Постанова

від 26.07.2016 по справі 826/8055/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2016 року № 826/8055/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Газенерго" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005612204 від 17.11.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГазЕнерго" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005612204 від 17.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3516667,00 грн. та нарахування штрафу в розмірі 879166,75 грн.

Позов обґрунтовано тим, що висновків акту від 29.10.2014 року № 8006/26-51-22-04/32305377 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "ГазЕнерго" з питань дотримання ним вимог чинного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом підприємств, в тому числі з ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім", ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" і ПП "Фрешер" за період з 01.08.2011 року по 30.08.2014 року» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "ГазЕнерго" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою від 11.03.2016 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТД "ГазЕнерго" з питань дотримання ним вимог чинного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом підприємств, в тому числі з ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім", ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" і ПП "Фрешер" за період з 01.08.2011 року по 30.08.2014 року, за результатом якої складено акт від 29.10.2014 року № 8006/26-51-22-04/32305377 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 9 411 958 грн. і податку додану вартість на загальну суму 13 825 238 грн.

17.11.2014 року податковим органом на підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0005642204 (форми "Р"), яким визначило ТОВ "ТД "ГазЕнерго" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 11 764 947 грн., в тому числі 9 411 958 грн. за основним платежем, 2 352 989 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005612204 (форми "Р"), яким визначило ТОВ "ТД "ГазЕнерго" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 281 548 грн., в тому числі 13 825 238 грн. за основним платежем, 3 456 310 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005602204 (форми "В4"), яким ТОВ "ТД "ГазЕнерго" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 63 929 грн. за звітний період квітень 2012 року по податковій декларації від 21.05.2012 року реєстр. № 9028106162.

В подальшому, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 23.01.2015 року № 1035/10/26-15-10-05 податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005612204 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005602204 - скасовано в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005642204 - скасовано лише в частині штрафних санкцій у розмірі 709 166,75 грн.

Надалі ТОВ "ТД "ГазЕнерго" звернулося до контролюючого органу із заявою № 10/2403 від 30.01.2015 року про намір досягнення податкового компромісу по зазначених податкових повідомленнях-рішеннях від 17.11.2014 року № 0005612204 і № 0005642204. За результатами розгляду такої заяви платника податків ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 04.02.2015 року № 1190/10/26-51-22-04 про погодження застосування податкового компромісу, яким досягнуто податкового компромісу щодо сум податку на прибуток і податку на додану вартість нарахованих на підставі акта перевірки від 29.10.2014 року № 8006/26-51-22-04/32305377 за період з 01.08.2011 року по 01.04.2014 року. Разом з тим сума заниження податку на додану вартість у розмірі 3 516 666,6 грн. (зокрема, дана сума ПДВ була задекларована позивачем у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних контрагентами-постачальниками ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім", ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" і ПП "Фрешер". (Перелік таких податкових накладних наведений на стор. 8 - 11 акта перевірки) по податковому повідомленню-рішенню від 17.11.2014 року № 0005612204 не підлягала застосуванню податкового компромісу, оскільки була нарахованого на підставі акта перевірки за звітний період травень 2014 року (тобто, за межами періоду, визначеного нормами цього Закону).

Рішенням ДФС України від 26.03.2015 року № 6335/6/99-99-10-01-04-35 про результати розгляду скарги повторна скарга товариства на податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005612204 була залишена без задоволення, а саме податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005612204 в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 395 833,75 грн., в тому числі з них 3 516 667 грн. - за основним платежем і 879 166,75 грн. - штрафні санкції (тобто, щодо якої не було досягнуто податкового компромісу) протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню в цій частині, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами укладеними позивачем з ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", ТОВ "Лідер Форм Компані", ПП "Фрешер" і ТОВ "Трейдтім".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та підприємствами ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", ТОВ "Лідер Форм Компані", ПП "Фрешер" і ТОВ "Трейдтім" (Виконавці), укладено договори про надання послуг, а саме: договір від 01.10.2013 року № 74/10 з ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", договір від 11.11.2013 року № 35/95 з ТОВ "Лідер Форм Компані", договір від 01.04.2014 року № 364 з ТОВ "Трейдтім" та договір комісії-доручення на укладення угод від 11.02.2014 року № 87 з ПП "Фрешер".

Так, за умовами Договорів від 01.10.2013 року № 74/10, від 11.11.2013 року № 35/95 і від 01.04.2014 року № 364, які є ідентичними, Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надати останньому допомогу в пошуку покупців електричної енергії за нерегульованим тарифом, а у випадку необхідності - також при проведенні перемовин з потенційними покупцями стосовно укладення з ними договорів на поставку електричної енергії за нерегульованим тарифом на умовах, викладених у завданнях до Договору (з метою збереження комерційної таємниці завдання до Договору передаються Замовником Виконавцю особисто в руки: від директора Замовника директору Виконавця в електронному вигляді (флеш-пам'ять). Надані Виконавцем послуги з пошуку покупців електричної енергії приймаються Замовником за актом приймання наданих послуг після повного чи часткового виконання завдань Замовника. Інформація про контрагентів, що мають намір придбати у Замовника електричну енергію за нерегульованим тарифом передається в електронному вигляді (флеш-пам'ять).

Згідно п. 3.2 і п. 4.1 названих Договорів Замовник має оплатити роботу Виконавця у розмірі та в порядку, що передбачені положеннями даного Договору, оплата послуг здійснюється Замовником, зокрема, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

За умовами Договору від 11.02.2014 року №87 Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника віднайти контрагентів на послуги Замовника з поставки електричної енергії за нерегульованим тарифом та укласти з ними угоди (чи сприяти в укладанні таких) на умовах, що викладені у завданнях до Договору. В залежності від конкретних умов за кожним контрагентом Виконавець на свій розсуд: укладає угоди з поставки електричної енергії за нерегульованим тарифом від свого імені та за рахунок Замовника (якщо останнє не суперечить чинному законодавству України), укладає угоди від імені Замовника за його рахунок, сприяє укладанню угод між Замовником і контрагентами (знаходить контрагентів, веде з ними перемовини, готує всі документи, що необхідні для укладання угод). Завдання Замовника вважаються такими, що виконані виконавцем, з моменту останнього дня місяця поставки контрагентом електричної енергії, що поставляється Замовником, - про що складається акт надання послуг.

Пунктом 4.1 цього Договору позивача з ПП "Фрешер" передбачено, що розмір та порядок оплати послуг Виконавця визначається у рахунку, що виставляється Замовнику. Підставою для виставлення такого рахунку є протокол узгодження вартості послуг Виконавця, який обов'язково складається протягом 10-ти днів з моменту підписання сторонами акта надання послуг.

На підтвердження фактів надання названими контрагентами послуг позивачем надано суду копії наступних документів:

- актів надання послуг від 17.10.2013 року на суму 3 000 000 грн. (з ПДВ), від 28.10.2013 року на суму 3 000 000 грн. (з ПДВ), від 31.10.2013 року на суму 3 000 000 грн. (з ПДВ), від 28.11.2013 року на суму 3 000 000 грн. (з ПДВ), від 29.11.2013 року на суму 3 000 000 грн. (з ПДВ), від 29.04.2014 року на суму 100 000 грн. (з ПДВ), від 13.05.2014 року на суму 3 000 000 грн. (з ПДВ), що були оформлені за результатами прийняття позивачем наданих ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн", ТОВ "Лідер Форм Компані", ТОВ "Трейдтім" і ПП "Фрешер" "інформаційних послуг" на підставі договорів про надання послуг (без визначення реквізитів (реєстраційний номер і дата таких договорів);

- податкових накладних від 17.01.2013 року № 7 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.), від 28.10.2013 року № 16 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.) і від 31.10.2013 року № 20 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.);

- податкових накладних від 28.11.2013 року № 1 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.) і від 29.11.2013 року № 2 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.), зі змісту яких вбачається, що вони були виписані ТОВ "Лідер Форм Компані" на підставі договору відступлення права вимоги від 14.11.2013 року № 1 (тобто, не на підставі договору про надання послуг від 11.11.2013 року № 35/95).

- податкової накладної від 29.05.2014 року № 1 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.);

- податкових накладних від 29.04.2014 року № 2 на суму 1 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 166 666,67 грн.) і від 13.05.2014 року № 2 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.);

- платіжних доручень ТОВ "ТД "ГазЕнерго" від 17.10.2013 року № 633, від 28.10.2013 року № 649, від 31.10.2013 року № 656, від 28.11.2013 року № 711 (електронні копії з відмітками про дати виконання платіжних доручень), що незавірені банківською установою та де наявні відомості про сплату позивачем вартості інформаційних послуг на користь ТОВ "Інвест-Трейд-Лайн" в сумі 12 000 000 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 "Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної", що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (чинний до 01.03.2014 року), Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Судом встановлено, що надані позивачем податкові накладні та акти не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції ( наведена наступна номенклатура послуг - "інформаційні послуги"), а відтак не дають змоги встановити види та обсяг наданих послуг, передбачених предметами спірних договорів (пошук контрагентів-покупців, укладення договорів та/або сприяння в їх укладенні, документальне супроводження договірних перемовин), оформлення результатів послуг у певній формі (звіт про надання послуг, перелік віднайдених покупців/укладених договорів від імені та за рахунок ТОВ "ТД "ГазЕнерго").

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів виконання умов спірних договорів (позивачем не надано суду, зокрема: протоколів узгодження вартостей послуг, рахунків на оплату послуг, оформлення яких визначено безпосередньо умовами договорів; розрахункових документів (платіжних доручень та ін.), банківських виписок, на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості отриманих від зазначених підприємств послуг, документації з листування (в т.ч. електронного) між сторонами з організаційних питань, що виникали в ході виконання договорів (обмін завданнями/дорученнями, обмін інформацією (інформаційні матеріали, звіти по наданим послугам) для пошуку потенційних покупців та укладення договорів по поставці електричної енергії, обмін готовою документацією, оформленою Виконавцями в процесі укладення угод по поставці електричної енергії, тощо), довіреностей, виданих Замовником своїм контрагентам для укладення договорів на поставку електричної енергії від імені та за його рахунок товариства).

Крім того, позивачем не надано суду доказів використання позивачем результатів придбаних ним інформаційних послуг в межах господарської діяльності а саме, доказів укладення договорів на поставку ТОВ "ТД "ГазЕнерго" електричної енергії з третіми особами-покупцями.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період травень 2014 року по господарських операціях з названими вище підприємствами, що вказує на обґрунтованість та правомірність прийнятого на підставі такого висновку спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано позивачу податок на додану вартість у розмірі 3 561 667 грн. із застосуванням штрафної (фінансової).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда