Рішення

від 21.10.2015 по справі 620/699/15-ц

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 620/699/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2015 року Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Огієнка Д.В.,

при секретарі - Ніколенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Зачепилівка цивільну справу№ 620/699/15-ц за позовом Прокурора Зачепилівського району Харківської області до ОСОБА_1 управління Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області та Сільськогосподарський виробничий кооператив «Заповіт 2000», про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земель у власність Держави, -

У С Т А Н О В И В:

31.08.2015р. до Зачепилівського районного суду, в порядку ст. 45 ЦПК України, надійшов позов Прокурора Зачепилівського району Харківської області до ОСОБА_1 управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області про розірвання договору оренди землі, в якій позивач зазначив, що 11.03.2014р. між ОСОБА_1 управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області та наданих для ведення фермерського господарства: площею 86,5744 га кадастровий номер 6322283000:08:000:170 строком дії на 7 років, який зареєстрований реєстраційною службою Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області за номером 4927969 та площею 6,6572 га кадастровий номер 6322283000:08:000:171 строком дії на 7 років, який зареєстрований реєстраційною службою Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області за номером 4927720.

Із змісту заяви вбачається, що згідно інформації відділу Держземагентства в Зачепилівському районі Харківської області № 10-20.19-03-1846/2-15 від 25.08.2015 р. сумарна вартість зазначених земельних ділянок станом на 01.01.2014 р. складала 1605310 грн. Відповідно до п. 14 договорів, умовою укладання вищезазначених договорів є передача ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. Проте, встановлено, що всупереч вимогам ч.1 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», п.1 ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», п. 14 та п.13 договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2, починаючи з часу набуття права оренди земельних ділянок, не здійснив реєстрацію відповідного фермерського господарства та сплачував орендну плату за земельні ділянки як фізична особа. Вищезазначені недотримання вимог нормативно-правових актів ОСОБА_2, відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та п. 36 зазначених договорів є підставою для припинення дії договорів оренди земельних ділянок за реєстраційними номерами 4927969 та 4927720 від 11.03.2014 р.

Тому, вбачаючи в діях ОСОБА_2 порушення інтересів держави у сфері земельних відносин, прокурор Зачепилівського району Харківської області звернувся до суду з вимогами: розірвати договір оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_1 управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 площею 86,5744 га рілля, кадастровий номер 6322283000:08:000:170, вартістю 1494544 грн., та скасувати його державну реєстрацію №4927969 від 19.03.2014р.; розірвати договір оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_1 управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 площею 6,6572 га рілля, кадастровий номер 6322283000:08:000:171, вартістю 110766 грн., та скасувати його державну реєстрацію №4927720 від 19.03.2014р.; зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельні ділянки кадастровий номер 6322283000:08:000:170 площею 86,5744 га рілля та кадастровий номер 6322283000:08:000:171, площею 6,6572 га рілля у власність Держави; відшкодування судових витрат по справі покласти на відповідачів.

Прокурор району до початку судового розгляду справи 22.09.2015р. надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких зазначив, що на підставах, визначених чинним законодавством України, просить визнати недійсними спірні договори оренди землі та повернути землю Державі. Також прокурор просив залучити в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору СВК «Заповіт Леніна» (змінено назву на СВК «Заповіт 2000» (а.с.75)).

Суд своєю ухвалою від 22.09.2015р. задовольнив клопотання прокурора, прийняв уточнені позовні вимоги та залучив до участі у справі вищеназвану третю особу.

В судовому засіданні прокурор Огородніков А.В. підтримав свій позов та просив його задовольнити. При цьому, уточнив спосіб, у який земельні ділянки мають бути повернуті у власність Державі - шляхом їх звільнення та відновлення стану земельних ділянок, який існував до укладення спірних договорів, тобто, до стану придатності використання земель в якості земель сільськогосподарського призначення, надавши відповідне письмове клопотання.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином в порядку ч.5 ст. 74 ЦПК України повідомленим про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив. Ухвала про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів повернулась до суду 22.09.2015р. у зв'язку із закінченням строку зберігання. Ухвали про відкладення розгляду справи та про перенесення дати слухання справи повернулись суду відповідно 05.10.2015р. та 20.10.2015р. за тих самих обставин - закінчення строку зберігання.

Представник відповідача ОСОБА_1 управління Держземагентства у Харківській області, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, ОСОБА_3 22.09.2015р. та додатково 21.10.2015р. просила розглядати справу без участі представника відповідача.

Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи, - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області ОСОБА_4 15.09.2015р. надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Заповіт 2000» ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи:

-позовну заяву від 31.08.2015р.;

-копію листа Красноградської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 20.08.2015р. №198/10/20-16-15-48;

-копію листа відділу Держземагентства у Зачепилівському районі Харківської області від 25.08.2015р. №10-20.19-03-1846/2-15;

-копію акту приймання - передачі земельної ділянки від 11.03.2014р.;

-копію розпорядження Зачепилівської РДА Харківської області від 05.11.2012р. №546;

-копію розпорядження Зачепилівської РДА Харківської області від 26.05.2011р. №124;

-копію витягу з ЄДРЮО та ФОП від 20.08.2015р.

-копію договору оренди землі кадастровий №6322283000:08:000:0170 від 11.03.2014р.;

-копію акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 20.04.2011р.;

-копію розрахунку орендної плати станом на 11.03.2014р.;

-копію кадастрового плану земельної ділянки від 10.04.2012р.;

-копію витягу з реєстру №19202080 від 19.03.2014р.;

-копію договору оренди землі кадастровий №6322283000:08:000:0171 від 11.03.2014р.;

-заперечення проти позову від ГУ Держземагентства у Харківській області від 22.09.2015р.;

-заяву прокурора про уточнення позовних вимог від 22.09.2015р.;

-копію договору суборенди землі кадастровий №6322283000:08:000:0170 від 26.03.2014р.;

-копію акту прийому - передачі земельної ділянки за договором суборенди землі №1 від 26.03.2014р.;

-копію витягу з Державного реєстру №19536907 від 26.03.2014р.;

-лист СВК «Заповіт 2000» від 19.10.2015р. №109;

-виписки банку від 20.06.2014р. з платіжними дорученнями відповідно за договорами суборенди №1 та №2 на суми 59781,76 грн. та 4430,64 грн. та від 27.07.2015р. з платіжними дорученнями відповідно за договорами суборенди №1 та №2 на суми 59781,76 грн. та 4430,64 грн.

-копію листа ГУ Держземагентства у Харківській області від 18.03.2015р. №19-20-14-3297/0/9-14;

-заяви та письмові пояснення сторін та їх представників, копії довіреностей представників;

-корінці судових та поштових повідомлень, повернуті поштові відправлення.

Аналізуючи обставини, що суд встановив у справі, суд вважає, що спірні правовідносини мають регулюватися наступними нормами права:

-ст. 60 ЦПК України: «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу»;

-ч. 1 ст. 8 Конституції України: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права»;

-ч. 1 та ч.2 ст. 13 Конституції України: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону»;

-ч.1 та ч.2 ст. 14 Конституції України: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону»;

-п.2 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України: «Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: … 2) визнання правочину недійсним…»;

-ч. 3 ст. 17 Цивільного Кодексу України: «3. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом»;

-ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України: «1. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами»;

-ст. 125 Земельного кодексу України: «Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав»;

-ст. 143 Земельного кодексу України: «Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням…»;

-ст. 152 Земельного кодексу України: « 1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів»;

-ч.1 ст. 8 закону України «Про фермерське господарство»: «Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб».

-ч.1 ст. 2 закону України «Про оренду землі»: «Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі»;

-ч.1 ст. 8 закону України «Про оренду землі»: «Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду»;

-ч.1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України: «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним»;

-ч.1 та ч.3 ст. 215 Цивільного Кодексу України: «1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)»;

-ч.1 та ч.5 ст. 216 ЦК України: «1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи»;

-ч.1 та ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу України: «1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним»;

-ч.3 ст. 228 Цивільного Кодексу України: «3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави»;

-ч.1 та ч.2 ст. 235 Цивільного Кодексу України: «1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. 2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили»;

-ч.1 ст. 236 Цивільного Кодексу України: «1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення»;

-ч.1 та ч.3 ст. 207 Господарського Кодексу України: «1. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. 3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє»;

-ч.1 ст. 208 Господарського Кодексу України: «1. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави»;

-п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9: «18. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК … 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо».

З'ясувавши обставини справи у співвідношенні їх з вищеназваними нормами права, суд дійшов наступних висновків.

Враховуючи на те, що прокурором заявлено вимогу про визнання недійсними двох договорів оренди землі, суд робить свої висновки з урахуванням обставин, що стосуються кожного з них.

Так, судом встановлено, що 11.03.2014р. громадянин ОСОБА_2 за договорами оренди землі отримав в строкове платне користування строком на 7 років дві земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення із земель запасу за межами населених пунктів) на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області. А саме, земельну ділянку з кадастровим номером 6322283000:08:000:0170, площею 86,5744 га; та земельну ділянку з кадастровим номером 6322283000:08:000:0171, площею 6,6572 га. (а.с.13-23).

Розпорядженням Зачепилівської РДА від 22.05.2011р. №124 було надано дозвіл ОСОБА_2В на розробку проекту відведення земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства за рахунок земель державного резервного фонду. Обидві земельні ділянки було надано ОСОБА_2 в оренду за однієї підстави - на виконання розпорядження Зачепилівської РДА Харківської області від 05.11.2012р. №546, згідно якого ОСОБА_2 мав отримати на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 93,2316 га, що сумарно дорівнює площам отриманих ним двох земельних ділянок, що є предметами спірних договорів оренди землі. При цьому, відповідно до розпорядження від 05.11.2012р. №546 ці земельні ділянки надано ОСОБА_2 для створення та ведення фермерського господарства, без зміни цільового використання . Суд звертає увагу, що саме таким чином зазначено у відповідному розпорядженні, що вимагає від суду тлумачення цього терміну. Суд вважає, що даний термін слід тлумачити більш широко, ніж термін «цільове призначення», так як останній (як сам термін, так і його застосування у правовідносинах) визначено у Земельному Кодексі України і він направлений лише на фізичний захист земель, аби не допустити погіршення їх властивостей. В той же час суд вважає, що «цільове використання» слід розуміти як використання земель за їх цільовим призначенням та виключно з метою, на реалізацію якої їх отримано, тобто з дотриманням основних засад правового регулювання земельних правовідносин. Такому тлумаченню терміну «цільове використання» відповідають і положення спірних договорів оренди землі, відповідно до п. 39 яких право на оренду земельної ділянки державної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу. Водночас заборону на зміну цільового призначення земельних ділянок, що є предметами спірних договорів оренди землі встановлено п.25 та п. 26 спірних договорів, згідно до яких на ці земельні ділянки діють обмеження за класифікатором код 01.06.05 - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки. Тобто, самі спірні договори оренди землі регулюють обидві складові терміну «цільове використання», витлумаченому судом. При цьому тлумачення окремих термінів розпорядчого акту органу державної влади не суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9, згідно до яких в порядку позовного провадження на вимогу однієї із сторін суд постановляє рішення лише про тлумачення самого спірного правочину.

Отже, після державної реєстрації укладених договорів оренди землі ОСОБА_2 мав зареєструвати фермерське господарство та особисто приступити до використання їх в якості земель сільськогосподарського призначення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 фермерське господарство станом на 20.08.2015р. не створив (а.с.12), але вже через 15 днів після отримання землі в оренду, здав земельну ділянку з кадастровим номером 6322283000:08:000:0170, площею 86,5744 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6322283000:08:000:0171, площею 6,6572 га в суборенду третій особі - СВК «Заповіт Леніна» на строк до 11.03.2021р. (а.с.42-46, 75). Орендна плата за договорами суборенди від 26.03.2014р. №1 та №2 (а.с.42, 75) визначена на рівні 59781,76 грн. та 4430,64 грн. на рік, що відповідає розміру орендної плати за договорами оренди землі від 11.03.2014р. (а.с.13, 20), що свідчить про наявність у нього іншого особистого інтересу в передачі цих земель в суборенду третій особі.

З чого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 звертався до Зачепилівської РДА Харківської області з клопотанням про надання йому в оренду із запасу земель державної власності земельних ділянок не з метою ведення фермерського господарства, а з метою отримання земельних ділянок для передання їх іншим особам на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_2, укладаючи спірні договори оренди землі з метою ведення фермерського господарства, вчинив правочини, які є удаваними, так як вже на час укладання спірних договорів оренди землі він мав іншу, ніж зазначив, мету відносно земель, що є предметом цих договорів оренди. А саме, інше протиправне розпорядження ними на власний розсуд з інших особистих мотивів. При цьому, суд вважає за необхідне визнати удаваними правочинами обидва договори оренди землі від 11.03.2014р. як відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6322283000:08:000:0170, площею 86,5744 га; так і відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6322283000:08:000:0171, площею 6,6572 га. Суд вважає доведеним та встановленим факт того, що сам відповідач ОСОБА_2, який станом на 20.08.2015р. не зареєстрував фермерське господарство, не використовує отримані ним землі за їх призначенням, визначеним у п. 1 «Предмет договору» спірного договору оренди землі. А також враховує, що обидві спірні ділянки надані ОСОБА_2 за єдиною підставою, про що зазначено вище. Отже, мета укладання спірних договорів оренди землі є єдиною.

Вирішуючи питання про застосування ч. 2 ст. 235 ЦК України до спірних правочинів, суд вважає, що прокурор довів існування умислу з боку відповідача ОСОБА_2 на протиправне заволодіння землями запасу державної власності з метою самостійного незаконного розпорядження ними, що має ознаки правочину, що порушує публічний порядок, який відповідно до ч.2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, що випливає з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 8 закону України «Про оренду землі» та положень п. 39 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322283000:08:000:0170, ОСОБА_2, звернувся до орендодавця за згодою про надання отриманої ним земельної ділянки в суборенду третій особі. Листом ГУ Держземагентства у Харківській області листом від 18.03.2014р. №19-20-14-3297/0/9-14 йому було надано таку згоду за умов додержання вимог закону України «Про оренду землі» та Земельного кодексу України. Однак, ОСОБА_2 порушив публічний порядок розпорядження землею, засади якого встановлено ст.ст. 8, 13, 14 Конституції України, ст. 3 Земельного Кодексу України та ст. 2 закону України «Про оренду землі».

Відповідно до положень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 такі правочини слід вважати нечинними та такими, що порушують публічний порядок. З чого випливає, що спірні договори оренди, якими прикрито нікчемні правочини, слід визнати недійсними на підставі ч.3 ст. 228 ЦК України. Тобто, такими, що укладено з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

При цьому, суд не має підстав вважати, що другий відповідач - Головне управління Держземагентства у Харківській області в особі його уповноваженої на підписання спірних договорів особи діяв протиправно. Так як реальна мета укладання спірних договорів оренди землі ОСОБА_2 стала очевидною лише після вчинення ним ряду юридично значимих дій (передавання землі в суборенду на строк дії договорів оренди) та бездіяльності (відсутність дій, направлених на реєстрацію фермерського господарства), які відбулися пізніше за часом, тобто, після укладання та державної реєстрації спірних договорів оренди землі.

Посилання в судовому засіданні представника третьої особи на те, що застосування до спірних правовідносин ст. ст. 207, 208 ГУ Країни спростовуються тим, що спірні договори укладено з подальшою метою утворення та ведення фермерського господарства. Тобто, суд безумовно визнає їх господарськими.

Відповідно до ст. 228 ЦК України та ст. 208 ГК України, з урахуванням того, що судом встановлено недобросовісність дій лише одного відповідача - ОСОБА_2, суд застосовує правові наслідки недійсного правочину, як такого, що суперечить інтересам Держави та суспільства лише відносно цього відповідача.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати недійсними спірні договори оренди землі та повернути земельні ділянки, що є предметом цих договорів у власність Держави у спосіб, зазначений прокурором.

Наслідки недійсності нікчемних правочинів, які було прикрито спірними договорами оренди землі, суд застосовує за власною ініціативою в порядку ст. 216 ЦК України лише до відповідача ОСОБА_2 шляхом стягнення з нього на користь Держави незаконно отриманої вигоди у виді орендної плати, сплаченої на його користь третьою особою СВК «Заповіт Леніна» по договорам суборенди землі від 26.03.2014р. №1 та №2 відповідними платіжними дорученням від 20.06.2014р. №11 на суму 59781,76 грн., від 20.06.2014р. №12 на суму 4430,64 грн., від 27.07.2015р. №61 на суму 59781,76 грн., та від 27.07.2015р. №60 на суму 4430,64 грн. А всього на суму 128424,80 грн.

Судові витрати у виді судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, та від сплати якого було звільнено Прокурора, відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 88 ЦПК України належить у повному обсязі стягнути з відповідачів у рівних долях на користь Держави в порядку та розмірах, які існували на день звернення прокурора з позовом до суду - 31.08.2015р. Тобто, по (3654,00+1107,66)/2 = 2380,83 грн. Окрім того, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі, що відповідає розміру стягнутої з нього суми орендної плати, що складає 1284,25 грн. А разом з ОСОБА_2 належить стягнути судового збору 2380,83+1284,25 = 3665,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Зачепилівського району Харківської області до ОСОБА_1 управління Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області та Сільськогосподарський виробничий кооператив «Заповіт 2000», про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земель у власність Держави, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_1 управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 площею 86,5744 га рілля, кадастровий номер 6322283000:08:000:0170, вартістю 1494544 грн., та скасувати його державну реєстрацію №4927969 від 19.03.2014р.;

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_1 управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 площею 6,6572 га рілля, кадастровий номер 6322283000:08:000:0171, вартістю 110766 грн., та скасувати його державну реєстрацію №4927720 від 19.03.2014р.;

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельні ділянки кадастровий номер 6322283000:08:000:0170 площею 86,5744 га рілля та кадастровий номер 6322283000:08:000:0171, площею 6,6572 га рілля у власність Держави в особі ОСОБА_1 управління Держземагентства у Харківській області шляхом їх звільнення та відновлення стану, який існував до 11.03.2014р., тобто, стану придатності використання земель в якості земель сільськогосподарського призначення.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 (61146, АДРЕСА_1) на користь Держави 128424 (сто двадцять вісім тисяч чотириста двадцять чотири) гривни 80 копійок та перерахувати зазначену суму: одержувач коштів УДКСУ в Зачепилівському районі, код одержувача коштів 35579026, МФО 851011, рахунок №31118106700216, банк одержувача ГУДКСУ.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 (61146, АДРЕСА_1) на користь Держави судовий збір в сумі 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень 08 копійок та перерахувати зазначену суму: одержувач коштів УДКСУ в Зачепилівському районі, код одержувача коштів 35579026, МФО 851011, рахунок №31212206700216, банк одержувача ГУДКСУ.

Стягнути з ОСОБА_1 управління Держземагентства у Харківській області, ЄДРПОУ 38385479 (61003, м. Харків, вул. Короленка, б.16. Фактична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, б.5, Держпром, під'їзд 1, поверх 6,7) на користь Держави судовий збір в сумі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень 83 копійки та перерахувати зазначену суму: одержувач коштів УДКСУ в Зачепилівському районі, код одержувача коштів 35579026, МФО 851011, рахунок №31212206700216, банк одержувача ГУДКСУ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення. А особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні, у 10-денний строк з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2015 р.

Головуючий

суддя Зачепилівського районного суду

Харківської області ОСОБА_6