Постанова

від 22.10.2015 по справі 904/7753/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

22.10.2015 Справа № 904/7753/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сокол О.Ю., довіреність №953 від 24.03.15, представник;

від позивача: Дробот Д.М., довіреність №2341 від 30.07.15, представник;

представники відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 у судове засідання явку повноважних представників не забезпечили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 по справі № 904/7753/15 (суддя Петренко І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м. Київ

довідповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліяінтертрейд», м. Київ

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукти», м. Київ

до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн Бізнес», м. Дніпропетровськ

про звернення стягнення на предмети застави, -

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором № 311-КД від 19 липня 2011 року (із змінами та доповненнями) за основною сумою кредиту в розмірі 2000000,00 доларів США (два мільйони доларів США 00 центів), 6962598,55 євро (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім євро 55 євроцентів) та 10800000,00 гривень (десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок), звернуто стягнення на користь позивача на рухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-1 та є предметом застави згідно з:

1.1. Договором застави рухомого майна № 310-ЗРМ від 26.07.2011 укладеного між відповідачем-1 та позивачем, а саме - рухоме майно, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, буд. 60: (найменування майна зазначено в рішенні місцевого господарського суду по даній справі).

Встановлено спосіб реалізації предмета застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Початковою ціною реалізації предмета застави встановлено узгоджену заставну вартість, а саме: 75000000,00грн.;

1.2. Договором застави рухомого майна № 1081-ЗРМ від 12.04.2013 укладеного між відповідачем-1 та позивачем, а саме - рухоме майно, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60: (найменування майна зазначено в рішенні місцевого господарського суду по даній справі).

Встановлено спосіб реалізації предмета застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Початковою ціною реалізації предмета застави встановлено узгоджену заставну вартість, а саме: 2154186,00 грн.;

2. В рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором №311-КД від 19 липня 2011 року (із змінами та доповненнями) за основною сумою кредиту в розмірі 2000000,00 доларів США (два мільйони доларів США 00 центів), 6962598,55 євро (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім євро 55 євроцентів) та 10800000,00 гривень (десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок), звернуто стягнення на користь позивача на рухоме майно:

2.1. що належить на праві власності відповідачу-1 та є предметом застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці № 320-ЗТ від 19.07.2011 (із змінами, внесеними додатковими угодами) укладеного між відповідачем-1 та позивачем, а саме - товари в обороті/переробці, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, а саме: олія соняшникова рафінована в кількості 345 тон, олія соняшникова нерафінована в кількості 540 тон, замінник молочного жиру в кількості 200 тон та пальмоядрові фракції в кількості 100 тон.

2.2. що належить на праві власності відповідачу-2 та є Предметом застави згідно з Договором застави товарів в обороті/переробці № 317-ЗТ від 19.07.2011 (із змінами, внесеними додатковими угодами до нього) укладеного між відповідачем-2 та позивачем, а саме - товари в обороті/переробці, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, а саме: пальмоядрові фракції в кількості 140 тон та замінник молочного жиру в кількості 50 тон.

2.3. що належить на праві власності відповідачу-3 та є предметом застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці № 319-ЗТ від 19.07.2011 (із змінами, внесеними додатковими угодами до нього) укладеного між відповідачем-3 та позивачем, а саме - товари в обороті/переробці, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, а саме: олія соняшникова рафінована дезодорована в кількості 220 тон.

Встановлено спосіб реалізації предметів застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Початковою ціною реалізації предметів застави встановлено узгоджену заставну вартість, а саме: 30000000,00 грн.

3. В рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за кредитним договором № 311-КД від 19 липня 2011 року (із змінами та доповненнями) за основною сумою кредиту в розмірі 2000000,00 доларів США (два мільйони доларів США 00 центів), 6962598,55 євро (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім євро 55 євроцентів) та 10800000,00 гривень (десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок), звернуто стягнення в межах суми 1000000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок) на предмет застави за договором застави майнових прав № 311-ЗМП від 27.02.2015р., що належить відповідачу-4 шляхом визнання права вимоги на отримання грошових коштів за Контрактом поставки № 01/01/5105 від 01.01.2015 на користь позивача.

4. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 18450,00 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 коп.) судового збору;

5. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 18450,00грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 коп.) судового збору;

6. Стягнути з відповідача-3 на користь позивача 18450,00грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 коп.) судового збору;

7. Стягнути з відповідача-4 на користь позивача 18450,00грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 коп.) судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити позивачу (Банку) в задоволенні позовних вимог.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем-1 - ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат» взятих на себе перед позивачем - ПАТ «Перший український міжнародний банк» зобов'язань за Кредитним договором згідно п. 10.3.6.16. ст. 10; наявністю нарахованої, але не сплаченої заборгованості за користування кредитом, що у свою чергу є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 5.4. ст. 5 Кредитного договору та задоволення вимог позивача (Банку) шляхом звернення стягнення на заставлене майно відповідачів 1-4 за Договорами застави рухомого майна: від 26.07.2011 № 310-ЗРМ, від 12.04.2013 № 1081-ЗРМ, Договорами застави товарів в обороті/переробці: від 19.07.2011 № 320-ЗТ, № 317-ЗТ та № 319-ЗТ з визначенням способу реалізації - продаж предмета застави на прилюдних (публічних) торгах (аукціоні) в порядку встановленому чинним законодавством України за початковою ціною, встановленою в розмірі заставної (оціночної) вартості за цими Договорами, та звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав від 27.02.2015 № 311-ЗМП, шляхом визнання права вимоги на отримання грошових коштів за позивачем.

Не погоджуючись з даним рішенням ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат» звернулося з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, згідно якої просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Перший український міжнародний банк» - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на винесення місцевим господарським судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням господарським судом тих обставин, що невиконання Кредитного договору виникло не з вини ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат», а від обставин, які не залежали від нього, зокрема, апелянт посилається на виконання ТОВ «Ексімагроком» п. 10.3.6.13 Кредитного договору, а саме: ТОВ «Ексімагроком» забезпечило завершення будівництва об'єкта нерухомості; прийняло об'єкт нерухомості в експлуатацію; звернулося до територіального органу Державної реєстраційної служби України за місцезнаходженням об'єкта нерухомості з метою отримання документа про державну реєстрацію права власності.

Між тим, ТОВ «Ексімагроком» не надало ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат» ні інформації, ні документів про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, що позбавило останнього можливості надати докази оформлення права власності ТОВ «Ексімагроком» на об'єкт нерухомості у визначений Кредитним договором строк (до 06.04.2015), що в свою чергу стало перешкодою виконанню зобов'язання забезпечити укладення між ПАТ «ПУМБ» (Банком) та ТОВ «Ексімагроком» договору іпотеки.

Апелянт вважає не встановленими господарським судом обставини, що вказують на порушення умов Кредитного договору від 19.07.2011 № 311-КД, а саме: чи виникло у позивача (Банку) право вимагати дострокового повернення грошових коштів, чи не існує між сторонами спору щодо вартості предметів застави, і як наслідок визначення його початкової ціни продажу на прилюдних торгах.

Також апелянт звертає увагу колегії суддів на той факт, що місцевим господарським судом в порушення ст. 27 ГПК України не залучено до участі у справі ТОВ «Ексімагроком» в якості третьої особи.

Крім того, апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом приписів абзацу 1 пункту 18 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 № 01-8/344, оскільки на його думку, судом не тільки невірно визначено розмір заборгованості, але й взагалі не звернуто уваги на те що до позовної заяви додані виписки з особових рахунків, які не відображають рух коштів по рахунках відповідача-1 за весь період сплати грошових коштів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2015, апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2015.

21.10.2015 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача ПАТ «ПУМБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить апеляційну скаргу відповідача-1 ТОВ «Нововолинський ОЖК» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 по даній справі залишити без змін.

22.10.2015 від апелянта ТОВ «Нововолинський ОЖК» на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи рухомого майна, що є предметом застави, оскільки відповідач-1 не погоджується з вказаною початковою ціною продажу предметів застави, вважає її значно заниженою.

22.10.2015 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в межах строків визначених ГПК України, оскільки керівник-ліквідатор не має можливості бути присутнім у судовому засіданні через перебування у відрядженні з 20.10.2015 по 23.10.2015.

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника відповідача-2, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи (перегляду рішення) за наявними в ній документами.

22.10.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, в межах перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі за текстом - позивач, або Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» (далі за текстом - відповідач-1, або позичальник) укладено кредитний договір № 311-КД (з відповідними змінами та доповненнями, внесеними в подальшому Додатковими угодами № 1 від 25.05.2012, № 2 від 26.06.2012, № 3 від 31.08.2012, № 4 від 24.01.2013, № 5 від 15.01.2013, № 6 від 07.02.2013, № 6 від 15.02.2013, № 7 від 25.06.2013, № 8 від 25.07.2013, № 9 від 07.08.2013, № 9/1 від 14.11.2013, № 10 від 19.12.2013, № 11 від 03.02.2014, № 12 від 25.03.2014, № 13 від 25.04.2014, № 14 від 18.07.2014, № 15 від 25.11.2014, № 16 від 27.02.2015, далі разом - кредитний договір, а. с. 44-117 том 1).

Згідно з п. 1.1. ст. 1 в редакції додаткової угоди від 25.11.2014 № 15 до кредитного договору (а. с. 112-115 том 1), відповідно до умов, передбачених цим договором, Банк зобов'язується надати позичальнику мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 104074339,96 грн., в тому числі 2000000,00 доларів США, 6962598,55 євро, 10800000,00 гривень (ліміт кредиту), а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Кредитним договором встановлено взаємні права і обов'язки сторін.

Пунктом 4.1. ст. 4 кредитного договору визначено, що надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором, шляхом сплати із позичкового рахунку розрахункових документів позичальника або шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у Банку, з наступним виконанням розрахункових документів позичальника.

Згідно з п. 6.1. - 6.1.1. ст. 6 в редакції додаткових угод від 18.07.2014 № 14 та від 25.11.2014 № 15 до кредитного договору (а. с. 106-115 том 1), позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Строк користування кредитом може бути продовжено, при цьому загальна кількість періодів користування кредитом не може перевищувати 3 (трьох) періодів користування кредитом. У випадку продовження строку користування кредитом на 3 (третій) період користування кредитом, датою повернення кредиту є « 07» липня 2017 року.

Кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в графіку (п. 6.1.1. додаткової угоди № 15).

Згідно із п. 10.1.1. ст. 10 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за цим договором, Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, обумовлених цим договором.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачу-1 позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти, що підтверджується меморіальними ордерами про видачу грошових коштів (а. с. 38-43 том 1).

Разом з тим, згідно з п. 5.4. ст. 5 кредитного договору, у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, окрім пп. 9 п. 5.1. цього договору, Банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути наданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 6.1. кредитного договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь Банку згідно кредитного договору, в строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Відповідно до пп. 1 п. 5.1. ст. 5 кредитного договору несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно цього договору, у передбачений ним строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за цим договором та/або обов'язків за угодами про забезпечення та/або іншими угодами, укладеними сторонами, є несприятливою подією.

Відповідно до п. 10.3.6.16. ст. 10 кредитного договору, позичальник зобов'язався в строк до 06 квітня 2015 року включно забезпечити закінчення будівництва об'єкту, визначеного в п. 3.1.6.3. цього договору - комплексу будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, розташованого за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26В, введення його в експлуатацію, забезпечити його належне функціонування за прямим цільовим призначенням та оформлення права власності ТОВ «Ексімагроком» (код ЄДРПОУ 35115405) на зазначений об'єкт відповідно до вимог чинного законодавства, а також забезпечити укладення між Банком та ТОВ «Ексімагроком» договору іпотеки зазначеного нерухомого майна/додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п. 3.1.6.3. цього договору, щодо зміни опису предмета іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

В порушення умов п. 10.3.6.16. ст. 10 кредитного договору, в строк до 06.04.2015 позичальником не надано доказів виконання обов'язку щодо оформлення відповідно до вимог чинного законодавства права власності ТОВ «Ексімагроком» на зазначене вище нерухоме майно, а також не забезпечено укладення між Банком та ТОВ «Ексімагроком» договору іпотеки цього нерухомого майна або додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п. 3.1.16.3. цього договору, не забезпечено виконання інших умов цього пункту кредитного договору.

У відповідності з цим же пунктом 10.3.6.16. ст. 10 кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання зазначеного у цьому пункті зобов'язання, для позичальника наступають наслідки, передбачені пунктом 5.4. кредитного договору.

Враховуючи настання несприятливих подій та їх наслідків, на підставі п. 5.1. та п. 5.4. ст. 5 кредитного договору Банком направлено на адресу позичальника повідомлення про дострокове повернення кредиту за вих. № КНО-61-05-517 від 28.04.2015 з вимогою достроково повернути отримані від Банку кредитні кошти у повному обсязі в строк не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення (а. с. 102-104 том 2).

Згідно із п. 14.1. ст. 14 кредитного договору сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими позичальником на сьомий календарний день з дати реєстрації Банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів).

Реєстрація відправлення проведена відділенням поштового зв'язку 01.05.2015, що підтверджується штампом відділення зв'язку на описі вкладення та поштовим чеком відділення зв'язку (а. с. 105 том 2).

Таким чином, повідомлення вважається отриманим позичальником 08.05.2015, а строк повернення кредиту в повному обсязі (60 календарних днів згідно із умовами кредитного договору) сплив 07.07.2015.

Позичальник не виконав законні вимоги Банку щодо дострокового повернення всієї суми наданих кредитних коштів, у зв'язку з чим у позичальника виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, що станом на момент звернення до суду із позовною заявою складає:

- 2000000,00 доларів США (два мільйони доларів США 00 центів);

- 6962598,55 євро (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім євро 55 євроцентів);

- 10800000,00 гривень (десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок).

Отже, Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а відповідач-1 нараховану заборгованість за користування кредитом не сплатив, умови пункту 10.3.6.16. кредитного договору не виконав.

Доказом наявності заборгованості за кредитним договором є постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 по справі № 904/6248/15, якою залишено без змін рішення по справі від 06.08.2015, згідно якого з відповідача-1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 311-КД від 19.07.2011.

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, а також під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач-1 доказів сплати заборгованості за договором, а також доказів виконання пункту 10.3.6.16. кредитного договору не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Місцевим господарським судом встановлено, що в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачами 1, 2, 3, 4 укладено ряд договорів застави (а. с. 118-178 том 1, а. с. 1-101 том 2).

Так між Банком та відповідачем-1 (заставодавець-1) укладено договір застави рухомого майна № 310-ЗРМ від 26.07.2011 із змінами та доповненнями, внесеними в подальшому додатковими угодами (далі - договір застави-1, а. с. 118-125 том 1).

Відповідно до умов договору застави-1 заставодавець передав в заставу Банку на умовах, визначених договором застави-1, належне заставодавцю на праві власності рухоме майно - обладнання у кількості 705 одиниць найменувань, що визначене Переліком рухомого майна, що належить до предмету застави (Додаток № 1 до цього договору застави (а. с. 126-137 том 1)).

Пунктом 2.4. договору застави-1 за домовленістю сторін, на момент укладення договору застави-1, предмет застави (обладнання в кількості 705 одиниць найменувань) оцінено на суму 75000000,00 грн.

Також між Банком та заставодавецем-1 укладено договір застави рухомого майна № 1081-ЗРМ від 12.07.2013 із змінами та доповненнями, внесеними в подальшому додатковими угодами (далі - договір застави-2, а. с. 168-178 том 1).

Відповідно до умов договору застави-2 заставодавець передав в заставу Банку на умовах, визначених цим договором, належне йому на праві власності рухоме майно (обладнання у кількості 37 одиниць найменувань) згідно з переліком в п. 2.1. договору застави-2, (а. с. 171-173 том 1 (далі - предмет застави)).

Пунктом 2.5. договору застави-2 за домовленістю сторін, на момент укладення цього договору, предмет застави (обладнання в кількості 705 одиниць найменувань) оцінено у сумі 2154186,00 грн.

19.07.2011 між Банком та заставодавцем-1 укладено договір застави товарів в обороті/переробці № 320-ЗТ із змінами, внесеними додатковими угодами (далі - договір застави-3 (а. с. 51-57 том 2)), згідно якого заставодавець-1 передав у заставу Банку товари в обороті/переробці, а саме: олія соняшникова рафінована в кількості 345 тон, олія соняшникова нерафінована в кількості 540 тон, замінник молочного жиру в кількості 200 тон та пальмоядрові фракції в кількості 100 тон, всього балансовою вартістю 25067633,63 грн.

19.07.2011 між Банком та відповідачем-2 (заставодавець-2) укладено договір застави товарів в обороті/переробці № 317-ЗТ із змінами, внесеними додатковими угодами до цього договору (далі - договір застави-4, а. с. 199-212 том 1), згідно з яким останнє передало в заставу Банку товари в обороті/переробці, а саме: пальмоядрові фракції в кількості 140 тон та замінник молочного жиру в кількості 50 тон, всього вартістю 2512438,02 грн.

19.07.2011 між Банком та відповідачем-3 (далі - заставодавець-3) укладено договір застави товарів в обороті/переробці № 319-ЗТ із змінами, внесеними додатковими угодами до нього (далі - договір застави-5, а. с. 1-14 том 2), згідно з яким останній передав в заставу Банку товари в обороті/переробці, а саме: олія соняшникова рафінована дезодорована в кількості 220 тон, всього балансовою вартістю 2420700,48 грн.

За умовами договорів застави рухомого майна від 26.07.2011 № 310-ЗРМ, від 12.07.2013 № 1081-ЗРМ, а також договорів застави товарів в обороті/переробці від 19.07.2011 № 317-ЗТ, № 319-ЗТ та № 320-ЗТ предмети застави за договорами застави знаходяться у складському приміщенні за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 60.

Відповідно до п. 2.4. договорів застави: 3, 4, 5 (з урахуванням додаткових угод) за домовленістю сторін, на момент укладення договорів застави, предмети застави за переліченими договорами застави разом оцінено у сумі 30000000,00 грн. (тридцять мільйонів гривень 00 копійок). При цьому сторони погодились з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предметів застави заставодержатель не буде зв'язаний або будь-яким іншим чином обмежений вказаною оціночною вартістю предметів застави.

Крім цього, умови договорів застави не містять будь-яких застережень щодо необхідності проведення додаткової оцінки предмету застави при зверненні стягнення на нього.

27.02.2015 в забезпечення зобов'язань за кредитним договором, між Банком та відповідачем-4 Товариством з обмеженою відповідальністю «Модерн Бізнес» (далі - заставодавець-4) укладено договір застави майнових прав № 311-ЗМП (а. с. 96-101 том 2 (далі - договір застави-6)).

За умовами п. 1.2. ст. 1 договору застави-6, заставою, в межах 1000000,00 грн., забезпечується виконання зобов'язань ТОВ «Нововолинський ОЖК» перед Банком, які випливають, зокрема, з укладеного між ними кредитного договору.

Крім того, п. 1.2.1.1 пункту 1.2.1. ст. 1 договором застави-6 передбачено, що заставою перед Банком забезпечується виконання обов'язку позичальника повернути кредит повністю або частинами в строки, передбачені кредитним договором.

Обсяг основного зобов'язання визначено у п. 1.2.1.1. договору застави-6.

За умовами п. 2.1. договору застави-6 предметом застави є: майнові права - права вимагати від осіб, з якими укладено контракти (далі - боржники) здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені (або такі, що будуть поставлені) боржникам товари (виконані роботи чи надані послуги), в розмірах та в строки, передбачені контрактами (далі - предмет застави), зокрема, контрактом поставки № 01/01/5105 від 01.01.2015, укладеним між ТОВ «Модерн Бізнес» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Універсал».

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що пунктами 1.4., 1.4.1. ст. 1 та підпунктами 1.3., 1.3.1., 1.3.2. ст. 1 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 визначено, що за рахунок предмета застави Банк має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати втрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, зокрема, вимоги за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого договором, з якого виникло основне зобов'язання.

Пунктом 5.1.1. ст. 5 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 передбачено, що Банк, у випадку та в порядку, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, має право одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. п. 1, 2 п. 6.1. ст. 6 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 Банк вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави, зокрема, у випадку невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання.

Крім цього, п. п. 2 та 4 п. 6.1. ст. 6 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 також визначено, що право на звернення стягнення на предмет застави та на одержання задоволення своїх вимог з вартості предмету застави Банк набуває у разі невиконання вимоги заставодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, а також, незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, у випадку будь-якого порушення умов договору, на підставі якого виникло основне зобов'язання (тобто умов кредитного договору).

Пункт 6.2. ст. 6 договору застави-6 визначає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір Банку, зокрема, за рішенням суду. При цьому, сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет застави провадиться шляхом відступлення (переводу) заставодавцем заставодержателю майнових прав, що випливає із права вимоги заставодавця до третіх осіб щодо здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені заставодавцем товари, в розміри та строки передбачені контрактами.

Порушення умов кредитного договору прямо вбачається з невиконання позичальником умов пп. 1 п. 5.1. ст. 5, п. 10.3.6.16. ст. 10 кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.07.2015 Банком на адресу відповідачів-1, 2, 3 направлені повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання від 21.07.2015 за вих. № КНО-61-05-1186, КНО-61-05-1184, № КНО-61-05-1188, № КНО-61-05-1190, № КНО-61-05-1192 (а. с. 106-127 том 2) в яких Банк вимагав усунути порушення забезпеченого обтяженням основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором протягом тридцяти днів з моменту реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На виконання вимог положень ст. ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», позивачем зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що також зазначено у відповідних повідомленнях направлених відповідачам 1-3.

Крім того, 22.07.2015 відповідачу-4 Банк особисто вручив вимогу про усунення порушення забезпеченого заставою зобов'язання від 21.07.2015 № КНО-61-05-1196 (що підтверджується відміткою про отримання відповідачем-4, скріпленою печаткою підприємства відповідача-4 (а. с. 135-137 том 2).

Пунктом 6.7. ст. 6 договору застави-6 (майнових прав) визначено строк виконання відповідачем-4 вимоги Банку у не менш ніж тридцятиденний строк. Пунктом 7.3. ст. 7 договору застави майнових прав визначено, що повідомленими сторони вважаються, зокрема, з дня особистого доставляння на адресу сторін повідомлення та/або документа.

Таким чином, строк виконання вимоги, зазначеної у повідомленні Банку, сплив 21.08.2015.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою відповідачами вимоги Банку не виконано, що є підставою набуття Банком права на звернення стягнення та задоволення своїх вимог з вартості вказаних вище предметів застави.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 589 ЦК України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися в т. ч. на підставі рішення суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

З урахуванням встановлених у справі обставин та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 310-ЗРМ від 26.07.2011, договором застави рухомого майна № 1081-ЗРМ від 12.04.2013, договором застави товарів в обороті/переробці № 320-ЗТ від 19.07.2011, договором застави товарів в обороті/переробці № 317-ЗТ від 19.07.2011, договором застави товарів в обороті/переробці № 319-ЗТ від 19.07.2011 з визначенням способу реалізації - продаж предмета застави на прилюдних (публічних) торгах (аукціоні) в порядку встановленому чинним законодавством України за початковою ціною, встановленою в розмірі заставної (оціночної) вартості за цими договорами, та звернення стягнення на предмети застави за договором застави майнових прав № 311-ЗМП від 27.02.2015, шляхом визнання права вимоги на отримання грошових коштів за позивачем.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги Банку про звернення стягнення на заставлене майно шляхом проведення публічних торгів та переведення на Банк прав вимоги щодо отримання грошових коштів за Контрактом поставки товарів.

Доводи апелянта відносно того, що невиконання кредитного договору виникло не з вини ТОВ «Нововолинський ОЖК», а від обставин, які не залежали від нього, зокрема, посилання апелянта на виконання ТОВ «Ексімагроком» п. 10.3.6.13 кредитного договору, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.

Крім того, додатковими угодами до кредитного договору від 18.07.2014 № 14, від 25.11.2014 № 15 та від 27.02.2015 № 16 відповідачу-1 неодноразово додатково визначалися нові строки для виконання зобов'язань для забезпечення закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації та виконання інших умов визначених п. 10.3.6.16 кредитного договору, однак відповідачем-1 не надано доказів виконання вказаного пункту кредитного договору до 06.04.2015, зокрема звернення до ТОВ «Ексімагроком» про наданням йому інформації щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оформлення останнім права власності на об'єкт нерухомості тощо.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною.

Доступ до інформації власникам майна, згідно положень вказаного Закону здійснюється в порядку та на умовах визначених цим Законом.

Таким чином, апелянт не був обмежений або позбавлений можливості отримати необхідну йому інформацію щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Ексімагроком».

Вищезазначене спростовує безпідставне посилання апелянта на вжиття ним всіх необхідних та залежних від нього заходів для виконання п. 10.3.6.16. кредитного договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, взявши на себе зобов'язання передбачене п. 10.3.6.16. кредитного договору, відповідач повинен нести всі несприятливі ризики пов'язані з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань.

Крім того, колегія суддів зауважує, що право на дострокове повернення кредиту виникло у позивача, у тому числі, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 обов'язків щодо сплати відсотків за користування кредитом після 01.04.2015, що зокрема підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 по справі № 904/6248/15, якою залишено без змін рішення по справі від 06.08.2015, згідно якого з відповідача-1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 311-КД від 19.07.2011.

Доводи апелянта, який вважає не встановленими господарським судом обставин, що вказують на порушення умов кредитного договору, а саме: чи виникло у позивача (Банку) право вимагати дострокового повернення грошових коштів, чи не існує між сторонами спору щодо вартості предметів застави, і як наслідок визначення його початкової ціни продажу на прилюдних торгах, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що ним під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано клопотання про проведення товарознавчої експертизи, оскільки апелянт не погоджується з початковою ціною продажу предмета іпотеки зазначеною позивачем та вважає її значно заниженою, що порушує його права.

Між тим, предметом спору в даній справі є звернення стягнення на предмет застави за укладеними між позивачем та відповідачами по справі договорами застави, а тому питання звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути використані в межах даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються засобами, зокрема: письмовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, а відповідач, заявляючи клопотання про необхідність проведення судової експертизи не навів доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів або спростовували оціночну вартість предметів застави, вказаних в договорі.

Отже, відсутність будь-яких доказів, що свідчать про протилежність заявленої Позивачем до стягнення вартості заставного майна будь-якій іншій грошовій оцінці виключає правову можливість виникнення необхідності призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, в п. 2.4. договорі в застави 3, 4, 5, (за домовленістю сторін, на момент укладення договорів застави, предмети застави за переліченими договорами застави разом оцінено у сумі 30000000,00 грн. (тридцять мільйонів гривень 00 копійок), а також згідно п. 1.2. ст. 1 договору застави-6, заставою, в межах 1000000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок). При цьому сторони погодились з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предметів застави заставодержатель не буде зв'язаний або будь-яким іншим чином обмежений вказаною оціночною вартістю предметів застави, а тому колегія суддів вважає, що сторони відповідно до норм статті 638 ЦК України досягли згоди щодо його істотної умови, а саме оцінки предмету застави.

Умови вищезазначених договорів застави не містять будь-яких застережень щодо необхідності проведення додаткової оцінки предмету застави при зверненні стягнення на нього.

Таким чином, колегія суддів вважає, що волевиявлення учасників правочину при узгоджені ціни договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Виходячи з вище наведеного колегія суддів вважає, що призначення експертизи у даній справі і як наслідок зупинка судового провадження, мала б на меті не роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору та які потребують спеціальних знань, а мала б мету встановлення нових обставин, які не входять до предмету доказування, що є затягуванням судового процесу.

Варто зазначити, що така позиція позивача кореспондується з правовими висновками колегії Вищого господарського суду України викладеними в Постановах від 14.07.2015 по справі № 917/457/15, та від 26.08.2015 по справі № 917/455/15.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про проведення судової експертизи в рамках апеляційного провадження.

Доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом в порушення ст. 27 ГПК України не залучено до участі у справі ТОВ «Ексімагроком» в якості третьої особи, колегією суддів відхиляються, оскільки позов про стягнення заборгованості за кредитним договором не зачіпає інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком», а рішення суду не впливає на його права та обов'язки.

Доводи апелянта про невірно визначений місцевим господарським судом розмір заборгованості є безпідставними, оскільки позивачем в обґрунтування розміру заборгованості за кредитною угодою надані докази щодо перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. При цьому обов'язок щодо надання доказів повернення кредитних коштів покладається на відповідача. Матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не надано відповідних доказів щодо повернення отриманих сум кредитних коштів. За викладених обставин суд першої інстанції прийшов до правильних висновків стосовно наявності заборгованості за кредитною угодою.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає апеляційні вимоги відповідача-1 такими, що не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду вважає за необхідне залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 по справі № 904/7753/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23.10.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд