Постанова

від 26.10.2010 по справі 2а-870/2010

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа 2-А-870-10

26.10. 2010 року м. Шостка.

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

у особі судді БОНДАРЕНКО Л.С.

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області,

- про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання його нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу як "дитині війни" за період з 1.01.2006р. по 1.09.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона належить до соціальної категорії "дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімального розмір пенсії за віком. Верховна Рада України, Законом України № 3235-1У, від 20.12. 2005 року, "Про Державний бюджет на 2006 рік" та Законом України № 489 У, від 19.12. 2006 року, "Про Державний бюджет на 2007 рік призупинила дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак, Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп/2007, від 09 липня 2007 року, визнав такими що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" про призупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України не здійснював їй нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. З січня 2008 року, відповідач розпочав виплачувати їй соціальну допомогу як "дитині війни . але розмірі 10° о від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30 % встановленим Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідач позов не визнав та у своїх запереченнях вказав на те, що позивачка як "дитина війни" дійсно має право отримувати підвищену пенсію на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком, але Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" призупинив дію ст. 6 цього Закону, а Закон України № 3367-1У. від 19.01. 2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" визначив те, "що пільги дітям війни, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно за результатами виконання Державного бюджету за перше півріччя та у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету". Закон України "Про Державний бюджет на 2007 рік", п. 12 ст. 71 знову зупинив на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007, від 09.07. 2007 року, набрало чинності з моменту його прийняття, воно не має зворотної дії в часі, тому підстав для нарахування та виплат позивачці соціальної допомоги за 2006 рік та 2007 рік до прийняття рішення Конституційним Судом України не було. Крім того п. 41 розділу 2 Закону України № 107, від 28.12. 2007 року, "Про Державний бюджет на 2008 рік" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вказано на те, що розмір державної соціальної допомоги "дітям війни" виплачується у розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни, а саме, - 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року позивачці ця набавка виплачувалась у повному обсязі.

Рішенням Конституційного суду № 10-рп, від 22.05. 2008 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в частині внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набрало законної сили з моменту його прийняття, зворотної дії в часі воно не має, тому підстави для перерахування та виплат позивачці державної соціальної допомоги в період з 01 січня 2008 року до 22.05. 2008 року відсутні. Щодо виплат після 22.05. 2008 року та в період з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року, то на законодавчому рівні порядок здійснення цих виплат, орган який повинен проводити ці виплати, джерело їх фінансування та розмір мінімальної пенсії за віком, який необхідно враховувати при здійсненні цих виплат визначеними не були. Доводи позивачки щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є необґрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується для визначення розмірів пенсії призначеної за цим законом. В силу цього дії Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка були правомірними. Позивачка також пропустила строк звернення до суду визначений ст. 99 КАС України. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судове засідання позивачка та представник відповідача не з'явились надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі а тому суд дійшов висновку про доцільність розглянути справу у відсутності сторін, на підставі доказів що є у справі.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених по ній дека: а суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Позивачка має статус "дитини війни", що підтверджується копією її пенсійного посвідчення (а. с. ,6,7).

Враховуючи зазначений статус позивачки, вона, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень відповідача встановлено те, що він не здійснював протягом 2006 -2007 років цих виплат позивачці, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини ( мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян які мають статус "дітей війни", з 01 січня 2008 року відповідач виплачував їй це підвищення у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність ( а. с. 6).

В той же час, відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії, або щомісячне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 20.12. 2005 року, дію ст. 6 зазначеного закону було зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 19.01. 2006 року, який набрав чинності 15.03. 2006 року, до ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році, пільги встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" впроваджені не були.

Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 20.12. 2005 року, та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", від 19.01. 2006 року, неконституційними визнані не були та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, на думку суду, відповідно вищезазначених законів, у відповідача не було належних правових підстав нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протягом 2006 року, оскільки 15.03. 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не були впроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" суд виходить з того, що закони є єдиними актами органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює приоритету в дії того чи іншого закону незалежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 03. 10. 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив те, що "конкретна сфера суспільних відносин не може водночас врегульована одно предметними нормативно правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі нормативно правовий акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього нормативно правового акту. Загальновизнаним є те, що прийняття нового нормативно правового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4зп/ 1997, суд вважає, що у задоволенні позову позивачки в частині нарахування та виплати їй державної соціальної допомоги як "дитині війни" протягом 2006 року та визнання дій відповідача протиправними за цей період часу, необхідно відмовити, так як відповідач діяв в межах законодавства та не мав підстав виплачувати позивачці щомісячну державну соціальну допомогу, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03. 2006 року здійснення доплат визначено в інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".

Стосовно вимог щодо нарахування та виплат їй державної соціальної допомоги як "дитині війни" у 2007 році, визнання бездіяльності відповідача в цій частині протиправною, то суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України, від 09.07. 2007 року, № 6-рп/2007, у сиг із: за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44. 45. 46. ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень, статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є остаточним, не може бути оскарженим та підлягає виконанню на території України всіма органами влади, державного управління та громадянами.

Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвали рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області повинно було нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07. 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач, з 09.07. 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та виплачувати позивачу відповідні доплати до кінця 2007 року.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача нараховувати їй та виплачувати у 2008 році щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у наступній редакції: "Дітям війни, крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії чи щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачці нараховувалось та виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що підтверджується самим позивачем, запереченням відповідача та довідкою про ці виплати .

Рішенням Конституційного Суду України, від 22.05. 2008 року № 10-рп2008, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п.п. 61, 62, 63, 66 розділу 2, п. З розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( справа щодо предмету та змісту закону "про державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України, від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008, та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05. 2008 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції яка діяла до 01.01. 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач, з 22.05. 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме нараховувати та здійснювати виплати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01. 2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позов в частині вимог про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01. 2008 року по 21.05. 2008 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свобод людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо його доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" то суд зазначає наступне.

Сторони не заперечують того, що позивач, відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ст. 28 -Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір чи встановлював інший розмір немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 64 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, безпідставними суд вважає посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись 'на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам які мають статус "дітей війни".

Пенсійний Фонд України діє у відповідності до положення "Про пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення чи перерахунок пенсії приймаються районними (міськими) управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, прямий обов'язок по нарахуванні та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладений саме на Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області, тобто за місцем її проживання.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для більш повного захисту порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2. ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність відповідача , зобов'язати його нарахувати та виплатити позивачці доплату до пенсії як "дитині війни" з 09.07. 2007 року по 31.12. 2007 року та з 22.05. 2008 року по 31.12. 2008 року за 2009 рік та з 1.01.2010 року по день розгляду справи по суті - тобто по 18.10.2010 року.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. З, 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 6-14, 71, 94, 95,100,159-163,167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області щодо не нарахування та невиплати їй щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік та з 1.01.2010 року по 26.10.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік, з 09 липня 2007 року по З1 грудня 2007 року та за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за 2009 рік та з 01.01.2111 росу по 26.10.2010 р.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з УПФ м. Шостка на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 гривні.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд, через Шосткинський міськрайсуд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Л.С. БОНДАРЕНКО