Ухвала

від 21.09.2016 по справі 620/699/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

21 вересня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г.,

КафідовоїО.В., Колодійчука В.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Зачепилівського району Харківської області до Головного управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_4, треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, сільськогосподарський виробничий кооператив «Заповіт 2000», про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земель у власність держави , за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області Мельника О. на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року прокурор Зачепилівського району Харківської області звернувся до суду з указаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_4 укладено договори оренди земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, наданих для ведення фермерського господарства: площею 86,5744 га, та площею 6,6572 га строком дії на 7 років, що зареєстровані реєстраційною службою Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області.

Зазначав, що у порушення вимог ст. ст. 1, 8 Закону України «Про фермерське господарство» , п.1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», п.п. 13,14 договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 не здійснив реєстрацію відповідного фермерського господарства та сплачував орендну плату за земельні ділянки як фізична особа.

При цьому позивач зазначав, що 26 березня 2014 року ОСОБА_4 уклав договір суборенди щодо земельної ділянки площею 86,5744 га з сільськогосподарським виробничим кооперативом «Заповіт Леніна» (далі - СВК «Заповіт Леніна»), назву змінено на СВК «Заповіт 2000».

Посилаючись на те, що договори оренди землі є удаваними правочинами, оскільки укладені без наміру створення ОСОБА_4 фермерського господарства, а з наміром здавати землю в суборенду, просив позов задовольнити.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_4, площею 86,5744 га та 6572 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_2.

Скасовано їх державну реєстрацію за № 4927969 та № 4927720 від 19 березня 2014 року.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути вказані земельні ділянки у власність держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області шляхом їх звільнення та відновлення стану, який існував до 11 березня 2014 року, стану придатності використання земель в якості земель сільськогосподарського призначення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області Мельник О. звернувся із касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_4 укладено договори оренди земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, наданих для ведення фермерського господарства: площею 86,5744 га, та площею 6,6572 га строком дії на 7 років, які зареєстровані реєстраційною службою Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області.

26 березня 2014 року ОСОБА_4 уклав договір суборенди щодо земельної ділянки площею 86,5744 га з СВК «Заповіт Леніна».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, оскільки з боку відповідача існував умисел на протиправне заволодіння землями запасу державної власності з метою самостійного незаконного розпорядження ними, що має ознаки правочину, який порушує публічний порядок, тому відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при укладенні оспорюваних договорів оренди вимоги чинного законодавства дотримані в повному обсязі.

При цьому суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження доводів щодо удаваності правочину, а також порушення вимог договорів оренди та Закону України «Про оренду землі».

Такі висновки апеляційного суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонам доказам, до яких вірно застосовано норми права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про фермерські господарства» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 29 договорів оренди, укладених із ОСОБА_4, зокрема, передбачено право орендаря передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення, за погодженням з орендодавцем.

Листом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 18 березня 2014 року ОСОБА_4 повідомлено про можливість передачі земельної ділянки площею 86,5744 га в суборенду на умовах, визначених договором оренди землі від 11 березня 2014 року, з додержанням вимог Закону України «Про оренду землі» та ЗК України (а. с. 139).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення районного суду та відмову у задоволенні позову прокурора Зачепилівського району Харківської області.

За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Харківської області від 15 грудня 2015 року, оскільки рішення суду апеляційної інстанції законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області Мельника О. відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

Ю.Г.Іваненко

О.В. Кафідова

В.М. Колодійчук