Ухвала

від 15.10.2015 по справі 826/8055/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8055/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005612204 від 17.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3 516 667 грн. та нарахування штрафу в розмірі 879 166,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в період з 02.10.2014 року по 23.10.2014 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" з питань дотримання вимог чинного законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з рядом підприємств, в тому числі з ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім", ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" і ПП "Фрешер" за період з 01.08.2011 року по 30.08.2014 року. За результатами перевірки складений Акт від 29.10.2014 року № 8006/26-51-22-04/32305377.

Під час перевірки встановлено завищення позивачем, в порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат на загальну суму 44 279 164 грн. (а саме по господарським операціям з контрагентами-постачальниками ТОВ "Енергозбут-5" (за 4-ий квартал 2011 року в сумі 12 333 333 грн., за 2012 рік - 25 279 166 грн.), ТОВ "Укрпрофгарант" (за 2013 рік - 4 166 665 грн.) і ТОВ "Сі Оф Лайф Україна" (за 2013 рік - 2 500 000 грн.), та показника податкового кредиту за звітні періоди жовтень і грудень 2011 року, січень, лютий, квітень, травень, липень і жовтень 2012 року, червень 2013 року та березень і травень 2014 року на загальну суму 13 889 166 на суму податку на додану вартість 246 062 грн., - в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відтак податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 9 411 958 грн. і податку додану вартість на загальну суму 13 825 238 грн. (в тому числі за звітні періоди жовтень 2011 року на суму 1 300 000 грн., за грудень 2011 року - 1 166 666,6 грн., за січень 2012 року - 500 000 грн., за лютий 2012 року - 1 522 500 грн., за квітень 2012 року - 602 737 грн., за травень 2012 року - 666 666,6 грн., за липень 2012 року - 700 000 грн., за жовтень 2012 року - 1 000 000 грн., за червень 2013 року - 1 333 333 грн., за березень 2014 року - 1 516 667 грн., за травень 2014 року - 3 516 667 грн.), та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, наступного податкового періоду, (ряд. 24 Декларації), - на суму 63 929 грн. за звітний період квітень 2012 року.

17 листопада 2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0005642204 (форми "Р"), яким визначено ТОВ "ТД "ГазЕнерго" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 11 764 947 грн., в тому числі 9 411 958 грн. за основним платежем, 2 352 989 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005612204 (форми "Р"), яким визначено ТОВ "ТД "ГазЕнерго" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 281 548 грн., в тому числі 13 825 238 грн. за основним платежем, 3 456 310 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005602204 (форми "В4"), яким ТОВ "ТД "ГазЕнерго" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 63 929 грн. за звітний період квітень 2012 року по податковій декларації від 21.05.2012 року реєстр. № 9028106162.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено рішення від 23.01.2015 року № 1035/10/26-15-10-05 про результати розгляду первинної скарги, у відповідності до змісту якого - податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005612204 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005602204 - скасовано в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005642204 - скасовано лише в частині штрафних санкцій у розмірі 709 166,75 грн.

В подальшому ТОВ "ТД "ГазЕнерго" звернулося до контролюючого органу із заявою №10/2403 від 30.01.2015 року про намір досягнення податкового компромісу по зазначених податкових повідомленнях-рішеннях від 17.11.2014 року № 0005612204 і № 0005642204.

За результатами розгляду такої заяви платника податків ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 04.02.2015 року № 1190/10/26-51-22-04 про погодження застосування податкового компромісу.

З рішення відповідача вбачається, що між ТОВ "ТД "ГазЕнерго" і контролюючим органом, у відповідності до Закону України від 25.12.2014 року № 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу", досягнуто податкового компромісу щодо сум податку на прибуток і податку на додану вартість нарахованих на підставі акта перевірки від 29.10.2014 року № 8006/26-51-22-04/32305377 за період з 01.08.2011 року по 01.04.2014 року.

Водночас, сума заниження податку на додану вартість у розмірі 3 516 666,6 грн. (зокрема, дана сума ПДВ була задекларована позивачем у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних контрагентами-постачальниками ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім", ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" і ПП "Фрешер" по податковому повідомленню-рішенню від 17.11.2014 року № 0005612204) не підлягала застосуванню податкового компромісу, оскільки була нарахованого на підставі акта перевірки за звітний період травень 2014 року (тобто, за межами періоду, визначеного нормами цього Закону).

Так, рішенням ДФС України від 26.03.2015 року № 6335/6/99-99-10-01-04-35 про результати розгляду скарги повторна скарга Товариства на податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2014 року № 0005612204 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2014 року № 0005612204 в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 395 833,75 грн. та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вбачається із матеріалів справи, спірне грошове зобов'язання визначене платнику податків з огляду на порушення норм податкового законодавства, які ґрунтуються на висновку податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім", ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" і ПП "Фрешер", результати яких відображені в податковій звітності першого.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ТД "ГазЕнерго" (Замовник), укладено однотипні за змістом письмові договори про надання послуг, а саме: з ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" № 74/10 від 01.10.2013 року, з ТОВ "Лідер Форм Компані" № 35/95 від 11.11.2013 року, з ТОВ "Трейдтім" № 364 від 01.04.2014 року та договір комісії-доручення на укладення угод з ПП "Фрешер" № 87 від 11.02.2014 року.

Зазначені договори укладені від позивача в особі директора ОСОБА_6, від ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", в особі директора ОСОБА_7, від ТОВ "Лідер Форм Компані", в особі директора ОСОБА_8, від ПП "Фрешер", в особі директора ОСОБА_4, від ТОВ "Трейдтім", в особі директора ОСОБА_9, (Виконавці).

За умовами Договорів від 01.10.2013 року № 74/10, від 11.11.2013 року № 35/95 і від 01.04.2014 року № 364, Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надати останньому допомогу в пошуку покупців електричної енергії за нерегульованим тарифом, а у випадку необхідності - також при проведенні перемовин з потенційними покупцями стосовно укладення з ними договорів на поставку електричної енергії за нерегульованим тарифом на умовах, викладених у завданнях до Договору (з метою збереження комерційної таємниці завдання до Договору передаються Замовником Виконавцю особисто в руки: від директора Замовника директору Виконавця в електронному вигляді (флеш-пам'ять). Надані Виконавцем послуги з пошуку покупців електричної енергії приймаються Замовником за актом приймання наданих послуг після повного чи часткового виконання завдань Замовника. Інформація про контрагентів, що мають намір придбати у Замовника електричну енергію за нерегульованим тарифом передається в електронному вигляді (флеш-пам'ять). Згідно п. 3.2 і п. 4.1 цих Договорів, Замовник має оплатити роботу Виконавця у розмірі та в порядку, що передбачені положеннями даного Договору, оплата послуг здійснюється Замовником, зокрема, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, зі змісту зазначених договорів не вбачається жодних відомостей про визначення сторонами розмірів договірних цін на інформаційні послуги та/або порядок розрахунку вартості послуг, хоча з урахуванням правил визначених ст. 180 Господарського кодексу України, така умова як ціна договору в даному випадку являється однією із істотних умов спірних договорів про надання послуг.

За умовами Договору від 11.02.2014 року №87, Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника віднайти контрагентів на послуги Замовника з поставки електричної енергії за нерегульованим тарифом та укласти з ними угоди (чи сприяти в укладанні таких) на умовах, що викладені у завданнях до Договору. В залежності від конкретних умов за кожним контрагентом Виконавець на свій розсуд: укладає угоди з поставки електричної енергії за нерегульованим тарифом від свого імені та за рахунок Замовника (якщо останнє не суперечить чинному законодавству України), укладає угоди від імені Замовника за його рахунок, сприяє укладанню угод між Замовником і контрагентами (знаходить контрагентів, веде з ними перемовини, готує всі документи, що необхідні для укладання угод). Завдання Замовника вважаються такими, що виконані виконавцем, з моменту останнього дня місяця поставки контрагентом електричної енергії, що поставляється Замовником, - про що складається акт надання послуг.

Пунктом 4.1 цього Договору передбачено, що розмір та порядок оплати послуг Виконавця визначається у рахунку, що виставляється Замовнику. Підставою для виставлення такого рахунку є протокол узгодження вартості послуг Виконавця, який обов'язково складається протягом 10-ти днів з моменту підписання сторонами акта надання послуг.

На підтвердження фактів надання названими контрагентами послуг з пошуку контрагентів-покупців електричної енергії та інших послуг, що передбачені умовами договорів, та проведення розрахунків за такі надані послуги позивач надав до суду копії наступних документів:

- актів надання послуг, що були оформлені за результатами прийняття позивачем наданих ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім" і ПП "Фрешер" "інформаційних послуг" на підставі договорів про надання послуг (без визначення реквізитів (реєстраційний № і дата) таких договорів);

- податкових накладних, підписаних ОСОБА_7 та скріплених печаткою ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", - де наведена наступна номенклатура послуг - "інформаційні послуги";

- податкових накладних, підписаних ОСОБА_10 та скріплених печаткою ТОВ "Лідер Форм Компані", де наведена наступна номенклатура послуг - "інформаційні послуги". Одночасно, зі змісту таких податкових накладних вбачається, що вони були виписані ТОВ "Лідер Форм Компані" на підставі договору відступлення права вимоги від 14.11.2013 року № 1 (тобто, не на підставі договору про надання послуг від 11.11.2013 року № 35/95, як то стверджує позивач в тексті своєї позовної заяви), оригінал та/або копія якого не були пред'явлені позивачем ні до документальної перевірки, ні під час розгляду справи в суді. Жодних усних та/або письмових пояснень з питань наявності у ТОВ "ТД "ГазЕнерго" правових підстав для формування податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних представник позивача суду не надав;

- податкової накладної, підписаної ОСОБА_4 та скріпленої печаткою ПП "Фрешер", де наведена наступна номенклатура послуг - "інформаційні послуги";

- податкових накладних, підписаних ОСОБА_9 та скріплених печаткою ТОВ "Трейдтім", де наведена наступна номенклатура послуг - "інформаційні послуги";

- платіжних доручень ТОВ "ТД "ГазЕнерго" від 17.10.2013 року № 633, від 28.10.2013 року № 649, від 31.10.2013 року № 656, від 28.11.2013 року № 711 (електронні копії з відмітками про дати виконання платіжних доручень), що незавірені банківською установою та де наявні відомості про сплату позивачем вартості інформаційних послуг на користь ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" в сумі 12 000 000 грн. (з ПДВ).

Разом з тим, оцінивши наведені вище документи, копії яких наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім" і ПП "Фрешер".

Зокрема, судом першої інстанції вірно зауважено, що безпосередньо зі змісту актів надання послуг не можливо встановити конкретні види та обсяг наданих послуг, передбачених предметами спірних договорів (пошук контрагентів-покупців, укладення договорів та/або сприяння в їх укладенні, документальне супроводження договірних перемовин), оформлення результатів послуг у певній формі (звіт про надання послуг, перелік віднайдених покупців/укладених договорів від імені та за рахунок ТОВ "ТД "ГазЕнерго"), а також те, що дані акти були оформлені саме на підставі договорів від 01.10.2013 року № 74/10, від 11.11.2013 року № 35/95 і від 01.04.2014 року № 364 і від 11.02.2014 року № 87.

Крім того, за приписами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно переліку документів, які були використані працівником ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві під час проведення документальної перевірки позивача та з тексту письмових заперечень ТОВ "ТД "ГазЕнерго" на висновки цього акта перевірки вбачається, що позивачем таких документів, як договорів, актів надання послуг, податкових накладних, платіжних та інших розрахункових документів, тощо, для підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім" і ПП "Фрешер"- не надавалось.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що докази про наявність таких документів у позивача на момент формування показників податкового кредиту за звітний період травень 2014 року по спірним фінансово-господарським взаємовідносинам відсутні.

Також, колегія суддів зазаначає, що встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та наведені вище висновки під час апеляційного розгляду справи спростовані не були.

Натомість, матеріали справи, як уже було зазначено вище, містять лише копії актів наданих послуг, в свою чергу, без визначення будь-яких реквізитів щодо договорів, на виконання яких вони складені; податкових накладних із зазначенням «інформаційні послуги», в свою чергу, без конкретизації таких послуг.

Поряд з цим, позивачем під час судового розгляду справи, в тому числі апеляційного, не надано інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів про надання послуг з контрагентами ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім" і ПП "Фрешер", зокрема: протоколів узгодження вартостей послуг, рахунків на оплату послуг, оформлення яких визначено безпосередньо умовами договорів; розрахункових документів (платіжних доручень та ін.), банківських виписок, на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості отриманих від зазначених підприємств послуг, та відповідно - понесення матеріальних витрат за спірними правочинами; оборотно-сальдових відомостей по відповідним субрахункам рахунків бухгалтерського обліку, де мають бути зафіксовані результати спірних господарських операцій (певний рух активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу товариства) для ведення податкового обліку; документації з листування (в т.ч. електронного) між сторонами з організаційних питань, що виникали в ході виконання договорів (обмін завданнями/дорученнями, обмін інформацією (інформаційні матеріали, звіти по наданим послугам) для пошуку потенційних покупців та укладення договорів по поставці електричної енергії, обмін готовою документацією, оформленою Виконавцями в процесі укладення угод по поставці електричної енергії, тощо), довіреностей, виданих Замовником своїм контрагентам для укладення договорів на поставку електричної енергії від імені та за його рахунок товариства, тощо.

Крім того, матеріали справи не містять доказів оплати отриманих позивачем від його контрагентів послуг.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги засновані на тому, що акт перевірки ґрунтується на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача по наведених вище операціях та наявності фіктивності даних підприємств, які є контрагентами позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог та визнаючи правомірними висновки акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період травень 2014 року по господарських операціях з названими вище підприємствами, та відповідно про законність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 3 561 667 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2014 року № 0005612204, надавав оцінку саме первинним документам, якими позивач обґрунтовує факт здійснення господарських операцій по зазначеним вище договорам.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що з аналізу норм Податкового кодексу України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, оцінці надані саме відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами, у зв'язку із виконанням наведених вище договорів та на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтовані та такими, що суперечать матеріалам справи.

Також є безпідставними посилання апелянта на абзац 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, яким останній доповнено у відповідності до Закону України №655-VІІ від 17.07.2015 року. Доповненою нормою дійсно встановлено заборону використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним, відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Проте, вказана норма набула чинності 01 вересня 2015 року, тоді як перевірка позивача була проведена в жовтні 2014 року, а відтак застосуванню не підлягала.

Також, колегія суддів, оцінюючи долучену до матеріалів апеляційної скарги Концепцію постачання енергії за нерегульованими тарифами ЗАТ «Київстар» ДЖ.ЕС.ЕС», зазначає, що остання не може бути визнана доказом отриманих послуг позивачем від контрагентів на підставі досліджених вище судом договорів.

Як вбачається зі змісту цієї Концепції, вона розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Трейд-Лайн» для ЗАТ «Київстар» ДЖ.ЕС.ЕС», проте доказів того що Концепція розроблена на замовлення позивача, як то: замовлень, завдань, доручень на виконання такої Концепції, довіреностей, протоколів узгодження вартостей послуг, розрахункових документів, тощо, останнім суду не надано.

Щодо посилань апелянта на постанову старшого слідчого з ОВС четвертого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України в рамках матеріалів кримінального провадження №42014000000001033 від 06 лютого 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначеною постановою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000001033 від 08 жовтня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, стосовно службових осіб ТОВ «Укренерготранзит», ТОВ «ТД «Газенерго», ТОВ «Енерготраст». Згідно із вказаною постановою, у ході досудового розслідування не здобуто доказів, згідно яких службові особи ТОВ «ТД «Газенерго» мали прямий умисел, направлений на ухилення від сплати податків.

Поряд з цим, зі змісту постанови вбачається, що слідчим надано оцінку діям посадових осіб з ознаками злочину під час застосування, зокрема ТОВ «ТД «Газенерго», податкового компромісу, відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Разом з тим, як було встановлено судом, та не заперечується позивачем, предметом цього спору є сума заниження податку на додану вартість у розмірі 3 516 666,6 грн., що не підлягала застосуванню податкового компромісу, оскільки була нарахованого на підставі акта перевірки за звітний період травень 2014 року, тобто, за межами періоду, визначеного нормами цього Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив правомірність висновків акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період травень 2014 року по господарських операціях з названими вище підприємствами, та відповідно, про законність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 3 561 667 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2014 року № 0005612204.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.