Постанова

від 21.10.2015 по справі 922/2234/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 922/2234/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

ОСОБА_1, суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 13.01.2015р. №07/01,

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 02.01.2015р. №1,

третьої особи - не з'явилась,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія", м. Балаклія, (вх. 3878 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015р. у справі № 922/2234/15

за позовом ОСОБА_5 акціонерного товариства "Іскра", м. Львів,

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія", м. Балаклія,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 підприємства фірми "Ерідон", м. Київ,

про стягнення коштів у розмірі 56463,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2015р. (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства "Іскра" суму основної заборгованості в розмірі 41790,57 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 12244,63 грн., 3% річних в розмірі 2428,43 грн., судові витрати в розмірі 1827,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015р. у справі №922/2234/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних, 3% річних в розмірі 56463,63 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних доказів причетності відповідача та його уповноважених осіб до замовлення перевезень, які були здійсненні позивачем у лютому 2013 року. Апелянт також зауважує, що оригінали документів, які суд першої інстанції витребував у позивача, останній не давав для огляду.

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. 11928 від 14.08.2015р.), в яких просить відхилити апеляційну скаргу та залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Апелянт надав доповнення до апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015р. (вх. 12891 від 11.09.2015р.

Від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи ( вх. 13503 від 28.09.2015р.).

12.10.2015р. на адресу господарського суду апеляційної інстанції надійшло клопотання (вх. 14093) від позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства "Іскра" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Львівському апеляційному господарському суді.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.10.2015р. (в режимі відеоконференції) представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Публічне акціонерне товариства «Іскра» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Автотранс-Балаклія» суми основного боргу, втрат від інфляції та 3% річних.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем підписано договір № 07092012/11 від 28.08.2012р. на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

На виконання зазначеного договору сторонами погоджено заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1/146 від 08.02.2013 року у міжнародному сполученні за маршрутом Німеччина (Берлін) - Україна (Київ) та на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1/147 від 08.02.2013 року у міжнародному сполученні за маршрутом Німеччина (ОСОБА_2) - Україна (Дніпропетровськ).

Як посилається позивач та встановлено господарським судом першої інстанції, вартість перевезення вантажу за заявкою № 1/146 становить 1650 Євро, що станом на день відвантаження вантажу згідно з курсом НБУ становить 17778грн., в тому числі ПДВ, за заявкою № 1/147 становить 2250 Євро, що станом на день відвантаження вантажу згідно з курсом НБУ становить 24012,57грн., в тому числі ПДВ відповідно до вищезазначених заявок.

Таким чином, на думку позивача, останній виконав всі зобов'язання за укладеним договором, однак, відповідач не здійснив оплату за своїми зобов'язаннями, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до місцевого господарського суду.

Господарським судом Харківської області винесено рішення від 04.06.2015р., яким позовні вимоги задоволено повністю.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками господарського суду та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, 28.08.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 07092012/11 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Відповідно до п. 1.1 договору перевізник у межах даного договору надає послуги по організації та перевезення вантажним транспортом відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів , що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполучені.

Пунктом 1.2. встановлено, що перевезення вантажу здійснюється на підставі замовлення, форма якого встановлена та узгоджена сторонами (додаток №1).

Згідно з п. 1.3 договору замовлення на перевезення є невід'ємною частиною даного договору. Передане по факсу замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками та підписами обох сторін .

В матеріалах справи міститься заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1/146 від 08.02.2013.р у міжнародному сполученні за маршрутом Німеччина (Берлін) - Україна (Київ) та заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1/147 від 08.02.2013 року у міжнародному сполученні за маршрутом Німеччина (ОСОБА_2) - Україна (Дніпропетровськ).

В даних заявках відсутнє посилання на договір, в межах якого вони складені. Таким чином, неможливо встановити на виконання саме якого договору вони були складені.

Крім того, за укладеним договором №07092012/11 від 28.08.2012р. перевізником є ПАТ «Іскра», замовником є ТОВ «Автотранс-Балаклія», однак, заявки від 08.02.2013р. №1/146, №1/147 підписані з боку ТОВ «Автотранс-Балаклія» без зазначення посади та прізвища, ім'я та по батькові відповідної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до картки із зразками підписів та відбитками печатки ТОВ «Автотранс-Балаклія» єдиною особою, яка має право підписувати документи від імені ТОВ «Автотранс-Балаклія» (станом на час укладення даних заявок) є в.о. директора ОСОБА_7 (а.с. 45). Однак, підпис, який зазначений у вищезазначеній картці та заявках на перевезення вантажу автомобільним транспортом візуально не схожі, та не зазначено прізвища, ім'я та по батькові особи, що поставила підпис. А також, у відповідності до п. 1.3 договору передане по факсу замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками і підписами обох сторін. Однак, як вбачається з заявок від 08.02.2013р. №1/146, №1/147 перевізник завірив штампом, а не печаткою зазначені заявки, які, до того ж, підписані з боку перевізника особою без зазначення прізвища, ім'я та по батькові особи, що поставила підпис. Таким чином вищезазначене дає підстави для висновку про те, що заявки від 08.02.2013р. №1/146, №1/147 складені неналежним чином та не відповідають умовам договору.

Відповідно до п. 2.5 договору перевізник (ПАТ «Іскра») зобов'язаний надати замовнику (ТОВ «Автотранс-Балаклія») рахунки з прикладеними оригіналами товарно-транспортних накладних (СМR зі всіма відмітками прикордонних митниць), товарною накладною, довіреністю замовника (ТОВ «Автотранс-Балаклія») на отримання товарно-матеріальних цінностей після повернення автомобіля з рейсу. Перелік документів, які необхідно передати замовнику, уточнюються в замовленні.

До матеріалів справи долучені документі, які подавав позивач в якості доказу того, що він виконав умови зазначеного договору, а саме:

рахунок-фактуру № ТІ-0000235 від 14.02.2013 року;

міжнародну товарно-транспортну накладну № 51502051 від 07.02.2013р.;

акт №ТІ-0000235 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.02.2013р.

рахунок-фактуру № ТІ-0000231 від 19.02.2013р.;

міжнародну товарно-транспортну накладну № 196838 від 11.02.2013 року;

акт № ТІ-0000231 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2013 р.

Однак, позивач не надав замовнику товарну накладну, довіреність замовника на отримання товарно-матеріальних цінностей, отже, відсутні підстави для висновку, що позивач належним чином виконав вимоги вищезазначеного п. 2.5. договору.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «Іскра» виконав свої зобов'язання щодо надання всіх передбачених договором документів, чим і порушив прийняті на себе зобов'язання за укладеним договором.

А також, на підтвердження того, що позивач направляв всі вищезазначені документи відповідачу, надав список №149 від 18.02.2013р. згрупованих поштових відправлень та повернуте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача. Однак, з даних доказів не вбачається, що саме вищезазначені документи були надіслані відповідачу в рахунок виконання вимог договору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивач не довів належними та допустимими доказами обов'язку відповідача сплатити за надані послуги за договором № 07092012/11 від 28.08.2012р. на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, не довів факту, що заявки від 08.02.2013р. №1/146, №1/147 були складені та виконані перевізником саме в межах зазначеного договору.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області про задоволення позовних вимог ПАТ «Іскра» у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи та є підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015р. у справі № 922/2234/15 слід скасувати, апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" задовольнити, у позові ПАТ «Іскра» відмовити.

Згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача, а при задоволенні позову - на відповідача. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України В«Про судовий збірВ» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та апеляційної скарги на рішення господарського суду.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія", м. Балаклія, задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015р. у справі № 922/2234/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецького,14 код ЄДРПОУ 00214244, ІПН 002142413044, р/р 26009010736878 в АКБ «Укрсоцбанк» в м. Києві, МФО 300023) на користь ТОВ «Автотранс-Балаклія» (м. Балаклія, вул. Заміська, 1-А64200, код ЄДРПОУ 32898172) 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити видати наказ господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.10.2015р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза