» та ТОВ фірма «Лег».

Аналізом АТ «НТЦ «Вуглець» встановлено, що засновник ТОВ фірма «Лег» ОСОБА_8 є співзасновником АТ «НТЦ «Вуглець». Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ фірми «Лег» ОСОБА_8 є кінцевим бенефіціарним власником (контролер) (т. 1 а.с. 126-128). Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПАТ «НТЦ «Вуглець» ОСОБА_8 є кінцевим бенефіціарним власником (контролер) (т. 1 а.с. 129-131).

Суд зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 року №1702-VII кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що висновок контролюючого органу щодо пов'язаності ТОВ фірма «Лег» та АТ «НТЦ «Вуглець» є обґрунтованим.

Окрім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів на підтвердження використання основних орендованих засобів у виробництві.

Щодо посилань представника відповідача на невідповідність суми орендованого майна його заявленій вартості в чотири рази, судом встановлено наступне. Відповідно до п.3 договору оренди №А-300511 від 30.05.2011 року орендна плата за договором складає 86400 грн за місяць. Орендна плата нараховується поквартально і перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Відповідно до наявного в матеріалах справи додатку до договору оренди №А-300511 від 30.05.2011 року загальна кількість об'єктів отриманих в оренду становить 123 позиції.

У наданих до суду письмових поясненнях представником позивача зазначено, що вартість обладнання, що передано в оренду визначено в цінах на 1998 рік, переоцінки вартості обладнання сторонами не здійснювалось. Також зазначено, що орендна плата має динамічний характер, нерозривно пов'язаний зі змінами цін на енергоносії та інші складові витрати.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів безпосереднього використання в господарській діяльності підприємства позивача орендованих засобів. Таким чином право на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у ТОВ фірма «Лег» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено п.п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України.

Під час судового розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом перевірки, розрахунком штрафних санкцій та письмовими поясненнями представника відповідача, судом встановлено, що під час винесення податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001842201, яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 57846,00 грн та штрафними санкціями 14461,50 грн допущено помилку.

Суд звертає увагу, що п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України визначено вимоги до змісту податкового повідомлення-рішення, зокрема, податкове повідомлення-рішення містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма "Р" податкового повідомлення рішення затверджена додатком 2 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447.

Відповідно до вказаного нормативно-правового акту податкове повідомлення-рішення форми "Р" обов'язково має містити посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено та відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, що також узгоджується із вимогами ст.58 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області форми "Р" від 16.06.2015 року №0001842201 є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Встановлений ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип прийняття суб'єктом вданих повноважень рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Зокрема, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001842201 у зв'язку з порушенням контролюючим органом порядку його винесення.

З врахуванням вище наведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту п.п. 1 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI розмір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат .

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи розмір заявлених майнових вимог та сплату позивачем за них 10% судового збору, стягненню з позивача в дохід державного бюджету підлягає решта суми судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001842201, видане ОСОБА_4 податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ" (код ЄДРПОУ - 14111810) на користь Державного бюджету України частину не сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) грн 71 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 жовтня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.