Постанова

від 12.03.2007 по справі 8/71-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/71-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

12.03.07                                                                                           Справа  № 8/71-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Мельник Г.І.

суддів:                                          Новосад Д.Ф.

                                                Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Державного казначейства України №13-11-01/6044 від 15.11.06р.  

на рішення господарського суду Львівської області від 7.11.2006 року

у справі      №2/993-24/167

за позовом ПП «Сейл», м. Харків

до відповідача 1: Мостиської митниці

до відповідача 2: Державного казначейства України

за участю Прокуратури Львівської області

про стягнення 129 600,00 грн.

за участю представників :

від позивача: Кубара М.М.

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Ожибко П.І.

від прокуратури: Макогон Ю.І.

В ході судового засідання представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено, заперечень щодо складу суду не поступило.

Встановив: рішенням господарського суду Львівської області (суддя Хабіб М.І.) від 7.11.2006 року у справі №2/993-24/167 задоволено позовні вимоги.

Відповідач 2 з постановленим рішенням не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 7.11.2006 року скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено відповідальність Державного казначейства за дії інших органів; Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»окремою статтею видатків не передбачено виплату матеріальної шкоди; кошти, які обліковуються на рахунках державних органів є виключно коштами державного бюдждету і належать державі в особі певних органів. Тому, погашення зобов'язань, які виникли у зв'язку із завданням державними органами шкоди, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, які обліковуються на рахунках розпорядника бюджетних коштів –заподіювача шкоди.

Позивач правом передбаченим ст. 96 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач 1 явку представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про день та час слухання справи, причин неявки не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, враховуючи те, що справа слуханням відкладалася, явка представників обов'язковою не визнавалася, колегія вирішила розглянути справу без участі представника відповідача 1.

Прокурор в поясненні доводи апеляційної скарги підтримав, крім цього, зазначив, що позивачем не доведено і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували реальність стягуваної суми збитків.

У зв'язку з неявкою сторін справа слуханням відкладалася з 5.02.07р. 12.03.07р.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 7.11.2006 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          При цьому колегія виходила з наступного:

На виконання умов контракту №5 від 21.02.2005р., укладеного між ПП «Сейл»та «Інтер Експрес Сервіс с.р.о.»(Чеська Республіка), останнім поставлено позивачеві стальні пивні  бочки  відновлені об'ємом 50 л. в кількості 3500шт та об'ємом 30 л. в кількості 1500шт.

На підставі  договору № 12/03 від 21.02.2005р. та заявки на перевезення від 21.02.2005р, перевізником вантажу виступило ТзОВ „Веста”.

03.03.2005р. інспекторами Галицької митниці Бушуновим О.П. та Ямборко В.І. на митному посту ”Шегині” складені протоколи №0355/2071/2005, №0354/20701/2005 про порушення водіями ТзОВ „Веста” Соломка Ю.С. і Кацай С.Г. митних правил, вилучено два автомобілі „Рено” з напівпричепами з вантажем 1800 стальних пивних бочок об'ємом 50 л.

Згідно із договором поставки бочок-кег №24 від 22.02.2005р., позивач зобов'язується поставити ТзОВ „Київська пивна компанія”, до 1.03.2005р. стальні пивні бочки відновлені об'ємом 50 л. в кількості 1800 штук. Ціна 1 бочки-кег 50л. –138,00 грн.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань ПП „Сейл” щодо поставки бочок у встановлений договором строк, закінченням сезону і зниження попиту на пиво, ТзОВ „Київська пивна компанія” в листі від 31.10.2005р. №97, надісланому на адресу позивача, відмовилася від прийняття бочок по ціні 138,00 грн. за 1 бочку і запропонувало прийняти бочки по ціні 30,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 бочку, у разі незгоди на такі умови, компанія просить вважати договір розірваним та відшкодувати збитки.

01.11.2005р. позивачем укладено договір поставки №15 з ДП „Українська пивна компанія”, умовами якого передбачено поставку упродовж 30 календарних днів з моменту укладення договору 1800 стальних пивних бочок об'ємом 50л. по ціні 66,00 грн. (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 118 800 грн. Платіжними дорученнями №2207, №2257, №31 та №7 підтверджено перерахування позивачеві за період з 26.01.2006р. по  10.02.2006р. суми 118 800грн.

В результаті цього, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду з вимого про відшкодування завданих збитків.

При цьому, судом встановлено, що рішеннями Мостиського районного суду від 14.04.2005р. у справах №2-126/2005 та №2-127/2005 скарги водіїв задоволено, визнано дії інспекторів щодо складання названих вище протоколів та вилучення вантажу і транспортних засобів неправомірними, а також визнано  неправомірною бездіяльність митниці щодо непроведення оформлення всіх необхідних документів для пропуску вилучених автомобілів, причепів та вантажу на митну територію України і направлення на Східну регіональну митницю для митного оформлення, зобов'язано митницю провести оформлення всіх необхідних документів для пропуску транспортних засобів і вантажу на митну територію України та направлення їх до м. Харкова на Східну регіональну митницю для проведення митного оформлення товару.

Ухвалами апеляційного суду Львівської області від 08.08.2005р. у справах №22-1811 і №22-1814, рішення Мостиського районного суду Львівської області від  14.04.2005р. залишені без змін.

Постановами Мостиського районного суду від 06.06.2005р. та ухвалами апеляційного суду Львівської області від 02.08.2005р. у справах №11А-696 2005р. та №11А-697 2005р., скарги водіїв Соломки Ю.С. і Кацай  С.Г. задоволено,  скасовано за відсутністю ознак складу злочину постанови заступника начальника Галицької митниці про порушення кримінальної справи №04-20700/2005 від 05.03.05р. та №03-20700/2005 від 05.03.2005р. по факту контрабанди товару - стальних пивних бочок об'ємом 50 літрів.

Постановами Мостиського районного суду від 20.12.2005р. закрито провадженням на підставі п. 1 ст. 247 КпАП  України  адміністративні справи, які надійшли від Мостиської митниці, відносно Соломки Ю.С. та  відносно Кацай С.Г. –за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Отже,   згідно із ст. 35 ГПК України,  рішення Мостиського районного суду та апеляційного суду Львівської області щодо неправомірності дій відповідача-1 та його посадових осіб, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, є обов'язковими для господарського суду і дані факти не потребують повторного доказування.

Вище наведені факти не оспорюються представником відповідача.

Поряд з цим господарським судом детально проаналізовано документальні докази у справі, щодо ринкової вартості бочок стальних, в результаті чого господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджено, що неодержаний прибуток становить 129 600,0 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги слід врахувати:

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави  чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю цих органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень.

Відповідно до п. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Стаття 1173 Кодексу передбачає, що шкода, завдана фізичній  або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною  Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Статтею 1174 Кодексу встановлено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні  нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

При цьому, згідно із рекомендаціями президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи” від 14.07.2005р. №04-5/218 при вирішенні спорів, пов”язаних з відшкодуванням майнової шкоди на підставі ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, господарські суди повинні враховувати, що відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади несе держава за рахунок грошових коштів, які належать їй на праві власності (статті 326-327 ЦК України).

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Зі змісту статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

При цьому господарські суди повинні враховувати, що оскільки розпорядження даним майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме зазначені фінансові органи мають бути відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту, а отже залучення органів Державного казначейства у цій категорії справ є обов'язковим.

На підставі цього, колегія погоджується з висновоком місцевого господарського суду про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Сейл»129 600,0 грн. з відкритих рахунків у Державному казначействі України.

Не беруться до уваги доводи скаржника, що в Державному бюджеті не передбачені кошти на відшкодування завданої шкоди,  оскільки суперечать Конституції України та чинному законодавству, які закріплюють право кожного на відшкодування за рахунок держави  шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

          Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.33,43,49,91,99,101,103,105 ГПК України, суд

                   ПОСТАНОВИВ:                         

          1.Рішення господарського суду Львівської області від 07.11.2006р. по справі за №2/993-24/167 залишити без змін.

          2.В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

     3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          3.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий–суддя                   Мельник Г.І.

Судді                              Новосад Д.Ф.

                                       Михалюк О.В.