Рішення

від 21.10.2015 по справі 227/648/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 227/648/15-ц Номер провадження 22-ц/775/383/2015

Категорія 27 Єдиний унікальний номер 227/648/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/383/2015

Головуючий в 1 інстанції Притуляк С.А.

Доповідач Халаджи О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Халаджи О.В.

суддів Жарової Ю.І., Маширо О.П.,

при секретарі Хоміч Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗР» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 012/01-08-1/189 від 02.10.2013 року та кредитними договорами № 010/335076/0168929 від 02.10.2013 року та № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 року у сумі 211 763,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 117,64 грн.

Заочним рішенням позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗР» заборгованість за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 012/01-08-1/189 від 02.10.2013 року та кредитними договорами № 010/335076/0168929 від 02.10.2013 року та № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 року у сумі 211 763,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 117,64 грн. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено, мотивуючи тим, що укладаючи Договори поруки, сторони погодили порядок виконання зобов'язань Поручителя за кредитними договорами, однак, доказів дотримання цього порядку, а саме направлення Поручителю вимоги із зазначенням змісту порушених зобов'язань, їх розміру, а також платіжних реквізитів для перерахування, позивачем надано не було.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що під час судового розгляду зазначеної позовної заяви на адресу банку надійшла письмова відповідь заступника директора Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 30.12.2014 р. № 303/15-1456/1 щодо припинення з 27.11.2014 р. приймання поштових відправлень на території Донецької та Луганської областей у зв'язку з нездійсненням пересилання пошти у Донецькій області, зокрема до м. Донецьк. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, із незастосуванням норм закону, які підлягали застосуванню, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та наполягає на її задоволенні.

Відповідачі до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом оголошення на сайті апеляційного суду Донецької області, оскільки є особами, останнє відоме місце проживання та розташування яких було м. Харцизьк Донецької області, тобто територія непідконтрольна Україні на час проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи апеляції, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 02.10.2013 року між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ТОВ «ДЗР» було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №012/01-08-1/189, згідно якого Кредитором здійснюються на користь Позичальника кредитні операції у межах сум загального ліміту та сублімітів в розмірі:

- 300000,00 грн. відновлюваний субліміт з можливістю повторного укладання Договорів у разі повного погашення заборгованості за Кредитами з відновлювальним лімітом та часткового/повного погашення заборгованості за кредитами з невідновлвальним лімітом з останнім днем строку субліміту 02.10.2014 року з фіксованою процентною ставкою 19% річних, для поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансової діяльності відповідача;

-142000,00 грн.- відновлюваний субліміт з можливістю повторного укладання Договорів у разі повного погашення заборгованості за Кредитами з відновлювальним лімітом та часткового/повного погашення заборгованості за кредитами з невідновлювальним лімітом з останнім днем строку субліміту 02.10.2014 року з фіксованою процентною ставкою 22,00% річних, для поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансової діяльності відповідача.

В рамках Генерального договору було укладено кредитний договір №010/335076/0168929 від 02.10.2013 року на суму 300000,00 грн., згідно якого ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» надає позичальнику кредит з останнім днем строку дії ліміту 02.10.2014 року з процентною (фіксованою) ставкою 19% річних та кредитний договір № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 року на суму 142000,00 грн., згідно якого ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» надає Позичальнику кредит у формі овердрафту з останнім днем строку дії ліміту 02.10.2014 року з процентною (фіксованою) ставкою 22,00% річних та строком траншу 90 календарних днів, що підтверджується копією меморіального ордеру № 56 від 07 жовтня 2013 року та випискою по рахунку.

З метою забезпечення виконання зобов'язань які випливають з умов Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 012/01-08-1/189 від 02.10.2013 року та кредитних договорів № 010/335076/0168929 від 02.10.2013 року та № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 37642/335076/335076 від 02.10.2013року та № 37641/335076/335076 від 02.10.2013 року.

Відповідно до п. 1.1 Генерального договора на здійснення кредитних операцій Кредитор зобов'язується здійснювати на користь Позичальника Кредитні операції у межах сум Загального ліміту та сублімітів, передбачених пунктами 1.2.,1.3. Генерального договору, в порядку визначеному ст. 2 цього Генерального договору, а Позичальник зобов'язаний виконати усі обов'язки, що витікають із змісту Кредитної операції, цього Генерального договору, Умов та Договорів і повністю погасити заборгованість у межах строку Кредитної операції відповідного виду.

Згідно до п.2.1, 2.2 ст.2 Додатку № 2 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти, які розраховуються на основі визначеної договором фіксованої процентної ставки згідно з умовами договору та Генерального договору. Проценти за користування кредитом Позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів Кредитора не пізніше останнього банківського дня кожного місяця.

Відповідно до положень п. 5.1 ст.2 Додатку № 2 Генерального договору на здійснення кредитних операцій, позичальник здійснює погашення кредиту в безготівковій формі шляхом переказу відповідної суми коштів на позичковий рахунок. Якщо договір встановлює Графік погашення кредиту, Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту в сумах та строки, визначені Графіком.

Згідно п. 15.3 ст. 15 Генерального договору на здійснення кредитних операцій, за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Генеральним договором та кредитними договорами Позичальник сплачує Кредитору пеню в відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого зобов'язання.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Договіру поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, утому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитнго договору.

Згідно п.2.1 ст.2 Договіру поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порущеними забезпеченими зобов'язаннями.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачами, станом на 08.12.2014 року відповідно до розрахунку Позивача, прострочена заборгованість позичальника ТОВ «ДЗР» за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 012/01-08-1/189 від 02.10.2013 року та кредитними договороми № 010/335076/0168929 від 02.10.2013 року та № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 року становить 211763,48 грн., що складається:

- з простроченої заборгованості за кредитним договором № 010/335076/0168929 від 02.10.2013 року у розмірі 107743,19 грн. з яких 99828,57грн. - заборгованість за кредитом; 3065,97грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 4794,51 грн.- пені за порушення строків сплати кредиту за період з 03.10.2014 року по 08.12.2014 року; 54,14 грн.- пені за порушення строків сплати відсотків за період з 01.11.2014 року по 08.12.2014 року.

- з простроченої заборгованості за кредитним договором № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 у розмірі 104020,29 грн., з яких 93904.40 грн.- заборгованості по кредиту; 5476,11грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 4523,70грн.- пені за порушення строків сплати кредиту за період з 03.10.2014 року по 08.12.2014 року; 116,08 грн.- пені за порушення строків сплати відсотків за період з 17.04.2014 року по 08.12.2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині солідарного з боржником ТОВ «ДЗР» стягнення з ОСОБА_2 сум заборгованості за зазначеними кредитами та штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, всупереч умов договорів поруки не було пред'явлено до останнього письмової вимоги про повернення грошових сум заборгованості за кредитами.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Фактичне отримання відповідачем ТОВ «ДЗР» грошових коштів по кредитам доведено наданими до суду виписками по особистому рахунку відповідача, до того ж суд задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ «ДЗР» заборгованості за кредитом у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З розрахунку заборгованості (а.с. 34-37) вбачається, що позичальник ТОВ «ДЗР» умови кредитного договору належним чином не виконував, та станом на 08.12.2014 року кредитні кошти у повному обсязі не повернув, не сплатив проценти за користування кредитом та комісію, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Розрахунок заборгованості позивачем здійснений арифметично правильно та відповідачами не оспорювався.

Згідно п. 3 ч. 1.ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки;

За ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Виконання зобов'язань за кредитними договорами було забезпечене укладенням позивачем з відповідачем ОСОБА_2Р договорів поруки, де останній зобов'язаний відповідати перед кредитором, як солідарний боржник (а.с. 26-33).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, оскільки ТОВ «ДЗР» зобов'язання за кредитним договором не виконало, це є підставою для стягнення з нього заборгованості за цим договором.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя ОСОБА_2, суд послався на відсутність пред'явлення вимоги до поручителя з дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Зазначений висновок суду є невірним та не узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що в Генеральному договорі на здійснення кредитних операцій № 012/01-08-1/189 від 02.10.2013 року та кредитних договорах № 010/335076/0168929 від 02.10.2013 року та № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 року зазначено, що вони діють до повного виконання зобов'язань, прийнятих відповідно до Генерального договору (п. 16.1. а.с. 14), відповідно до умов зазначеного Генерального договору п. 1.3.1.1. останнім днем строку дії субліміту є 2 жовтня 2014 року.

Згідно з п. 7.2. обох договорів поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань.

При цьому ТОВ «ДЗР» порушуються вимоги п. 7.1. ст. 7 Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 012/01-08-1/189 від 02.10.2013 року, згідно якого Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному Генеральним договором та Договорами, не пізніше останнього дня дії ліміту кредитної операції, а саме 02 жовтня 2014 року.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Так, ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до суду з позовом до поручителя в лютому 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя, а тому не було підстав вважати, що кредитор не звернувся до поручителя з вимогою, бо позов, це і є вимога, або вважати поруку припиненою і норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з якими порука вважається припиненою, оскільки кредитор після настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя протягом шести місяців не підлягає застосуванню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року № 6-155цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України та підлягає скасуванню в частині відмови у позові до поручителя ОСОБА_2

Позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором є цілком обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати - судовий збір за подачу позову, а також за подачу апеляційної скарги, а всього на загальну суму 1588, 23 гривні з кожного.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» задовольнити.

Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати.

Абзац другий судового рішення від 19 травня 2015 року викласти у наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗР» (код ЄДРПОУ 35078767) та з ОСОБА_2 солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 012/01-08-1/189 від 02.10.2013 року та кредитними договороми № 010/335076/0168929 від 02.10.2013 року та № 015/58/33/1-21 від 02.10.2013 року у сумі 211763 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗР» на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» (код ЄДРПОУ 23794014) на р/р № 290941364 в ЗОД ««ОСОБА_1 Аваль» Аваль», МФО 313827 код ЄДРПОУ 23794014 витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1588 (одна тисяча вісімдесят вісім) гривень 23 копійки з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: