Постанова

від 13.06.2016 по справі 921/1192/14-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа №921/1192/14-г/4

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від прокуратури - Мельничук Ю.І.

від позивача - Помазанська С.І.

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - Стахів О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Тернопільської області, подану в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради, вих.№05/1/1-360вих.15 від 13.07.2015 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 року (підписане 22.12.2014 року), суддя Бурда Н.М.

у справі №921/1192/14-г/4

за позовом Зборівського районного споживчого товариства, м. Зборів Тернопільської області

до відповідача-1 Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства, м. Зборів Тернопільської області

до відповідача-2 Бзовицької сільської ради, с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області

про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району

в с т а н о в и в :

Зборівське районне споживче товариство звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 року по справі №921/1192/14-г/4 позов задоволено. Суд визнав за Зборівським районним споживчим товариством право власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району. Поряд з тим, суд присудив до стягнення з Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства на користь Зборівського районного споживчого товариства 1827 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що Зборівське районне споживче товариство, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, набуло право власності на спірну будівлю на підставах, що не заборонені законом, а саме - шляхом придбання у колгоспу «Комунар» незавершеної будівництвом будівлі магазину, яка в подальшому Зборівським райСТ добудована та облаштована під магазин непродовольчих та продовольчих товарів для забезпечення пайовиків товарами народного споживання, в підтвердження чого позивачем подано: протокол зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990 року; постанову правління Зборівського районного споживчого товариства №07 від 21.03.1990 року; розпорядження правління Тернопільської облспоживспілки №830 від 05.12.1990 року «Про затвердження актів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», яким затверджено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину «Промтовари» с. Комунарка Зборівського району; довідку Зборівського районного споживчого товариства №63 від 21.10.2014 року про те, що останнє з 1990 року обліковує на балансі будівлю магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району. У рішенні суд зазначив, що між сторонами існує спір з приводу відсутності у позивача правовстановлюючих документів на придбане ним майно, необхідних для здійснення його права розпорядження цим майном, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про визнання права власності на спірне майно за позивачем на підставі ст.392 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Перший заступник прокурора Тернопільської області подав в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 року по справі №921/1192/14-г/4 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, скаржник зазначає, що висновок суду про визнання права власності на спірне майно за позивачем є помилковим, оскільки, судом безпідставно взято до уваги доводи позивача про те, що Зборівське райСТ купило чи в інший спосіб придбало у колгоспу «Комунар» незавершену будівництвом будівлю магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця, оскільки докази в підтвердження наведеного відсутні, а перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. При цьому, скаржник зауважує, що сторони (Зборівське районне споживче товариство та Підприємство споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства) перебували у зобов'язальних відносинах (договір оренди спірного майна), що виключає можливість визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не доведено, а судом не досліджено факту втрати позивачем правовстановлюючих документів, а також факту не визнання з боку відповідача права власності позивача. Поряд з тим, скаржник зазначав про пропуск позивачем позовної давності щодо даної позовної вимоги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року (головуючий суддя Матущак О.І., судді: Дубник О.П., Скрипчук О.С.) провадження у справі №921/1192/14-г/4 по апеляційній скарзі Першого заступника прокурора Тернопільської області, поданої в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради - припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Зазначена ухвала мотивована тим, що прокурором, всупереч вимог ст.ст.33 та 34 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами факт вирішення судом питання про права та обов'язки особи, яка не була учасником розгляду справи (Бзовицької сільської ради), в особі якої подано апеляційну скаргу, що у відповідності до ст.91 ГПК України унеможливлює подання як нею, так і в її інтересах, апеляційної скарги на рішення суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року у справі №921/1192/14-г/4 ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року скасовано, а справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції. У постанові суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно припинив провадження з тих мотивів, що оскаржуване рішення не стосується прав сільської ради, оскільки, ряд судових справ (зокрема: №6/68/5022-886/2012, №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), №921/647/14-г/6) свідчать, що позивач неодноразово намагався вирішити юридичну долю спірного майна, при цьому, у наведених справах Бзовицька сільська рада була визначена відповідачем. Поряд з цим, суд касаційної інстанції вказав, що оскаржуючи судове рішення у даній справі ця ж сільська рада займає активну позицію на предмет спору, що, враховуючи наведені судові акти, свідчить про те, що вона оспорює права позивача, а предмет спору у справі №921/647/14-г/6 Господарського суду Тернопільської області також вказує на те, що саме рада має матеріально-правовий інтерес у результаті вирішення долі спірного нерухомого майна, оскільки ініціювала рішення про статус спірного майна як безхазяйного. Відтак, касаційна інстанція прийшла до висновку, що не врахувавши всі обставини, які свідчать про оспорювання радою права власності позивача на спірне майно в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про те, що прийняте судове рішення у справі не стосується прав та законних інтересів Бзовицької сільської ради, яку слід залучити до участі у справі з визначенням її процесуального статусу як відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок, що містяться у постанові ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №921/1192/14-г/4, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.) Бзовицьку сільську раду залучено до участі у даній справі в якості відповідача.

Прокурор та представник Бзовицької сільської ради в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 року по справі №921/1192/14-г/4 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Поряд з тим, у письмових запереченнях по справі (вих.№195 від 27.05.2016 року) сільський голова просить скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, посилаючись на існування рішення Господарського суду Тернопільської області по справі №6/68/5022-886/2012, предметом спору в якій було визнання за Зборівським райСТ права власності на спірне майно на підставі ст.392 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№2/49 від 13.05.2016 року) та додаткових поясненнях (вих.№2/89 від 10.06.2016 року). Зокрема, зазначав, що обставини, встановлені судом у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), свідчать про наявність у позивача суб'єктивного права власника спірного майна, оскільки останній є добросовісним володільцем, а майно йому передано на підставі волевиявлення попереднього власника. Крім того, вказував про втрату позивачем правовстановлюючих документів на спірне майно, що пов'язана з процесом банкрутства товариства позивача. Посилаючись на матеріали справи, представник позивача зазначав, що Зборівське районне споживче товариство є належним власником будівлі магазину по вул. Головна, 3 у с. Бзовиця Зборівського району, а у Бзовицької сільської ради відсутній матеріально-правовий інтерес на спірне майно. При цьому, вказує, що заявлення позову на підставі ст.392 ЦК України у даній справі не пов'язане з предметом позову у справі №6/68/5022-886/2012.

Представник відповідача-1 (Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства) в судове засідання не з'явився. 13.06.2016 року від відповідача-1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вих.№38 від 09.06.2016 року), в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а справу слухати без участі його представника.

Оскільки, явка представника відповідача-1 не визнавалась обов'язковою, враховуючи клопотання останнього, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається та судом апеляційної інстанції встановлено, що протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990 року затверджено акт передачі Зборівському райСТ нежитлової будівлі колгоспу «Комунар» в с. Бзовиця Зборівського району, зобов'язано голову правління облаштувати будівлю магазину та поставити будівлю на баланс райСТ в складі основних засобів.

Постановою правління Зборівського РСТ №07 від 21.03.1990 року взято на баланс будівлю в с. Бзовиця, передану по акту приймання-передачі колгоспом «Комунар».

Розпорядженням правління Тернопільської облспоживспілки №830 від 05.12.1990 року «Про затвердження актів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затверджено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину «Промтовари» с. Комунарка Зборівського району.

Згідно довідки Зборівського районного споживчого товариства №63 від 21.10.2014 року позивач з 1990 року обліковує на балансі будівлю магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, початкова вартість 68110,00 грн., знос 33207,00 грн., залишкова вартість складає 34903,00 грн.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року у справі №18/63/5022-1511/2011 позов Зборівського районного споживчого товариства до відповідача - Бзовицької сільської ради задоволено: суд визнав недійсними: розпорядження Бзовицького сільського голови №42 від 22.12.2003 року «Питання безхозного майна» (яким визнано безхозним спірне приміщення магазину), рішення Бзовицької сільської ради №58 від 18.03.2004 року в частині затвердження розпорядження №42 від 22.12.2003 року, рішення №70 від 18.08.2008 року про визнання права комунальної власності на будівлю магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця за Бзовицькою сільською радою.

Вказане рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувалися.

Поряд з тим, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року у справі №13/25/5022-1120/2011 задоволено позов Зборівського районного споживчого товариства до відповідача - Бзовицької сільської ради: визнано за Зборівським районним споживчим товариством в порядку набувальної давності право власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв. м. за адресою: вул. Головна, 3, с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року скасовано, а справу №13/25/5022-1120/2011 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Тернопільської області по справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року у задоволенні позову Зборівського районного споживчого товариства - відмовлено. В касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не оскаржувалися.

В подальшому Зборівське районне споживче товариство звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Бзовицької сільської ради; за участю третіх осіб: Зборівського районного БТІ та Управління Держкомзему у Зборівському районі про визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв. м. за адресою: вул. Головна, 3, с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області, на підставі ст.392 ЦК України (справа №6/68/5022-886/2012).

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2013 року по справі №6/68/5022-886/2012 у задоволенні позову Зборівського районного споживчого товариства - відмовлено.

Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2013 року.

Крім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року у справі №921/647/14-г/6 задоволено позов Зборівського районного споживчого товариства до відповідача - Бзовицької сільської ради: суд визнав недійсним рішення Бзовицької сільської ради №132 від 20 червня 2013 року «Питання безхазяйного майна», яким нежитлову будівлю по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області визнано безхазяйним майном. Зазначені рішення та постанова залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015 року, однак, вказана постанова прийнята судом касаційної інстанції вже після прийняття Господарським судом Тернопільської області оскаржуваного рішення (16.12.2014 року), відтак, до уваги судом не береться.

Також, судом встановлено, що 27.08.2014 року між Зборівським районним споживчим товариством (в тексті договору - орендодавець) та Підприємством споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди майна №235, відповідно до умов якого, а саме: п.п.1.1, 1.2 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення магазину загальною площею 105,8 кв. м за адресою: вул. Головна, 3, с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області для здійснення торгової діяльності.

У п.1.5 Договору зазначено, що об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності.

Листом (вих.№2 від 02.09.2014 року) орендар просив орендодавця направити акт приймання-передачі будівлі в оренду та завірену копію свідоцтва про право власності на будівлю магазину, з метою подання документів на оформлення ліцензії на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в орендованому приміщенні.

Листом (вих.№3 від 30.09.2014 року) орендар повідомив орендодавця, що надані на його вимогу документи є недостатніми для підтвердження права власності на будівлю магазину по вул. Головна в с. Бзовиця та не можуть бути підставою для одержання ліцензії, у зв'язку з чим орендар відмовився від договору оренди підписаного 27.08.2014 року та повернув акти приймання передачі орендодавцю не підписаними.

В жовтні 2014 року Зборівське районне споживче товариство звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства про визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв. м. за адресою: вул. Головна, 3, с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області, на підставі ст.392 ЦК України. При цьому, позивач посилається на невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно та втрату останнім правовстановлюючих документів під час банкрутства Зборівського районного споживчого товариства з 1997 по 2004 роки.

Рішенням Господарського суду Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 року по справі №921/1192/14-г/4 позов задоволено. Суд визнав за Зборівським районним споживчим товариством право власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району.

Однак, колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом при розгляді даного спору, зокрема, норм процесуального права.

Як зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року у справі №921/1192/14-г/4 скасовано ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року, а справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції. У постанові суд касаційної інстанції зазначив, що не врахувавши всі обставини, які свідчать про оспорювання сільською радою права власності позивача на спірне майно в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про те, що прийняте судове рішення у справі не стосується прав та законних інтересів Бзовицької сільської ради, яку слід залучити до участі у справі з визначенням її процесуального статусу як відповідача.

Суд першої інстанції, не з'ясувавши всіх обставин справи, зокрема наявності спору між позивачем та Бзовицькою сільською радою щодо спірного майна - будівлі магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, що підтверджується рядом процесуальних документів у різних справах, всупереч положенням ГПК України, не залучило Бзовицьку сільську раду в якості співвідповідача у даному спорі.

Відповідно до ч.1 ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Поряд з тим, згідно з ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Слід зазначити, що незалучення до справи Бзовицької сільської ради в якості відповідача призвело до неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення даної справи, оскільки між сторонами (Зборівським районним споживчим товариством та Бзовицькою сільською радою) протягом багатьох років існує спір щодо будівлі магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, який підтверджується різними позовами до судів як з ініціативи споживчого товариства, так і з боку сільської ради.

Частиною 1 ст.101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Під час перегляду справи №921/1192/14-г/4, розглядаючи апеляційну скаргу, після виконання вказівок Вищого господарського суду України щодо залучення Бзовицької сільської ради до участі у справі в якості відповідача, колегія суддів встановила, що провадження у справі щодо вимоги позивача до Бзовицької сільської ради про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Так, між Зборівським районним споживчим товариством та Бзовицькою сільською радою господарським судом вже розглядався спір про визнання за споживчим товариством права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, на підставі ст.392 ЦК України (справа Господарського суду Тернопільської області №6/68/5022-886/2012). Звертаючись з таким позовом позивач посилався на втрату документів, що підтверджують його право власності, під час банкрутства Зборівського районного споживчого товариства та невизнання Бзовицькою сільською радою права власності позивача на спірне майно (що зокрема проявилось прийняттям сільською радою рішення №99 від 12.07.2009 року про відмову споживчому товариству у визнанні права власності на таке майно).

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2013 року по справі №6/68/5022-886/2012 у задоволенні позову Зборівського районного споживчого товариства до відповідача: Бзовицької сільської ради - відмовлено. Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2013 року.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що позивачем не підтверджено втрату документа, який засвідчує його право власності на вказаний у позові об'єкт, як і не подано належних і допустимих доказів про його видачу останньому, а посилання позивача на знаходження спірного майна на його балансі, суди відхилили, зазначивши, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату; баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, а отже, знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Поряд з тим, суди вказали на те, що у вимогах позивача йдеться про визнання за ним права власності на усю будівлю загальною площею 197,1 м кв., однак, протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990 року та постановою правління Зборівського РайСТ №7 від 21.03.1990 року, Зборівському райСТ передано приміщення магазину, площу якого визначено не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Беручи до уваги вказані вище судові рішення, прийняті за результатами розгляду справи №6/68/5022-886/2012, колегія суддів дійшла висновку про необхідність припинення провадження у справі №921/1192/14-г/4, на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, в частині позову Зборівського районного споживчого товариства до відповідача-2 - Бзовицької сільської ради про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, в порядку ст.392 ЦК України.

Одночасно колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову Зборівського районного споживчого товариства до Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, в порядку ст.392 ЦК України, зважаючи на наступне:

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання права (п.1).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК України у двох випадках: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Часто позови про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК подаються, коли особа не є власником, але бажає ним стати, наприклад на безхазяйну річ, на об'єкт самочинного будівництва, за набувальною давністю, в порядку спадкування. Також має місце пред'явлення позовів про визнання права власності на новостворене чи реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно. Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Наведені вище правові позиції викладено Верховним судом України у «Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ».

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадились (з видачею свідоцтва про право власності) органами місцевого самоврядування за наявності передбачених названим положенням документів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників сторін, позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у нього права власності. З ряду судових рішень, прийнятих за результатами розгляду позовів Зборівського районного споживчого товариства, вбачається, що останнє протягом тривалого часу намагається набути право власності на спірну будівлю магазину, шляхом пред'явлення відповідних позовів.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з даним позовом до суду Зборівське райСТ не надало доказів того, що власником будівлі магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, є саме позивач. Так само як і не довело існування документа, що посвідчувало його право власності та видачу такого документу раніше, а також його втрату станом на момент звернення до суду з даним позовом.

Посилання позивача на довідку Архівного відділу Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області (вих.№220 від 20.10.2014 року) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки така довідка лише інформує про те, що на зберігання в архів не поступали документи колгоспу «Комунар» за 1990-1991 роки, однак, не підтверджує втрату позивачем правовстановлюючих документів на спірне майно.

Окрім втрати документа, який засвідчує право власності, як на підставу даного позову, Зборівське райСТ посилається також і на те, що право власності позивача не визнається з боку відповідача-1 - Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства, зважаючи на відмову останнього від договору оренди спірного майна з підстав ненадання орендодавцем - Зборівським райСТ свідоцтва про право власності на спірне майно, що є предметом договору оренди.

Слід зазначити, що за предметом договору оренди №235 від 27.08.2014 року є приміщення магазину загальною площею 105,8 кв. м за адресою: вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, однак, у позовній заяві позивач просить визнати за ним право власності на усю будівлю магазину (загальною площею 197,1 кв. м). Одночасно, Підприємство споживчої кооперації «Теко» лише відмовилось від договору оренди у зв'язку з ненаданням з боку Зборівського райСТ документів, що підтверджує його право власності на майно, що передавалось у оренду, однак, наведене не свідчить про невизнання Підприємством споживчої кооперації «Теко» права власності чи про наявність у останнього до майна власного інтересу. Крім того, як вбачається з матеріалів справи сторони підписали договір №235 від 27.08.2014 року з метою оренди частини спірного майна, тобто, між ними виникли зобов'язальні відносини щодо оренди майна, що виключає можливість заявлення позову про визнання права власності саме до орендаря.

З наведеного вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом не про визнання його права власності на спірне майно, а з метою набуття такого права шляхом прийняття позитивного рішення судом.

Не може також свідчити про наявність у позивача права власності на спірне майно і довідка (вих.№63 від 21.10.2014 року), видана самим позивачем про те, що станом на 01 жовтня 2014 року нежитлова будівля магазину в с. Бзовиця по вул. Головна, 3 з 1990 року обліковується на балансі Зборівського районного споживчого товариства, оскільки, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. А отже, знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

Колегія суддів також звертає увагу, що протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990 року та постановою правління Зборівського РайСТ №07 від 21.03.1990 року, на які позивач посилається, як на докази у даній справі, Зборівському райСТ передано приміщення магазину, площу якого визначено не було, а у позовній заяві останній просить визнати за ним право власності на усю будівлю загальною площею 197,1 м кв., в якій окрім магазину знаходиться фельдшерський пункт, що не заперечувалось сторонами.

Безпідставними є посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на встановлення факту наявності у нього права власності на спірне майно судовим рішенням у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011), оскільки в судових актах лише вказано про наявність у Зборівського райСТ певного титулу щодо спірного майна, що в силу ст.344 ЦК України, виключає можливість визнання права власності за набувальною давністю. В рішеннях суду у справі №4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011) відсутній висновок про те, що позивач є власником приміщення по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця, а лише наголошено на його праві пред'явлення позову про це на загальних підставах.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, порушивши норми як процесуального, так і матеріального права, дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання за Зборівським районним споживчим товариством право власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району.

Статтею 103 ГПК України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення повністю або частково і, зокрема: прийняти нове рішення, припинити провадження у справі (п.п.2, 3).

З огляду на наведене, рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 року по справі №921/1192/14-г/4 слід скасувати повністю та на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України припинити провадження у справі щодо відповідача-2 (Бзовицької сільської ради), а в частині позову Зборівського районного споживчого товариства до Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, слід прийняти нове рішення про відмову в позові. При цьому, апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Тернопільської області, подану в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради слід задоволити повністю.

Враховуючи скасування рішення суду першої інстанції, з позивача в доход Державного бюджету України слід стягнути 2009,70 грн. - судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. Судовий збір в розмірі 1827 грн. за подання позову слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.49, п.2 ч.1 ст.80, ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Тернопільської області, подану в інтересах держави в особі Бзовицької сільської ради задоволити повністю.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 року по справі №921/1192/14-г/4 скасувати повністю.

Провадження у справі №921/1192/14-г/4 за позовом Зборівського районного споживчого товариства до Бзовицької сільської ради про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району - припинити.

В частині позову Зборівського районного споживчого товариства до Підприємства споживчої кооперації «Теко» коопмаркет «Зборів» Зборівського районного споживчого товариства про визнання права власності на будівлю магазину площею 197,1 кв. м. по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Зборівського районного споживчого товариства (47201, Тернопільська область, м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 2, код ЄДРПОУ 01767270) в доход Державного бюджету України 2009,70 грн. - судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Матеріали справи №921/1192/14-г/4 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повну постанову складено 14.06.2016 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.