Постанова

від 15.11.2010 по справі 2а-870/2010

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-870/2010

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.11.2010 року смт. Томаківка Дніпропетровської області

Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Тетеревятников А.П., розглянувши о 9.00 годині у приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, з урахуванням наявності достатніх у справі підстав, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» №2195-IV від 18 листопада 2004 року позивач належить до категорії осіб, яким державою встановлено статус діти війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Положенням п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489 - V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачуєтсья особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Контитуційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України зміни щодо розміру пенсії дітям війни.

Таким чином, із 01 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-VI, поновило свою дію.

Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено, тому вимоги позивача про здійснення перерахунку з 1 січня 2010 року протягом усього 2010 року підлягають задоволенню частково по день винесення постанови суду.

Мінімальний розмір пенсії, відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхуванняВ» від 09 липня 2003 року N 1058-IV, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов'язання, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Offise (Case 47/74 van Duyn v. Home Offise), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає хибними виходячи з наступного.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

З цього слідує, що обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» покладено на управління Пенсійного Фонду України у Томаківському районі.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Томаківському районі Дніпропетровської області пов'язаної з невиконанням приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування і отримання підвищення до пенсії, яке повинно йому виплачуватися регулярно.

Встановлені ст. 99 КАС України строки звернення до адміністративного суду до існуючих правовідносин не можливо застосувати, оскільки порушення прав, свобод та інтересів особи носить безперервний характер зі сторони суб'єкта якому делеговано владні повноваження у сфері обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. «Справа про соціальні гарантії громадян», рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 99, 100, 122, 159-163, 183-2 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, передбачене ст.. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а з 22 травня 2008 року по 15 листопада 2010 року з урахуванням вже сплачених сум у розмірі 10 відсотків, щомісяця, від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Томаківському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 сплачений по справі судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.

Згідно п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, або іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: ОСОБА_2