Рішення

від 20.07.2006 по справі 6/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.06                                                                                 Справа № 6/272.

Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” Луганська філія в особі Центру електрозв'язку №4, м. Краснодон Луганської області

до Краснодонського районного відділу УМВС України в Луганській області,

м. Красно дон Луганської області

про стягнення  57 011 грн. 40 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача -  Шевирьова Н.П., дов. від 03.07.06.,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги, щодо стягнення з відповідача 57 011 грн. 40 коп., в тому числі основний борг – 52 679 грн. 06 коп., пеня –4 332 грн. 34 коп.

Позивач не скористався своїм правом щодо участі в судовому засіданні  та не повідомив причини відсутності, у зв'язку з чим справа розглядається без участі позивача.

Відповідач  надав до суду відповідь на позовну заяву від 26.06.2006. за № вих. 69/2907, за яким повідомив, що погоджується з заборгованістю за послуги зв'язку у сумі 52 679 грн. 06 коп. станом на 01.03.2006. і зазначає, що при можливості сплатить заборгованість перед позивачем.

В той же час, відповідачем до суду  наданий лист від 18.07.2006. за № 69/3435, за яким відповідач просить застосувати строк позовної давності на суму боргу у розмірі 2 848 грн. 29 коп.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

             Між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центру електрозв'язку №4  ЛД ВАТ «Укртелеком»/позивачем/ та Краснодонським РВ УМВС Украни в Луганській області  /відповідачем/  було укладено договір  від 29.06.2000. № 122/124, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного та якісного надання послуг телефонного зв'язку, а відповідач –своєчасного внесення відповідної плати.

          За період з березня 2003 по березень 2006 року позивачем  відповідачу  були надані відповідні послуги, які відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача заборгованість складає 52 697 грн. 06 коп., на яку  нарахована пеня станом на 30.06.2006. у сумі 4 332 грн. 34 коп.

У зв'язку з тим, що відповідач зазначену суму у добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на свою користь зазначених сум.

          Відповідач позовні вимоги не оспорив, але зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин 3-х річного строку позовної давності.

          Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29.06.2000. між сторонами у справі був укладений договір № 122/124, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу відповідні послуги електрозв'язку, а відповідач –оплачувати надані послуги та виконувати інші умови, передбачені договором.

Відповідно до вимог п.4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня отримання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.6. договору сторони визначили, що строки оплати наданих послуг проводяться відповідачем щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, попередню оплату вартості послуги у розмірі не менш суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з наступним перерахунком, виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковий період, тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Як вбачається із тексту позовної заяви позивачем заявлений період до стягнення березень 2003 року –березень 2006 року.

В той же час, як вбачається із розрахунку позивача, акту звірення між сторонами та інших документів,  до позовної сумі увійшов також і борг  станом на 01.03.2003.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджено відповідачем, що станом на 01.03.2006. за  останнім утворилась заборгованість на загальну суму 52 679 грн. 06 коп.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на час початку виникнення заборгованості) та ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в 3 роки.

         Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права ( ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, 264 ЦК України).

З огляду на викладене позивачем до позовної суми неправомірно включена сума боргу, яка виникла станом на 01.03.2003. і за період березень –квітень 2003 року.

          Так, як було вказано вище, кінцева оплата наданих послуг повинна здійснюватися позивачем протягом десяти днів з дня отримання рахунка на оплату, але не пізніше 20 числа місяця, наступним за розрахунковим.

Тобто право для звернення до суду у позивача виникає з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, що також було узгоджено сторонами у п. 5.8. договору, який передбачає відповідальність  відповідача за неналежне виконання зобов'язань за договором, яка настає саме з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду.

Позивач звернувся до суду 31.05.2006. (з урахуванням первісної подачі позову), тобто  позивач повинен був включити до суми позову заборгованість, яка виникла у період  травень 2003 –березень 2006 року.

Із матеріалів справи вбачається, що за вказаний період за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 49 830 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, позовні  вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 49 830 грн. 77 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час,  у задоволенні позовних вимог в частині основного боргу у сумі 2848 грн. 29 коп. слід відмовити у зв'язку із спливом  3-х річного терміну позовної давності.  

Щодо позовних вимог, в частині стягнення пені слід визначити наступне.

  Позивачем, за неналежне виконання зобов'язань за договором, відповідачу, нарахована пеня за період  31.05.2005. по 30.05.2006., тобто за 365 днів прострочення, на загальну суму 4 332 грн. 34 коп.(розрахунок, том 1, арк. 59).

          Згідно ст. 230 ГК України, пеня є штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

  Частиною 6 ст. 232 ГК України  визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

          Тобто, позивачем розрахунок пені здійснений невірно та не відповідає вимогам законодавства та не підтверджується матеріалами справи.

Так, наприклад, позивачем пеня починається нараховуватися за період 31.05.2005. –20.06.2005. на суму заборгованості 26 163 грн. 91 коп., але із наданих до суду документів, в тому числі розрахунку  ціни позову (таблиця нарахувань, том 1, арк. справи 58) не вбачається виникнення на вказану дату заборгованості саме у зазначеній позивачем сумі. Окрім цього, з урахуванням умов договору та ч.6 ст. 232 ГК України пеня на суму заборгованості, яка виникла у травні 2005 року повинна бути нарахована з 21.06.2006., тобто з дати прострочення строку виконання відповідачем умов договору, в тому числі з урахуванням строків та сум здійснених проплат.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 4 332 грн. 34 коп. слід відмовити.

На підстави викладеного, позов слід задовольнити частково в сумі основного боргу у розмірі 49 830 грн. 77 коп., з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно обґрунтовано заявленої та стягнутої суми.

Відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито»позивачу слід повернути із Державного бюджету України, зайво сплачене за платіжним дорученням № 1780 від 31.05.2006. державне мито у сумі  22 грн. 49 коп.

          На підставі викладеного, Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України,   суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Краснодонського районного відділу УМВС України в луганській області, м. Красно дон Луганської області, ул. Єрьоменко, 2,  р/р 35217002000555, УДК м. Краснодон, МФО 804013, код 08670869:

- на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру електрозв'язку №4 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», м. Краснодон Луганської області, вул. К. Лібкнехта, 20, р/р 260021379 в ЛОД АППБ «Аваль», МФО 304007, код 01182820,  заборгованість у сумі 49 830 грн. 77коп., витрати по  держмиту у сумі 498 грн. 30 коп. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103 грн. 13 коп., видати наказ.

Повернути позивачу  із Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним дорученням № 1780 від 31.05.2006. державне мито у сумі  22 грн. 49 коп., підставою для повернення є це рішення скріплене гербовою печаткою суду.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання.

Дата підписання рішення –25.07.2006.

          Суддя                                                                                 Т.А.Василенко

           Спеціаліст                                                                                Т.В.Шкуть