Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/20324/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/20324/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 36573563

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», Дніпропетровська обл., смт.Ювілейне, ЄДРПОУ 30487219

відповідача 2: Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту», м.Київ, ЄДРПОУ 36655673

про стягнення 2 234 010 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Братцева Н.С. - по дов.

від відповідача 1: Шабовта Є.В. - по дов.; Вітович О.Я. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», Дніпропетровська обл., смт.Ювілейне про стягнення грошових коштів в сумі 2 214 010 грн. та до відповідача 2, Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту», м.Київ про стягнення грошових коштів в сумі 20 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» умов договору №35814 від 01.01.2014р. про надання маркетингових послуг в частині надання послуг, які було попередньо оплачено замовником, що, на думку позивача, свідчить про можливість повернення попередньої оплати на підставі ст.693 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги до Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» було обґрунтовано договором б/н від 16.01.2014р. поруки, у відповідності до умов якого відповідач 2 поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем 1 своїх обов'язків за договором №35814 від 01.01.2014р. про надання маркетингових послуг.

21.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» подано заяву про відмову від позовних вимог до Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» про стягнення 20 000 грн.

Відповідач 1 у відзиві б/н від 26.08.2015р. та протягом розгляду справи в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» було належним чином виконано умови договору №35814 від 01.01.2014р. та надано послуги позивачу. Одночасно, наведеним учасником судового процесу наголошено, що заявником обґрунтованих заперечень з приводу відмови в підписанні актів приймання-передачі у порядку, що визначений укладеним між позивачем та відповідачем 1 договором, висловлено не було.

Відповідач 2 у відзиві б/н від 19.08.2015р. проти задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів з Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» не заперечував.

В судове засідання 21.10.2015р., як і в попередні засідання суду, відповідач 2 не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.

За висновками суду, Приватне підприємство «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача 2 на теперішній час є: 02160, м.Київ, Дніпровський район, вул.Каунанська, буд.13.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 30.09.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною судовою кореспонденцією було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0103035747366.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 2 про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача 2 можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач 2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 30.09.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача 2 в судове засідання 21.10.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 30.09.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розгляд справи №910/20324/15 здійснюється з 06.08.2015р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

Судом також прийнято до уваги, що у відзиві б/н від 19.08.2015р. відповідач 2 просив здійснювати розгляд спору без участі представника Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту».

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач 2 не з'явився у судове засідання 21.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (виконавець) було укладено договір №35814 про надання маркетингових послуг, у відповідності до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, що визначений договором.

Пунктом 3.1 договору №35814 від 01.01.2014р. передбачено, що вартість послуг наводиться у додатках до договору, що є його невід'ємними частинами.

У додатку №1 до договору №35814 від 01.01.2014р. сторонами погоджено перелік послуг, що можуть бути надані у межах правочину, та їх вартість.

Договір набирає сили з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє протягом дванадцяти місяців.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №35814 від 01.01.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 1 взаємних цивільних прав та обов'язків з надання маркетингових послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, п.3.1 договору №35814 від 01.01.2014р. передбачено, що вартість послуг наводиться у додатках до договору, що є його невід'ємними частинами.

У додатку №1 до договору №35814 від 01.01.2014р. сторонами погоджено вартість послуг, що можуть бути надані у межах правочину.

Пунктом 3.2 укладеного між позивачем та відповідачем 1 правочину передбачено, що попередня оплата послуг за кожен звітний період, в якому надаються послуги згідно додатків до договору, здійснюється замовником на підставі рахунку виконавця у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця до останнього числа звітного періоду.

У п.3.1 спірного правочину зазначено, що звітним періодом є календарний місяць.

Сума оплати за договором визначається з розрахунку вартості послуг, наведеної у додатку №1 до договору.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №35814 від 01.01.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» рахунок-фактуру №18621 від 12.01.2014р. на суму 2 254 010 грн. на попередню оплату послуг на звітний період.

За поясненнями відповідача 1, спірними звітними періодами є січень та лютий 2014р., акти здачі-приймання послуг за якими так і не було підписано заявником. Обґрунтовуючи такі твердження, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» посилалось на умови п.5 додатку №3 від 01.01.2014р., у відповідності до якого у разі закінчення звітного періоду, наведеного у додатку, сторони за будь-яких причин не оформлять нового додатку до договору з замовленням інших послуг на наступні періоди, то наведені у додатку №3 від 01.01.2014р. послуги вважаються замовленими на наступні періоди.

Представленими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями №634 від 27.01.2014р. на суму 243 262 грн., №6259 від 27.01.2014р. на суму 1 750 500 грн., №6266 від 29.01.2014р. на суму 260 248 грн. підтверджується факт внесення заявником попередньої оплати у розмірі 2 254 010 грн. та у строки, що в повному обсязі відповідають умовам п.3.2 договору №35814 від 01.01.2014р. Наразі, суд зазначає, що наведені вище розрахункові документи скріплені печатками банку про проведення грошового переказу.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 10.08.2015р. судом було зобов'язано відповідача 1 надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача попередньої оплати за договором №35814 від 01.01.2014р. в сумі 2 254 010 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» у відзиві б/н від 26.08.2015р. факт отримання виконавцем попередньої оплати від замовника було підтверджено.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» було належним чином виконано свої обов'язки за договором №35814 від 01.01.2014р. в частині внесення попередньої оплати на підставі рахунку, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет».

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.1.2 договору №35814 від 01.01.2014р. перелік та види послуг, які виконавець надає замовнику, наводяться у додатку №1 до договору. Замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з переліку, що наведений у додатках, які є невід'ємними частинами правочину, в обсязі, протягом строку та на умовах, наведених в таких додатках.

Як вказувалось вище, у додатку №1 до договору №35814 від 01.01.2014р. контрагентами погоджено перелік послуг, які можуть бути надані у межах правочину. Зокрема, до таких послуг відносяться: визначення об'ємів продажу товарів в торговельних точках у кількісному виразі, що приймають участь у дослідженні у звітний період; визначення об'ємів продажу товарів в торговельних точках, що приймають участь у дослідженні у звітний період, у грошовому виразі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймають участь у дослідженні; визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника у торговельній мережі; визначення середньодобових продажів продукції постачальника через одну торговельну точку; надання інформації по кожній окремій точці: код найменування магазину, адреса, розмір торговельної площі, кількість кас, робочі дні та часи, дата відкриття, всі зміни, пов'язані з відкриттям та закриттям магазинів; проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання); проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання); проведення телефонного опитування респондентів; проведення моніторингу по збільшенню кількості фейсів товарної позиції в розрізі торговельних точок; обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; проведення фокус-груп; надання інформації щодо роздрібних цін у роздрібних торгових точках; дослідження ставлення споживачів до видів реклами різних товарних груп, дослідження факторів вибору торговельної точки та покупки різних товарних груп; дослідження ставлення покупців до найменування товарних марок; дослідження ставлення покупців до упаковки товарів; On-line опитування споживачів на підставі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань; CAPI-опитування з використанням анкети з фіксованою кількістю питань.

Пунктом 2.1.1 спірного правочину передбачено, що виконавець зобов'язаний надавати послуги у відповідності до умов договору.

У п.3.4 договору №35814 від 01.01.2014р. передбачено, що по закінченню кожного звітного періоду сторони підписують акт здачі-приймання наданих послуг.

По завершенню надання щомісячних послуг виконавець надає замовнику акти здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках, підписані повноважними представниками виконавця та скріплені його печаткою. Для отримання актів здачі-приймання наданих послуг замовник зобов'язаний у строк з дванадцятого по п'ятнадцяте число (включно) місяця, наступного за звітним, направити свого представника за адресою: м.Дніпропетровськ, просп.Кірова, 28а. У разі нез'явлення повноважного представника замовника, у наведені вище строки, акт наданих послуг направляється на адресу замовника цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Замовник протягом семи днів з моменту отримання актів, що підтверджується підписом повноважного представника замовника у журналі видачі актів здачі-приймання наданих послуг чи повідомленням про вручення поштової кореспонденції замовнику, але не пізніше двадцять п'ятого числа місяця, наступного за звітним періодом, повинен підписати акт та повернути його замовнику нарочно чи шляхом направлення з повідомленням про вручення поштового відправлення. У разі відмови замовника від підписання акту здачі-приймання замовник не пізніше двадцять п'ятого числа місяця, наступного за звітним періодом, зобов'язаний направити виконавцю відповідну мотивовану відмову чи нарочно за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Кірова, 28А чи поштою з описом та повідомленням про вручення поштового відправлення з адресою: 49006, м.Дніпропетровськ, вул.Чичеріна 30 а/с 610 (п.4.1 договору №35814 від 01.01.2014р.).

З огляду на умови договору щодо внесення попередньої оплати та погодження контрагентами у спірному правочині, що звітним періодом, за який вноситься попередня оплата, є календарний місяць, до кінця якого замовник і повинен сплатити грошові кошти на підставі рахунку виконавця, суд дійшов висновку, що звітним періодом, в якому Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» повинні були б бути надані послуги, попередню оплату за які було перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» згідно платіжних доручень №634 від 27.01.2014р., №6259 від 27.01.2014р. та №6266 від 29.01.2014р., був січень 2014р.

Проте, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» послуги у звітний період, в який було перераховано попередню оплату в межах договору №35814 від 01.01.2014р., надано не було.

При цьому, заявником наголошено, що фактично замовником не було погоджено конкретного переліку маркетингових послуг, що повинні були б бути надані у січні 2014р., з переліку, який наведено у додатку №1 до спірного правочину, а додаток №3 від 01.01.2014р. до договору, що був підписаний представниками обох сторін, не містить переліку послуг, які б були замовлені до виконання у звітному періоді.

Відповідач 1 проти наведених тверджень заперечував та зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» було належним чином виконано свої обов'язки за договором.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Наразі, заперечуючи проти заявленого позову, відповідач 1 посилається на належне виконаня умов договору №35814 від 01.01.2014р. про що, на думку вказаного учасника судового процесу, свідчать акти №004038 від 31.01.2014р. на суму 1 894 230 грн. та №018034 від 28.02.2014р. на суму 433 880 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про належне виконання умов договору №35814 від 01.01.2014р. та надання відповідних послуг у звітному періоді є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, п.1.2 договору №35814 від 01.01.2014р. передбачено, що перелік та види послуг, які виконавець надає замовнику, наводяться у додатку №1 до договору. Замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з переліку, що наведений у додатках, які є невід'ємними частинами правочину, в обсязі, протягом строку та на умовах, наведених в таких додатках.

Пунктом 2.1.1 спірного правочину передбачено, що виконавець зобов'язаний надавати послуги у відповідності до умов договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» протягом розгляду справи наголошувалось, що замовником послуги у спірний звітний період (січень 2014р.) з переліку, який наведено у додатку №1 до договору №35814 від 01.01.2014р., не замовлялись, а отже, у замовника були відсутні підстави для підписання актів здачі-приймання послуг, що були направлені виконавцем у січні та лютому 2014р.

Проте, заперечуючи проти наведеної позиції заявника, відповідач 1 посилався на додаток №3 від 01.01.2014р., в якому, замовником було обрано певні послуги з переліку, наведеного у додатку №1 до спірного правочину.

Наразі, в матеріалах справи містяться два примірники додатку №3 від 01.01.2014р. до договору №35814 від 01.01.2014р.

Зокрема, у примірнику, який було представлено суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», у п.1 у графі «Найменування послуг», в якій, за поясненнями представників позивача та відповідача 1, замовником повинні були вноситись порядкові номери, що містяться у переліку послуг за договором, наведеним у додатку №1 до правочину, жодних номерів не міститься, переліку послуг на звітний період (січень 2014р.) не визначено.

Одночасно, у примірнику додатку №3 від 01.01.2014р., наданому відповідачем 1, графа «Найменування послуг» є заповненою та в ній зазначені номери 7, 8, 9, 11, 12 згідно додатку №1 до спірного правочину.

Однак, протягом розгляду справи заявником було зазначено, що працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» вказана вище графа не заповнювалась, номери з переліку послуг не проставлялись.

Наразі, на підтвердження своєї позиції заявником представлено пояснення б/н від 13.10.2015р. ОСОБА_4, яка у відповідності до наказу №23-К від 18.12.2012р. на момент складання додатку №3 від 01.01.2014р. займала посаду заступника головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009». У вказаних поясненнях посадовою особою заявника зазначено, що ОСОБА_4 було отримано два примірники додатку №3 від 01.01.2014р., останньою чорною ручкою було заповнено найменування та реквізити підприємства, посада, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка має підписувати договір, та зазначено про документ, який підтверджує повноваження підписанта. ОСОБА_4 було зазначено, що поле «Найменування послуг» нею не заповнювалось, та примірники було передано на підпис директору, який повернув додаток №3 від 01.01.2014р., що був скріплений підписом керівника, печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», та з незаповненим полем «Найменування послуг».

Одночасно, з примірнику, який було представлено відповідачем 1, вбачається, що поле «Найменування послуг» було заповнено ручкою синього кольору.

При цьому, кольори ручок, якою було заповнено поле «Найменування послуг» та тієї, якою було підписано додаток з боку позивача, є відмінними.

Під час розгляду спору у судових засіданнях представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» було зазначено на відсутності відомостей щодо особи, якою було заповнено графу «Найменування послуг» в екземплярі додатку, що представлений відповідачем 1.

Отже, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, а саме різні за своїм змістом екземпляри додатку №3 від 01.01.2014р. у позивача та відповідача 1, з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» було заперечено факт погодження контрагентами у спірний період певного переліку маркетингових послуг, враховуючи, що протягом розгляду справи у судових засіданнях між позивачем та відповідачем 1 також існував спір щодо визначення у додатку №3 від 01.01.2014р. саме заявником певних послуг з переліку, наведеного у додадку №1 до договору, у суду відсутні підстави вважати, що відомості, відображені у графі «Найменування послуг» додатку №3 від 01.01.2014р., примірник якого було надано відповідачем 1, свідчать про волевиявлення замовника за договором №35814 від 01.01.2014р. на замовлення у січні 2014р. послуг за номерами 7, 8, 9, 11, 12 згідно додатку №1 до спірного правочину.

Одночасно, посилання відповідача 1 на акти №004038 від 31.01.2014р. на суму 1 894 230 грн. та №018034 від 28.02.2014р. на суму 433 880 грн. суд не приймає до уваги в якості належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» послуг за договором №35814 від 01.01.2014р. у звітний період.

Як встановлено судом, представлені суду акти з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» не підписані та не скріплені печаткою суб'єкта господарювання.

Наявним в матеріалах справи листом №14/2-2014/2 від 14.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», факт отримання якого відповідачем 1 протягом розгляду справи не заперечувався, підтверджується, що замовником було повідомлено виконавця, що у 2014р. йому послуги, передбачені умовами договору №35814 від 01.01.2014р. не надавались.

Одночасно, у листі №11-П від 24.02.2014р., проти отримання якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» також не заперечувало, позивачем було зазначено про відмову від отримання послуг за договором та визначено, що у додатку №3 від 01.01.2014р. замовником не було визначено переліку маркетингових послуг, що підлягали б виконанню у звітний період.

Листами №22-П від 14.03.2014р., №29-П від 27.03.2014р., №30-П від 27.03.2014р., №31-П від 31.03.2014р., №47-П від 08.05.2014р. позивачем повторно було наголошено на відсутності підстав для прийняття послуг за договором №35814 від 01.01.2014р., оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» послуги не замовлялись, зокрема, не було визначено їх конкретного переліку, з представлених у додатку №1.

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично замовником було реалізовано своє право на відмову від підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

Одночасно, посилання відповідача 1 на те, що наведені листи було скеровано не на адресу виконавця, що зазначена у п.4.1 договору №35814 від 01.01.2014р., ніяким чином не нівелюють наведених вище висновків суду стосовно відмови замовника від підписання актів здачі-приймання послуг.

Матеріали справи свідчать, що вказані листи було скеровано на адресу: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Ювілейне, вул.Радгоспна, буд.76.

Вказану адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» зазначено у розділі 9 договору №35814 від 01.01.2014р. та остання відповідає відомостям, що зазначені у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який у відповідності до приписів ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що фактичне направлення позивачем відмов від підписання актів на адресу виконавця, що міститься у реквізитах до спірного правочину та зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фактично вказує на волю замовника щодо належного повідомлення свого контрагента про певні обставини щодо виконання умов договору, а не направлення таких листів на адресу, що визначена п.3.6 договору №35814 від 01.01.2014р., не нівелює обставин щодо висловлення замовником мотивованої відмови від підписання актів.

До того ж, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про те, що фактично відмова замовника від підписання актів не була мотивованою, суд вважає безпідставними, оскільки як зазначалось вище, відмовляючись від підписання актів №004038 від 31.01.2014р. на суму 1 894 230 грн. та №018034 від 28.02.2014р. на суму 433 880 грн. позивачем було наголошено на тому, що послуги не замовлювались та не надавались.

При цьому, наведені вище висновки суду стосовно того, що додаток №3 від 01.01.2014р. не може свідчити про замовлення позивачем певного переліку послуг за договором №35814 від 01.01.2014р., вказують на те, що у відповідача 1, були відсутні достатні підстави для надання будь-яких послуг за договором, а у позивача, як замовника - для прийняття того, що останній не замовляв.

Одночасно, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалами від 10.08.2015р. та від 26.08.2015р. відповідача 1 було зобов'язано надати докази повного чи часткового виконання своїх обов'язків за договором №35814 від 01.01.2014р.

Проте, відповідачем 1 жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що свідчили б про дійсне проведення для позивача будь-яких маркетингових досліджень на виконання умов договору №35814 від 01.01.2014р. надано не було.

Представлений відповідачем 1 висновок №ГО-3317 від 28.09.2015р. Дніпропетровської торгово-промислової палати суд не приймає в якості належного доказу надання Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» послуг за договором №35814 від 01.01.2014р., оскільки у наведеному висновку містяться посилання на звіти про маркетингові дослідження, які відповідачем 1 до матеріалів справи представлено не було. Одночасно, докази надання будь-яких звітів позивачу в матеріалі справи також відсутні.

Інших доказів фактичного виконання маркетингових досліджень на підставі договору Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» суду представлено не було.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» послуги у межах договору №35814 від 01.01.2014р., на оплату яких було виставлено рахунок №18621 від 12.01.2014р. на суму 2 254 010 грн., що був сплачений позивачем.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п.4 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини.

Наразі, господарський суд зазначає, що договір №35814 від 01.01.2014р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правове регулювання відносин за яким здійснюється у відповідності до глави 63 Цивільного кодексу України. Проте, нормами наведеної глави Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей виконання зобов'язань з попередньої оплати та правового механізму її повернення.

Крім того, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги позицію Конституційного Суду України, з метою дійсного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про можливість застосування спеціальної норми ст.693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем 1 за договором №35814 від 01.01.2014р.

Правову позицію з приводу можливості застосування норми ст.693 Цивільного кодексу України до відносин, що виникли з правочинів іншої правової природи, зокрема, з надання послуг, наведено у постановах від 04.05.2006р., від 27.01.2011р., від 30.10.2012р. та від 12.02.2013р. Вищого господарського суду України по справах №44/363, №10/162, №23/5014/1039/2012 й №11/016-12.

Наразі, суд зазначає, що з огляду на приписи ст.693 Цивільного кодексу України до предмету доказування у справі про повернення попередньої оплати входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з надання послуг, зокрема, у відповідача обов'язку надати певні послуги у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання.

Судом було встановлено, що звітним періодом, у який позивачем перераховано попередню оплату був січень 2014р., тобто, саме за наслідками спливу вказаного місяця послуги повинні бути надані позивачу, проте, надані так і не були.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача 1 на те, що оскільки позивачем не було замовлено послуг з переліку, який наведено у додатку №1 до договору №35814 від 01.01.2014р., у виконавця були відсутні підстави для їх виконання, а у замовника до прийняття того, що він не замовляв.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги позицію Конституційного Суду України, враховуючи, що відповідачем 1 так і не було представлено до матеріалів справи належних та допустимих доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №35814 від 01.01.2014р., попередня оплата, внесена позивачем в розмірі 2 254 010 грн., підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009».

За таких обставин, приймаючи до уваги все наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про стягнення грошових коштів в сумі 2 254 010 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» до Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» про стягнення 20000 грн. господарський суд зазначає наступне.

21.10.2015р. до господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 21.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови від позову господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

У заяві б/н від 21.10.2015р. позивачем зазначено, що останньому відомі наслідки відмови від позову, визначені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, провадження по справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» підлягає припиненню.

У задоволенні заяви без номеру та дати, що надійшла до господарського суду 26.08.2015р., Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» судом було відмовлено з урахуванням наступного.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, позивачем не було наведено належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем 1 дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

При цьому, суд зауважує, що представлені заявником до суду судові рішення про стягнення з відповідача 1 грошових коштів не є беззаперечним свідченням можливості ускладнення виконання рішення по справі.

З метою дотримання принципів рівності та змагальності сторін у господарському процесі, ухвалою від 26.08.2015р. відповідача 1 було зобов'язано надати письмові пояснення щодо обставин, викладених в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» про забезпечення позову.

На виконання вимог суду Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» надано пояснення б/н від 14.09.2015р., в яких відповідачем 1 зазначено, що судові рішення, які представлені заявником в обґрунтування клопотання про забезпечення позову, вже виконані боржником і заборгованість, встановлена судовими актами, сплачена. На підтвердження чого відповідачем представлено відповідні платіжні доручення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» наголошено, що у відповідності до звіту про фінансові результати підприємства за І півріччя 2015р. у відповідача 1 активи Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» перевищують 6 мільярдів гривень, що, у разі задоволення позову, надасть можливість виконати судове рішення.

До того ж, судом враховано представлені відповідачем 1 довідки з обслуговуючих банків, у відподності до змісту яких у Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» більш, ніж достатньо грошових коштів для виконання судового рішення по справі 910/20324/15.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», приймаючи до уваги, що клопотання позивача позбавлене належного доказового обґрунтування, останнє залишене судом без задоволення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.10 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову, відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З приводу розподілення судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

За приписами ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в тому числі, в разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом.

21.10.2015р. позивачем подано заяву про повернення судового збору на підставі приписів ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 4 вказаного Закону України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з розглядуваним позовом) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2015р. становить 1 218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 218 грн.).

Отже, при заявленні розглядуваного позову про стягнення з відповідачів 1 та 2 грошових кошів на загальну суму 2 234 010 грн. позивачем повинно було бути сплачено судовий збір в розмірі 44 680,20 грн.

Як встановлено судом, при звернені до суду з розглядуваним позовом позивачем було внесено до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 45 080,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8423 від 27.07.2015р.

Отже, на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з внесенням у більшому розмірі, судовий збір у розмірі 400 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» на підставі платіжного доручення №8423 від 27.07.2015р., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими припинено у зв'язку з відмовою від позовних вимог до відповідача 2, та сплачений за подання заяви про забезпечення позову залишається за позивачем.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 44 280,20 грн. за позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» покладається на відповідача 1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 80, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», Дніпропетровська обл., смт.Ювілейне про стягнення грошових коштів в сумі 2 214 010 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул.Радгоспна, буд.76, ЄДРПОУ 30487219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Самарський район, вул.Малогвардійська, буд.32Б, ЄДРПОУ 36573563) грошові кошти в сумі 2 214 010 грн. та судовий збір в розмірі 44 280,20 грн.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», м.Дніпропетровськ від позову в частині вимог до Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту», м.Київ про стягнення 20 000 грн.

Припинити провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», м.Дніпропетровськ до Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту», м.Київ про стягнення грошових коштів в сумі 20 000 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Самарський район, вул.Малогвардійська, буд.32Б, ЄДРПОУ 36573563) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 400 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №8423 від 27.07.2015р.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009», м.Дніпропетровськ про забезпечення позову.

У судовому засіданні 21.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя М.О.Любченко