Постанова

від 21.10.2015 по справі 802/686/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/686/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

21 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд з адміністративним позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Немирівська ОДПІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (ДП «УГК «Nemiroff»), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0000272200.

22 вересня 2015 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Немирівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП «УГК «Nemiroff» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року та податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ліг ран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс - Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіор», ТОВ «Техніка», за результатами якої складено акт від 11 червня 2013 року №267/22-00-20/30805594.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198. Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах ДП УГК "Nemiroff" ТОВ "Ривс" на загальну суму 1083333,33 грн. в тому числі за січень 2013 року в сумі 1083333,33 грн.

На підставі акта перевірки, 01 липня 2013 року Немирівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272200, яким ДП «УГК «Nemiroff» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1083333,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 270833,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих документальних доказів у підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Ривс». Факт наявності у Єдиному державному реєстрі запису про припинення юридичної особи ТОВ «Ривс» підтверджує факт безтоварності операцій з вказаним контрагентом, оскільки відсутнє оприбуткування товарів (робіт/послуг) придбаних у контрагента, їх облік, не підтверджені факти перевезення, відвантаження, зберігання і подальшого використання товарів (робіт/послуг) у господарській діяльності позивача, що виключає підстави для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Ривс».

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 14 березня 2012 року між TOB «Ривс» (Постачальник) та ДП УГК «Nemiroff» ("Покупець") укладено договір поставки №14032012/УГК/Пр3-04 зміст якого полягав у тому, що "Постачальник" зобов'язується передати у власність "Покупця", а "Покупець" зобов'язується прийняти та оплатити крупку із зерна пшениці та кукурудзи (товарної позиції 1103 11, 1103 13 згідно УКТ ЗЕД) у кількості 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) тон, на умовах, визначених Договором.

Так, пп. 1.2 п. 2 зазначеного Договору передбачено, що на кожну поставку Сировини Сторонами укладається відповідна Специфікація, яка оформлюється Додатком до цього Договору та після її підписання Сторонами є невід'ємною частиною. В Специфікації Сторони вказують кількість, ціну, загальну вартість, дату та інші умови поставки Сировини, а також додаткові вимоги до якості Сировини.

Підпунктом 4.2 п. 4 зазначеного Договору визначено "Сторони погодили, то для належного виконання Постачальником обов'язку з поставки Сировини Покупцю, Покупець здійснить передоплату частини вартості Сировини у розмірі 6 500 000 (шість мільйонів пп'ятсот тисяч) гривень 00 копійок. Оплата визначеної у цьому пункті Договору суми передоплати здійснюється у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку на оплату, але в будь-якому випадку - після підписання Сторонами цього Договору".

На виконання пп. 4.2 п. 4 Договору від 14 березня 2012 року №14032012/УГК/Пр3-04 ДП УГК "Nemiroff" згідно платіжного доручення від 14 березня 2012 року №744 перерахувало на розрахунковий рахунок №26006521000300 отримувача TOB "Ривс", код 34914473, банк отримувача - ПАТ "КБ "Аксіома", МФО - 307305, суму - 6500000,00 грн., призначення платежу - "Передоплата згідно договору №14032012/УГК/ПрЗ-04, рахунок № РФ 014032012-gr від 14.03.12 року у т.ч. ПДВ 20% - 1 083 333.33 грн.".

Проте, 08 січня 2013 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Ривс", а тому дебіторська заборгованість визначається, як безнадійна заборгованість.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності у Єдиному державному реєстрі запису про припинення юридичної особи ТОВ «Ривс» підтверджує факт безтоварності операцій з вказаним контрагентом, оскільки відсутнє оприбуткування товарів (робіт/послуг) придбаних у контрагента, їх облік, не підтверджені факти перевезення, відвантаження, зберігання і подальшого використання товарів (робіт/послуг) у господарській діяльності позивача, що виключає підстави для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Ривс».

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі №21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в ході розгляду справи не перевірено доводів податкового органу, які викладені в акті перевірки щодо фактичного нездійснення господарських операцій позивачем.

Так, судом першої інстанції поза увагою залишилось питання господарської та економічної доцільності укладення ідентичних договорів з ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ліг ран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс - Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіор», ТОВ «Техніка», а також які саме аспекти господарської діяльності позивача зумовили необхідність їх укладення.

Аналогічна позиція висвітлена у ухвалі Вищого адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі №К/800/63938/14.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсним чи неукладеним правочину укладеного між ДП УГК "Nemiroff" та ТОВ «Ривс».

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Немирівської ОДПІ про те, що внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ТОВ «Ривс» виключає факт реальності здійснення господарських операцій з позивачем, оскільки на час укладення договору ТОВ «Ривс» мав чинну державну реєстрацію та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 cт. 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із пп. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійною визнається заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

При цьому, в Податковому кодексу України відсутні положення, що встановлюють обов'язок та регулюють порядок коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із ліквідацією контрагента, якому сплачено авансовий платіж, а тому донарахування податковим органом грошових зобов'язань з цих підстав є неправомірним.

Така ж позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2014 року у справі №К/800/18514/14 (№К/800/18919/14).

Так, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в том числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року, яка є частиною національного законодавст згідно із ст.9 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків - добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Таким чином, помилковим являється висновок суду першої інстанції, стосовно того, що податковий орган правомірно встановив факт неправомірного формування позивачем податкового кредиту, оскільки вищевикладеним даний висновок суду спростовується.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0000272200 від 01 липня 2013 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати в сумі 7186,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 жовтня 2015 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Біла Л.М.

Гонтарук В. М.