Постанова

від 07.12.2015 по справі 922/4455/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 922/4455/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№5248 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.15 у справі № 922/4455/15

за позовом Національного банку України в особі ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області, м.Харків

до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", м.Харків

про стягнення 608284,93 грн.

за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", м.Харків

до Національного банку України в особі ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області, м.Харків

про визнання відсутності права на стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року Національний банк України в особі ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" про стягнення за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007року заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року - в сумі 608284,93 грн., з посиланням на договір застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010, укладений між Національним банком України та ПАТ "Земельний банк", на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р.

ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння"у зустрічному позові просив визнати відсутність в ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області права на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього з кредитного договору №75-07/К від 24 вересня 2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. у справі №922/4455/15 (суддя Присяжнюк О.О.) первісний позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" на користь Національного банку України в особі ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області - заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 608284,93грн., нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року (включно); стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" на користь Державного бюджету України - 9124,27грн. судового збору. В задоволені зустрічного позову - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі, а у зустрічний позов задовольнити.

У апеляційній скарзі та поясненнях зазначив, що судом порушені вимоги Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , вважає, що в зв'язку з закінченням строку дії кредитного договору не має підстав для сплати процентів за користування кредитом.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що норми Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень не порушені, твердження відповідача про відсутність права вимоги на підставі кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом є безпідставним.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між Національним банком України в особі ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області та Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку) укладений кредитний договір №15 від 06.11.2008, за умовами якого Публічному акціонерному товариству "Зембанк" надано кредит на суму 50 000 000,00 грн. на термін з 06.11.2008 до 26.08.2009 з оплатою відсотків у розмірі 17 % річних.

05.01.2010 додатковим договором №1 до кредитного договору №15 внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 та збільшено процентну ставку за кредитом до 18 % річних.

25.06.2010 додатковим договором №2 до кредитного договору №15 внесено зміни до п.1.2, відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Зембанк" за кредитним договором Національному банку України надані майнові права за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Зембанк" та Акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" зі всіма змінами до нього, про що укладено договір застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010. 05.01.2010 додатковим договором №1 до кредитного договору №15 внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 та збільшено процентну ставку за кредитом до 18% річних.

У п.4.1. договору зазначено, що заставодавець уступає заставодержателю право вимоги до боржника, що випливає з кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007 на суму 2 000 000.00 грн., за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору .

Пунктом 4.2. договору визначено, що у частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до статті 212 ЦК України. Права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого підпунктом 3.1.4. договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що переважне право позивача щодо задоволення його вимог до Публічного акціонерного товариства "Зембанк" з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до приписів Закону України "Про заставу" та ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" сторони закріпили в п. 2.1.1. договору застави майнових прав.

Правління Національного банку України від 30.07.2010р. №375, починаючи з 02.08.2010р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "Зембанк".

Національний банк України в особі ОСОБА_3 Національного банку України Харківській області, посилаючись на те, що Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" порушені зобов'язання за кредитним договором від 06.11.2008 №15 та на перехід до позивача права вимоги за кредитним договором від 24.09.2007 №75-07/К, звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприянння" 2493934,19грн. заборгованості за кредитним договором від 24.09.2007 №75-07/К.

До кредитного договору №75-07/К додатковими угодами вносилися зміни, зокрема, додатковою угодою №1 від 25.09.2007р. встановлено строк повернення кредиту - 21.09.2009р., додатковою угодою №3 від 30.05.2008р. змінено відсоткову ставку за користування кредитом - з 24.09.2007р. - 17%, з 01.06.2008р.- 20%.

Додатковою угодою №4 від 21.09.2009 до договору № 75-07/К від 24.09.2007 сторони погодили подовжити строк дії договору до 19.09.2010 включно, а додатковою угодою внесено зміни до п. 1.3, яким встановлено розмір процентної ставки за користування кредитом: з 24.09.2007 - 17 % річних; з 01.06.2008 - 20 % річних; з 21.09.2009 - 24 % річних та викладено п.3.7 кредитного договору в новій редакції, відповідно до якої в разі порушення позичальником встановленого п.1.2 кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007 строку повернення кредиту відповідач у подальшому сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи зі ставки 24% річних, порядок нарахування й виплати яких встановлюється згідно з п.п. 3.5, 3.6 даного договору до повного погашення кредиту.

Позивач вказує на те, що висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору №75/07/К від 24.09.2007р., та переходу права вимоги за вказаним договором, на підставі п.4.2. договору застави майнових прав до позивача, викладені господарськими судами всіх рівнів в мотивувальній частині рішень по судовій справі №5023/5582/11.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.05.2014 року задоволено позовні вимоги Національного банку України в особі ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р. грошові кошти в сумі 2493934,19 грн., що включають в себе: заборгованість за основним боргом в сумі 1450000,00 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 1043934,19 грн., нараховані за період серпень 2010 - липень 2013 року. Вказане рішення набуло законної сили та не оскаржене відповідачем, заборгованість перед позивачем станом на момент подання вищевказаної позовної заяви не погашена.

Належним виконанням є виконання прийняте кредитором у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007 року, позивачем в період серпень 2013 року - за квітень 2015року (включно) нараховано грошові кошти в сумі 608 284,93 грн. з яких заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобов'язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов'язання. Такі висновки, зокрема, викладені в ухвалі Верховного суду України від 18.05.2011 р. по справі №6-27640св08.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що станом на 01.05.2015 заборгованість відповідача за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. є простроченою та складає 608284,93 грн. за процентами нарахованими та несплаченими за користування кредитом за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року.

Господарський суд, розглянувши зустрічний позов ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", в якій позивач по зустрічному позову просив суд визнати відсутність в ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області права на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього з кредитного договору № 75-07/К від 24 вересня 2007 року обґрунтовано відмови у його задоволенні виходячи з наступного.

Рішенням суду встановлено, що спір щодо наявності у Національного банку України в особі управління права вимоги за кредитним договором №75-08/К від 24.09.2007 року укладеним між ПАТ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК та АТ Лізингова компанія Сприяння , був вирішений під час розгляду іншої судової справи №922/3986/13 за позовом Національного банку України в особі управління до ПрАТ Лізингова компанія Сприяння про стягнення основного боргу та процентів за вищевказаним кредитним договором.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.2014 р. по справі №922/3986/13 задоволено вимоги Національного банку України в особі управління щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007 р. грошові кошти в сумі 2493934,19 грн., що включають в себе: заборгованість за основним боргом в сумі 1450000,00 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 1043934,19 грн., нараховані за період серпень 2010 - липень 2013 року. Вказане судове рішення набуло законної сили 30.05.2014 р. та не оскаржене відповідачем за первісним позовом й наразі знаходиться на виконанні в органах державної виконавчої служби України.

У мотивувальній частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2014 р. по справі №922/3986/13 судом, зокрема, встановлені факти щодо наявності права вимоги у Національного банку України в особі управління за вищевказаним кредитним договором, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України .

Статтею 512 Цивільного кодексу України зокрема передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Згідно вимог ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За таких обставин, викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", що виникає з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007 р. належить Національному банку України на підставі договору застави майнових прав № 15/6.

Частиною другою ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори ), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій ). Також відповідно до вказаного пункту преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на порушення, відповідачем за зустрічним позовом вимог Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , виходячи з наступного.

Відповідно до наданої до зустрічного позову копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.08.2015 р. вбачається, що згідно запису 1 цього ОСОБА_2 06.07.2010 р. державним реєстратором зареєстровано обтяження застава рухомого майна, підставою якого є договір застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 р., укладений між Національним банком України та ПАТ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК .

Вказаний договір застави майнових прав є змішаним, та містить в собі ознаки, як договору уступки права вимоги так і договору застави, що не суперечить нормам чинного законодавства, та, зокрема, підтверджується відповідними висновками в мотивувальній частині рішень господарських судів всіх рівнів по справі №5023/5582/11.

Крім того, згідно вказаних рішень в мотивувальній їх частині по судовій справі №5023/5582/11 зроблені висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007р., та переходу права вимоги за вказаним договором на підставі пунктів 4.1 та 4.2 договору застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010 р. до Національного банку України та згідно резолютивної частини рішень по вказаній справі визнано відсутність права вимоги у ПАТ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК за вказаним кредитним договором.

З огляду на вищевикладене, відповідно до запису 3 ОСОБА_3 зареєстроване 29.05.2012р. звернення стягнення на предмет застави за вищеназваним договором застави майнових прав.

Згідно статті 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ч.1 статті 32 Закону якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Так, вимоги статті 11 Закону щодо реєстрації обтяжень рухомого майна Національним банком України за правовідносинами, що виникли за договором застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010 р. дотримані.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог .

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання Національного банку України в особі ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області про припинення провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

Положення п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов'язок суду припинити провадження у справі у випадку якщо вже існує рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Із наявних в матеріалах справи судових рішень у справі №922/3986/13 вбачається, що предметом вирішення господарським судом Харківської області області є стягнення грошових коштів та процентів .

В той же час, предметом розгляду спору у даній справі є відсутність в ОСОБА_3 Національного банку України в Харківській області права на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього з кредитного договору № 75-07/К від 24 вересня 2007 року .

Отже, предмети позовів №922/3986/13 та №922/4455/15 є однаковими.

Разом з тим, підстави позовних вимог у справі №922/3986/13 та у даній справі є різними, в зв'язку з чим провадження у справі припиненню не підлягає.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на закінчення строку дії кредитного договору та відсутність підстав для сплати процентів за користування кредитом, так як в разі порушення позичальником встановленого п.1.2 кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007 строку повернення кредиту відповідач у подальшому сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи зі ставки 24% річних, порядок нарахування й виплати яких встановлюється згідно з п.п.3.5, 3.6 даного договору до повного погашення кредиту.

Отже, в зв'язку з непогашенням кредиту позивач обґрунтовано пред'явив позов про стягнення за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007року заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2013 року - квітень 2015 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 509,512,513,514,516,598 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015 р. по справі №922/4455/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.12.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.