Ухвала

від 18.08.2016 по справі 904/7753/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.08.16р. Справа № 904/7753/15

За заявою: публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м.Київ

про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.15 р.

У справі:

за позовом публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський олійно-жировий комбінат", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяінтертрейд", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукти", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес", м.Дніпропетровськ

про звернення стягнення на предмети застави

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача (заявника): представник ОСОБА_2, довіреність №439 від 18.07.16р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1», м.Київ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом відповідачів про звернення стягнення на предмети застави, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №311-КД від 19.07.2011р. в розмірі 2000000,00 доларів США, 6962598,55 євро та 10800000,00грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015р. (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р. (колегія суддів у складі: ОСОБА_3 головуючий суддя, судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) позов задоволено.

Прийняте судове рішення з посиланням на приписи статей 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 547, 548, 572, 574, 576, 582, 583, 584, 585, 589, 590, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України мотивовано неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за укладеними між ними та позивачем договорами.

28.10.2015р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015р., яке набрало законної сили 22.10.2015р. видано накази про примусове виконання вказаного рішення товариством з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м.Київ, товариством з обмеженою відповідальністю «Оліяінтертрейд», м.Київ, товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродукти», м.Київ.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2016р. (колегія суддів у складі: ОСОБА_4 головуючий суддя, судді Кролевець О.А., Попікової О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.19.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р. у справі №904/7753/15 залишено без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м. Київ - без задоволення.

08.08.2016р. позивач звернувся до господарського суду з заявою від 04.08.2016р. в якій просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015р. строком на три місяці з моменту винесення відповідної ухвали суду.

Позивач вважає, що у господарського суду Дніпропетровської області є всі підстави для відстрочення виконання рішення.

За результатами огляду заяви від 04.08.2016р. та керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив прийняти заяву за вих.№б/н від 04.08.2016р. до розгляду та призначив розгляд у засіданні на 18.08.2016р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

Відповідач-3 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

Відповідач-4 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

18.08.2016р. повноважний представник позивача (заявника) в судовому засіданні заяву підтримує та наполягає на її задоволенні.

Повноважні представники відповідачів в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про розгляд справи повідомлені належним чином.

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015р. по справі №904/7753/15 видані накази, з урахуванням положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 та Закону України «Про виконавче провадження» були пред'явлені позивачем на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою від 16.11.2015р., винесеною головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження №49389666 на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7753/15 від 28.10.2015р., боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м.Київ, а стягувачем - позивач.

Постановою від 12.02.2016р., винесеною заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6 виконавче провадження №49389666 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №49373824.

Отже, на даний час рішення суду набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні в Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач, який є стягувачем по виконавчому провадженню також зазначив, що на сьогоднішній день рішення у справі №904/7753/15 фактично не виконано та посилаючись на положення статті 121 Господарського процесуального кодексу України, звертається до господарського суду Дніпропетровської області з даною заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015р. по справі №904/7753/15.

Крім того, позивач, зазначив, що 11.03.2016р. на Системі електронних торгів арештованим майном відбулась публікація Лоту №133135, до якого увійшло майно рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м. Київ у кількості 37 одиниць обладнання, переданого позивачу за Договором застави рухомого майна №1081-ЗРМ від 13.04.2013р. у забезпечення виконання Кредитного договору, за стартовою ціною у розмірі 2154186,00грн.

13.04.2016р. торги за Лотом №133135 закінчились та визнані такими, що не відбулись.

Також, позивач зазначив й про реалізацію за Лотом №133521 Державною виконавчою службою рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м.Київу кількості 705 одиниць обладнання переданого в заставу позивачу за Договором застави рухомого майна №310-ЗРМ від 26.07.2011р. у забезпечення виконання умов Кредитного договору, за стартовою ціною 75000000,00грн.

22.04.2016р. торги за Лотом №133521 закінчились та визнані такими, що не відбулись.

Позивач зазначив, що негативні результати проведення торгів свідчить про відсутність на сьогоднішній день попиту, що підтверджується відсутністю учасників таких торгів, оскільки аналіз ринку реалізації продукції, подібної тієї, що виставлено на торги, свідчить, що на даний момент вартість зазначеного майна зменшилась на 20-30%, що пов'язано з сезонністю її використання .

Позивач вважає, що подальша реалізація виставленого на аукціон майна буде й надалі здійснюватись з пониженням вартості, у зв'язку з відсутністю покупців.

Зазначене, на думку позивача, призведе до фактичного не виконання ухваленого судом рішення та не задоволення (часткового) задоволення вимог позивача оскільки реалізація виставленого на торги майна боржника по заниженим цінам, у зв'язку з відсутністю покупців, та в не сприятливий період призведе до фактичного не виконання ухваленого рішення, що є порушенням прав та інтересів позивача.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу забезпечення збалансованості інтересів як боржника, так і стягувача, позивач (стягувач) зазначає, що негайне виконання рішення суду тільки погіршить фінансове становище боржника і може призвести до його банкрутства і, як наслідок, до неможливості виконання вказаного судового рішення, тоді як відстрочка виконання судового рішення дозволить реалізувати майно за вищими цінами, а відтак і сприяти максимальному виконанню рішення суду та не призведе до появи негативних наслідків для боржника.

Також, позивачем, як за змістом заяви, так і під час судового засідання було зазначено що на даний момент між позивачем та відповідачами ведуться перемовини стосовно мирного урегулювання всіх спорів, які виникли між ними.

А відтак не виключена можливість самостійного виконання ухваленого рішення у справі №904/7753/15 та взятих на себе зобов'язань.

Відсутність покупців на виставлене на аукціон майно, реалізація майна по заниженим цінам, відсутність у боржника інших активів, за рахунок яких позивач може розраховувати на задоволення своїх вимог, відсутність у боржника, грошових коштів, а також приймаючи до уваги можливість підписання між сторонами мирової угоди, відстрочка у виконанні судового рішення в даному випадку буде найбільш доцільним і сприятливим варіантом для відповідачів та стягувача.

Крім того, позивач вважає що відстрочення виконання ухваленого рішення строком на три місяці дасть можливість реалізувати майно за вищими цінами та надасть можливість вирішити спір між сторонами мирним шляхом.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд».

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.

Суд також бере до уваги й висновки Конституційного Суду України, який зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. за №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. за №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення.

Позивач (заявник) зазначає, що на сьогоднішній день, наявні обставини, які виключають ефективне поновлення у правах позивача виконанням ухваленого рішення.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Дослідивши заяву позивача (заявника) від 04.08.2016р., яка підтримана представником позивача в судовому засіданні, наявність негативних наслідків для відповідачів у вигляді зменшення вартості заставленого майна й як наслідок зменшення суми задоволення вимог позивача господарський суд визнав за можливе її задовольнити.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що рішенням Конституційного суду України від 26.06.2013 №447-2013-р у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що аналіз положень статей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про відстрочку (розстрочку) виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження (пункт 7.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 27.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1», м. Київ від 04.08.2016р. задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015р. по справі №904/7753/15 на 3 (три) місяці від дати винесення ухвали, а саме до 18.11.2016р.

3. Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

4. Копію ухвали суду надіслати сторонам у справі та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) для виконання.

Суддя ОСОБА_7