Рішення

від 01.07.2009 по справі 6/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/434 01.07.09

За позовом Г енеральної прокуратури Укра їни в інтересах держави в осо бі Кабінету Міністрі в України

До відповідача Приватного підприємств а «Фінансово-виробнича фірма «Промконтракт»

Третя особа н а стороні позивача, яка не зая вляє самостійних вимог на пр едмет спору, Фонд державного майна України

Третя особа н а стороні позивача, яка не зая вляє самостійних вимог на пр едмет спору, Міністерство пр омислової політики України

Третя особа н а стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог н а предмет спору, Київська міс ька рада Товариства винахідн иків і раціоналізаторів Укра їни

Про виз нання права власності та вит ребування майна

Третя особа яка заявл яє самостійні вимоги на пред мет спору,

Мініст ерство промислової політики України

До відповідача При ватного підприємства «Фін ансово-виробнича фірма «Пром контракт»

Про виз нання права власності та вит ребування майна

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасникі в процесу:

Від прокуратури Ходаківський (за пос в.)

Від позивача Опанасенко (за дов. )

Від відповідача Стороняк В.Я.(за до в.)

Від третьої особи

на стороні позивача Сідненко О.Л. (за дов .)

Від третьої особи на

стороні відповідача Хаперський А.С. (за дов.)

Від третьої особи з

самостійними вимогами Санжак Л.В. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду мі ста Києва звернувся з позово м заступник Генерального про курора України в інтересах д ержави в особі Кабінету Мін істрів України до приватно го підприємства «Фінансово-в иробнича фірма «Промконтрак т»(далі - ПП «Промконтракт») про:

визнання права власності н а нежилу будівлю що знаходит ься за адресою: м. Київ, провул ок Західний, 3-ц, за державою в о собі Кабінету Міністрів України;

витребування у ПП «Промкон тракт»вищевказаної будівлі .

15.10.2008 р. Господарським судом м іста Києва порушено провадже ння у справі № 6/434 та залучено о дночасно до участі в останні й третіх осіб на стороні пози вача, які не заявляють самост ійних вимог на предмет спору , Міністерство промислової п олітики України та Фонд держ авного майна України (далі - ФДМ України), а також третю осо бу на стороні відповідача, як а не заявляє самостійних вим ог на предмет спору, Київську міську раду Товариства вина хідників і раціоналізаторів України (далі - КМР ТВР Україн и).

Позовні вимоги мотивовані тим, що будівля є державною вл асністю та незаконно вибула з володіння держави. Зокрема , майно вибуло з володіння дер жави внаслідок передачі його Держоборонпроммаш України т а ФДМ України до КМР ТВР Украї ни на підставі спільного нак азу № 76 від 02.12.1991 р. За твердження м заступника Генерального пр окурора України, неправомірн ість даної передачі полягає в невідповідності наказу № 76 в ід 02.12.1991 р. чинному на той час зак онодавству, а саме: Закону Укр аїни «Про підприємства та ор ганізації союзного підпоряд кування, розташовані на тери торії України», на підставі я кого держава Україна набула право власності на спірне ма йно, а також мораторію на змін и форми власності і власника , введеному постоновою Верхо вної Ради Української РС Р від 29.11.1990 р. № 506-ХІІ.

21.04.1994 р. спільним наказом ФДМ У країни та Міністерства машин обудування, військово-промис лового комплексу і конверсії України № 199/593 наказ № 76 в ід 02.12.1991 р. було скасовано, що, на думку заступника Генерально го прокурора України, свідчи ть про те, що він не породжує п равовідносин з моменту його видачі. Незважаючи на це, КМР Т ВР України та ПП «Промконтра кт»24.04.1998 р. було укладено догові р купівлі-продажу, за яким пок упцем будівлі, що знаходитьс я за адресою: м. Київ, провулок Західний, 3-ц, є ПП «Промконтра кт». Як стверджує заступник Г енерального прокурора Украї ни, дана угода є нікчемною, оск ільки право продажу належить тільки власнику, а КМР ТВР Укр аїни не набула права власнос ті, і право на витребування ма йна ґрунтується на приписах ст. 145 ЦК УРСР, чинної до 01.01.2004 р., та ст. 338 ЦК України, чинної на дан ий час.

Обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах Кабінет у Міністрів України, заст упник Генерального прокурор а України посилається на те, щ о на Кабінет Міністрів Ук раїни Законом України «Про у правління об' єктами держав ної власності»та Законом Укр аїни «Про Кабінет Міністрі в України»покладено здійс нення загального управлінн я об' єктами державної власн ості.

Кабінет Міністрів Укра їни та ФДМ України позов заст упника Генерального прокуро ра України підтримали з тих ж е підстав.

Відповідач позов відхилив повністю, виклавши свої запе речення у поданому суду відз иві. На думку відповідача, нак аз № 76 від 02.12.1991 р. прийнято у відп овідності до діючого на час й ого прийняття законодавства та у межах повноважень. Морат орій, введений постановою Ве рховної Ради Українсько ї РСР від 29.11.1990 р. № 506-ХІІ, передбач ав заборону зміни форми влас ності і власника за ініціати вою та участю органів держав ної влади та управління. У той же час, зміна форми власності мала місце не з ініціативи ор ганів державної влади і упра вління, а з ініціативи громад ської організації, у зв' язк у з чим, як вважає відповідач, застосування постанови Верх овної Ради Української Р СР від 29.11.1990 р. № 506-ХІІ є неправомі рним.

Спільний наказ ФДМ України та Міністерства машинобудув ання, військово-промислового комплексу і конверсії Украї ни № 199/593, яким скасовано наказ № 76 від 02.12.1991 р., за твердження м відповідача, прийнято з пер евищенням повноважень, оскіл ьки спірний будинок знаходив ся у колективній власності.

Також, враховуючи те, що виб уття майна відбулось з волі Ф ДМ України та Мінпромполітик и, відповідач вважає себе доб росовісним набувачем. Недійс ність договору була неоднора зово предметом розгляду у су дах протягом 2001-2008 років, у тому числі за позовами Мінпромпол ітики України та Генеральної прокуратури України, і у задо волені цих позовних вимог су дом було відмовлено.

Крім того, ПП «Промконтракт »подало заяву про застосуван ня позовної давності до вимо г, заявлених заступником Ген ерального прокурора України .

Київська міська рада Товар иства винахідників і раціона лізаторів України відхилила позовні вимоги з аналогічни х відповідачу підстав.

До прийняття рішення по спр аві Міністерство промислово ї політики України (далі - Мі нпромполітики) заявило самос тійні вимоги на предмет позо ву, подавши до ПП «Промконтра кт»позов про:

визнання права власності н а нежилу будівлю що знаходит ься за адресою: м. Київ, провул ок Західний, 3-ц, за державою в о собі Мінпромполітики;

витребування у ПП «Промкон тракт»вищевказаної будівлі та повернення її Мінпромпол ітики.

05.02.2009 р. суд допустив до участі у справі Міністерство проми слової політики України як т ретю особу, яка заявляє самос тійні вимоги на предмет спор у, та прийняв до розгляду йог о позовну заяву.

Підстави позову Мінпромпо літики є тими ж самими, на яких ґрунтуються вимоги заступни ка Генерального прокурора Ук раїни в інтересах Кабінету Міністрів України. У той же час, Мінпромполітики вважає , що воно є органом, уповноваже ним управляти майном, як прав онаступник Державного коміт ету України по оборонній про мисловості і машинобудуванн ю.

Під час розгляду справи, з м етою з' ясування підстав реє страції права власності на с пірну будівлю за КМР ТВР Укра їни судом було зроблено відп овідний запит до комунальног о підприємства «Київське міс ьке бюро технічної інвентари зації та реєстрації права вл асності на об' єкти нерухомо го майна».

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовно ї заяви, заслухавши поясненн я представників учасників пр оцесу, всебічно і повно з' яс увавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають зн ачення для вирішення спору, с уд встановив:

10.09.1991 р. Верховною Радо ю України було прийнято За кон України «Про підприємств а, установи та організації со юзного підпорядкування, розт ашовані на території України »№ 1540-ХІІ, яким встановлено, що майно та фінансові ресурси п ідприємств, установ, організ ацій та інших об' єктів союз ного підпорядкування, розташ ованих на території України, є державною власністю Украї ни.

Цим же Законом на Кабі нет Міністрів України по кладено обов' язок забезпеч ити, в основному до 1 жовтня 1991 р оку, перехід зазначених підп риємств, установ та організа цій у відання органів держав ного управління. Повністю за кінчити цю роботу до 1 грудня 1 991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного м айна.

На виконання Закону У країни «Про підприємства, ус танови та організації союзно го підпорядкування, розташов ані на території України»24.09.199 1 р. Кабінет Міністрів Укр аїни прийняв постанову № 227 «П ро заходи щодо виконання Зак ону України «Про підприємств а, установи та організації со юзного підпорядкування, розт ашовані на території України »».

Вказаною постановою Кабі нет Міністрів України зо бов' язав міністерства і від омства здійснити, в основном у, до 1 жовтня 1991 р. прийняття у св оє відання підприємств, уста нов та організацій згідно з д одатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 р..

Відповідно до додатку у від ання Державного комітету Укр аїни по оборонній промислово сті і машинобудуванню (Держо боронпроммаш України) перейш ли підприємства Мінелектрот ехприладу СРСР, що розташова ні на території України.

До складу Мінелектротехпр иладу СРСР входила Київська філія Московського інститут у підвищення кваліфікації ке рівних працівників та спеціа лістів Мінелектротехприлад у СРСР, майно якої, відповідно до Закону України «Про підпр иємства, установи та організ ації союзного підпорядкуван ня, розташовані на території України», стало державною вл асністю України.

Правовий режим права держа вної власності в 1991 році був вр егульований рядом законодав чих актів, зокрема: Цивільним кодексом УРСР від 18.07.1963 р., Закон ом УРСР «Про власність»від 07.0 2.1991 р. № 697-ХІІ.

Статтею 89 ЦК УРСР було встан овлено, що держава є єдиним вл асником всього державного ма йна.

Управління державним майн ом, в силу ст. 33 Закону України « Про власність», від імені нар оду (населення адміністратив но-територіальної одиниці) з дійснює відповідно Верховна Рада Української РСР і мі сцеві Ради народних депу татів Української РСР, а тако ж уповноважені ними державні органи.

Державні органи, уповноваж ені управляти державним майн ом, вирішують питання створе ння підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорган ізації і ліквідації, здійсню ють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного май на та інші правомочності від повідно до законодавчих акті в Української РСР (ч. 2 ст. 33 Зако ну України «Про власність»).

Частиною 1 статті 91 Цивільно го кодексу УРСР було передба чено, що порядок передачі буд івель, споруд, устаткування т а іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгос пам, іншим кооперативним та і ншим громадським організаці ям, визначається законодавст вом Союзу РСР і Української Р СР.

Будівлі і споруди передают ься від однієї державної орг анізації іншій безоплатно (ч . 2 ст. 91 ЦК УРСР).

Постановою Верховної Рад и Української РСР від 29.11.1990 р. № 506-ХІІ «Про захист суверенни х прав власності Української РСР», яка втратила чинність н а підставі Постанови Верховн ої Ради України від 04.03.1992 р. № 2164-ХІІ, був встановлений морат орій на території республіки на будь-які зміни форм власно сті і власника державного ма йна, ініціаторами та учасник ами яких є органи державної в лади і управління.

07.07.1992 р. Верховною Радою Ук раїни в порядку тлумачення П останови Верховної Ради Української РСР від 29 листопа да 1990 року «Про захист суверен них прав власності Українськ ої РСР»встановлено, що дія мо раторію на зміну форм власно сті на державне майно поширю ється лише на ті випадки, коли були наявними обидві умови: і ніціатива і участь органів д ержавного управління. Дія мо раторію не поширюється на до говори оренди державного май на, викуп державного майна пр и оренді з викупом, викупу гро мадянами квартир державного житлового фонду, інші догово ри, укладені з ініціативи гро мадян, колективів, недержавн их юридичних осіб, якщо зазна чені договори укладені відпо відно до чинного на момент ук ладення договору законодавс тва (Постанова Верховної Ра ди України від 07.07.1992 р. № 2553-ХІІ).

У даному випадку вищенавед ені договори є договорами, в я ких суб' єктивне право на ін іціативу на зміну форми влас ності кореспондується з вста новленим законодавством об' єктивним обов' язком держав и здійснити вказану зміну вл асності (Закон України «Про п риватизацію державного житл ового фонду», Закон України « Про оренду майна державних п ідприємств та організацій», тощо). Саме на дану ініціатив у, в силу якої виникає обов' я зок у держави відчужити майн о, в розумінні Постанови Верх овної Ради Української Р СР від 29.11.1990 р. № 506-ХІІ «Про захист суверенних прав власності У країнської РСР»не поширював ся мораторій.

Законодавство України не п ередбачало у 1991 році можливіс ть безоплатної передачі держ авного майна з державної вла сності у іншу власність, тобт о безоплатну зміну форму вла сності. Можливість зміни фор ми державної власності могла мати місце виключно у випадк ах, передбачених законом.

Всупереч цьому, 02.12.1991 р. Держав ним комітетом України по обо ронній промисловості і машин обудуванню та Фондом державн ого майна України було видан о наказ № 76 «Про передачу Київ ської філії МІПК до складу Ки ївської міської ради ТВР Укр аїни». Даним наказом було вир ішено передати Київську філі ю МІПК з її матеріальною базо ю і фінансовими коштами, за ви ключенням будинку по вул. Кот ельнікова, 4, до складу Київськ ої міської ради ТВР України, в ивівши її з підпорядкування Держоборонпроммашу України .

Повноваження Фонду держав ного майна України, які пов' язані з переходом у юрисдикц ію Української РСР державних підприємств і організацій с оюзного підпорядкування, роз ташованих на території респу бліки, були визначені постан овою Кабінету Міністрів України від 03.07.1991 № 66 «Про затве рдження Положення про порядо к переходу в юрисдикцію Укра їнської РСР державних підпри ємств і організацій союзного підпорядкування, розташован их на території республіки», якою не було передбачено пра во Фонду на відчуження майна .

У складі майна, що передавал ось, за актом від 25.10.1993 р., було пе редано будівлю за адресою: м. К иїв, провулок Західний № 3 «ц».

На підставі даного акту, в п одальшому комунальне підпри ємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об' єкти нерухомого майна »зареєструвало за КМР ТВР Ук раїни право власності на буд івлю.

24.04.1998 р. КМР ТВР України продал а будинок № 3 «ц»ПП «Промконтр акт», уклавши з останнім відп овідний договір купівлі-прод ажу (далі - Договір).

Таким чином, майно вибуло з володіння держави внаслідок дій осіб (Державного комітет у України по оборонній проми словості і машинобудуванню т а Фонду державного майна Укр аїни), які не мали права його в ідчужувати.

Правом власності є право ос оби на річ (майно), яке вона зді йснює відповідно до закону з а своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК Україн и).

Здійснення права власност і полягає в володінні, корист уванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 с т. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування вла сника над річчю означає можл ивість здійснення з цією річ чю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цив ільним правами законом встан овлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не м оже бути протиправно позбавл ений цього права чи обмежени й у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежен а у його здійсненні лише у вип адках і в порядку, встановлен их законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний асп ект права власності означає можливість реалізації прав н а річ (майно) без участі всіх і нших осіб, а негативний - усу нення всіх інших осіб від реч і і захист її від всіх цих осіб .

Одним із способів захисту п рава власності є визнання йо го в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна мож е пред' явити позов про визн ання його права власності, як що це право оспорюється або н е визнається іншою особою, а т акож у разі втрати ним докуме нта, який засвідчує його прав о власності.

Вказаний спосіб захисту пр ава власності пов'язаний з ти м, що право власності має спир атись на певний титул, щоб бут и доведеним перед іншими осо бами. Саме суд в разі виникнен ня спору здійснює це доведен ня.

Отже, рішення суду про визна ння права власності, яке прий нято за результатами розгляд у позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисн им актом, і спрямоване на захи ст наявного у позивача права власності.

У зв' язку з цим, момент вин икнення права не залежить ві д набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наяв ність у позивача до зверненн я до суду тих матеріально-пра вових фактів, з якими закон по в' язує виникнення права вла сності.

Тобто, підставою для зверне ння до суду з позов про визнан ня права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення іс нуючого права, а не намір набу ти вказане право за рішенням суду.

Інститут добросовісного н абувача, який до 01.01.2004 р. регулюв ався ст. 145 ЦК УРСР, а з 01.01.2004 та по д аний час - ст.ст. 331, 388 ЦК України , передбачає можливість вини кнення у добросовісного набу вача права власності за умов и придбання його добросовісн им набувачем за відплатним д оговором та за відсутності н аступних обставин:

майно було загублено власн иком або особою, якій він пере дав майно у володіння;

майно було викрадено у влас ника або іншої особи, якій він передав майно у володіння;

вибуло з володіння власник а або особи, якій він передав м айно у володіння, не з їхньої в олі іншим шляхом.

Враховуючи, що майно вибуло з володіння держави безопла тно, у Київської міської ради Товариства винахідників і р аціоналізаторів України та у ПП «Промконтракт»не виникло право власності на майно як у добросовісних набувачів.

Причому, враховуючи, що прав о власності є абсолютним пра вом, його захист здійснюєтьс я зовсім у інші способи, з інши м складом правовідносин, та м ає зовсім інші правові наслі дки, ніж захист права сторони недійсного правочину з мето ю припинення договірних зобо в' язань та повернення отрим аного за ним правочином. При п ереході майна у володіння тр етіх осіб за договором про ві дчуження право власника, яки й не є стороною цього договор у за змістом ст. 145 ЦК УРСР, а так ож ст.ст. 216, 388 ЦК України, повинн о бути захищено лише шляхом п одання позову про витребуван ня майна.

З огляду на викладене відпо відач не набув право власнос ті на підставі Договору, оскі льки дане право не належало К МР ТВР - продавцю за Договор ом.

Відповідно до ч. 3 ст. 145 ЦК УРСР , якщо майно набуто безоплатн о від особи, яка не мала права його відчужувати власник впр аві витребувати майно в усіх випадках.

При цьому, як зазначено вище , визнання недійсним договор у, на підставі якого набувач в олодіє майном, законом не пот ребується.

Постановою Верховної Рад и УРСР від 15.10.1990 р. № 376-ХІІ «Про у правління державним майном У країни», з метою захисту майн ових прав та інтересів респу бліки, ефективного використа ння й збереження державного майна в умовах переходу до ри нкових відносин і різноманіт ності форм власності до прий няття Закону Української РСР про Раду Міністрів Украї нської РСР покладено на Рад у Міністрів УРСР здійсненн я функцій по управлінню держ авним майном Української РСР , що є у загальнореспубліканс ькій власності.

Статтею 2 Закону України XII «П ро підприємства, установи та організації союзного підпор ядкування, розташовані на те риторії України»зобов' яза но Кабінет Міністрів Укр аїни, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід за значених підприємств, устано в та організацій у відання ор ганів державного управління . Повністю закінчити цю робот у до 1 грудня 1991 року. Майно цих п ідприємств передати Фонду де ржавного майна.

Як зазначено вище, в подальш ому Кабінетом Міністрів України (постанова № 227 від 24.09.19 91 р.) визначено Державний комі тет України по оборонній про мисловості і машинобудуванн ю органом, у відання якого пер ейшло право управління спірн им майном.

Державний комітет України по оборонній промисловості і машинобудуванню діяв на пі дставі Положення, затверджен ого Кабінетом Міністрів України постановою від 21.10.1991 р. № 297, був центральним органом д ержавного управління, підвід омчим Кабінету Міністрів України.

На підставі Указу Президен та України від 25.02.1992 р. № 98 на базі Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню було створ ено Міністерство машинобуду вання, військово-промисловог о комплексу у конверсії Укра їни, правонаступником якого в подальшому стало Міністерс тво промислової політики Укр аїни (Указ Президента Україн и від 25.07.1997 р. № 701/97).

Указом Президента України від 26.04.2000 р. № 625/2000 правонаступник ом Міністерства промислової політики визначено Державни й комітет промислової політи ки України.

21.09.2001 р. черговим Указом Прези дента України № 849/2001 визнано та ким, що втратив чинність, Указ Президента України від 26.04.2000 р. № 625 та визначено Міністерств о промислової політики Украї ни правонаступником Державн ого комітету промислової пол ітики України. Міністерство промислової політики Україн и на даний час діє на підставі постанови Кабінету Мініст рів України від 02.11.2006 р. № 1538, є це нтральним органом виконавчо ї влади, діяльність якого спр ямовується і координується К абінетом Міністрів Укра їни, здійснює відповідно до з аконодавства функції з управ ління об' єктами державної в ласності, що належать до сфер и його управління.

Згідно з ч. 2 ст. 326 ЦК України в ід імені та в інтересах держа ви Україна право власності з дійснюють відповідні органи державної влади.

Отже, Міністерство, поряд з Кабінетом Міністрів Укр аїни, є суб' єктом управлінн я спірним майном, що свідчить про те, що право на позов про в итребування майна належить К абінету Міністрів Украї ни та Міністерству.

Станом на час виникнення пр ава на витребування, який є мо ментом передачі майна, була ч инна ст. 83 ЦК УРСР, яка передбач ала, що позовна давність не по ширюється на вимоги державни х організацій про поверненн я державного майна з незакон ного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

З 01 січня 2004 р. набрав чинність Цивільний кодекс України, ві дповідно до якого на дані вим оги позовна давність поширює ться. Таким чином, з 01.01.2004 р. почав ся перебіг позовної давності , тривалість якої складає три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, пр о застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Ц К України).

Відповідач подав заяву про застосування позовної давно сті щодо вимог заступника Ге нерального прокурора Україн и, пред' явлених в інтересах держави в особі Кабінету М іністрів України. Поважних причин пропуску строку Кабі нетом Міністрів та Генер альною прокуратурою України не наведено, у зв' язку з чим позовні вимоги задоволенню н е підлягають.

У свою чергу, жодною зі стор ін та учасниками процесу не б уло подано заяви про застосу вання позовної давності щодо позову Міністерства промисл ової політики України.

За таких обставин, оскільки Міністерства промислової по літики України є органом, яки й здійснює право власності, щ о належить державі Україна, в ід імені та в інтересах держа ви Україна, а не від власного і мені та не у власних інтереса х (ст. 326 України), вимога про виз нання права власності підляг ає задоволенню шляхом визнан ня права державної власності на спірне майно, що належить д ержаві Україна.

Право державної власності не може належати органам цен тральної виконавчої влади, в они тільки здійснюють управл іння майном, що не є тотожним, а тому визнання права держав ної власності за державою в о собі Міністерства промислов ої політики України не ґрунт ується на повноваженнях оста ннього, передбачених Законом України «Про управління об' єктами державної власності» .

Право Міністерства на витр ебування майна передбачено ч . 3 ст. 388 ЦК України.

За таких обставин, підстави для задоволення позову заст упника Генерального прокуро ра України, пред' явленого в інтересах держави в особі Ка бінету Міністрів Україн и, відсутні. У той же час, суд вв ажає за необхідне задовольни ти позов Міністерства промис лової політики України.

Відповідно до ст. 49 ГПК Укра їни з приватного підприємств о «Фінансово-виробнича фірма «Промконтракт»підлягає стя гненню до Державного бюджету України 25500 грн. державного мит а та 118 грн. витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу.

На підставі викладеного, к еруючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК Україн и, суд

ВИРІШИВ:

У позові заступника Г енерального прокурора Украї ни в інтересах держави в особ і Кабінету Міністрів Укр аїни відмовити повністю.

Позов Міністерства промис лової політики України задов ольнити.

Визнати право державної вл асності за державою Україна на житлову будівлю № 3-ц по про вулку Західному в місті Києв і.

Витребувати у приватного п ідприємства «Фінансово-виро бнича фірма «Промконтракт»(0 4050, м. Київ, вул. Герцена, 31, код 20042785) будівлю, що знаходиться за ад ресою: м. Київ, провулок Західн ий, 3-ц, шляхом повернення її де ржаві в особі Міністерства п ромислової політики України (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3) як ор гану, уповноваженому управля ти державним майном.

Стягнути з приватного підп риємство «Фінансово-виробни ча фірма «Промконтракт»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 31, код 20042785) до Д ержавного бюджету України 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-техні чне забезпечення судового пр оцесу.

Суддя С.А. Ковтун