Ухвала

від 19.10.2015 по справі 921/1192/14-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

19.10.15 Справа № 921/1192/14-г/4

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради м.Тернопіль вих..№ 05/1/1-360вих.15 від 13.07.2015р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014р.

у справі № 921/1192/14-г/4

за позовом: Зборівського районного споживчого товариства м. Зборів Тернопільської області

до відповідача підприємства споживчої коопераціїї «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського райСТ м. Зборів Тернопільської області

про визнання права власності на будівлю магазину по вул. Головна, 3, с. Бзовиця Зборівського району, площею 197,1 кв.м.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Яворський Я.Т. - посвідчення № 011137 від 24.10.2012 р.;

Бзовицької сільської ради: Липак Г.Є. - посвідчення №1 від 16.11.2010 р.;

позивача: Помазанська С.І. - представник ( довіреність за вих. №1/127 від 23.06.2014 р.);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 р. (суддя Н.М. Бурда) позов задоволено. Визнано за Зборівським районним споживчим товариством право власності на будівлю магазину, що знаходиться зa адресою: Тернопільська область, Зборівський район, с. Бзовиця, вул. Головна, 3, площею 197,1 кв.м. Стягнуто з підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства на користь Зборівського районного споживчого товариства 1827,00 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Першим заступником прокурора Тернопільської області подано апеляційну скаргу за вих. № 05/1/1-360вих.15 від 13.07.2015 р. на зазначене рішення суду. Така скарга подана не як стороною у даній справі (позивачем) з урахуванням вимог ст. 29 ГПК України у зв'язку із відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради Зборівського району як особи, яка не брала участі у справі під час розгляду у суді першої інстанції, а господарський суд оспорюваним рішенням вирішив питання про її права та обов'язки, що наче б-то узгоджується із вимогами ст. 91 ГПК України. Така апеляційна скарга прокурором обґрунтовується тим, що у 2003 р. частину спірного приміщення на підставі договору № 23 позивачем передано в оренду Бзовицькій сільській раді для розміщення сільської ради (без визначення площі орендованих приміщень) терміном на один рік, яке рада займає по теперішній час. Бзовицька сільська рада договір оренди із Зборівським райСТ в подальшому не укладала, проте постійно несла витрати на утримання спірного приміщення, зокрема в січні 2004 р. сільською радою замовлено та оплачено виконані роботи по газифікації, проведено ремонт та встановлено нові вікна і двері. Окрім сільської ради частину приміщення займає фельдшерсько-акушерський пункт. Реалізація Зборівським райСТ повноважень власника майна щодо спірного приміщення у тому числі шляхом його відчуження може призвести до необхідності вивільнення займаних приміщень вказаними бюджетними установами, перешкоджатиме їх функціонуванню. Зазначене, на думку прокурора, безпосередньо зачіпає інтереси держави в особі територіальної громади. У зв'язку із відмовою продовжувати безпідставно укладений договір оренди приміщення та використання його як власного для розміщення органу місцевого самоврядування, Бзовицька сільська рада фактично заявила майнові претензії щодо спірного приміщення.

Крім цього, зважаючи на усну інформацію, висловлену сільським головою у попередньому судовому засіданні, попередньою ухвалою апеляційного суду у даній справі від 10.09.2015 р., було зобов'язано Бзовицьку сільську раду подати суду належним чином завірені копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного майна за №37425419 від 13.05.2015 р. та рішення Бзовицької сільської ради про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна який знаходиться вул.Головна,3 с.Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

На виконання такої ухвали, сільським головою в даному судовому засіданні подано належним чином завірену копію рішення № 199 від 08.05.2015 р. Бзовицької сільської ради шостого скликання сорок першої сесії, яким визнано безхазяйним майнову будівлю магазину в с.Бзовиця Зборівського району Тернопільської області, вул. Головна,3 (п.1) та вирішено просити реєстраційну службу Зборівського районного управління юстиції внести дані про вказаний об'єкт в реєстр безхазяйного майна, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна № 37425419 від 13.05.2015 р. згідно якого спірне приміщення з 13.05.2015 р. взято на облік як безхазяйне нерухоме мано на виконання зазначеного вище рішення сесії сільської ради та у відповідності до повноважень ради, передбачених ч.2 ст. 335 ЦК України.

У запереченнях на апеляційну скаргу Зборівське райСТ загалом послалося на обставини відсутності фактів вирішення оскаржуваним рішенням прав та обов'язків Бзовицької сільської ради Зборівського району як особи, яка не брала участі у справі під час розгляду у суді першої інстанції, що у відповідності до ст. 91 ГПК України включає можливість розгляду такої апеляційної скарги прокурора по суті спору.

Присутні в судовому засіданні прокурор та Бзовицький сільський голова просили апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення господарського суду скасувати і відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарги, вислухавши представника скаржника та прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає припиненню, оскільки скаржником не доведено тих обставин, що оскаржуване рішення суду вплинуло на права та обов'язки саме Бзовицької сільської ради.

Зокрема, перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції відбувається на підставі обставин, юридичних фактів та чинного законодавства, яке діяло на дату прийняття такого рішення, а також в межах позовних вимог та правових підстав, визначених самим позивачем.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Згідно ст.ст. 1, 91 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

В даному разі необхідно розрізняти захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що визначено у ст. 1 ГПК України і дає право на звернення до суду (подання позовної заяви) і факт вирішення судом питання про права та обов'язки особи, яка не була учасником розгляду справи (ст.91 ГПК України), що дає право на подання апеляційної скарги.

Таким чином, подаючи апеляційну скаргу в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, прокурор повинен обґрунтувати, яке ж конкретно судом вирішено питання про права та обов'язки ради.

Як зазначалося вище, прокурор такі вимоги обґрунтував тим, що у 2003 р. частину спірного приміщення на підставі договору оренди позивачем передано Бзовицькій сільській раді для розміщення сільської ради (без визначення площі орендованих приміщень) терміном на один рік, яке рада займає по теперішній час без його пролонгації (продовження) та постійно несе витрати на його утримання, хоча примірника договору чи його належним чином засвідченої копії до апеляційної скарги, не додав.

Таким чином, прокурор сам у своїй скарзі визнає безпідставне використання радою спірного приміщення на підставі уже нечинного договору оренди, що прямо суперечить ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України в частині обов'язку негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Інший ж висновок прокурора про те, що сільська рада заявила майнові претензії до позивача щодо спірного приміщення будь-якими іншими обставинами та доказами не підтверджено, тому є надуманим.

Крім цього, судовою колегією на час прийняття даної ухвали не враховуються обставини державної реєстрації безхазяйного майна на підставі рішення цієї ж сільської ради, оскільки воно прийняте та реалізоване (виконане) після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення і не могли бути предметом дослідження, оскільки не існували.

У відповідності до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами та доповненнями, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що прокурором всупереч вимог ст.ст. 33 та 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами факт вирішення судом питання про права та обов'язки особи, яка не була учасником розгляду справи в особі якої подано апеляційну скаргу, що у відповідності до ст. 91 ГПК України унеможливлює подання як нею, так і в її інтересах, апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Припинити провадження у справі № 921/1192/14-г/4 по апеляційній скарзі першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради, м.Тернопіль.

2. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.