Ухвала

від 19.10.2015 по справі 803/2800/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року Справа № 876/2340/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

від позивача Олексюк С.М.

від відповідача Крижановська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року у справі № 803/2800/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» до Волинської митниці ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень Волинської митниці ДФС від 25 грудня 2007 року № 3 та № 4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 12 червня 2007 року по 14 вересня 2007 року працівниками відповідача було проведено перевірку стану дотримання ТзОВ «Ковель-Агро-Альянс» законодавства з питань митної справи за період з 01 квітня 2004 року по 31 травня 2007 року, за результатами якої складено акт № 18/7/201000000/0032895297 від 14 вересня 2007 року. Під час перевірки контролюючим органом було встановлено заниження Товариством митної вартості товару на суму 80553,84 грн. та несплату податків і зборів (обов'язкових платежів) в сумі 30771,57 грн., внаслідок декларування витрат на транспортування в неповному обсязі. На підставі цього акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення від 25 грудня 2007 року № 3 яким визначено грошове зобов'язання за митом у розмірі 18124,64 грн., в тому числі за основним платежем 12083,09 грн. та за штрафними санкціями 6041,55 грн., а також податкове повідомлення № 4 від 25 грудня 2007 року яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27791,09 грн., в тому числі за основним платежем 18257,38 грн. та за штрафними санкціями 9263,71 грн.

Підприємство вважає вищезазначені податкові повідомлення неправомірними, та такими, що підлягають до скасування з наступного. Відповідно до зовнішньоекономічних контрактів №5 від 16 лютого 2006 року та №1 від 22 січня 2007 року транспортну компанію для доставки товару вибирав продавець, а транспортні послуги оплачувалися окремо від товару попередньою оплатою на підставі рахунків або по факту на підставі актів виконаних робіт.

При митному оформленні товару позивачем додано вартість послуг по транспортуванню товару до місця ввезення на територію України. В обґрунтування такої вартості митним органам, в якості документального підтвердження, позивачем надано акти виконаних робіт, складені з постачальником, в яких чітко зазначений розподіл вартості транспортування товару до ввезення та після ввезення на територію України. Однак, під час перевірки відповідач включив усю вартість транспортування (як до, так і після митного кордону) до складу митної вартості.

Крім того, митницею, з метою перевірки достовірності задекларованих ТзОВ «Ковель-Агро-Альянс» витрат на транспортування отримані відповіді лише від двох з п'яти перевізників - ТзОВ «Камаз-Транс-Сервіс» та ДП «Барва Авто». Однак відповідач безпідставно включив повну вартість транспортування по всіх п'яти перевізниках, при цьому не спростував митну вартість, заявлену товариством при розмитнені товару.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» до Волинської митниці ДФС про визнання нечинними податкових повідомлень - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення Волинської митниці ДФС від 25 грудня 2007 року №3 та №4.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечує.

Представник відповідача просить апеляційну скаргу задовольнити.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Ягодинська митниця Міндоходів підлягає заміні її правонаступником Волинською митницею ДФС.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У період з 12 червня 2007 року по 14 вересня 2007 року працівниками Волинської митниці ДФС проведено перевірку стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» законодавства України з питань дотримання митної справи за період з 01 січня 2004 року по 31 травня 2007 року, за результатами якої складено акт № 18/7/201000000/0032895297 від 14 вересня 2007 року.

Під час перевірки митницею встановлено, що підприємством імпортовано 180,78 тон мінеральних кормових добавок для великої рогатої худоби вартістю 132096,00 євро. ТзОВ «Ковель-Агро-Альянс» за надані транспорті послуги з перевезення товару перераховано на рахунок «SCHAUMANN AGRI AUSTRIA GmbH & CO KGJAKOB» (Австрія) кошти в сумі 21816,00 євро (141135,92 грн.). Згідно міжнародних автомобільних накладних (CMR) перевезення імпортованих товарів забезпечували суб'єкти господарювання, у тому числі й приватні підприємці, що знаходяться в зоні діяльності Рівненської, Ужгородської митниць та Словенії. Відповідно до наданої інформації замовниками перевезень (експедиторами) виступали іноземні фірми: «Express Interfracht Intennationale Spedition GmBH» (Австрія), Представництво фірми «Інко-С» США в Угорщині, «Russia Fachspedition Dr. Lassmann GesmbH» (Австрія).

З метою перевірки достовірності задекларованих підприємством витрат на транспортування, митницею направлено листи до Рівненської митниці та Ужгородської митниці щодо необхідності отримання від суб'єктів господарювання, які здійснювали перевезення імпортованого товару, завірених копій первинних документів. Станом на 14 вересня 2007 року (день складання акту) відповідачем було отримано документи лише від двох перевізників з п'яти, а саме ТзОВ «Камаз-Транс-Сервіс» та ДП «Барва Авто».

Згідно отриманих від перевізника ТзОВ «Камаз-Транс-Сервіс» документів вартість транспортування по ВМД №201000003/7/000784 від 20 лютого 2007 року склала 2050 євро (13594,90 грн.). Відповідно до рахунку від 20 лютого 2007 року № 44059 вартість транспортування по митній території України склала 164,64 євро. Одночасно перевіркою документів первинного обліку ТзОВ «Ковель-Агро-Альянс» встановлено, що витрати понесені на транспортування товару згідно зазначеної ВМД становлять 2955 євро.

Відповідно до отриманих від перевізника ДП «Барва-Авто» документів вартість транспортування товару, імпортованих по ВМД№201000003/6/001120 від 06 квітня 2006 року склала 1000 євро, з них по митній території України 233,60 євро.

При цьому в акті перевірки митниця зазначила, що станом на 14 вересня 2007 року відповідь від перевізників «Експресс-Транспорт і Логістика», ПП Попович, ПП Міндо не надійшла.

Таким чином митниця дійшла висновку про відсутність документів, які підтверджують вартість транспортування товарів, імпортованих згідно ВМД № 201000003/6/002122 від 21 червня 2006 року, № 201000003/6/002563 від 17 липня 2006 року, № 201000003/6/003289 від 30 серпня 2006 року, № 201000003/6/004177 від 30 жовтня 2006 року по митній території України, а тому на підставі частини третьої статті 267 Митного кодексу України кошти перераховані ТзОВ «Ковель-Агро-Альянс» за надані послуги по транспортуванню товару з м. Тауфкірхен (Австрія) до м. Ковель (Україна) підлягають включенню до митної вартості у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, спірні відносини виникли протягом 2006-2007 років з приводу визначення митної вартості на товар, що імпортувало ТзОВ «Ковель-Агро-Альянс».

16 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» (покупець) та фірмою «Shaumann Agri Austria HmbH & CO KG» (Австрія) (продавець) у місті Ковелі укладений зовнішньоекономічний контракт №5.

Пунктом 1.1 зазначеного контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купляє на умовах Інкотермс-2000 EXW м. Тауфкірхен мінеральні кормові добавки для КРС та свиней, консерванти в загальній кількості 321,3 тон в асортименті та за цінами, які визначені в специфікації до договору. Згідно пункту 6.2 контракту зазначено, що продавець залишає за собою право обирати транспортну компанію для доставки товару. Аналогічний контракт згідно умов договору був укладений між сторонами 22 січня 2007 року.

В акті перевірки №18/7/201000000/0032895297 від 14 вересня 2007 року зазначено, і ця обставина не заперечуються сторонами, що по вищенаведеним зовнішньоекономічним контрактам ТзОВ «Ковель-Агро-Буд» імпортувало 170,78 тон мінеральних добрив загальною вартістю 13209,00 євро. Перевезення товару організовувала фірма «Shaumann Agri Austria GmbH & CO KG» (Австрія). З наведеного колегія суддів робить висновок, що саме ця фірма безпосередньо підбирала експедиторів та перевізників, а позивач провів оплату за надані послуги на підставі рахунків та актів виконаних робіт наданих фірмою «Shaumann Agri Austria GmbH & CO KG» (Австрія).

У долучених до матеріалів справи актах чітко розмежована вартість транспортних послуг до пункту перетину митного кордону у м. Чоп та по території України. Акти підписані сторони, скріплені печатками, і саме на підставі цих документів позивачем формувалася митна вартість товару що імпортувався.

На думку суду вищенаведені документи є належним документальним підтвердженням вартості транспортних послуг як до, так і після перетину митного кордону України.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, інформація в яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому у частині третій статті 267 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Відтак, за загальним правилом до складу митної вартості включаються тільки витрати на транспортування товару до місця перетину митного кордону України. Транспортні витрати після ввезення на митну територію України включаються до складу такої вартості лише якщо неможливо розмежувати або обчислити транспортні витрати до і після перетину митного кордону України.

За правилами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23,.01.2014 року у справі № 803/2800/13-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.