Постанова

від 18.10.2016 по справі 916/3673/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 916/3673/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. (доповідач), Грека Б.М., Ковтонюк Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 У справі№ 916/3673/15 Господарського суду Одеської області за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Аскос" Простягнення заборгованості та виселення, за участю:

від позивача:не з'явились, від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2015 позов задоволено. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскос" із нежитлового приміщення, загальною площею 19.5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 29. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскос" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 52,43 грн. пені, 16506,88 грн. неустойки, 3045, 00 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскос" задоволено частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2015 у справі № 916/3673/15 змінено в п.1 його резолютивної частини, викладено її в наступній редакції: "Позов задовольнити частково", а п. 3 резолютивної частини рішення скасовано в частині стягнення пені в сумі 52,43 грн. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 52,43 грн. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувсь до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2015 у справі № 916/3673/15 Господарського суду Одеської області залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згаданою нормою права названі договори та інші правочини.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" внормовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють, зокрема, правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

На стадіях укладення, виконання, зміни, розірвання та припинення договору найму у наймодавця та наймача виникають взаємні зобов'язання, зокрема: обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, провадити капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом; обов'язок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а в разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі (стаття 765, частина перша статті 773, частина друга статті 776, частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду комунального майна врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

У пункті 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12, статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України зазначено, що частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону.

Частиною другою статті 26 зазначеного Закону передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендодавцем орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судами встановлено, що між Малиновською районною адміністрацією м. Одеси (в подальшому орендодавця змінено на Департамент КВ ОМР) та ТОВ "Аскос" 25.07.2003 укладено договір № 20/5 оренди нежитлового приміщення, загальною площею 19,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 29.

Строк дії договору визначено сторонами до 15.01.2004. Проте неодноразово сторонами продовжено та за останньою додатковою угодою від 03.12.2012 до зазначеного договору оренди сторонами встановлено строк дії договору до 03.12.2013.

Судами встановлено, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України та за відсутності заперечень від орендодавця, договір оренди пролонговано до 03.12.2014.

Судами встановлено, що позивачем на адресу відповідача 13.11.2014 направлено лист-повідомлення про відмову від продовження строку договору та запропоновано у строк до 18.12.2014 повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

У зв'язку з припиненням договірних правовідносин 03.12.2014 та внаслідок порушення відповідачем зобов'язання повернути орендоване приміщення, позивачем заявлено вимогу на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України про стягнення неустойки в розмірі подвійного розміру орендної плати за період з 19.12.2014 по 31.08.2015.

На підставі п. 5.2 договору оренди позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 52,43 грн. за порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати за період з 16.09.2014 по 29.12.2014.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд, застосовуючи положення ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 549, 625, 785 ЦК України та ст. ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", виходив з того, що порушення відповідачем умов договору оренди щодо оплати орендної плати підтверджується матеріалами справи, тому стягнення пені є обґрунтованим та законним. Строк дії договору оренди закінчився 03.12.2014. У порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідачем орендоване майно не повернуто та продовжено ним користування, що передбачає правомірність стягнення неустойки.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо виселення відповідача із займаних ним орендованих приміщень внаслідок закінчення строку дії договору оренди, а також щодо стягнення неустойки у зв'язку із порушенням відповідачем вимог закону з негайного повернення орендованого майна внаслідок припинення договірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновками місцевого господарського суду в частині стягнення пені за порушення відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної оплати орендних платежів, оскільки будь-які докази в матеріалах справи, що вказують на наявність такого порушення, відсутні та засновані лише на поясненнях позивача, не підтверджених документально.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Враховуючи недоведеність позивачем зазначених обставин щодо стягнення пені, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 916/3673/15 Господарського суду Одеської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 916/3673/15 Господарського суду Одеської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 916/3673/15 Господарського суду Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 916/3673/15 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Грек Б.М. Ковтонюк Л.В.