Ухвала

від 20.10.2015 по справі 820/839/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/63195/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицька О.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014

у справі № 820/839/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прайд»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 №0000022210 та №0000032210; скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 №0000012210 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 593001,00 грн. та штрафної санкції в сумі 131616,25 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт від 08.07.2013 №2511/2210/33411320, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п.5.1, пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 628364,00 грн.;

- пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 70583,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.07.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000012210 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 768821,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 628364,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140457,00 грн.;

- №0000022210 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85850,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 70583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15167,75 грн.;

- №0000032210 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142682,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами - ФОП ОСОБА_2, ПФ "Харківська віконна компанія", ТОВ " Універсалсервіс", ТОВ " Праксет - Харків", ПФ "Агроіндустрія" , ТОВ "Ліга", ТОВ " Металург-2010", підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Отримання товару здійснювалось уповноваженими особами, що підтверджується довіреностями та відповідним реєстром довіреностей, що міститься в матеріалах справи.

Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними, перепусками для в'їзду та журналом в'їзду автотранспорту, наявними в матеріалах справи.

Зазначені товари та отримані послуги пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, а саме виготовленням продукції, яка в подальшому була реалізована, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

На час видачі податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість.

Щодо зазначення в акті перевірки про завищення валових витрат на загальну суму 33783,00 грн., внаслідок віднесення до їх складу витрат по ремонту навантажувача у 4 кварталі 2010, введеного в експлуатацію лише з 01.04.2011, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (як покупцем) та Приватною агрофірмою "Злагода " (як продавцем) було укладено догорів №14/06-10 від 04.06.2010 про придбання навантажувача одноковшевого ZL-2000, що підтверджується накладною, угодою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Між позивачем (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агора-Трейд" (як виконавцем) було укладено догорів №02.10/10 від 01.10.2010 на здійснення послуг з ремонту навантажувача одноковшевого ZL-2000.

Зазначена господарська операція підтверджується первинними документами, а саме: податковою накладною №47 від 11.10.2010; актом приймання-передачи виконаних робіт (послуг).

Згідно інвентарної картки основних фондів, обігово-сальдових відомостей бухгалтерського рахунку 10 «Основні фонди», 15 «Капітальні інвестиції», 13 «Амортизація основних фондів» встановлено, що навантажувач одноковшевий ZL-2000, введено в експлуатацію з 01.04 2011.

Згідно картки рахунку ВР (податковий) ТОВ «Компанія «Прайд» за 2010 рік, підприємство не відносило до складу валових витрат витрати по ремонту навантажувача у 4 кварталі 2010 року в сумі 40540,00 грн., в тому числі ПДВ 6756,67 грн.

Також, згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Компанія «Прайд», до валових витрат сума акту виконаних робіт з ремонту навантажувача не була включена і в Декларації з прибутку за 2010 рік не відображалась.

Таким чином, як було вірно встановлено судами, позивач не відносив до складу валових витрат витрати по ремонту навантажувача у 4 кварталі 2010 року в сумі 40540,00 грн., в тому числі ПДВ 6756,67 грн.

Щодо завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування на загальну суму 181299,00 грн. та податкового кредиту на загальну суму ПДВ 26065,00 грн. в наслідок віднесення до їх складу невибраних обсягів товарного бетону по взаємовідносинам з ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод", судами встановлено наступне.

Між позивачем (як підрядником) та Державним підприємством «Харківський бронетанковий ремонтний завод» (як замовником) було укладено договори №01/03 від 01.04.2010, №01/01-11 від 01.01.2011, №01/01-12 від 01.01.2012 по виготовленню товарного бетону та розчину.

Зазначені господарські операції підтверджується первинними документами, а саме: актами приймання - передання обладнання, актами розрахунків по договорам, податковими накладними.

Як було вірно встановлено судами, за умовами договорів та додатків до них, охорона обладнання ТОВ «Компанія «Прайд» входить до комплексу робіт, передбачених вищезазначеними договорами, а різниця між фактичним місячним об'ємом та мінімальним є відповідною платою за послуги з охорони такого майна. Зазначене майно використовувалось для виготовлення товарного бетону, який в подальшому був реалізований покупцям, що відповідає основним видам господарській діяльності позивача.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Компанія «Прайд», усі витрати згідно вищезазначених договорів підряду на підставі щомісячних актів відносились до загальновиробничих витрат, що включались до складу формування собівартості продукції, що не заперечується сторонами.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що понесені витрати є штрафом або пенею, тому не пов'язані з господарською діяльністю позивача, правомірно відхилено судами, оскільки, згідно умов вищезазначених договорів в розділі "відповідальність сторін за порушення договору" не передбачено відповідальності сторін за невибраний обсяг товарного бетону.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агора-Трейд» (продавцем, виконавцем) та позивачем (покупцем, замовником) було укладено договори № 01.10/10 від 01.10.2010, № 02.10/10 від 01.10.2010.

У зв'язку з виконанням умов вказаних договорів, ТОВ «Агора-Трейд» складено наступні податкові накладні: № 65 від 22.10.2010 на суму 15860 грн., у т.ч. ПДВ 2643,33 грн.; № 80 від 28.10.2010 на суму 6100,00 грн., у т.ч. ПДВ 1016,67 грн.;№ 47 від 11.10.2010 на суму 40540,00 грн., у т.ч. ПДВ 6756,67 грн., всього на суму 62500,00 грн., у т.ч. ПДВ 10417,00 грн.

Повідомленнями від 16.11.2010 та 02.12.2010 згідно договорів уступки права вимоги боргу, ТОВ «Агора-Трейд» передало право вимоги боргу по договорам № 01.10/10 від 01.10.2010 та № 02.10/10 від 01.10.2010 на адресу ТОВ «Дока» в загальній сумі 62500,00 грн.

Згідно угод про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.12.2010 та 14.12.2010, ТОВ «Компанія «Прайд» виконано зобов'язання в сумі 62500,00 грн. перед ТОВ «Дока».

Таким чином, виконання позивачем зобов'язань по договорах №01.10/10 від 01.10.2010 та №02.10/10 від 01.10.2010 з ТОВ «Агора-Трейд» підтверджується належним чином складеними первинними документами.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль