Постанова

від 17.04.2014 по справі 910/24833/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа№ 910/24833/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Філімонова Г.Б. - дов. від 31.10.2013 року № 92

від відповідача: Сідєльніков А.В. - дов. від 07.02.2012 року № 1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест-Нафтогазовидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року

у справі № 910/24833/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Надра України" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест-Нафтогазовидобування" (м. Київ)

про стягнення 448 376 грн. 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Надра України" з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест-Нафтогазовидобування" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди № О-531/12 індивідуально визначеного майна: основного боргу в розмірі 401 158 грн. 33 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 3 746 грн. 31 коп., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 15 390 грн. 46 коп. штрафу в розмірі 28 081 грн. 08 коп., а всього - 448 376 грн. 18 коп.

Рішенням від 12.02.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Інвест-Нафтогазовидобування" на користь ПАТ „НАК „Надра України" заборгованість по орендній платі в розмірі 401 158 грн. 33 коп., пеню в розмірі 15 390 грн. 46 коп., штраф в розмірі 28 081 грн. 08 коп., 3% річних в розмірі 3 746 грн. 31 коп., судовий збір у розмірі 8 968 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Інвест-Нафтогазовидобування" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року по справі № 910/24833/13 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року ТОВ „Інвест-Нафтогазвидобування" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/24833/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 17.04.2014 року представником відповідача було заявлено клопотання про витребування додаткових доказів, яка після обговорення судова колегія відхилила через те, що воно не відповідає вимогам п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 38 ГПК України. В судовому засідання 17.04.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 30.11.2012 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Надра України" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвест-Нафтогазвидобування" (орендар) уклали договір оренди № О-531/12 індивідуально визначеного майна, посвідчений Синицею Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 11484.

Відповідно до п. 1.1 договору від 13.11.2012 року № О-531/12 орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме: свердловину № 3 Білозірська Білозірського родовища, яка розташована за адресою: Харківська обл., Зміївський район, на відстані 2.10 км в північно-східному напрямку від с. Мосьпаново, що знаходиться на балансі Національної акціонерної компанії „Надра України".

Згідно з п. 2.1 договору від 13.11.2012 року № О-531/12 орендар вступає у строкове користування майном з дати підписання акту приймання-передачі майна між орендодавцем та орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

А ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

В пункті 3.1 договору від 13.11.2012 року № О-531/12 сторони встановили розмір орендної плати без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2012 року) на рівні 41 767 грн. 25 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору від 13.11.2012 року № О-531/12 орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата. Нарахування орендної плати починається наступного дня після підписання стронами акту приймання-передачі майна.

Пунктом 11.1 договору від 13.11.2012 року № О-531/12 встановлено, що цей договір є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом 20 років.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 13.11.2012 року № О-531/12 позивачем було передано відповідачу майно, а саме: свердловину № 3 Білозірська Білозірського родовища, яка розташована за адресою: Харківська обл., Зміївський район, на відстані 2.10 км в північно-східному напрямку від с. Мосьпаново, що підтверджується актом прийому-передачі від 30.11.2012 року.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначає позивач, протягом строку дії договору мало місце порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати, комунальних платежів. В порушення умов договору оренди від 13.11.2012 року № О-531/12 відповідач допускав прострочення сплати вказаних платежів за травень - грудень 2013 року, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 448 376 грн. 18 коп.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що на його думку договір є неукладеним через те, що не було здійснено його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671, та який діяв до 01.01.2013 року вищевказаний правочин підлягав державній реєстрації.

Втім згідно зі ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV, в редакції Закону України від 06.09.2012 року № 5206-VI, державної реєстрації договорів оренди, крім земельних ділянок, вже не вимагалося.

Таким чином посилання відповідача на відсутність державної реєстрації як підстави вважати договір від 13.11.2012 року № О-531/12 неукладеним є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги твердження відповідача про те, що договір від 13.11.2012 року № О-531/12 є неукладеним, оскільки враховуючи правові позиції Верховного Суду України (постанова від 10.02.2009 року № 10/33/08), колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідно до положень ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (підписання акту прийому-передачі від 30.11.2012 року, тобто передача майна в орендне користування та часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором, зокрема, платіж від 16.05.2013 року на суму 50 220 грн. 79 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем жодним чином не було спростовано наявності основної заборгованості перед позивачем.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з ТОВ „Інвест-Нафтогазвидобування" на користь ПАТ „НАК „Надра України" 401 158 грн. 33 коп. заборгованості по сплаті орендних платежів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п.п. 16, 17 Статуту ПАТ „НАК „Надра України" її засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України, а єдиним акціонером - держава в особі Держгеонадр, отже відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України позивач належить до категорії суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Позивачем було заявлено до стягнення 28 081 грн. 08 коп. штрафу.

Враховуючи колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, що складає 28 081 грн. 08 коп.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В обґрунтування нарахованої пені позивач посилається на п. 9.2. договору від 30.11.2012 року № О-531/12, яким встановлено, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.5 цього договору, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати.

Позивачем було заявлено до стягнення 15 390 грн. 46 коп. пені з 21.06.2013 року по 25.01.2014 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню в розмірі 15 390 грн. 46 коп., а тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 746 грн. 31 коп. за період з 21.06.2013 року по 25.01.2014 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних в розмірі 3 746 грн. 31 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест-Нафтогазовидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року по справі № 910/24833/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року по справі № 910/24833/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/24833/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич