Ухвала

від 21.10.2015 по справі 182/1671/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1671/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц774/1643/К/15 Бабаніна В.А.

Категорія № 21 (І) Доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.

при секретарі: Масловій К.В.

за участю: представника позивача Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради - Козюк Лесі Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року по цивільній справі за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дряблов Олександр Володимирович, ПП «Нікопольська привана пивоварня» про визнання недійсним договору дарування,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Нікопольський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дряблов Олександр Володимирович, ПП «Нікопольська привана пивоварня» про визнання недійсним договору дарування

В обгрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.05.2013 року за ОСОБА_5 визнано право власності на самочинно збудовану будівлю «Т» за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якого державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності даної будівлі.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до приватного підприємства „Нікопольська приватна пивоварня" , третя особа виконавчий комітет Нікопольської міської ради про визнання права власності, відмовлено ( а.с.7-8).

21 лютого 2014 року під час розгляду справи апеляційним судом Дніпропетровської області, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування 1/2 частки будівлі АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольськог міського округу Дрябловим О.В. та зареєстровано право власності на ? будівлі „Т" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с.9-13).

Оскільки ОСОБА_5 в момент укладання договору дарування ? частки будівлі АДРЕСА_1, не набув належних підстав для розпорядження спірною будівленю, даний правочин вчинений ним з порушенням чинного законодавства, в зв'язку з чим Прокурор просив суд визнати недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1/2 частки будівлі АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дрябловим О.В. 21.02.2014 р. за №125.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року позов Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1/2 частки будівлі АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дрябловим Олександром Володимиовичем 21 02.2014 року за № 125 .Стягнуто з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 121 грн.80 коп. з кожного на користь держави .

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилаються на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що на час укладання договору дарування ОСОБА_5 був власником спірної будівлі «Т» на підставі рішення суду, яке на той час мало юридичну силу і скасоване не було, реєстрація права власності не скасована за ОСОБА_5 до тепершнього часу, а тому ОСОБА_5 як власник, мав всі повноваження на розпорядження даним нерухомим майном.

На думку апелянта, позов подано особою, яка не мала на це повноважжень, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, прокурор не наділений правом звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, якому не надано повноважень виконавчої влади, згідно з вимогами ст.ст. 26,29 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

В запереченнях на апеляційну скаргу Нікопольський міжрайонний прокурор просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване на його думку залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.05.2013 року за ОСОБА_5 визнано право власності на самочинно збудовану будівлю «Т» за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якого державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності даної будівлі.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до приватного підприємства „Нікопольська приватна пивоварня" , третя особа виконавчий комітет Нікопольської міської ради про визнання права власності, відмовлено ( а.с.7-8).

21 лютого 2014 року під час розгляду справи апеляційним судом Дніпропетровської області, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування 1/2 частки будівлі АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського округу Дрябловим О.В. та зареєстровано право власності на ? будівлі „Т" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.9-13).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 з порушенням норм діючого законодавства набув у власність будівлю АДРЕСА_1, 1/2 частку якої він в подальшому відчужив на користь ОСОБА_6.

Звертаючись до суду з позовом, Прокурор посилався на те, що ОСОБА_5 в момент укладання договору дарування з ОСОБА_6 не набув належних підстав для розпорядження спірною будівлею, а тому вважає, що даний правочин ОСОБА_5 вчинений з порушенням норм чинного законодавства, та є недійсним з моменту його вчинення, оскільки суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Виходячи з аналізу наведених вище норм та положень ч.ч. 1 і 3 статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи Нікопольською міською радою не приймалось рішення про надання земельної ділянки у користування із земель комунальної власності для зведення будівлі АДРЕСА_1, в зв'язку з чим відповідач не мав правових підстав для зведення даної будівлі.

Згідно з вимогами вимог ч.1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Положеннями ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналогічна позиція міститься в абз. 1 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року за № 9, яким передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року було встановлено, що будівля АДРЕСА_1 є самовільно збудованою будівлею на земельній ділянці яка належить Нікопольській міській раді, а тому відповідно до вимог до ч.ч. 1,2,3 ст 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруду, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

У зв'язку з чим, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дряблов Олександр Володимирович, ПП «Нікопольська привана пивоварня» про визнання недійсним договору дарування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на час укладання договору дарування ОСОБА_5 був власником спірної будівлі «Т» на підставі рішення суду, яке на той час мало юридичну силу і скасоване не було, реєстрація права власності не скасована за ОСОБА_5 до тепершнього часу, а тому ОСОБА_5 як власник, мав всі повноваження на розпорядження даним нерухомим майном колегією суддів не беруться до уваги, оскільки рішення суду від 17.05.2013 року на підставі якого відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.03.2014 року.

Доводи апеляційної скарги, що позов подано особою, яка не мала на це повноважжень, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, прокурор не наділений правом звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відповідно до вимог ст.. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» , який діяв на момент звернення з позовними вимогами, прокурор правомірно та відповідно до вимог діючого законодавства звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів держави в особі Нікопольської міської ради.

Вирішуючи спір,суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому немає підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: