Рішення

від 22.10.2015 по справі 922/4455/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р.Справа № 922/4455/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Національного банку України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Х/О., м. Харків до Приватного АТ "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_2,дов.№ б/н від 17.10.2014р. відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_3,дов.№ б/н від 01.04.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області звернувся до господарського суду із позовом до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" про стягнення за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007року грошові кошти в сумі 608 284,93 грн., з яких заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року. Обґрунтовуючи позов, позивач послався на договір застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010, укладений між Національним банком України та ПАТ "Земельний банк", на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2015року порушено провадження у справі№922/4455/15, розгляд справи призначено на 20.08.2015року.

В судовому засіданні 20.08.2015року оголошено перерву до 22.09.2015року , з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

19.08.2015 року до суду, через канцелярію господарського суду (вх.№33390) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву , в якому він вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають , оскільки вважає що позивач не набув прав кредитора у зобов'язаннях, які виникли у Приватного акціонерного товариства "Лізінгова компанія "Сприяння" на підставі кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007 року.

22.09.2015 року до суду від позивача, через канцелярію господарського суду(вх.№38210) надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких він, зокрема, просить суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

21 вересня 2015 року через канцелярію господарського суду Харківської області від Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" надійшла зустрічна позовна заяву, в якій відповідач просить суд визнати відсутність в ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області права на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього з кредитного договору № 75-07/К від 24 вересня 2007 року.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2015року прийняту зустрічну позовну заяву (вх. №37751 від 21.09.2015року) Приватного АТ "Лізингова компанія "Сприяння" та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою суду від 22.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 13.10.2015 року.

12.10.2015року від Національного банку України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області, через канцелярію господарського суду (вх.№39680) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву , в якому останній просив суд припинити провадження у справі№922/4455/15 за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" до Національного банку України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області про визнання відсутності права на стягнення грошових коштів. Мотивуючи вказані заперечення, тим, що факт наявності у відповідача за зустрічним позовом права вимоги з кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007 року встановлений під час розгляду іншої справи та зазначаен6ий у мотивувальній частині рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014року по іншій справі№922/3986/13, тому відповідач за зустрічним позовом, вважає, що наявні підстави для припинення провадження у справі№922/4455/15 на підставі п.2 ст.80 ГПК України .

12.0.2015року від Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння"(вх.№41174) надійшли заперечення проти правової позиції відповідача за зустрічним позовом, в яких, зокрема, вказував , на те, що висновку, до яких дійшли господарські суди у мотивувальних частинах рішень, ухвалених по справах№5023/5582/11 та №922/3986/13 є оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення в даній справі, також , в запереченнях вказувалось на те, що здійснена на умовах п.4.1. договору застави майнових прав №5/6 від 25.06.2010 року Публічним акціонерним товариством «Земельний банк» на користь ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області уступка права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" не свідчить про те, що у зобов'язанні за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007 року між ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" виникло правовідношення боржника і кредитора у зобов8язанні за вказаним кредитним договором.

В судовому засіданні 13.10.2015 року за усним клопотанням сторін оголошено перерву до 22.10.2015 року.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, та відповідача встановив наступне.

Між Національним банком України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області та Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку) 06.11.2008 був укладений кредитний договір №15, за умовами якого Публічному акціонерному товариству "Зембанк" надано кредит на суму 50 000 000,00 грн. на термін з 06.11.2008 до 26.08.2009 з оплатою відсотків у розмірі 17 % річних. 05.01.2010 додатковим договором №1 до кредитного договору № 15 внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 та збільшено процентну ставку за кредитом до 18 % річних.

25.06.2010 додатковим договором № 2 до кредитного договору № 15 внесено зміни до п. 1.2, відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Зембанк" за кредитним договором Національному банку України надані майнові права за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Зембанк" та Акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" зі всіма змінами до нього, про що укладено договір застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010. 05.01.2010 додатковим договором №1 до кредитного договору № 15 внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 та збільшено процентну ставку за кредитом до 18 % річних.

Згідно п.4.1. договору сторонами визначено, що заставодавець уступає заставодержателю право вимоги до боржника , що випливає з кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007 на суму 2 000 000.0за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору .

Згідно п.4.2. договору , сторонами визначено, що у частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до статті 212 ЦК України . Права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов*язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку , передбаченого підпунктом 3.1.4. договору.

Переважне право позивача щодо задоволення його вимог до Публічного акціонерного товариства "Зембанк" з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до приписів Закону України "Про заставу" та ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" сторони закріпили в п. 2.1.1. договору застави майнових прав.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010р. № 375, починаючи з 02.08.2010р. було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "Зембанк".

Посилаючись на те, що Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" були порушені зобов'язання за кредитним договором від 06.11.2008 № 15 та на перехід до позивача права вимоги за кредитним договором від 24.09.2007 № 75-07/К, Національний банк України в особі ОСОБА_1 Національного банку України Харківській області звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприянння" 2493934,19 грн. заборгованості за кредитним договором від 24.09.2007 № 75-07/К.

До кредитного договору №75-07/К додатковими угодами вносилися зміни, зокрема, додатковою угодою №1 від 25.09.2007р. встановлено строк повернення кредиту - 21.09.2009р., додатковою угодою №3 від 30.05.2008р. змінено відсоткову ставку за користування кредитом - з 24.09.2007р. - 17%, з 01.06.2008р.- 20%.

Додатковою угодою №4 від 21.09.2009 до договору № 75-07/К від 24.09.2007 сторони погодили подовжити строк дії договору до 19.09.2010 включно. Крім того, додатковою угодою внесено зміни до п. 1.3, яким встановлено розмір процентної ставки за користування кредитом: з 24.09.2007 - 17 % річних; з 01.06.2008 - 20 % річних; з 21.09.2009 - 24 % річних. Зазначеною додатковою угодою сторонами викладено п. 3.7 кредитного договору в новій редакції, відповідно до якої в разі порушення позичальником встановленого п. 1.2 кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007 строку повернення кредиту відповідач у подальшому сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи зі ставки 24 % річних, порядок нарахування й виплати яких встановлюється згідно з п.п. 3.5, 3.6 даного договору до повного погашення кредиту.

Також, позивач вказує на те, що висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору №75/07/К від 24.09.2007р., та переходу права вимоги за вказаним договором, на підставі п.4.2. договору застави майнових прав до позивача, викладені господарськими судами всіх рівнів в мотивувальній частині рішень по судовій справі №5023/5582/11.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.05.2014року задоволено позовні вимоги Національного банку України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. грошові кошти в сумі 2493934,19 грн., що включають в себе:

заборгованість за основним боргом в сумі 1450000,00 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 1043934,19 грн., нараховані за період серпень 2010 - липень 2013 року. Вказане рішення набуло законної сили та не було оскаржене відповідачем , вказана заборгованість перед позивачем станом на момент подання вищевказаної позовної заяви не погашена .

Як вказував позивач в позовній заяві, належним виконанням є виконання прийняте кредитором у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. З огляду на вищевикладене та відповідно до умов кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007 року, позивачем в період серпень 2013 року - за квітень 2015року (включно) нараховано грошові кошти в сумі 608 284,з яких заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобов*язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов'язання. Такі висновки, зокрема, викладені в ухвалі Верховного суду України від 18.05.2011 р. по справі №6-27640св08.

Станом на 01.05.2015 заборгованість Відповідача за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. є простроченою та складає 608 284,93 грн. за процентами нарахованими та несплаченими за користування кредитом за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року.

Також, господарський суд розглянув 21 вересня 2015 року зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", в якій позивач по зустрічному позову просив суд визнати відсутність в ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області права на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього з кредитного договору № 75-07/К від 24 вересня 2007 року.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що спір щодо наявності у Національного банку України в особі управління права вимоги за кредитним договором №75-08/К від 24.09.2007 року укладеним між ПАТ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» та АТ «Лізингова компанія «Сприяння», був вирішений під час розгляду іншої судової справи №922/3986/13 за позовом Національного банку України в особі управління до ПрАТ «Лізингова компанія «Сприяння» про стягнення основного боргу та процентів за вищевказаним кредитним договором. Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.2014 р. по справі №922/3986/13 задоволено вимоги Національного банку України в особі управління щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. грошові кошти в сумі 2493934,19 грн., що включають в себе: заборгованість за основним боргом в сумі 1450000,00 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 1043934,19 грн., нараховані за період серпень 2010 - липень 2013 року. Вказане судове рішення набуло законної сили 30.05.2014 р. та не було оскаржене відповідачем за первісним позовом й наразі знаходиться на виконанні в органах державної виконавчої служби України.

Відповідно до мотивувальної частини вказаного рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2014 р. по справі №922/3986/13 судом, зокрема, встановлені факти щодо наявності права вимоги у Національного банку України в особі управління за вищевказаним кредитним договором: «Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України .

Статтею 512 Цивільного кодексу України зокрема передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Згідно вимог ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За таких обставин, викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", що виникає з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007 р. належить Національному банку України на підставі договору застави майнових прав № 15/6.

Частиною другою ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори ), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій ). Також відповідно до вказаного пункту преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Крім того, щодо посилання Позивача за зустрічним позовом на порушення, Відповідачем за зустрічним позовом вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд зазначає наступне.

Відповідно до наданої до зустрічного позову копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.08.2015 р. вбачається, що згідно запису 1 цього ОСОБА_2 06.07.2010 р. державним реєстратором зареєстровано обтяження застава рухомого майна, підставою якого є договір застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 р., укладений між Національним банком України та ПАТ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК».

Вказаний договір застави майнових прав є змішаним, та містить в собі ознаки, як договору уступки права вимоги так і договору застави, що не суперечить нормам чинного законодавства, та, зокрема, підтверджується відповідними висновками в мотивувальній частині рішень господарських судів всіх рівнів по справі № 5023/5582/11.

Крім того, згідно вказаних рішень в мотивувальній їх частині по судовій справі № 5023/5582/11 зроблені висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007р., та переходу права вимоги за вказаним договором на підставі пунктів 4.1 та 4.2 договору застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010 р. до Національного банку України та згідно резолютивної частини рішень по вказаній справі визнано відсутність права вимоги у ПАТ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» за вказаним кредитним договором.

З огляду на вищевикладене, відповідно до запису 3 ОСОБА_1 зареєстроване 29.05.2012 р. звернення стягнення на предмет застави за вищеназваним договором застави майнових прав.

Згідно статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до ч.1 статті 32 вказаного Закону якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Так, вимоги статті 11 вказаного Закону щодо реєстрації обтяжень рухомого майна Національним банком України за правовідносинами, що виникли за договором застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010 р. були дотримані.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене , господарський суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю .

При цьому, представником відповідача за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву було подано заяву за змістом якої просив припинити провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що факт наявності у відповідача за зустрічним позовом права вимоги з кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007 року встановлений під час розгляду іншої справи та зазначаен6ий у мотивувальній частині рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014року по іншій справі№922/3986/13.

Положення п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов'язок суду припинити провадження у справі у випадку якщо вже існує рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Із наявних в матеріалах справи судових рішень у справі №922,3986/13 вбачається, що предметом вирішення господарським судом Харківської області області є стягнення грошових коштів та процентів .

В той же час, предметом розгляду спору у даній справі є відсутність в ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області права на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього з кредитного договору № 75-07/К від 24 вересня 2007 року .

З огляду на викладене вбачається, що предмети позовів №922/3986/13 та №922/4455/15 є однаковими .

Разом з тим, судом з'ясовано, що підстави позовних вимог у справі №922/3986/13 та у даній справі є різними, в зв'язку з чим провадження у справі припиненню не підлягає.

В задоволенні клопотання Національного банку України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області про припинення провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України, відмовити з підстав вищевикладеного.

Судові витрати за розгляд первісного позову покласти на відповідача з вини якого спір доведено до судового розгляду.

Судові витрати за розгляд зустрічної позовної заяви залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,60,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння"( м. Харків, вул. Чубаря, 3/5 код ЄДРПОУ 24347487) на користь Національного банку України в особі ОСОБА_1 Національного банку України в Харківській області ( м. Харків, пл. Театральна, 1 код ЄДРПОУ 09351445) - заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 608 284,93грн., нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року (включно)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" ( м. Харків, вул. Чубаря, 3/5 код ЄДРПОУ 24347487) на користь Державного бюджету України (ОСОБА_1 Державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 9 124,27грн. судового збору.

В задоволені зустрічного позову - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4