Рішення

від 19.10.2015 по справі 916/3673/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 916/3673/15

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №01-36/82 від 09.09.2015р.)

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аскос" про стягнення заборгованості та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору : 31.08.2015р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аскос" про стягнення 16 559,31 грн. та виселення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2015 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

09.10.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 19.10.2015р. представником позивача надано суду клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи та письмові пояснення до розрахунку заборгованості.

Відповідач засідання суду призначені на 30.09.2015р. та 19.10.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. та від 30.09.2015р. направлялись ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аскос" за належною адресою, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 30.09.2015р.

Проте, поштові відправлення ухвал суду від 03.09.2015р. та від 30.09.2015р. були повернені до суду (поштове повідомлення вх.№40481/15 від 11.09.2015р. та поштове повідомлення вх.№44948/15 від 12.10.2015р.).

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії від 30.09.2015р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

19.10.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

25.07.2003 р. ОСОБА_2 з обмеженої відповідальністю «Аскос» (надалі - Орендар) згідно з договором оренди № 20/5 укладеним з Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради (надалі - Орендодавець), надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлове приміщення, загальною площею 19,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 29.

Згідно п. 5.2. Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Додатковим погодженням від 10.11.2006 року, назву орендаря було змінено на Представництво по управлінню комунальної власності.

Додатковим погодженням від 14.11.2011 року назву орендаря було змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради .

Строк дії вищезазначеного договору оренди закінчився 03.12.2014 року.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач систематично порушував умови договору по орендній платі, в результаті чого йому було нараховано позивачем штрафні санкції.

Крім того, 13.11.2014 року на адресу відповідача було направлено повідомлення від вих. № 01-13/9086 про відсутність наміру у Департаменту комунальної власності Одеської міської ради продовжувати вищезазначений договір оренди.

Однак, не зважаючи на вищезазначене Відповідач продовжує користуватися об'єктом оренди без продовження договору оренди.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього, відповідно до яких, просить суд виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Аскос» з нежитлового приміщення, загальною площею 19,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Б.Хмельницького, 29 та стягнути з відповідача пеню у розмірі 52,43 грн. за період з 16.09.2014р. по 29.12.2014р. та неустойку у сумі 16 506,88 грн. за період з 19.12.2014р. по 31.08.2015р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ст. 763Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Враховуючи той факт, що майно, що є предметом договору оренди належить до комунальної власності Одеської міської територіальної громади, правовідносини пов'язанні з його орендою, також врегульовані Законом України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Відповідно до ст. 10 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

За умовами ст. 19 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , орендар вносить орендну плату за договором незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» договір оренди припиняється закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного майна та комунального майнаВ» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму пеню, за прострочення оплати за договором оренди в сумі 52,43 грн.

Згідно п. 5.2. Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З аналізу вищезазначеного пункту договору вбачається, що у випадку невиконання орендарем умов щодо перерахунку коштів за оренду приміщення, починають нараховуватись штрафні санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені що підлягає стягненню з відповідача, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені, за прострочення оплати за договором оренди в сумі 52,43грн.,підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо вимог позивача про виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Аскос» з нежитлового приміщення, загальною площею 19,5 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29 та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Аскос» неустойку у розмірі 16 506,88 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що строк дії договору оренди закінчився 03.12.2014 року, проте в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач орендоване майно не повернув та продовжував ним користуватись.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки що підлягає стягненню з відповідача, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення неустойки, за неповернення майна за договором оренди в сумі 16 506,88 грн. та виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Аскос» з нежитлового приміщення, загальною площею 19,5 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Б.Хмельницького, буд. 29, підлягають судом задоволенню в повній мірі

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового у сумі 3 045,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аскос" - задовольнити.

2. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Аскос» (65028 вул. ОСОБА_3 буд., 29 м. Одеса, код ЄДРПОУ: 20923020) з нежитлового приміщення, загальною площею 19,5 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Б.Хмельницького, 29 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, рахунок № 37326027001909, МФО 828011 в ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ: 26302595).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аскос» (65028 вул. ОСОБА_3 буд., 29 м. Одеса, код ЄДРПОУ: 20923020) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, рахунок № 37326027001909, МФО 828011 в ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) пеню у розмірі 52 /п'ятдесят дві/ грн. 43 коп., неустойку у розмірі 16 506 /шістнадцять тисяч п'ятсот шість/ грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 045 /три тисячі сорок п'ять/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 26 жовтня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев